Провадження №22-ц/790/5867/16 Головуючий 1-ї інстанції - Полєхін А.Ю.
Справа №635/8609/15-ц Доповідач - Довгаль А.П.
Категорія: договірні
21 листопада 2016 року колегія судді судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Довгаль А.П.
суддів - Бездітка В.М., Коваленко І.П.
при секретарі - Щегельському Д.О.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 22 липня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики та звернення стягнення на предмет іпотеки, -
У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому з урахування уточнень просив: 1. стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики в розмірі 79 374,88дол. США, що еквівалентно 1 826 830,09 грн.; 2. в рахунок часткового погашення заборгованості за договором позики від 15.10.2013року звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку для обслуговування торгово-культурно-розважального центру, площею 0,0984га, кадастровий номер 6325156700:00:003:0239, що розташована за адресою: вул. Дружби №33-А, сел. Високий, Харківського району, Харківської області, та яка належить відповідачу на праві власності, шляхом продажу її будь-якій особі покупцеві, з правом проведення усіх дій, пов'язаних зі збереженням та реалізацією предмета іпотеки, отриманням витягу з державного реєстру прав власності, технічного паспорту, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, з проведенням дій щодо оформлення та отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних підприємствах, установах та організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю вчинення позивачем всіх дій, необхідних для продажу предмета іпотеки; 3. встановити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі відповідної оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності.
Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що 15 жовтня 2013 року між ним та відповідачем укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4 (далі - ПН ХМНОХО) за реєстровим №1532, згідно умов якого ОСОБА_1 отримала в борг грошові кошти в розмірі 96 760,00грн., що на той час було еквівалентно 11 800,00дол. США, зі строком повернення до 15.04.2014 року. У забезпечення виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, 15 жовтня 2013 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, посвідчений ПН ХМНОХО ОСОБА_4 за реєстровим №1534, згідно умов якого відповідач передала в іпотеку земельну ділянку, площею 0,0984га, кадастровий номер 6325156700:00:003:0239, цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування торгово-культурно-розважального центру, розташовану за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Високий, вул. Дружби №33-А, що належить їй на праві власності на підставі договору дарування земельної ділянки. Відповідач взяті на себе зобов'язання виконувала не належним чином, у зв'язку з чим виникла заборгованість. Позивач зазначає, що відповідно до п. 1 договору позики позичальник зобов'язалася повернути гроші у сумі еквівалентній на момент повернення 11 800,00дол. США. Оскільки відповідач гроші у визначений строк не повернула, тому еквівалент грошової суми, яка підлягає поверненню він визначає станом на 23.02.2016року. Розрахунок еквіваленту суми позики у гривні, яка підлягає поверненню за офіційним курсом НБУ (1дол.США = 27,014507грн.) станом на 23.02.2016року становить за його підрахунком - 318 771,18грн. (11 800,00дол. х 27,014507грн.). Крім того, згідно з п. 6 договору позики у випадку несплати чергового платежу протягом п'яти днів, відповідач зобов'язалася сплачувати пеню за несвоєчасне повернення позики у розмірі 1% від суми платежу за кожен день прострочення. Пеню ним розраховано за формулою: сума боргу х 1%/100% х на кількість днів, яка становить 67 024,00дол. США (11 800,00 х 1%/100% х 568 днів), що станом на 23.02.2016року еквівалентно 1 810 620,32грн. Оскільки відповідач борг у визначений договором позики строк не повернула, тому вважає, що стягненню також підлягає 3% річних від простроченої суми заборгованості, що становить 550,88дол. США.
Позивач вказує, що у забезпечення виконання зобов'язання за договором позики, в цей же день, тобто 15 жовтня 2013 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки земельної ділянки, посвідчений ПН ХМНОХО ОСОБА_4 за реєстровим №1534. Відповідно до умов договору іпотеки відповідач передала в іпотеку позивачу земельну ділянку, площею 0,0984га, розташовану за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Високий, по вул. Дружби №33-А, кадастровий номер 6325156700:00:003:0239, цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування торгово-культурно-розважального центру, що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору дарування земельної ділянки від 01.04.2013року, посвідченого ПН ХМНОХО ОСОБА_5 за реєстровим №954. Запис про право власності внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ПН ХМНОХО ОСОБА_5 01 квітня 2013 року, як державним реєстратором прав на нерухоме майно, за №514442, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 31966063251. При укладанні договору іпотеки сторони домовилися, що вартість предмета іпотеки складає 163 000,00грн. (п.3 іпотечного договору). Пунктом 15 договору іпотеки передбачено, що в разі неналежного виконання умов договору позики (несвоєчасне погашення боргу) іпотекодержатель набуває право вимоги дострокового повернення усієї суми позики із пенею та звернення стягнення на предмет іпотеки.
В судовому засіданні суду першої інстанції позивач ОСОБА_3 заявлені вимоги підтримав і просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 позов не визнала, надала письмові заперечення на позов, в яких виклала свої доводи та обґрунтування. Зокрема вказує, що згідно з умовами договору позики, повернення грошей повинно було проводитися за наступним графіком: протягом п'яти місяців, починаючи з 15 листопада 2013 року по 15 березня 2014 року щомісячно, позичальник сплачує черговий платіж у фіксованій сумі, що дорівнює 2 460,00грн. Останній платіж в сумі 84 460,00грн. позичальник зобов'язана була сплатити не пізніше 15 квітня 2014 року включно. Про отримання кожного чергового платежу позикодавець складає та підписує письмове підтвердження (розписку) і вручає її позичальнику. Зазначає, що відповідачем проведено декілька платежів відповідно до встановленого договором позики графіку, але зараз відповідач може підтвердити отримання позикодавцем лише одного платежу, який здійснено нею 15 листопада 2013 року, про що свідчить відповідна розписка. Також, представник відповідача посилаючись на те, що відповідач має скрутне матеріальне становище, перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації та отримує допомогу, як малозабезпечена сім'я, отримує допомогу на дитину, як одинока мати, просила зменшити суму неустойки відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України та застосувати до вимог про стягнення неустойки спеціальну позовну давність - в один рік, що передбачено ст.258 ЦК України. Вважає, що наданий позивачем розрахунок пені за несвоєчасне повернення позики було проведено в іноземній валюті, що не відповідає умовам укладеного договору позики. Більш того, позивач не надсилав відповідачу письмову вимогу про усунення порушення, а тому позов про звернення стягнення на предмет іпотеки ОСОБА_1 вважає передчасним.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 22 липня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
В рахунок задоволення вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 за договором позики від 15.10.2013року на суму 653 652,93грн., з яких заборгованість за договором позики - 318 771,18грн., відсотки - 14 881,75грн., пеня - 320 000,00грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку для обслуговування торгово-культурно-розважального центру, площею 0,0984га, кадастровий номер 6325156700:00:003:0239, що розташована за адресою: вул. Дружби №33-А, сел. Високий, Харківського району та області, що належить ОСОБА_1, із застосування визначеної статтею 38 Закону України «Про іпотеку» процедури продажу шляхом надання ОСОБА_3 права на продаж предмета іпотеки будь-якій третій особі - покупцю на його власний розсуд за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна на момент продажу, але не нижчою від встановленої за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем ціни предмета іпотеки у розмірі 163 000,00грн.
Надано ОСОБА_3 право на проведення усіх дій, пов'язаних зі збереженням та реалізацією предмета іпотеки, отриманням витягу з державного реєстру прав власності, технічного паспорту, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, з проведенням дій щодо оформлення та отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних підприємствах, установах та організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю вчинення позивачем всіх дій, необхідних для продажу предмета іпотеки.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 090,00грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
В апеляційні скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити у справі нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, на не повне з'ясування обставин справи, які суд вважав встановленими.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із доведеності заявлених позивачем вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за договором позики.
Проте, погодитися з таким висновком не можна, оскільки суд дійшов його без повного, всебічного та всестороннього розгляду справи, з неправильним тлумаченням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, без надання належної правової оцінки зібраним у справі доказам.
Судом розглядом встановлено, що 15 жовтня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір позики грошей, який був посвідчений ПН ХМНОХО ОСОБА_4 за реєстровим №1532. Згідно умов цього договору ОСОБА_3 позичив ОСОБА_1 гроші в сумі 96 760,00грн., що на момент його укладення було еквівалентно 11 800,00дол. США, з терміном їх повернення 15 квітня 2014 року.
Відповідно до п.п. 1, 4 договору позики ОСОБА_1 зобов'язалася повернути гроші в сумі еквівалентній на момент повернення 11 800,00 доларів США, а саме за визначеним сторонами графіком: протягом п'яти місяців, починаючи з 15 листопада 2013 року по 15 березня 2014 року відповідач щомісячно сплачує черговий платіж у фіксованій сумі, що дорівнює 2 460,00грн., а останній платіж в сумі 84 460,00грн. не пізніше 15 квітня 2014 року включно. Про отримання кожного чергового платежу позивач складає та підписує письмове підтвердження (розписку) і вручає її відповідачу.
Відповідач отримала в позику зазначену в договорі суму грошових коштів, що підтверджується змістом п. 7 договору позики від 15.10.2013 року.
Згідно положень ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст.638 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В укладеному договорі позики визначено всі суттєві умови, зокрема щодо строку дії договору, валюти та умов повернення грошових коштів, відповідальності за порушення зобов'язань та інші.
Відповідач ОСОБА_1 підтвердила своїм особистим підписом, що ознайомилася і згодна з умовами договору позики, в тому числі з графіком платежів та розрахунком сукупної вартості суми грошових коштів, тобто, вона погодилася повернути позикодавцю суму грошей в гривнях, яка на момент їх повернення буде еквівалентна - 11 800,00дол. США.
У забезпечення виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, 15 жовтня 2013 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, посвідчений ПН ХМНОХО ОСОБА_4 за реєстровим №1534. Згідно з умовами цього договору відповідач передала в іпотеку земельну ділянку, площею 0,0984га, кадастровий номер 6325156700:00:003:0239, цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування торгово-культурно-розважального центру, розташовану за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Високий, вул. Дружби №33-А, що належить їй на праві власності на підставі договору дарування земельної ділянки, посвідченого 01.04.2013року ПН ХМНОХО ОСОБА_5 за реєстровим №954.
Але, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконала, позику у визначений договором строк не повернула, внаслідок чого утворилася заборгованість по сплаті основної суми позики та виниклої пені.
Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов'язання. Згідно ч.1 цієї статті зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначеним змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).
Згідно ст.572 ЦК України, ст.ст. 1, 33 Закону України «Про іпотеку» в силу застави (іпотеки) кредитор має право у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою (іпотекою), одержати задоволення за рахунок заставленого майна.
Частиною 5 ст.3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Як визначено ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Статтею 36 цього Закону передбачено позасудове врегулювання, а саме сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також являється відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема, право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленою 38 цього Закону.
Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.
Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване ст.39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 цього Закону.
За умовами п. 16 договору іпотеки земельної ділянки у разі невиконання умов договору позики, Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступник засобів:
- на підставі рішення суду; або
- на підставі виконавчого напису нотаріуса; або
-шляхом продажу предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу, в порядку встановленого ст.38 Закону України «Про іпотеку»; або
-шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, в тому числі у разі звернення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса;
- шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку» (застереження). Цей договір передбачає, що Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки, в рахунок виконання зобов'язання за основним договором у порядку, передбаченому ст.37 Закону України «Про іпотеку» та зареєструвати право власності на предмет іпотеки за собою у встановленому законом порядку. У такому випадку застереження, зроблено в цьому Договорі, є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки.
Таким чином існує три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в своїй постанові від 28 вересня 2016 року у справі 16-1243цс16, яка є обов'язковою для застосування відповідно до положень ст.360-7 ЦПК України.
Доказів стосовного того, що позивач пропонував відповідачу вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за договором позики позасудовим способом, згідно існуючого в договорі іпотеки застереження, матеріали справи не містять.
Таким чином, звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу є передчасним, оскільки таке стягнення можливе лише після відмови відповідача врегулювати це питання в позасудовому порядку.
Отже, в даному випадку позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визначення суми заборгованості за договором позики і стягнення її з відповідача на користь позивача.
Відповідно до умов договору позики від 15.10.2013 року, відповідач зобов'язана була повернути позивачу суму боргу не пізніше 15 квітня 2014 року, у порядок та строки, передбачені договором.
Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання.
Як свідчать матеріали справи, до письмових заперечень на позов представником відповідача додана ксерокопія розписки від 15.11.2013року, в якій ОСОБА_3 визнавав факт отримання від ОСОБА_1 300,00дол. США по договору від 15.10.2013року (а.с. 65).
Між тим, розглядаючи справу, суд не взяв до уваги доводи представника відповідача стосовно того, що ОСОБА_1 повернула ОСОБА_3 за спірним договором позики 300,00дол. США. При цьому суд в рішенні вказує, що відповідно до пояснень позивача ця розписка є підтвердженням повернення боргу по іншому договору позики і, що оригінал даної розписки могло бути надано по іншій справі. Але, ці пояснення позивача свого підтвердження не знайшли, оскільки іншого договору позики між цими ж сторонами надано не було, і доказів того, що існує або існувала ще якась справа з приводу неповернення боргу також суду не надавалось.
Отже, судом були порушені приписи ч.4 ст.60 ЦПК України, якою встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача пояснила, що суд першої інстанції не просив її надати на огляд оригінал цієї розписки, оскільки не вважав це за потрібне.
У цій розписки вказано, що ОСОБА_1 віддає ОСОБА_3 гроші за договором позики від 15.10.2013року, тобто за договором який є предметом даного судового розгляду, тому колегія суддів вважає за необхідне зменшити суму основного боргу на 300,00дол. (11 800,00дол. - 300,00дол.США = 11 500,00дол. США), що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 23.02.2016р. (1дол. США = 27,014507грн.) складає - 310 666,83грн. (11 500,00дол. х 27,014507грн.).
Частина 2 ст. 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.
Відповідно до положень ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оскільки розрахунок заборгованості за договором позики був уточнений станом на 23.02.2016року і позивачем вимоги про її стягнення на день ухвалення рішення не заявлялися, тому при підрахунку заборгованості колегія суддів бере за підставу вищевказаний валютний курс. (1дол. США = 27,014507грн.)
Пунктом 6 договору позики від 15.10.2013року передбачено обов'язок відповідача сплатити на користь позивача неустойку у вигляді штрафу (пені) за несвоєчасне повернення в розмірі 1% від суми чергового платежу за кожен день прострочення, починаючи з шостого дня прострочення. Положення цього пункту про пеню відповідає вимогам ч.3 ст.549 ЦК України, згідно якої пенею - є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Позивач просив стягнути пеню за період з 15 квітня 2014 року по 03 листопада 2015 року, що складає 568 днів. До суду позивач звернувся 11 листопада 2015 року.
Пунктом 1 ч.2 ст.258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Представником відповідача до суду першої інстанції подавалася заява
про застосування спеціальної позовної давності до вимог про стягнення пені - в один рік.
Отже, відповідно до ст.258 ЦК України позивач має право на стягнення пені за один рік, а саме за період з 11 листопада 2014 року по 11 листопада 2015 року, що складає - 41 975,00дол. США (11 500,00дол. США х 1% / 100% х 365дн.), що еквівалентно 1 133 933,93грн. ( 41 975,00дол. США х 27,014507грн.).
Частиною 3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Колегія суддів приймає до уваги те, що ОСОБА_1 є матір'ю одиначкою, що підтверджується довідкою №881 від 24 липня 2015 року, відповідно до якої остання перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації та отримує допомогу на дитину - ОСОБА_6, 16.06.2015р.н., як одинока мати, та відповідно до довідки №234 від 22 лютого 2016 року ОСОБА_1 отримує допомогу як малозабезпечена сім'я.
Сума неповернутої позики за договором позики від 15.10.2013року складає 11 500,00дол. США, розмір пені - 41 975,00дол. США. Таким чином, розмір нарахованої пені за порушення виконання зобов'язань за договором позики є не співмірним із основною сумою заборгованості за зазначеним договором та більш ніж у три раз перевищує її розмір, що не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, визначених у п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, а тому колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача до - 11 500,00дол. США, що еквівалентно 310 666,83грн.
Розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання відраховується таким чином: сума боргу - 11 500,00дол. США х 3% : 365дн. х 568дн. прострочення = 536,87дол. США, що еквівалентно 14 593,27грн. (536,87дол. США х 27,014507грн.).
Загальна сума неповернутих коштів за договором позики від 15.10.2013року складає - 23 536,87дол. США (11 500,00дол. США + 11 500,00дол. США + 536,87дол США, що еквівалентно 635 836,93грн. (310 666,83грн. = 310 666,83грн. + 14 593,27грн.)
Відповідно до положень ст.88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 6 358,37грн., що становить 1% від задоволених вимог.
Згідно п.4) ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 307ч.1п.2), 309ч.1п.4), 313, 314ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 22 липня 2016 року - скасувати і ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики та звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики грошей від 15.10.2013року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №1532, на суму 23 536,87дол. США, що еквівалентно - 635 836,93грн. та складається: заборгованість по сумі позики - 11 500,00дол. США, що в еквівалентно - 310 666,83грн.; сума 3% річних - 536,87дол. США, що еквівалентно 14 503,27грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язання - 11 500,00дол. США, що еквівалентно - 310 666,83грн., а також судовий збір в розмірі - 6 358,37грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - Судді -