24.11.2016 року Справа № 904/2920/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач),
суддів: Іванова О.Г., Широбокової Л.П.,
при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність №53-02/9 від 01.11.2015р.; ОСОБА_2, довіреність №53-02/2 від 01.11.2015р.;
від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №51/05 від 20.05.2016р.; ОСОБА_4, довіреність №14/05 від 12.05.2016р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2016р. по справі №904/2920/16
за позовом публічного акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат”, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до приватного акціонерного товариства “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення 926 558, 38 грн.
В квітні 2016 року публічне акціонерне товариство “Криворізький залізорудний комбінат” (далі ПАТ “Криворізький залізорудний комбінат”) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до приватного акціонерного товариства “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” (далі ПрАТ “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”) про стягнення 926 558, 38 грн. збитків.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2016р. по справі №904/2920/16 (суддя Євстигнеєва Н.М.) позов задоволено: стягнуто з ПрАТ “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” на користь ПАТ “Криворізький залізорудний комбінат” 926 558, 38 грн. збитків та 13 898, 38 грн. витрат по сплаті судового збору.
Задовольняючи позов господарський суд виходив з того, що позивачем надані належні та допустимі докази в підтвердження наявності вини відповідача та докази понесення збитків в розмірі 926 558, 38 грн. внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань.
Не погодившись з рішенням суду, ПрАТ “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” звернулось з апеляційною скаргою, в якій, з урахуванням доповнення до апеляційної скарги, просить визнати угоду по відшкодуванню витрат по платі за землю №1038-12-54/08/455 від 19.03.2008р. недійсною, скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2016р. по справі №904/2920/16 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ “Криворізький залізорудний комбінат” відмовити повністю.
В апеляційній скарзі, з урахуванням доповнення до апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що рішення господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права; позивачем не доведено розмір збитків, оскільки в обґрунтування понесених збитків надані податкові декларації з плати на землю №3 від 19.05.2014р., №4 від 14.07.2014р. та копії платіжних доручень №2707 від 28.02.2014р. на суму 2 360 649, 41 грн., №6565 від 30.04.2014р. на суму 462 744, 36 грн., №8448 від 30.05.2014р. на суму 493 186, 96 грн., вказуючи при цьому на сплату податку на землю, який підлягає відшкодуванню відповідачем, у сумі 926 558, 38 грн.; згідно ст. ст. 141, 120 Земельного кодексу України позивач самостійно повинен був припинити право користування земельною ділянкою, яка не знаходилась у його користуванні, з підстав продажу об'єкту нерухомості на такій ділянці, проте, жодних дій щодо припинення права користування земельною ділянкою в спосіб, передбачений законодавством, позивачем не вчинялось; в порушення постанови Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993р. “Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам”, статей 156, 157 Земельного кодексу України, позивач, як землекористувач, визначив розмір збитків самостійно, на власний розсуд, тому розмір збитків є недоведеним в установленому законом порядку; відповідно до угоди про відшкодування плати за землю, з урахуванням протоколу розбіжностей та укладених додаткових угод, з 01.01.2011р. до закінчення дії угоди у відповідача діяло цивільне (господарське) зобов'язання по сплаті 14 418, 44 грн. щомісячно; для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків згідно ст. 224 Господарського кодексу України та ст. ст. 22, 611, 614, 623 Цивільного кодексу України, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини; відповідачем не порушувались будь-які зобов'язання, встановлені угодою або законом, підстави для стягнення збитків відсутні; позивач звернувся до суду з вимогою про відшкодування витрат, понесених понад суму, обумовлену угодою про відшкодування плати за землю; з огляду на вимоги законодавства України, що діяло на момент вчинення угоди, угода від 19.03.2008р. про відшкодування витрат по платі за землю суперечить нормам законодавства та підлягає визнанню недійсною на підставі ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 215, ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, ст. ст. 95, 116, 120 Земельного кодексу України, ст. ст. 2, 15 Закону України “Про плату за землю”.
В відзиві на апеляційну скаргу ПАТ “Криворізький залізорудний комбінат” просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2016р. по справі №904/2920/16 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
09 листопада 2001 року між відкритим акціонерним товариством “Криворізький залізорудний комбінат”, правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ “Криворізький залізорудний комбінат”, (продавець) та відкритим акціонерним товариством “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”, яке в подальшому було перейменоване в публічне акціонерне товариство “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”, а потім у зв'язку із зміною типу товариства в ПрАТ “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”, (покупець) укладено договір №1167-16-01/2001, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця майно цілісного майнового комплексу “Шахта ім. Орджонікідзе”, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг на земельній ділянці площею 549 399 кв. м. (викопіювання плану земельної ділянки, документ, який визначає право ВАТ “Криворізький залізорудний комбінат” користування даною земельною ділянкою і право передати земельну ділянку в користування ВАТ “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” є додатком №2 до договору) (п.1.1 договору).
За актом приймання-передачі основних засобів від 09.11.2001р. продавець передав, а покупець прийняв майно цілісного майнового комплексу, придбаного за договором купівлі-продажу від 09.11.2001р. (т. 1 а.с.94-103).
Право користування позивачем земельною ділянкою, на якій розміщено цілісний майновий комплекс шахти ім. Орджонікідзе, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Криворізької міської ради депутатів трудящих №51 від 12.08.1949 року “Про затвердження закріплених земельних ділянок, які перебували в користуванні шахтоуправлінь треста “Кривбасруда”” та №53 від 28.10.1950 року, яким в рішення №51 від 12.08.1949 внесено зміни в частині площ земельних ділянок, які були закріплені за шахтоуправліннями (за шахтоуправлінням ім. Орджонікідзе була закріплена земельна ділянка площею 408, 4 га).
Станом на дату прийняття цих рішень видача Державних актів на землю не проводилась.
З введенням в дію Земельного кодексу України (в редакції 2001 року, який набрав чинності з 01.01.2002р.), право отримання Державного акту на землю мали лише певні види підприємств, до яких позивач, як публічне акціонерне товариство, не віднесено.
Відповідно п. 5 рішення Криворізької міської ради №2002 від 22.05.2013р., за даними державного земельного кадастру земельні ділянки обліковувались за позивачем.
Згідно довідки Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 09.06.2016 №19-404-99.17-5270/2-16, державний акт на право постійного користування землею на земельну ділянку для розміщення цілісного майнового комплексу шахти ім. Орджонікідзе не виготовлявся.
19 березня 2008 року між відкритим акціонерним товариством “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”, яке в подальшому було перейменоване в публічне акціонерне товариство “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”, а потім у зв'язку із зміною типу товариства в ПрАТ “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”, (комбінат) та відкритим акціонерним товариством “Криворізький залізорудний комбінат”, правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ “Криворізький залізорудний комбінат”, (підприємство) укладена угода №1038-12-54/08/455 про відшкодування витрат по платі за землю, за умовами якої комбінат зобов'язується відшкодувати підприємству в березні 2008 року 499 229, 36 грн., у тому числі податок на додану вартість 83 204, 89 грн., що фактично сплачені як плата за землю, на яких розташовані об'єкти нерухомості комбінату, придбані по договору купівлі-продажу №1167-16-01/2001 від 09.11.2001р., на поточний рахунок підприємства з призначенням платежу “відшкодування витрат по платі за землю відкритому акціонерному товариству “Криворізький залізорудний комбінат” за період з 01.01.2005 по 01.01.2008 за землю площею 54, 94 га”; розмір відшкодування обчислюється за земельні ділянки площею 54, 94 га, що фактично використовуються комбінатом, та грошової оцінки цих земель, наданої Криворізьким міським управлінням земельних ресурсів підприємству, та визначений в додатку №1, який погоджений сторонами і є невід'ємною частиною угоди; зміни до вказаного додатку вносяться за попередньою письмовою згодою сторін (п. 1.1 договору).
Протоколом розбіжностей №949 від 18.04.2008 угода №1038-12-54/08/455 від 19.03.2008 про відшкодування витрат по платі за землю доповнена п. 1.2 наступного змісту: за період з 01.01.2008 до припинення дії угоди щомісячно перераховувати підприємству суму 14 418, 44 грн. відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням земельної ділянки на протязі 5 календарних днів з моменту отримання рахунку (згідно додатку №2 до угоди); розмір плати може бути переглянутий за вимогою однієї із сторін у випадку зміни грошової оцінки земельної ділянки і в інших випадках, передбачених діючим законодавством України.
В п. 3 угоди в редакції протоколу розбіжностей визначено, що угода дійсна з моменту підписання і до моменту отримання підприємством рішення Криворізької міської ради про припинення права користування на дану земельну ділянку.
Дія угоди припиняється у разі: закінчення строку, на який вона була укладена; ліквідації підприємства; достроково за згодою сторін чи за рішенням суду; переоформлення комбінатом права користування зазначеними земельними ділянками шляхом внесення змін до Державного земельного кадастру (п. 8 угоди).
В додатках №1 та №2 до угоди наведено розрахунок суми відшкодування за землю площею 54, 94 га, яка за період з 01.01.2005 по 01.01.2008 складала 499 229, 36 грн., а за період з 01.01.2008 по 31.12.2008 - 14 418, 44 грн. щомісячно, що було розраховано на підставі тимчасових довідок про визначення грошової оцінки земельних ділянок, які видані Криворізьким міським управлінням земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах, з урахуванням щорічних коефіцієнтів індексації грошової оцінки згідно вимог ст. 289 Податкового кодексу України.
09 листопада 2010 року між позивачем (підприємство) та відповідачем (комбінат) укладена додаткова угода до договору №1038-12-54/08/455 від 19.03.2008, де сторони домовились, що:
за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 комбінат щомісячно перераховує підприємству суму відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням земельних ділянок (з урахуванням індексації грошової оцінки з 01.01.2009 на коефіцієнт 1,152), з урахуванням ПДВ в розмірі 18 507, 10 грн.;
за період с 01.01.2010 по 31.12.2010 комбінат щомісячно перераховує підприємству суму відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням земельних ділянок (з урахуванням індексації грошової оцінки з 01.01.2010 на коефіцієнт 1,059 та нової грошової оцінки з 01.06.2010), з урахуванням ПДВ в розмірі 19 598, 84 грн. (з 01.01.2010 - 31.05.2010) та в розмірі 21 429, 68 грн. (з 01.06.2010 - 31.12.2010), що було розраховано на підставі довідок про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, виданих Управлінням Держкомзему у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (т. 1 а.с.144 - 149).
18.02.2014 за вих.№53-14/544 позивач направив на адресу відповідача додаткову угоду від 14.02.2014 до договору, де передбачив новий розмір щомісячного відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням земельних ділянок, у зв'язку з затвердженням рішенням Криворізької міської ради №2088 від 26.06.2013 “Про ставки податку за земельні ділянки на території м. Кривого Рогу” ставки податку за земельні ділянки на території міста та розмірів коефіцієнтів диференціації ставки земельного податку за користування земельними ділянками певного функціонального призначення, які почали діяти з 01.01.2014.
Лист з додатком отримано відповідачем 27.02.2014 (т. 1 а.с.23-25), проте, додаткова угода підписана не була, при цьому ПАТ “Криворізький залізорудний комбінат” здійснювало оплату земельного податку за земельну ділянку у розмірі, розрахованому з урахуванням вказаного рішення Криворізької міської ради.
Рішенням Криворізької міської ради №2002 від 22.05.2013 “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, реєстрацію права комунальної власності на них та надання їх в оренду для розташування об'єктів шахти імені Орджонікідзе публічного акціонерного товариства “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”” затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 53, 3550 га для розташування об'єктів шахти імені Орджонікідзе та надано із земель комунальної власності міста публічному акціонерному товариству “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” земельні ділянки загальною площею 53, 3550 га. Земельні ділянки надані за рахунок забудованих земель промисловості, облікованих за Криворізьким залізорудним комбінатом для розміщення шахти ім. Орджонікідзе.
На підставі рішення Криворізької міської ради від 22.05.2013 №2002 між Криворізькою міською радою (орендодавець) та публічним акціонерним товариством “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” (орендар) були укладені договори оренди: №2014151 від 04.04.2014 земельної ділянки площею 52,0759 га, яка знаходиться за адресою: вул. Оренбурзька, 12 у Тернівському районі м.Кривого Рогу; №2014152 від 04.04.2014 земельної ділянки площею 1,0182 га, яка знаходиться за адресою: вул. Оренбурзька, 12 у Тернівському районі м.Кривого Рогу; №2014153 від 04.04.2014 земельної ділянки площею 0,2609 га, яка знаходиться за адресою: вул. Оренбурзька, 12 у Тернівському районі м.Кривого Рогу.
Земельні ділянки за даними договорами оренди надані для розташування об'єктів шахти імені Орджонікідзе ПрАТ “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” для розробки залізистих магнетитових кварцитів поля шахти імені Орджонікідзе, за цільовим використанням згідно з класифікацією видів цільового призначення земель - землі для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємства, що пов'язані з користуванням надрами (код 11.01).
У зв'язку з переоформленням права землекористування зазначеними вище земельними ділянками шляхом підписання договорів оренди земельних ділянок, їх державної реєстрації 16 квітня 2014 року, угода №1038-12-54/08/455 від 19.03.2008 про відшкодування витрат по платі за землю, укладена з протоколом розбіжностей №949 від 18.04.2008, припинила свою дію з 16.04.2014.
04 липня 2014 року позивачем отримано лист №4606/29 від ПрАТ “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”, яким повідомлено позивача про переоформлення права користування земельними ділянками під об'єктами нерухомості цілісного майнового комплексу шахти ім. Орджонікідзе, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.
02.06.2015 відповідачем направлено позивачу лист №2635/36 з проханням підписати додаткову угоду до договору про відшкодування витрат, загальна сума відшкодування витрат за якою за період з 01.01.2014 по 15.04.2014 становить 462 860, 09 грн., де відповідачем при проведенні розрахунку використано коефіцієнт функціонального призначення 0,45 (земельні ділянки, надані для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин).
Позивач не погодився з проектом додаткової угоди та з наведеним в ній розрахунком суми, яка підлягає відшкодуванню, тому повернув її відповідачу без підписання.
Отже, сторони угоди №1038-12-54/08/455 про відшкодування витрат по платі за землю від 19.03.2008 не дійшли згоди щодо суми відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням земельної ділянки.
Рішенням Криворізької міської ради №2088 від 26.06.2013 “Про ставки податку за земельні ділянки на території м. Кривого Рогу” (ХХХV сесія VІ скликання) з 01 січня 2014 року затверджено та введено в дію ставки податку за земельні ділянки на території міста, визначені відповідно до вимог п. 1 ст. 275 Податкового кодексу України як для міста обласного значення з чисельністю населення від 500 до 1 000 тис. осіб, встановлені розміри коефіцієнтів диференціації ставки земельного податку за користування земельними ділянками певного функціонального використання та місцезнаходження в межах міста: за земельні ділянки, надані гірничо-видобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин -коефіцієнт 0, 45 (п. 23 додатку до рішення міської ради); усіх земельних ділянок за певним функціональним призначенням, правовстановлюючі документи на які фактичними землекористувачами не оформлені (за винятком тих, на які оформлені попередні договори оренди до вкладання основного договору оренди земельної ділянки) - коефіцієнт 3,00 (п. 26 додатку до рішення міської ради).
Позивачем нараховано збитки в сумі 926 558, 38 грн., розраховані з урахуванням коефіцієнту 3,00, які були сплачені ним як плата за землю, на якій розташовані об'єкти нерухомості відповідача, придбані останнім по договору купівлі-продажу від 09.11.2001р.
В ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Положеннями ст. 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафна санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Відповідно ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом; суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Наслідки порушень зобов'язань за договором є правовою підставою, згідно ст. 623 Цивільного кодексу України, для стягнення збитків.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Підпунктом 14.1.72 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
За змістом положень Податкового кодексу України плата за землю є законодавчо регульованою ціною і, як наслідок, не може змінюватися сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено земельний податок за період з 01.01.2014 по 15.04.2014, отже, розмір витрат, пов'язаних з утриманням земельної ділянки, яка перейшла у користування відповідача відповідно до договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 09.11.2001, є доведеним позивачем.
Відсутність підписаної додаткової угоди до договору про відшкодування витрат на утримання земельної ділянки, якою погоджувався б розмір відшкодування, не звільняє відповідача від такого відшкодування на користь позивача.
Позивачем в періоді стягнення збитків (з 01.01.2014 по 15.04.2014 включно) правомірно застосовано згідно рішення Криворізької міської ради №2088 від 26.06.2013 коефіцієнт 3, 00, оскільки в наведений період ні у позивача, ні у відповідача не було належним чином виготовлених правовстановлюючих документів на земельну ділянку, тому до спірних відносин неможливо застосування коефіцієнту 0,45, який може застосовуватись лише з дати укладання між відповідачем та Криворізькою міською радою договорів оренди земельних ділянок.
Враховуючи зміст угоди №1038-12-54/08/455 від 19.03.2008р. про відшкодування витрат по платі за землю, де відповідач зобов'язався до припинення дії угоди щомісячно відшкодовувати позивачу витрати, пов'язані з утриманням земельної ділянки; неналежне виконанням відповідачем умов договору №1038-12-54/08/455 про відшкодування витрат по платі за землю; бездіяльність відповідача у вигляді не підписання додаткових угод до договору №1038-12-54/08/455 про визначення розміру відшкодування витрат на утримання земельної ділянки з 01.01.2014 по 15.04.2014; відсутність відшкодування відповідачем позивачу за період з 01.01.2014 по 15.04.2014 витрат, пов'язаних з утриманням земельної ділянки у розмірі сплаченого земельного податку; фактично понесені позивачем витрати по платі за землю в розмірі 926 558, 38 грн. внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Стосовно доводів скаржника слід зазначити, що:
по-перше, щодо розміру збитків, то позивачем були нараховані та сплачені наступні суми плати за земельні ділянки:
1) 16 765 кв. м. (розміщення складу М-К та ДСФ, рядок 3.82 уточнюючої податкової декларації від 19.05.2014р. за січень, лютий та березень 2014р., рядок 3.83 уточнюючої податкової декларації від 14.07.2014р. за квітень 2014р., рядок 21 додатку №1 до наведених декларацій) 7 387, 08 грн. + 7 387, 08 грн. + 7 387, 08 грн. + 3 994, 79 грн. = 26 156, 03 грн.;
2) 83 460 кв. м. (розміщення проммайданчику, дороги, теплиці, УЗТ, рядок 3.104 уточнюючої податкової декларації від 19.05.2014р. за січень, лютий та березень 2014р., рядок 3.105 уточнюючої податкової декларації від 14.07.2014р. за квітень 2014р., рядок 28 додатку №1 до наведених декларацій) 36 774, 56 грн. + 36 774, 56 грн. + 36 774, 56 грн. + 19 886, 95 грн. = 130 210, 63 грн.;
3) 169 927 кв. м. (розміщення кар'єру, рядок 3.106 уточнюючої податкової декларації від 19.05.2014р. за січень, лютий та березень 2014р., рядок 3.107 уточнюючої податкової декларації від 14.07.2014р. за квітень 2014р., рядок 29 додатку №1 до наведених декларацій) 74 874, 08 грн. + 74 874, 08 грн. + 74 874, 08 грн. + 40 490, 42 грн. = 265 112, 66 грн.;
4) 150 462 кв. м. (зона зсуву, рядок 3.108 уточнюючої податкової декларації від 19.05.2014р. за січень, лютий та березень 2014р., рядок 3.109 уточнюючої податкової декларації від 14.07.2014р. за квітень 2014р., рядок 30 додатку №1 до наведених декларацій) 66 297, 32 грн. + 66 297, 32 грн. + 66 297, 32 грн. + 35 852, 27 грн. = 234 744, 23 грн.;
5) 15 237 кв. м. (автоколона №7 в минулому, рядок 3.110 уточнюючої податкової декларації від 19.05.2014р. за січень, лютий та березень 2014р., рядок 3.111 уточнюючої податкової декларації від 14.07.2014р. за квітень 2014р., рядок 31 додатку №1 до наведених декларацій) 26 855, 21 грн. + 26 855, 21 грн. + 26 855, 21 грн. + 14 522, 76 грн. = 95 088, 39 грн.;
6) 111 207 кв. м. (городи, рядок 3.112 уточнюючої податкової декларації від 19.05.2014р. за січень, лютий та березень 2014р., рядок 3.113 уточнюючої податкової декларації від 14.07.2014р. за квітень 2014р., рядок 32 додатку №1 до наведених декларацій) 5 880, 07 грн. + 5 880, 07 грн. + 5 880, 07 грн. + 3 179, 82 грн. = 20 820, 03 грн.
Загальна сума земельного податку становить: 26 156, 03 грн. + 130 210, 63 грн. + 265 112, 66 грн. + 234 744, 23 грн. + 95 088, 39 грн. + 20 820, 03 грн. = 772 131, 97 грн. + 154 426, 41 грн. (20% податок на додану вартість, нарахування якого не заперечується відповідачем, згідно ст. ст. 180, 185, 188, 193 Податкового кодексу України, що діяли на момент нарахування та сплати податку) = 926 558, 38 грн.;
по-друге, за положеннями ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу - права власності або права користування. Земельна ділянка площею 54, 94 га, на якій розташована шахта ім. Орджонікідзе, знаходилась в постійному користуванні позивача до 16.04.2014 на підставі рішень виконавчого комітету Криворізької міської ради від 12.08.1949р. №51 та від 28.10.1950р. №53. Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено вичерпний перелік підстав, за наявності яких припиняється право постійного користування земельною ділянкою, де в п. “е”, зокрема, визначено набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. Відповідно приписів ст. 182, ч. 2 ст. 331, ст. 657 Цивільного кодексу України, право власності за договором купівлі-продажу нерухомого майна виникає з моменту державної реєстрації, а покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно. В порядку, визначеному ст. ст. 116, 124 Земельного кодексу України, питання щодо спірної земельної ділянки та надання її в користування відповідачу міською радою на сесії було розглянуто лише у 2013 році, у той час як об'єкт цілісного майнового комплексу перейшов у власність відповідача на підставі договору від 09.11.2011р., при цьому дії чи бездіяльність міської ради з питання оформлення права користування земельною ділянкою для відповідача останнім не оскаржувались. В свою чергу, позивач дотримався вимог чинного законодавства та договору про відшкодування витрат по платі за землю щодо своєчасного внесення плати за землю у вигляді земельного податку. Заборгованість зі сплати земельного податку за спірний період за позивачем не значиться. Крім того, позивач, як постійний землекористувач, до припинення права користування земельною ділянкою в установленому законом порядку, не мав підстав відмовитись від декларування та сплати земельного податку, сплата якого є обов'язковим;
по-третє, щодо посилання скаржника на порушення позивачем вимог постанови Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993 “Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам” та статей 156, 157 Земельного кодексу України, визначивши розмір збитків самостійно, то стаття 156 Земельного кодексу України передбачає визначення та відшкодування збитків, заподіяних внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Згідно п. 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Даний спір не ґрунтується на вищенаведених випадках, тому наведені норми законодавства не можуть бути застосовані при розгляді даної справи;
в четверте, щодо вимог апеляційної скарги про визнання недійсною угоди від 19.03.2008р. про відшкодування витрат по платі за землю на підставі ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 215, ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, ст. ст. 95, 116, 120 Земельного кодексу України, ст. ст. 2, 15 Закону України “Про плату за землю”, то згідно ч. 3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Крім того, за положеннями ч. 1 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України). В статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). Відповідно ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2016р. по справі №904/2920/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя І.А. Сизько
Суддя О.Г. Іванов
Суддя Л.П. Широбокова
(Повний текст постанови складений 25.11.2016р.)