Справа №630/1250/13-ц Головуючий суддя І інстанції Малихін О. О.
Провадження № 22-ц/790/6290/16 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу
23 листопада 2016 року м. Харків.
Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого судді - Яцина В.Б.
Суддів: - Бурлака І.В., Карімової Л.В.
за участю секретаря : Баранкової В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 22 серпня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа Кредитна спілка «Україна», про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, інтереси якої представляє ОСОБА_7, третя особи Кредитної спілки «Україна», в особі голови правління Голушко Ірини Юріївни про визнання договорів недійсними,
У грудні 2013 року ОСОБА_3, звернулася 24 грудня 2013 року до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа Кредитна спілка «Україна» про стягнення заборгованості, в якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог від 16 червня 216 року, просила:
• стягнути на користь позивача заборгованість за Договором відступлення права вимоги (цесії) № 02-ц від 22 січня 2010 року в розмірі 502442,13 грн., з яких: 239695,00 грн. - основної заборгованості, 38278,96 грн. - три проценти річних, 2244468,17 грн. - інфляційних, з ОСОБА_5 солідарно згідно з Договором поруки № 1 від 22 січня 2010 року з ОСОБА_4, та солідарно згідно з Договором поруки № 2 від 22 січня 2010 року з ОСОБА_6;
• стягнути на користь позивача заборгованість за Договором відступлення права вимоги (цесії) № 03-ц від 22 січня 2010 року в розмірі 406416,46 грн., з яких: 193885,00 грн. - основної заборгованості, 30963,17 грн. - три проценти річних, 181568,29 грн. - інфляційних, з ОСОБА_6 солідарно згідно з Договором поруки № 3 від 22 січня 2010 року з ОСОБА_4, та солідарно згідно з Договором поруки № 4 від 22 січня 2010 року з ОСОБА_5
• судові витрати покласти на відповідачів.
В обгрунтування позовних вимог вказала, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 22 січня 2010 року був укладений Договір відступлення права вимоги (цесії) № 02-ц, за умовами якого ОСОБА_3 відступила ОСОБА_5 право вимоги за договором № 1 про залучення внеску (вкладу) на депозитний рахунок, який був укладений між позивачем та Кредитною спілкою «Україна» 04 січня 2006 року, та додатковими угодами до нього від 30 квітня 2007 року та від 29 грудня 2008 року. Загальна сума грошового зобов'язання, право вимоги на яке перейшло до відповідача, складає 239695,00 грн. За умовами договору відповідач повинний був здійснити виплату позивачу за отримане право вимоги за депозитним договором в порядку, визначеному у додатку № 2 до договору. З метою забезпечення виконання ОСОБА_5 зобов'язань за договором про відступлення права вимоги, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 1 від 22 січня 2010 року, згідно якого поручитель зобов'язалась за належне виконання зобов'язань Цесіонарієм. Також, між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 був укладений Договір поруки № 2 від 22 січня 2010 року, згідно якого останній поручився за належне виконання зобов'язань ОСОБА_5 Крім того, між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 22 січня 2010 року був укладений Договір відступлення права вимоги (цесії) № 03-ц, за умовами якого ОСОБА_3 відступила ОСОБА_6 право вимоги за договором № 21/03 про внесення строкового внеску від 10 червня 2003 року та додаткових угод до нього від 09 квітня 2004 року, від 10 червня 2005 року, від 09 червня 2006 року та від 10 червня 2008 року, договором № 1 про залучення внеску (вкладу) на депозитний рахунок від 04 січня 2006 року, та додатковими угодами до нього від 30 квітня 2007 року та від 29 грудня 2008 року; договором № 2 про залучення внеску (вкладу) на депозитний рахунок від 13 січня 2006 року та додаткової угоди до нього від 13 січня 2009 року, укладених між позивачем та Кредитною спілкою «Україна». Загальна сума грошового зобов'язання, право вимоги на яке перейшло до відповідача складає 193885,00 грн. За умовами договору відповідач повинен був здійснити виплату позивачу за отримане право вимоги за депозитним договором в порядку, визначеному у додатку № 2 до договору.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_6 зобов'язань за договором про відступлення права вимоги, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 3 від 22 січня 2010 року, згідно якого поручитель зобов'язалась за належне виконання зобов'язань Цесіонарієм. Також, між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був укладений Договір поруки № 4 від 22 січня 2010 року, згідно якого остання поручилась за належне виконання зобов'язань ОСОБА_6 Позивач стверджувала, що нею умови вказаних договорів виконані, але відповідачі не здійснили оплату, яку повинні були здійснити згідно умов договору, тому вона звернулась до суду за захистом своїх прав.
Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 позов не визнали і 04 січня 2016 року звернулись до суду із зустрічною позовною заявою, в якій в межах того, що прийняв суд першої інстанції до свого провадження відповідно до ст.. 230 ЦК України просили визнати недійсним договори відступлення права вимоги (цесії) № 02-ц та № 03-ц з додатками № 1 та № 2 від 22 січня 2010 року
В обґрунтування зустрічного позову відповідачі зазначили, що між ними і ОСОБА_3 22 січня 2010 року були укладені договори відступлення права вимоги (цесії) № 02-ц та № 03-ц з додатками № 1 та № 2. Але такі договори, на думку відповідачів, не були спрямовані позивачем на реальне настання правових наслідків. Свідченням цього може слугувати те, що ОСОБА_3 вмовила їх підписати додатки № 1 і 2 до договорів та фактично не передала їм документи, зазначені в п.п. 3, 4 оспорюваних договорів. Нею також не виконаний п. 9 договорів № 02-ц та № 03-ц від 22 січня 2010 року про направлення поштою на адресу Кредитної спілки «Україна» повідомлень про відступлення права вимоги за договорами строкових внесків, що призвело до невизнання кредитною спілкою вимог відповідачів, заснованих на праві вимоги. Більш того, ОСОБА_3 в момент підписання оспорюваних договорів № 02-ц та № 03-ц від 22 січня 2010 року приховала від відповідачів інформацію про розгляд Червонозаводським районним судом м. Харкова її позову до КС «Україна» про стягнення всієї суми депозитних внесків з процентами за усіма депозитними договорами і договорами строкових внесків. Рішення на користь ОСОБА_3 було ухвалено Червонозаводським районним судом м. Харкова 12 лютого 2010 року, тобто після підписання договорів, що виключає можливість замінити стягувача на підставі цих правочинів. Таким чином, ОСОБА_3 передала їм, відповідачам, недійсне право вимоги.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 позовні вимоги за первісним позовом підтримав повністю та просив їх задовольнити, в своїх поясненнях він посилався на обставини, викладені в позові. Щодо зустрічного позову ОСОБА_6 і ОСОБА_5, представник ОСОБА_7 пояснив, що їх вимоги не визнає, та просив в їх задоволенні відмовити, оскільки відповідачі намагаються уникнути відповідальності за невиконання своїх зобов'язань, хоча неодноразово в інших судових розглядах доводили правомірність їх укладення та їх дійсність.
Третя особа, Кредитна спілка «Україна», до суду не з'явилася, однак головою правління спілки Галюшко І.Ю. надіслано до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника. Також головою правління надані письмові пояснення (т.1 а.с. 244), згідно з якими договори про відступлення права вимоги за депозитними договорами з ОСОБА_3 вона особисто не отримувала, заміна кредитора у вказаних договорах не проводилась, а печатка спілки, яка міститься на повідомленнях про відступлення права вимоги отримана в незаконний спосіб.
Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 22 серпня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено в повному обсязі.
Зустрічний позов ОСОБА_6 і ОСОБА_5 задоволено.
Визнано недійсним договір відступлення права вимоги (цесії) № 02-ц від 22 січня 2010 року з додатками № 1 та № 2 від 22 січня 2010 року, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_5. Визнано недійсним договір відступлення права вимоги (цесії) № 03-ц від 22 січня 2010 року з додатками № 1 та № 2 від 22 січня 2010 року, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_6.
Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задовільнити повністю, а в задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі, посилається на те, що рішення незаконне, необгрунтоване, судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.
При цьому вказала, що суд помилково дійшов висновку визнаючи недійсними договорів відступлення права вимоги (цесії) № 02-ц та №03-ц від 22 січня 2010 року, що ОСОБА_3 не мала на меті настання реальних правових наслідків, оскільки не виконала його умов належним чином.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, відповідно до ст. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_6, ОСОБА_5районний суд виходив з того, що укладаючи Договір № 02-ц і Договір № 03-ц, ОСОБА_3 не мала на меті настання реальних правових наслідків - набуття ОСОБА_6 і ОСОБА_5 права вимоги до КС «Україна», оскільки вона не направила поштою письмові повідомлення про відступлення прав вимоги і саме від її дій залежало виникнення у відповідачів прав кредиторів. Більш того, ОСОБА_3 унеможливила реальне виконання укладених договорів тим, що в судовому порядку визнала своє право на грошові кошти за тими договорами депозиту та строкових внесків, право вимоги яке мало б перейти до ОСОБА_6 і ОСОБА_5
Судом встановлено, що 22 січня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був укладений Договір відступлення права вимоги (цесії) № 02-ц (далі за текстом - Договір № 02-ц). Згідно з умовами п. 1 цього договору ОСОБА_3 (Цедент) відступила ОСОБА_5 (Цесіонарій), а остання набула право вимоги, належне позивачеві, і стала кредитором за договором № 1 про залучення внеску (вкладу) на депозитний рахунок, який був укладений між позивачем та Кредитною спілкою «Україна» 04 січня 2006 року, та додатковими угодами до нього від 30 квітня 2007 року та від 29 грудня 2008 року.
Відповідно до п. 2.1. Договору № 02-ц загальна сума грошового зобов'язання, право вимоги на яке перейшло до ОСОБА_5 складає 239695 грн.
Згідно з п. 5. Договору № 02-ц порядок та умови розрахунків між Сторонами за відступлення права вимоги визначаються у Додатку № 2 до цього Договору, що є також невід'ємною частиною цього Договору.
Пунктами 1, 2 Додатку № 2 до Договору № 02-ц визначено, що ОСОБА_5 зобов'язується сплатити на користь позивача грошові кошти в розмірі 239695,00 грн., в наступному порядку: частинами суми в розмірі не менше 15000,00 грн. - в строк до 30-го числа кожного календарного місяця, починаючи з 30 червня 2010 року, при цьому у будь-якому разі сплата в повному обсязі суму має відбутись до 20 лютого 2011 року, який за домовленістю Сторін визначено як строк виконання зобов'язання.
Пунктом 6 Договору № 02-ц передбачено, що ОСОБА_5 набуває право, передбачене п. 1 цього договору, після підписання цього договору.
Позивач виконав належним чином свої договірні зобов'язання, передав ОСОБА_5 визначені умовами вказаного договору та додатку № 1 до нього документи, на яких засновано право вимоги, зазначене у п. 2 договору.
Відповідач ОСОБА_5, в свою чергу, в порушення умов Договору № 02-ц не виконала свої договірні зобов'язання та не здійснила жодного належного платежу в порядку та строки, визначені умовами п. 2 Додатку № 2 до Договору № 02-ц, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена, що не заперечував в судовому засіданні її представник ОСОБА_6
З метою забезпечення виконання ОСОБА_5 зобов'язань за Договором № 02-ц, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 1 від 22 січня 2010 року, згідно п. 1.1 якого поручитель зобов'язалась за належне виконання зобов'язань Цесіонарієм. Крім того, між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 був укладений Договір поруки № 2 від 22 січня 2010 року, згідно якого останній поручився за належне виконання зобов'язань ОСОБА_5 Обидва договори (п. 2.2.) передбачають солідарну відповідальність поручителя і Цесіонарія ОСОБА_5 перед ОСОБА_3
Крім того, 22 січня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 був укладений Договір відступлення права вимоги (цесії) № 03-ц (далі за текстом - Договір № 03-ц). Згідно з умовами п. 1 цього договору ОСОБА_3 (Цедент) відступила ОСОБА_6 (Цесіонарій), а останній набув право вимоги, належне позивачеві, і став кредитором за договором № 21/03 про внесення строкового внеску від 10 червня 2003 року та додаткових угод до нього від 09 червня 2004 року, від 10 червня 2005 року, від 09 червня 2006 року та від 10 червня 2008 року; договором № 1 про залучення внеску (вкладу) на депозитний рахунок від 04 січня 2006 року та додаткових угод до нього, від 30 квітня 2007 року та від 29 грудня 2008 року; договором № 2 про залучення внеску (вкладу) на депозитний рахунок від 13 січня 2006 року та додаткової угоди до нього від 13 січня 2009 року, укладених між позивачем та Кредитною спілкою «Україна».
Відповідно до п. 2.1. Договору № 03-ц загальна сума грошового зобов'язання, право вимоги на яке перейшло до ОСОБА_6 складає 193885,00 грн.
Згідно з п. 5. Договору № 03-ц порядок та умови розрахунків між Сторонами за відступлення права вимоги визначаються у Додатку № 2 до цього Договору, що є також невід'ємною частиною цього Договору.
Пунктами 1, 2 Додатку № 2 до Договору № 03-ц визначено, що ОСОБА_6 зобов'язується сплатити на користь позивача грошові кошти в розмірі 193885,00 грн., в наступному порядку: частинами суми в розмірі не менше 15000,00 грн. - в строк до 30-го числа кожного календарного місяця, починаючи з 30 червня 2010 року, при цьому у будь-якому разі сплата в повному обсязі суму має відбутись до 20 лютого 2011 року, який за домовленістю Сторін визначено як строк виконання зобов'язання.
Пунктом 6 Договору № 03-ц передбачено, що ОСОБА_6 набуває право передбачене п. 1 цього договору після підписання цього договору.
Позивач ОСОБА_3 виконала належним чином свої договірні зобов'язання, передав ОСОБА_6 визначені умовами вказаного договору та додатку № 1 до нього документи, на яких засновано право вимоги, зазначене у п. 2 договору.
Відповідач ОСОБА_6, в свою чергу, в порушення умов Договору № 03-ц не виконав свої договірні зобов'язання та не здійснив жодного належного платежу в порядку та строки, визначені умовами п. 2 Додатку № 2 до Договору № 03-ц, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена. Даний факт відповідачем в судовому засіданні не заперечувався.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором № 03-ц, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 3 від 22 січня 2010 року, згідно п. 1.1 якого поручитель зобов'язалась за належне виконання зобов'язань ОСОБА_6 Також, між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був укладений Договір поруки № 4 від 22 січня 2010 року, згідно якого остання поручилась за належне виконання зобов'язань ОСОБА_6 Обидва договори (п. 2.2.) передбачають солідарну відповідальність поручителя і Цесіонарія ОСОБА_6 перед ОСОБА_3
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Ст. 516 ЦК України передбачений порядок заміни кредитора у зобов'язанні. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно з ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказівпереходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Судом безспірно встановлено, що ОСОБА_3, укладаючи 22 січня 2010 року з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 договори відступлення права вимоги (цесії), замовчувала розгляд Червонозаводським районним судом м. Харкова її позову до КС «Україна» про повернення депозитних і строкових вкладів з процентами, на які вона згідно до оспорених договорів передала право вимоги, що має значення для вільного волевиявлення контрагентів за цими договорами як загальної умови, додержання якої відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України є необхідною для чинності правочину.
Як вбачається з матеріалів оглянутої у судовому засіданні цивільної справи № 2-2211/10, яка перебувала в провадженні Червонозаводського районного суду м. Харкова, суд рішенням від 12 лютого 2010 року задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3 та стягнув на її користь з Кредитної спілки «Україна» за договором № 21/03 про внесення строкового внеску від 10 червня 2003 року вклад у розмірі 63326,86 грн. та проценти в розмірі 34365,27 грн.; за договором № 1 про залучення внеску на депозитний рахунок від 04 січня 2006 року вклад в розмірі 244290,26 грн. та проценти в розмірі 154248,55 грн.; за договором № 2 про залучення внеску на депозитний рахунок від 13 січня 2006 року вклад в розмірі 19959,53 грн. та проценти в розмірі 12425,57 грн., а всього 528610,04 грн., а також стягнуто судові витрати 120,00 грн.
Додатковим рішенням від 01 квітня 2010 року Червонозаводський районний суд м. Харкова стягнув з Кредитної спілки «Україна» на користь ОСОБА_3 120202,78 грн., з яких 79427,38 грн. - сума основної заборгованості (вкладу) за договором № 1 про залучення внеску на депозитний рахунок від 04 січня 2006 року, та 40775,40 грн. - сума процентів за депозитними договорами, а саме договором № 21/03 від 10 червня 2003 року, договором № 1 від 04 січня 2006 року, договором № 2 від 13 січня 2006 року.
Представник позивача ОСОБА_7 в своїх поясненнях на обґрунтування позовних вимог спирався на додаткове рішення Червнозаводського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2010 року, розцінюючи його як документ, яким виправлена помилка, допущена Червонозаводським районним судом м. Харкова в резолютивній частині рішення від 12 лютого 2010 року про стягнення з Кредитної спілки «Україна» на користь ОСОБА_3 заборгованості в загальній сумі 528610,04 грн.
Районний суд обгрунтовано не погодився із такими запереченнями, оскільки вони не відповідають положенням ст. 220 ЦПК України згідно до яких суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалене рішення.
Колегія суддів також відхиляє доводи скарги про те, що у даному випадку на підставі оспорених договорів можлива заміна кредитора, оскільки вказані договори були укладені до ухвалення рішень Червонозаводського суду м. Харкова від 12 лютого та 01 квітня 2010 року на користь ОСОБА_3, які набрали чинності, і якими було підтверджені її права кредитора.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Однак у даному випадку після визначення рішенням районного суду ОСОБА_3 кредитором КС «Україна» стосовно грошових вкладів, вона своє право нікому не передавала, і при розгляді цивільної справи щодо повернення своїх вкладів про укладення оспорених по цій справі договорів цесії суду не повідомила. Належних і допустимих доказів про повідомлення КС «Україна» про переуступку права вимоги позивач також не надала, висновки районного суду з цього приводу належним чином вмотивовані, відповідають матеріалам справи і доводами скарги не спростовуються.
В довідниковому листі до справи № 2-2211/10 зазначено, що на виконання рішення суду від 12 лютого 2010 року позивач ОСОБА_3 отримала 11 березня 2010 року виконавчий лист про стягнення 528730,04 грн., та на виконання додаткового рішення суду від 01 квітня 2010 року позивач ОСОБА_3 отримала 18 травня 2010 року виконавчий лист про стягнення 120322,78 грн.
Згідно з інформацією, наданою 10 вересня 2014 року Дзержинським відділом ДВС Харківського міського управління юстиції на примусовому виконанні з 2010 році перебуває виконавчий лист № 2-2211/10, виданий Червонозаводським районним судом м. Харкова, про стягнення з КС «Україна» на користь ОСОБА_3 120322,78 грн. В той же час відомості про перебування на примусовому виконанні виконавчого листа за № 2-2211/10 про стягнення з КС «Україна» на користь ОСОБА_3 528730,04 грн. відсутні.
Районний суд дійшов обґрунтованого висоновку, що вказані обставини свідчать лише про те, що ОСОБА_3 використала надане їй право на виконання судового рішення та розпорядилась таким право на власний розсуд і недійсність оспорених договорів не впливають.
Районний суд правильно встановив обставини справи та підстави недійсності ос порених договорів, які мають ознаки норми ст. 230 ЦК України, і при цьому послався лише на загальні умови недійсності правочину ст.ст. 203, 215 ЦК України, що в цілому не вплинуло на законність та обгрунтованість рішення.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань, то відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307,ст. ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Люботинського міського суду Харківської області від 22 серпня 2016 року залишити без змін..
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя
Судді колегії