21.11.2016 Справа № 904/7797/16
За позовом Багатогалузевого приватного підприємства "Гарант-Агро", м. Ладижин Вінницької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-Групп", м. Дніпро
про стягнення 95246,58 грн
Суддя Воронько В.Д.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Багатогалузеве приватне підприємство "Гарант-Агро" (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-Групп" (відповідач) про стягнення 94670,80 грн боргу за надані транспортні послуги, 94,67 грн інфляційних нарахувань на суму боргу та 481,11 грн 3% річних.
По справі в судових засіданнях відповідно до ст. 77 ГПК України в судових засіданнях оголошено перерву з 22.09.2016 до 04.10.2016 та з 04.10.2016 до 11.10.2016.
Відповідач 04.10.2016 надав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти заявленого позову та вказав, що директор позивача ОСОБА_1 здійснив підробку підпису директора відповідача ОСОБА_2 на актах виконаних робіт № 10 від 30.11.2015 та № 11 від 30.12.2015, тому вони є недійсними. Також відповідачем заявлено клопотання призначити судову почеркознавчу експертизу, метою якої є підтвердження того, що підписи від імені директора товариства ОСОБА_2 на вищевказаних актах № 10, 11 та на акті № 9 виконані іншою особою.
01.10.2016 до суду від позивача надійшла відповідь на ухвалу від 11.10.2016, яка фактично є письмовими поясненнями стосовно походження підпису та відбитка печатки на примірниках актів здачі-приймання робіт № 9, 10, 11 та договору № 01/06 від 01.06.2016. Так, позивач стверджує, що підпис на його примірниках вищезазначених документів, як виявилося візуально, не належить директору підприємства відповідача ОСОБА_2, кому цей підпис належить, йому невідомо, однак визнає, що відбиток печатки проставлений ним.
У зв'язку з цим судом відхиляється клопотання про призначення почеркознавчої експертизи за недоцільністю.
Відповідачем 03.11.2016 подана заява про продовження строку розгляду справи на 15 днів, яка задоволена судом.
В судовому засіданні 16.11.2016 оголошено перерву до 21.11.2016.
Розглянувши матеріали справи, суд
01.06.2015 між Багатогалузевим приватним підприємством "Гарант-Агро" (Перевізник за договором, позивач), в особі директора ОСОБА_1, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-сервіс-групп" (Замовник за договором, відповідач), в особі директора ОСОБА_2, був укладений договір перевезення № 01/06, відповідно до якого Перевізник зобов'язувався надати Замовникові в установленому даним договором порядку послуги з перевезення інертних матеріалів (вантажу) за допомогою автотранспорту з пункту завантаження до пункту розвантаження, а Замовник зобов'язувався прийняти та оплатити надані Перевізником послуги в строки та на умовах, передбачених даним Договором.
Відповідно до п. 4.3. даного договору розрахунки між сторонами договору здійснюються після надання послуг в повному обсязі згідно акта виконаних робіт.
Строк дії договору визначений сторонами по 31.12.2015.
30.08.2016 позивач звернувся до суду з цим позовом з вимогами стягнути з відповідача 94670,80 грн боргу за надані транспортні послуги, 94,67 грн інфляційних нарахувань на суму боргу за липень 2016 року та 481,11 грн 3% річних за період прострочки платежу з 25.06.2016 по 26.08.2016.
В обгрунтування позову позивач вказав, що ним відповідачу надані послуги з перевезення вантажу, що підтверджується актами здачі-приймання робіт № 9 від 26.11.2015, № 10 від 30.11.2015, № 11 від 30.12.2015, але відповідачем отримані послуги не оплачені на суму 94670,80 грн, що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами від 31 січня 2016 року.
15.06.2016 позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою сплатити заборгованість за надані послуги в сумі 94670,80 грн.
За твердженням позивача відповідь на претензію не отримана.
Відповідач у відзиві на позов проти заявлених вимог заперечив та вказав, що за час виконання договору перевізником були надані лише дві послуги з перевезення вантажу, що підтверджується Актом здачі-прийняття № 1 від 30.06.2015 на суму 3938,88 грн та Актом № 9 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.11.2015 на суму 6933,12 грн.
Замовником були сплачені надані перевізником послуги платіжним дорученням № 2627 від 31.07.2015 на суму 3938,88 грн та платіжним дорученням № 2764 від 08.12.2015 на суму 6933,12 грн.
Також замовник здійснив попередню оплату за надані послуги платіжним дорученням № 2733 від 16.11.2015 на суму 50000,00 грн, але послуги на цю суму не отримувались, тому він має подати позов до позивача про стягнення зазначених коштів.
Відповідач вказує, що директор БПП "Гарант-Агро" ОСОБА_1 одночасно був прийнятий на роботу до ТОВ "Транс-Сервіс-Групп" і за час фінансово-господарських взаємовідносин між БПП "Гарант-Агро" і ТОВ "Транс-Сервіс-Групп" мав необхідні повноваження на представництво, укладання і підпису фінансово-господарських документів від імені ТОВ "Транс-Сервіс-Групп", що підтверджується заявою ОСОБА_1 від 29.07.2010 на ім'я директора ТОВ "Транс-Сервіс-Групп" ОСОБА_2 про прийняття його на роботу на посаду експедитора з 01.08.2010 та наказом № 9/1 від 02.08.2010 "Про прийняття на роботу ОСОБА_1", згідно якого останнього прийнято експедитором, який має право одержувати товарно-матеріальні цінності по довіреності.
Наказом № 11 від 01.06.2011 ОСОБА_1 переведено на посаду головного менеджера продажу в оптовій торгівлі з 01.06.2011.
Відповідно до посадової інструкції, з якою ознайомлений ОСОБА_1 15.05.2011, довіреності від 01.06.2011, ОСОБА_1 має право: ставити печатку товариства на видаткових і прибуткових накладних, а також на довіреностях на отримання ТМЦ (відтиск печатки доданий в довіреності); розписуватись від свого імені та в інтересах товариства на видаткових і прибуткових накладних (актах приймання-здачі робіт), а також довіреностях на отримання ТМЦ, здійснювати дії з реалізації і отримання товару/робіт, подавати та отримувати необхідні заяви, довідки та документи, виконувати всі інші законні дії, що пов'язані з виконанням цієї довіреності.
На підставі заяви ОСОБА_1 від 01.04.2016 про звільнення наказом № 04/16 від 01.04.2016 останній був звільнений з займаної посади.
Зловживаючи наданими йому повноваженнями, ОСОБА_1 здійснив підробку наступних документів, поставивши на них печатку ТОВ "Транс-Сервіс-Групп", яка була у нього в розпорядженні, і розписався на них від імені директора ОСОБА_2, тим самим підробив її підпис:
- акт здачі-прийняття робіт № 10 від 30.11.2015 на загальну суму 34131,60 грн;
- акт здачі-прийняття робіт № 11 від 30.12.2015 на загальну суму 87176,40 грн;
- договір перевезення вантажу № 01/06 від 01.06.2015.
Тим самим ОСОБА_1, здійснивши підробку зазначених документів, намагається стягнути з ТОВ "Транс-Сервіс-Групп", на якому він працював головним менеджером, грошові кошти на користь БПП "Гарант-Агро", на якому він працював і наразі працює директором.
Стосовно акта звірки взаєморозрахунків від 31.01.2015 відповідач вказує, що складання акту взаєморозрахунків без використання первинних документів є безпідставним, оскільки акт взаєморозрахунків не є первинним документом, а тільки може відображати стан взаєморозрахунків сторін на підставі первинних документів.
Таким чином, висновки про наявність чи відсутність будь-якої заборгованості між сторонами слід робити перш за все виходячи із первинної документації.
Враховуючи обставини справи, надані матеріали, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За доводами позивача він надав відповідачу послуги з перевезення вантажу, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт № 9 від 26.11.2015 на суму 6933,12 грн, № 10 від 30.11.2015 на суму 34131,60 грн, № 11 від 30.12.2015 на суму 87176,40 грн.
У вказаних актах зазначено, що від імені виконавця вони підписані директором ОСОБА_1, акти містять його підпис та печатку Багатогалузевого приватного підприємства "Гарант-Агро". В актах вказано, що від імені замовника вони затверджені та роботи прийняті директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-Групп" ОСОБА_2 Підпис скріплений печаткою ТОВ "Транс-Сервіс-Групп", яка була надана у користування ОСОБА_1 у зв'язку з призначенням його менеджером на підприємстві відповідача, а не печаткою, яку використовує директор ОСОБА_2
Відповідач заперечує належність підпису на актах директору товариства ОСОБА_2 Присутня в судовому засіданні 11.10.2016 ОСОБА_2 особисто пояснила, що підпис на актах їй не належить.
На вимогу суду позивач 01.11.2016 надав до справи письмові пояснення, у яких вказав, що підпис на актах та на договорі № 01/06 від 01.06.2015 директору підприємства відповідача ОСОБА_2М не належить.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контрольного впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: (назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції).
Акти виконаних робіт, на яких грунтуються позовні вимоги, підписані від імені директора підприємства відповідача невідомою особою, печатка на цей підпис поставлена менеджером ОСОБА_1, який одночасно підписав ці акти як директор позивача.
Відповідач не заперечує факт укладання з позивачем договору від 01.06.2015 та отримання транспортних послуг за актом № 9 від 26.11.2015, але екземпляри цих документів, які надані відповідачем, містять підпис директора ОСОБА_2 та печатку підприємства, яку використовує директор ОСОБА_2 На екземплярах цих же документів, наданих позивачем, міститься підпис невідомої особи від імені ОСОБА_2 та печатка, надана ОСОБА_1 як менеджеру.
Позивач надав до справи копію довіреності № 12/15 від 12.01.2015 від імені ТОВ "Транс-Сервіс-Групп" на ім'я менеджера ОСОБА_1, у якій зазначено, що він має право підпису на договорах, товарних, витратних накладних, актах прийому-передачі товарів, виконаних робіт на рівних умовах з директором підприємства.
Надана копія не має підпису директора підприємства, печатки, не завірена повноважною особою відповідача, тому не може бути прийнята судом як доказ у справі.
До справи позивач надав дві копії специфікацій до договорів, у яких є посилання на те, що вони з боку ТОВ "Транс-Сервіс-Групп" підписані ОСОБА_1, який діє на підставі вищевказаної довіреності, але невідомо чи існують оригінали цих специфікацій, чи є у іншої сторони, яка вказана в специфікації, така довіреність, тому ці копії не змінюють висновку суду про неможливість прийняти аркуш паперу з назвою довіреність № 12/15 як належний доказ у справі.
З наданої відповідачем до справи довіреності від 01.06.2011 слідує, що ОСОБА_1 було надано право розписуватись від свого імені та ставити печатку товариства на видаткових і прибуткових накладних, актах приймання - здачі робіт а також на довіреностях на отримання ТМЦ. Основним є те, що було надано право здійснювати це від власного імені.
Позивачем на вимогу суду не надано належних доказів дійсного надання ним транспортних послуг, які ним включені до спірних актів № 10 та 11. В матеріалах справи відсутні та позивачем не надані докази того, що відповідачем здійснені хоча б часткові оплати за послуги за цими актами, що могло б свідчити про їх дійсне отримання.
Суд не вважає таким підтвердженням факт перерахування відповідачем позивачу 50000,00 грн, оскільки кошти були перераховані 15.11.2015, а спірні акти мають дати 30.11.2015 та 30.12.2015, і відповідач стверджує, що це була попередня оплата.
Одним із доводів в обгрунтування позовних вимог є посилання на те, що заборгованість відповідача підтверджена в акті звірки взаєморозрахунків від 31.01.2016, який помилково датований 31.01.2015. Проте, акт звірки розрахунків не є первинним документом обліку і відображення в ньому зобов'язань за послуги на підставі актів надання послуг, що мають сумнівне походження, виготовлені з підробленням підпису директора відповідача, не може бути підставою для висновку про дійсну наявність невиконаних відповідачем зобов'язань.
Також позивач повідомив, що в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстрована податкова накладна, видана по акту наданих послуг № 11 від 30.12.2015, проте ця дія також вчинена ОСОБА_1 без погодження з відповідачем і факт реєстрації накладної не є підтвердженням наявності у відповідача заборгованості.
Відповідно до ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.
Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.
Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Менеджер ОСОБА_1 будучи наділеним відповідачем досить значним повноваженнями представляти інтереси товариства, але від свого імені, здійснив проставлення печатки товариства на актах, на яких було зазначено прізвище директора і відповідно акти мали бути підписані саме директором, усвідомлюючи, що підпис директору не належить, діючи тим самим в інтересах підприємства позивача, у якому він обіймав посаду директора.
Згідно ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На підставі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами не довів обгрунтованість своїх вимог, тому в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Дніпропетровської області
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано - 25.11.2016.
Суддя ОСОБА_3