Справа № 640/9783/16-ц. Головуючий І інст.: - Лях М.Ю.
Провадження №22-ц-/790/6800/16. Суддя-доповідач:- Кокоша В.В.
Категорія: відшкодування моральної шкоди.
23 листопада 2016 року. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді: - Кокоші В.В.,
суддів: - Черкасова В.В., Міненкової Н.О.,
при секретарі: - Єрьоменко О.В.,
заслухавши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 - про стягнення втраченої вигоди, інфляційних витрат та моральної шкоди,
У червні 2016 року ОСОБА_6 звернувся в суд із вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимого зазначав, що йому на праві спільної часткової власності належить 13/200 частин домоволодіння АДРЕСА_1.
Станом на 15 червня 2016 року він не може користуватись належною йому частиною домоволодіння, оскільки колишній співвласник домоволодіння ОСОБА_7 перешкоджає йому в цьому.
Через протиправні дії ОСОБА_7, які проявились у перешкоджанні йому користуватися належним йому майном, він у разі передачі цього майна в оренду недоотримав би в період з 1 січня 2015 року по 1 червня 2016 року дохід в сумі 8500 грн., тобто йому завдано збитків у вигляді упущеної вигоди.
З урахуванням інфляційних втрат вказана сума за 2015 рік становить - 8610 (6000 грн. + 2610 грн.), за 2016 рік - 2627 грн. (2500 грн. + 127 грн.), тобто загальна сума складає 11 237 грн. 50 грн.
Протиправними діями ОСОБА_7 йому завдано моральну шкоду в розмірі 5000 грн., яка полягає у фізичному болі та душевних стражданнях, моральних переживаннях, у порушенні нормальних життєвих зв'язків та інших негативних явищ, через незаконне обмеження відповідачем його права на користування та розпорядження належним йому майном.
Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 23, 319, 321, 386, 623, 1167 ЦК України, ОСОБА_6 просив суд стягнути з ОСОБА_7 на його користь збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 8500 грн., збитки у вигляді інфляційних втрат в розмірі 2737 грн., моральну шкоду в розмірі 5 000 грн., понесені ним судові витрати.
Відповідач ОСОБА_7 в особі свого представника, позов не визнала, посилаючись на його безпідставність.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з його недоведеності .
Такий висновок суду відповідає нормам матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками зокрема є: - витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відповідно до ст. 1167 ЦК України та роз'яснень, викладених у п. п. 7, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується у повному обсязі тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньопорушені противоправними діями (бездіяльністю) інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Матеріали справи свідчать, що домоволодіння АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності, а саме: ОСОБА_8 - 13/200 частин домоволодіння на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися, виданого 9 липня 2013 року Восьмою Харківською держаної нотаріальною конторою за р. №2-390; ОСОБА_9 - 39/100 частин домоволодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 12 лютого 1993 року Восьмою Харківською держаної нотаріальною конторою за р. №4-1618; ОСОБА_10 - 26/100 частин домоволодіння на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 липня 1985 року; ОСОБА_11 - 22/100 частин домоволодіння на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 липня 1985 року; ОСОБА_12 - 13/200 частин домоволодіння на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 липня 1985 року (а. с. 17,38-39).
Вказане домоволодіння складається з житлового будинку літ. «А-1», загальною площею 84,9 кв. м., житлового будинку літ. «Б-1», загальною площею 52,7 кв. м., сараїв літ. «В», «Г», «г», «Л», «К», вбиральні літ. «М» та літ. «Ж», льохів літ. «П», «Е», замощення І, огорожі №1, 2,3-6 ( а. с. 18).
Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2014 року виселено ОСОБА_7 з 13/200 частин будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6 на праві власності. Зобов'язано ОСОБА_7 не чинити перешкоди у входженні до належної на праві власності ОСОБА_6 частини будинку АДРЕСА_1 ( а. с. 9-10).
На виконання рішення суду 16 грудня 2014 року Київським районним судом м. Харкова видано виконавчі листи №640/12187/14-ц про виселення та зобов'язання ОСОБА_7 не чинити перешкоди у входженні до належної на праві власності ОСОБА_6 частини будинку АДРЕСА_1.
Постановою державного виконавця Київського ВДВС Харківського МУЮ від 21 січня 2015 року відкрито виконавчі провадження №46144170 та №46144421 за виконавчими листами, виданими Київським районним судом м. Харкова 16 грудня 2014 року (а. с. 13).
18 березня2015 року державним виконавцем Київського ВДВС Харківського МУЮ виходом на місце проведення виконавчих в АДРЕСА_1 складено акт про те, що виконавчі дії провести неможливо у зв'язку з відсутністю стягувача, понятих та дільничного інспектора.
2 червня 2015 року державним виконавцем Київського ВДВС Харківського МУЮ виходом на місце проведення виконавчих в АДРЕСА_1 складено акт про те, що виконавчі дії провести неможливо у зв'язку з неявкою дільничного інспектора.
21 вересня 2015 року державним виконавцем Київського ВДВС Харківського МУЮ виходом на місце проведення виконавчих в АДРЕСА_1 складено акт про те, що виконавчі дії провести неможливо у зв'язку з неявкою боржника, слюсаря, та неможливістю потрапити до домоволодіння. Стягувачем ОСОБА_6 не надано технічної документації на будинок та інших документів з визначення 13/200 частин будинку по АДРЕСА_1, з якої необхідно виселити боржника (а. с.11 ).
11 грудня 2015 року державний виконавцем Київського ВДВС Харківського МУЮ звернувся з заявою до Київського районного суду м. Харкова про роз'яснення рішення суду в частині виселення ОСОБА_7 з 13/200 частин будинку по АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_6
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2015 року у задоволенні заяви державного виконавця Київського ВДВС Харківського МУЮ про роз'яснення заочного рішенням Київського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2014 року про виселення та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено (а. с.40).
22 лютого 2016 року державним виконавцем Київського ВДВС Харківського МУЮ складено акт про неможливість виконання рішення суду у зв'язку з відсутністю з відсутністю боржника (а. с. 15).
28 березня 2016 року державним виконавцем Київського ВДВС Харківського МУЮ складено акт про неможливість виконання рішення суду (а. с. 16).
Заперечуючи проти позову ОСОБА_7 посилалася на те, що на 13/200 частин домоволодіння АДРЕСА_1, яка раніше належала їй на праві приватної власності, а на теперішній час належить на праві власності ОСОБА_6, припадає лише 5,6875 кв. житлової площі та 2, 0085 кв. м. підсобних приміщень.
Оскільки на житловій площі, яка належала їй фізично мешкати було неможливо, вона все життя мешкала на житловій площі своєї матері ОСОБА_10, якій до смерті належало 26/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1.
Судовим розглядом встановлено, що порядок володіння та користування домоволодінням АДРЕСА_1 між його співвласниками відповідно до їх ідеальних часток у праві спільної часткової власності раніше нотаріально посвідченим договором або рішенням суду не визначався.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем ОСОБА_6 не надано до суду доказів того, який саме розмір житлової площі припадає на належні йому 13 /200 частини спірного домоволодіння, а також на які саме житлові приміщення у спірному домоволодінні він набув право власності та право користування на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися, виданого 9 липня 2013 року Восьмою Харківською держаної нотаріальною конторою за р. №2-390.
Крім того, позивачем ОСОБА_6 не надано до суду належних та допустимих доказів про те, що в період з 1 січня 2015 року по 1 червня 2016 року він укладав із сторонніми особами договори оренди належних йому 13/200 частин домоволодіння АДРЕСА_1 та у зв'язку з неправомірними діями відповідача ОСОБА_7 не отримав за них орендну плату в розмірі 8500 грн.
Позивачем ОСОБА_6 не надано до суду належних та допустимих доказів того, що відповідач ОСОБА_7 здійснювала відносно нього неправомірні дії та цим завдала йому моральної шкоди.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про недоведеність ОСОБА_6 своїх позовних вимог та обґрунтовано відмови йому у задоволенні позову.
Вирішуючи спір, суд з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані ними докази, дав їм належну оцінку та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_7 прожила з сестрою ОСОБА_12 в житловому будинку літ. «Б-1» площею 49,2 кв. м., мала рівні частки з останньою в домоволодінні, а тому на його частку в домоволодіння припадає 24,6 кв. м. житлової площі, а не 5,0 кв. м., не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів.
Матеріали справи не містять висновку судової будівельно-технічної експертизи, який визначає розмір житлової площі та підсобних приміщень, що припадає на кожного співвласника домоволодіння АДРЕСА_1 відповідно до їх ідеальних часток у праві спільної часткової власності на домоволодіння.
Не можуть бути прийняті до уваги колегії суддів і доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що у постанові державного виконавця ВДВС Київського Харківського МУЮ конкретно зазначено, що йому передається частина домоволодіння по АДРЕСА_1 та інші споруди під літ. «Б».
Позивачем ОСОБА_6 не надано до апеляційного суду постанови державного виконавця ВДВС Київського Харківського МУЮ де зазначено, що йому передається частина домоволодіння по АДРЕСА_1 та інші споруди під літ. «Б».
В той же час, заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2014 року ОСОБА_7 виселено з 13/200 частин будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6 на праві власності, а також зобов'язано ОСОБА_7 не чинити перешкоди у входженні до належної на праві власності ОСОБА_6 частини будинку АДРЕСА_1.
При цьому, в резолютивній частинні рішенні суду не вказані конкретні приміщення та найменування житлового будинку домоволодіння, з яких підлягає виселенню колишній співвласник домоволодіння ОСОБА_7
Не можуть бути прийняті до уваги колегії суддів і доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що відповідач задає належну йому частину домоволодіння квартиранту та отримує за це незаконно неправомірну вигоду.
Позивачем ОСОБА_6 не надано до суду першої та апеляційної інстанції письмових доказів які свідчать, що ОСОБА_7 задає належні йому 13 /200 частин домоволодіння АДРЕСА_1 стороннім особам та отримує за це платню.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_6, не є суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п. 1. ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: