23.11.2016 року Справа № 904/1686/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)
суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.
при секретарі судового засідання: Крицькій Я.Б.
за участю представників сторін:
від позивача: представник Штеннікова К.Б., довіреність № б/н від 26.01.2016 року
від відповідача: не з'явився
від ВДВС: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 22" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2016 року, винесену за результатами розгляду заяви Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про розстрочку виконання рішення від 10.05.2016 року у справі № 904/1686/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 22", м. Дніпро
про стягнення 2 688 338, 35 грн.
Старший державний виконавець Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України, статей 11, 36 Закону України "Про виконавче провадження" з заявою про розстрочку виконання рішення цього суду від 10.05.2016 року у справі № 904/1686/16.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2016 року у справі № 904/1686/16 (суддя Рудовська І.А.) в задоволенні заяви Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2016 року відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення господарського суду, місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що наведені відповідачем підстави для розстрочки виконання судового рішення не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки важке становище відповідача утворилося внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від нього обставин. Крім того, суд зазначив, що невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушує матеріальні інтереси позивача, що також може призвести до негативних наслідків для нього. На думку суду, відповідачем не було наведено обґрунтованих доводів, не надано належних доказів, які б могли бути підставою для надання розстрочки, а також не доведено наявність конкретних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека № 22" подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті ухвали у даній справі норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення справи, відповідач просить скасувати цю ухвалу та прийняти нове рішення про задоволення заяви Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про розстрочку виконання судового рішення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на ті обставини, що суд першої інстанції при розгляді заяви не відклав розгляд справи за клопотанням відповідача та не надав відповідачу можливості ознайомитися з документами, наданими позивачем в підтвердження його заперечень на вказану заяву. Відповідач зазначає, що арешт коштів на його рахунку у сумі 2 672 845, 41 грн. може призвести до тяжких фінансових наслідків для його підприємства: ініціювання відносно підприємства штрафних санкцій з боку податкових та інших фіскальних органів у випадку несплати обов'язкових внесків та податків; неможливість своєчасно погасити черговий платіж банку призведе до нарахування штрафів і пені по кредитному договору та може мати наслідком зміну або розірвання кредитних відносин з банком, а без надання послуг овердрафту банком відповідач не зможе стабільно працювати; несвоєчасний розрахунок з кредиторами по господарським договорам оренди, за якими підприємство орендує приміщення для діяльності своїх структурних підрозділів - аптек призведе до нарахування штрафних санкцій і розірвання договорів, що паралізує діяльність підприємства, оскільки зупиниться поточна господарська діяльність товариства - продаж лікарських засобів населенню. Відповідач посилається на обставини складання графіку погашення заборгованості, відповідно до якого відповідач зобов'язався до 01.06.2018 року погасити заборгованість, яка стягнута з нього судовим рішенням у даній справі та зазначає, що з метою врегулювання спору відповідач погоджується скоротити терміни погашення заборгованості, зазначені у графіку погашення заборгованості. За доводами відповідача, враховуючи наведене вище, вбачається явна загроза банкрутства його підприємства у зв'язку з відсутністю коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, а арешт значних для підприємства коштів буде перешкодою господарській діяльності товариства.
Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання, призначене для розгляду апеляційної скарги, не забезпечив. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яким відповідачу направлена в копії ухвала апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги у даній справі до провадження та призначення розгляду скарги у судове засідання (а.с. 75 т. 14).
Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав. За доводами представника позивача у судовому засіданні апеляційного господарського суду, позивач вважає, що місцевий господарський суд правомірно погодився з доводами позивача щодо відсутності підстав для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду та обґрунтовано відмовив в задоволенні відповідної заяви. Позивач зазначає, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення. На думку позивача, в основу судового акту про надання відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, як-то: матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача, тобто позивача, при затримці виконання рішення суду. Позивач зазначає, що з дати прийняття господарським судом рішення у даній справі відповідач (боржник) не вжив жодних заходів щодо виконання рішення суду та сплати грошових коштів на користь позивача (стягувача). Останній платіж у сумі 27 000, 00 грн. відповідач сплатив ще в період розгляду справи судом першої інстанції, а саме 18.04.2016 року, що змусило позивача звернутись до органу державної виконавчої служби для примусового стягнення заборгованості. Позивач вважає, що суб'єкт підприємницької діяльності здійснює свою діяльність на власний ризик; невиконання зобов'язань боржниками та важкий фінансовий стан (затримки з виплатою заробітної плати, наявність кредиту) не є винятковими обставинами, які суб'єкт підприємницької діяльності не міг передбачити; окрім того, з заяви вбачається, що кредитна лінія відкрита ще у 2013 році, що вказує на наявність достатнього часу для розрахунків з банківською установою. Також, на думку позивача, боржник фактично вже скористався відстрочкою виконання рішення з 10.05.2016 року до цього часу, яку штучно створив самостійно; на стадії виконавчого провадження виконавчі дії з примусового виконання рішення суду за зверненням відповідача відкладались. У позивача також є кредитні зобов'язання та зобов'язання по оплаті праці його працівникам, обов'язки щодо розрахунків з постачальниками, по сплаті податків, зборів, інших обов'язкових платежів. Позивач вважає, що в обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення суду відповідач посилається на обставини, які є звичайними обставинами при веденні господарської діяльності будь-яким суб'єктом господарювання. При цьому позивач та відповідач знаходяться в рівних економічних умовах при здійсненні своєї господарської діяльності, а тому відстрочка виконання рішення суду призведе до надання переваг відповідачу в порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав.
Відділ державної виконавчої служби відзив на апеляційну скаргу не надав, явку свого повноважного представника у судове засідання, призначене для розгляду апеляційної скарги, не забезпечив. Про дату, час та місце проведення судового засідання відділ державної виконавчої служби повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яким останньому направлена в копії ухвала апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги у даній справі до провадження та призначення розгляду скарги у судове засідання (а.с.76, т. 14)
Ні відповідач, ні відділ державної виконавчої служби не повідомили суд про поважність причин неявки їх представників у судове засідання, призначене для розгляду апеляційної скарги. Клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від зазначених осіб не надходило.
За наведених обставин, а також враховуючи положення частини другої статті 102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, відсутність відзиву органу державної виконавчої служби на апеляційну скаргу, неявка у судове засідання повноважних представників відповідача та відділу державної виконавчої служби не перешкоджає перегляду в апеляційному порядку оскаржуваної ухвали суду.
У судовому засіданні 23.11.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2016 року у справі № 904/1686/16 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 22" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ" 2 282 692, 41 грн. - основного боргу, 350 652, 83 грн. - штрафу, 39 500, 17 грн. - судового збору; повернуто на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" Товариству з обмеженою відповідальністю "БаДМ" надмірно сплачений судовий збір в розмірі 824, 93 грн. (а.с. 79-80, т. 13).
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.08.2016 року (а.с. 168-170, т. 13) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 22" залишено без задоволення; рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2016 року у справі № 904/1686/16 залишено без змін.
19.08.2016 року господарським судом Дніпропетровської області на виконання рішення суду у даній справі видано наказ (а.с. 172, т. 13).
Жовтневим відділом державної виконавчої служби міста Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження № 52048068 з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2016 року у справі № 904/1686/16.
Боржник за вказаним виконавчим провадженням - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека № 22" звернувся до Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з заявою про розстрочку виконання рішення суду.
У свою чергу, старший державний виконавець Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Ясюкевич О.В. звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про розстрочку виконання рішення суду у даній справі.
За результатами розгляду вказаної заяви господарським судом Дніпропетровської області винесено оскаржувану ухвалу у справі.
Відповідно до частини першої статті 121 Господарського процесуального кодексу України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Пунктом 8 частини третьої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено право державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою, у тому числі, про відстрочку та розстрочку виконання рішення.
За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою, зокрема, про відстрочку або розстрочку виконання (ч. 1 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження").
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Зазначене відповідає роз'ясненням, наведеним у пункті 7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" з подальшими змінами і доповненнями.
В обґрунтування наявності підстав для розстрочки виконання рішення суду державний виконавець у поданій до місцевого господарського суду заяві, а відповідач - в апеляційній скарзі на ухвалу суду про відмову в задоволенні заяви державного виконавця, посилаються на ті обставини, що звернення стягнення та арешт коштів на рахунках боржника у сумі 2 672 845, 41 грн. може призвести до тяжких фінансових наслідків: ініціювання відносно боржника штрафних санкцій з боку податкових органів; неможливість своєчасно погасити черговий платіж банкам призведе до нарахування штрафів і пені по кредитним договорам боржника і може призвести до розірвання кредитних відносин з банками; несвоєчасний розрахунок з кредиторами по господарським договорам оренди, за якими боржник орендує приміщення для діяльності своїх структурних підрозділів - аптек, призведе до нарахування штрафних санкцій і розірвання договорів оренди, що паралізує господарську діяльність боржника, матиме наслідком зупинення поточної господарської діяльності - продаж лікарських засобів населенню. Арешт значних для боржника коштів буде вагомою перешкодою для його господарської діяльності. Зокрема, боржник здійснює поточні розрахунки за рахунок коштів залученого овердрафту за договором з ПАТ КБ "ПриватБанк". У випадку арешту рахунку, який наразі має від'ємний баланс, всі кошти, які надходитимуть на рахунок, першочергово будуть направлятися банком на погашення овердрафту. При цьому, за умовами договору, у наданні овердрафту боржнику буде відмовлено, що фактично паралізує діяльність товариства, оскільки позбавить його коштів на здійснення поточної діяльності. Окрім цього, для забезпечення поточної діяльності боржником були залучені позикові кошти у приватних осіб на суму 1 500 000, 00 грн. Можливість придбання товарно-матеріальних цінностей для поточної діяльності боржника забезпечується через механізм гарантованих платежів ПАТ КБ "ПриватБанк". Сплата боржником процентів банківським установам щомісяця складає понад 80 тис. грн.; щомісячна потреба боржника в коштах для виплати заробітної плати становить понад 110 тис. грн. на місяць, податків та інших обов'язкових платежів - понад 140 тис. грн. на місяць; орендної плати - понад 320 тис. грн. на місць. Загальна сума кредиторської заборгованості боржника, враховуючи поточну заборгованість перед контрагентами, включаючи кредитора, складає 8 210 000, 00 грн.
Відповідач надав графік погашення заборгованості по виконавчому провадженню № 52048068 боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 22" на користь стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ" (а.с. 183, т. 13), відповідно до якого відповідачем запропоновано погасити заборгованість у сумі 2 672 845, 00 грн. у наступному порядку: з 01.10.2016 по 01.02.2017 року включно - 5 платежів по 75 000, 00 грн., з 01.03.2017 року по 01.08.2017 року включно - 6 платежів по 100 000, 00 грн., з 01.09.2017 року по 01.02.2018 року включно - 6 платежів по 150 000, 00 грн., з 01.03.2018 року по 01.05.2018 року включно - 3 платежі по 200 000, 00 грн., 01.06.2018 року - 197 845, 00 грн.
Разом з тим, апеляційний господарський суд не вбачає підстав вважати, що обставини ускладнення або неможливості виконання рішення суду, винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов'язує можливість надання розстрочки виконання рішення суду, реальна можливість виконання відповідачем судового рішення у відповідності з запропонованою розстрочкою його виконання підтверджуються наявними у справі матеріалами, наданими державним виконавцем та відповідачем доказами.
За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до частини першої статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
За приписами частини першої статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Отже, фінансове становище, наявність кредиторської заборгованості є результатом господарської діяльності відповідача, що не може впливати на його відповідальність у вигляді виконання грошових зобов'язань перед позивачем, який також є суб'єктом господарювання і має свої відповідні зобов'язання, у тому числі й грошові; несвоєчасні розрахунки боржника у даній справі можуть призвести до таких же негативних наслідків (сплату штрафів, пені, відмова від договору тощо) і відносно позивача.
Відповідач та позивач знаходяться в рівних економічних умовах при здійсненні своєї господарської діяльності. Розстрочка виконання рішення суду призведе до надання переваг відповідачу в порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав.
Апеляційний господарський суд також враховує, що у спірних відносинах має місце тривале невиконання відповідачем рішення суду. Тривале невиконання судового рішення порушує матеріальні інтереси позивача.
Фінансові труднощі відповідача не є свідченням того, що він не має можливості виконати рішення суду з урахуванням порядку примусового виконання, що встановлений Законом України "Про виконавче провадження"; у випадку недостатності грошових коштів на рахунках, стягнення може бути звернуте на майно відповідача.
Не підтверджується матеріалами справи і та обставина, що сплата позивачу суми боргу за судовим рішенням у даній справі призведе до зупинення діяльності відповідача чи його банкрутства.
Так, відповідно до балансу (звіту про фінансовий стан) станом на 30.06.2016 року (а.с. 199-200, т. 13) та звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) (а.с. 202-203, т. 13) діяльність відповідача є прибутковою, у тому числі і з урахуванням поточних видатків та затрат підприємства.
Відповідач посилається на наявність укладеного ним з банком договору про надання овердрафтового кредиту (а.с. 186-195, т. 13) та залучення наданих цим банком кредитних коштів для здійснення поточних розрахунків у господарській діяльності (а.с. 196-198, т. 13; а.с. 31-44, т. 14).
Проте, залучення кредитних коштів для здійснення своєї поточної діяльності є звичайною обставиною для ведення підприємницької діяльності. На наявність тривалої простроченої заборгованості за вказаною кредитною лінією відповідач не посилається.
Прострочення оплати залучених від приватних осіб коштів у сумі 1 500 000, 00 грн. відповідач не довів.
Наявність поточних витрат для ведення діяльності - витрат на оплату заробітної плати (а.с. 207-215, т. 13), податкових зобов'язань (а.с. 223-245, т. 13), орендної плати (а.с. 19-30. т. 14), кредиторської заборгованості, також є звичайними обставинами та витратами при веденні господарської діяльності.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, фінансове становище відповідача є наслідком його власної господарської діяльності, а не виникло в силу якихось об'єктивних, незалежних від нього обставин.
Окрім цього, апеляційний господарський суд не вбачає підстав вважати, що відсутність можливості погасити борг одноразово та відсутність станом на певну визначену дату обігових коштів, достатніх для повного виконання рішення господарського суду, є тією винятковою обставиною, яка може бути підставою для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду.
За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року).
В рішенні Європейського суду з прав людини від 15.01.2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" зазначається, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій із сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті першої Першого протоколу до Конвенції.
Юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може бути прийнято аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як виняткові обставини (§40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004 року).
Відтак, врахувавши ступінь вини відповідача у виникненні спору, фінансовий стан та матеріальні інтереси обох сторін, додержуючись принципу рівності перед законом і судом, недоведеність заявником та боржником наявності виняткових обставин, які згідно зі статтею 121 Господарського процесуального кодексу України є підставою для розстрочення виконання рішення господарського суду, тривале невиконання боржником рішення суду по даній справі, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви державного виконавця про розстрочення виконання рішення суду, правомірно відмовив в її задоволенні.
Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи відповідача, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, як такі, що не спростовують зазначеного вище.
Отже, апеляційна скарга відповідача на оскаржувану ухвалу господарського суду Дніпропетровської області у даній справі задоволенню не підлягає, вказана ухвала господарського суду підлягає залишенню без змін.
Судові витрати, понесені відповідачем за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 22" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2016 року у справі № 904/1686/16 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2016 року у справі № 904/1686/16 залишити без змін.
Повна постанова складена 28.11.2016 року
Головуючий суддя Л.А. Коваль
Суддя Н.В. Пархоменко
Суддя А.Є. Чередко