Номер провадження: 22-ц/785/5656/16
Головуючий у першій інстанції Нікітіна С. Й.
Доповідач Дрішлюк А. І.
Категорія: 57
14.11.2016 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Процик М.В., Сєвєрова Є.С.,
при секретарі судового засідання Гамарц Т.В.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 01.06.2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання незаконними дій відповідачів, повернення нежитлового та допоміжного приміщення в попередній стан та знесення паркана, -
До Приморського районного суду м. Одеси звернулася ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання незаконними дій відповідачів, повернення нежитлового та допоміжного приміщення в попередній стан та знесення паркана(т.1, а.с.2-9).
31.05.2016 року ОСОБА_3 подала заяву про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання незаконними дій відповідачів, повернення нежитлового та допоміжного приміщення в попередній стан та знесення паркана (т. 1, а.с.22-23).
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01.06.2016 року заяву про забезпечення позову було задоволено, до розгляду справи по суті встановлено заборону будь-яким фізичним та юридичним особам проведення будь-яких будівельних, ремонтних робіт чи робіт з реконструкції будівель, зведення огорожі будь-якого вигляду чи проведення будь-яких робіт на земельній ділянці на прибудинковій території двору будинку АДРЕСА_1 та на місці існування нежитлового приміщення АДРЕСА_1; заборонено Одеській міській раді, виконкому Одеської міської ради, Управлінню архітектури та містобудування Одеської міської ради, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Одеському міському управлінню земельних ресурсів, Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, будь-яким реєстраційним службам чи державним реєстраторам, особам які мають реєстраційні повноваження вчиняти будь-які дії щодо оформлення, підготовки чи видачі будь-яких дозвільних чи правовстановлюючих документів стосовно нежитлового приміщення АДРЕСА_1 чи нежитлового або житлового приміщення (будинку) яке зводиться на місці нежитлового приміщення АДРЕСА_1, а також вчиняти будь-які дії стосовно розроблення проекту відведення земельної ділянки, а також приймати будь-які рішення стосовно оформлення права власності або права користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (т.1, а.с.62-63).
17.06.2016 року ОСОБА_2 було подано апеляційну скаргу на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 01.06.2016 року, посилаючись на те, що дана ухвала винесена з грубим порушенням норм процесуального права, які регулюють підстави, умови та порядок забезпечення позову, що є підставою для скасування ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки під час вирішення питання про встановлення заборон суд першої інстанції не зазначив доказів та обставин з якими пов'язував необхідність вжиття заходів забезпечення позову. Просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 01.06.2016 року та постановити нову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_3 відмовити.
В процесі розгляду апеляційної скарги оголошувались перерви та слухання справи відкладалось в зв'язку з тим, що обидві сторони в процесі судового розгляду подавали докази, які булі відсутні у виділених матеріалах справи, що були надіслані суду апеляційної інстанції судом першої інстанції (т.1, а.89-99, 109-242; т.2, а.1-78, 89-96, 118-182, 204-219).
В судових засіданнях представники апелянта підтримували апеляційну скаргу.
Представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечували. Після скасування довіреності та розірвання договору з адвокатом (т.2, а.с. 238-240), представник апелянта апеляційну скаргу визнав.
Згідно з ч 5 ст. 300 ЦПК України визнання апеляційної скарги другою стороною враховується апеляційним судом у частині наявності або відсутності фактів, які мають значення для вирішення справи. Факти вказані в апеляційній скарзі в повному обсязі визнані представником, що підтверджується технічним записом судового засідання.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення учасників провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової ухвали по суті поданої заяви про забезпечення позову виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, з врахуванням вимог ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає за необхідним зазначити наступне.
Між сторонами провадження існує спір, вирішення якого ініційовано позивачем, оскільки він вважає, що неправомірними діями відповідачів порушені його права власника, зокрема, гарантовані Законом України «Про об'єднання співвласників», та рішенням Конституційного суду України від 2 березня 2004 року по справі N 1-2/2004. Як вбачається з матеріалів справи, спір виник між фізичними особами, відносно реалізації прав на конкретне визначена індивідуальне нерухоме майно - горище, яке на момент розгляду справи було знищене. При цьому, позивач на момент вирішення його клопотання був співвласником багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, що не оспорюється сторонами по справі, а відповідачі - власниками нежитлового приміщення АДРЕСА_1 (т.1, а.с.25-26, 89-95).
Суд першої інстанції приймаючи процесуальне рішення про забезпечення позову мотивував своє процесуальне рішення тим, що існує реальна вірогідність продовження будівництва та переоформлення цільового призначення земельної ділянки (т.1, а.с. 63). Інші мотиви прийнятого процесуального рішення відсутні.
На момент розгляду справи в апеляційному суді Одеської області справа по суті не розглянута.
Разом з тим, вводячи заборону відносно невизначеного кола осіб, в тому числі державних органів та органів місцевого самоврядування, суд першої інстанції не врахував, що застосування забезпечення пов'язується перш за все зі сторонами провадження та предметом позову. При цьому слід враховувати правовий статус учасників провадження - тобто обсяг прав та обов'язків, якими сторони володіють як в контексті предмету спору, так і поза його межами. З такої позиції, введення заборони до розгляду справи по суті будь-яким фізичним та юридичним особам проведення будь-яких будівельних, ремонтних робіт чи робіт з реконструкції будівель, зведення огорожі будь-якого вигляду чи проведення будь-яких робіт на земельній ділянці на прибудинковій території двору будинку АДРЕСА_1 виходить за межі предмету спору та заявлених позовних вимог. Одночасно, введення заборони щодо будівельних, ремонтних робіт чи робіт з реконструкції будівель на місці існування нежитлового приміщення АДРЕСА_1 не враховує можливості гарантовані чинним законодавством встановлені для власника (ст. 41 Конституції України), та можуть бути кваліфіковані як вирішення спору по суті. Так само, введена судом заборона Одеській міській раді, виконкому Одеської міської ради, Управлінню архітектури та містобудування Одеської міської ради, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Одеському міському управлінню земельних ресурсів, Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, будь-яким реєстраційним службам чи державним реєстраторам, особам які мають реєстраційні повноваження вчиняти будь-які дії щодо оформлення, підготовки чи видачі будь-яких дозвільних чи правовстановлюючих документів стосовно нежитлового приміщення АДРЕСА_1 чи нежитлового або житлового приміщення (будинку) яке зводиться на місці нежитлового приміщення АДРЕСА_1, а також вчиняти будь-які дії стосовно розроблення проекту відведення земельної ділянки та приймати будь-які рішення стосовно оформлення права власності або права користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_4 поєднує вказані вище недоліки, зокрема, виходить за межі заявленого позову, не враховує його предмет, повноваження власника, а також встановлений законом порядок вчинення дій щодо реконструкції власного майна. Варто зазначити, що на користь такого висновку суду свідчить також та обставина, що відносно декларації існує спір щодо її скасування, який існував на момент прийняття оскаржуваної ухвали (т.1, а.с. 70-73, т. 2, а.с. 78).
З врахуванням визнання апеляційної скарги представником позивача та вищевикладеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, в зв'язку з чим, в порядку ст. 312 ЦПК України, прийнята ухвала підлягає скасуванню. Разом з тим, оскільки заява про забезпечення позову не відкликалась, незважаючи на визнання апеляційної скарги, після скасування процесуального рішення суду першої інстанції, колегія суддів повинна прийняти процесуальне рішення по суті існуючої заяви.
Дослідивши виділені матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження, колегія суддів вважає, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено що, позивач звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову посилається на те, що є співвласником багатоквартирного будинку АДРЕСА_1. Відповідачами є ОСОБА_2, ОСОБА_4, які згідно договору купівлі-продажу від 20.12.2012 р., є власниками нежитлового приміщення АДРЕСА_1. З виділених матеріалів вбачається, що приводом для звернення стала реконструкція дворового флігелю. Позивач вказує на те, що не отримавши згоди співвласників будинку, відповідачі здійснили реконструкцію шляхом демонтажу стін, несучих конструкцій, комунікацій, внутрішньої та зовнішньої обробки стін, фасаду, в результаті чого було зруйновано горище, яке належало співвласникам багатоквартирного будинку АДРЕСА_1. Крім того, шляхом самовільно встановленого паркану та будівельного майданчика за межами існуючої площі забудови, було самовільно захвачено частину земельної ділянки, що чинить перешкоди співвласникам в користуванні та обслуговуванні прибудинкової території та можливості користуватися горищем. Разом з тим, в обґрунтування заяви позивач зазначає, що відповідачі зухвало продовжують будівельні роботи в дворі будинку АДРЕСА_1, незважаючи на приписи відповідних органів місцевого самоврядування та комунальних служб щодо знесення незаконних споруд, зведених відповідачами, ігнорують вимоги мешканців вказаного будинку, які не можуть в повній мірі користуватися та обслуговувати свої квартири та спільне майно. До того ж, відповідачами укладена угода з охоронною фірмою, працівники якої, погрожуючи вогнепальною зброєю, не допускають мешканців та представників громади до незаконно зведених об'єктів, які огорожені парканом. Також, за наявною інформацією, відповідачі намагаються оформити право користування землею зі зміною цільового призначення земельної ділянки, що, як вважає позивач, призведе до значних ускладнень виконання можливого рішення суду, через необхідність додатково оспорювати відповідні правові акти (т.1, а.с.22-23).
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Відповідно до ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені Кодексом, заходи забезпечення позову. Згідно з частиною 3 статті 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Відповідно до ч.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам. Крім цього, варто зазначити, що як роз'яснив Верховний Суд України в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати.
Як вбачається з виділених матеріалів, уточнені позовні вимоги, заявлені щодо зобов'язання відновити стан, який існував до вчинення дій відповідача відносно власного майна та горища, яке існувало над ним - відновлення горища (т.2, а.с. 93-96). Здійснення будь-яких дій навіть щодо реконструкції власного майна регулюються спеціальним законодавством, яке встановлює спеціальні процедури, а головне - органи, до компетенції яких відноситься здійснення нагляду за дотриманням процедур та правил здійснення будівництва (реконструкції). В контексті обставин справи, припинення дій поза межами власного нерухомого майна - нежитлового приміщення, які можуть бути вчинені відповідачами, пов'язано з існуючими процедурами узгодження фактично проведеної реконструкції, а тому з врахуванням зібраних по справі доказів щодо обсягу та порядку проведення будівельних робіт (т.1, а.с. 45-54, т.2, а.с. 14-41) у співставленні з проектною та іншою документацію (т.1, а.с. 119-205, 207-221; т.2, а.с. 43-45) приводять суд до висновку про необхідність часткового задоволення поданої заяви, а саме в частині заборони ОСОБА_2, ОСОБА_4 проведення будь-яких будівельних, ремонтних робіт поза межами нежитлового приміщення АДРЕСА_1. Разом з тим, до вирішення питання щодо обґрунтованості позовних вимог та відсутністю в матеріалах справи належних доказів того, що реконструкція буде включати відновлення горища, як об'єкту спільного користування співвласників, а не мансардного поверху, як вбачається з експертного звіту (т. 1, а.с. 179), слід заборонити компетентним органам здійснювати оформлення правовстановлюючих документів (свідоцтва про право власності тощо) на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 до вирішення спору по суті. В іншій частині заявленого клопотання слід відмовити виходячи з наведених вище міркувань.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 01.06.2016 року - задовольнити частково.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 01.06.2016 року - скасувати.
Заяву про забезпечення позову задовольнити частково.
Заборонити ОСОБА_2, ОСОБА_4 проведення будь-яких будівельних, ремонтних робіт поза межами нежитлового приміщення АДРЕСА_1.
Заборонити компетентним органам здійснювати оформлення правовстановлюючих документів (свідоцтва про право власності тощо) на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 до вирішення спору по суті.
В іншій частині заяви про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та подальшому оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді апеляційного суду Одеської області А.І. Дрішлюк
М.В. Процик
Є.С. Сєвєрова