Справа № 640/11285/16-ц Головуючий суддя І інстанції Нев'ядомський Д. В.
Провадження № 22-ц/790/6691/16 Суддя доповідач Овсяннікова А.І.
Категорія: Інші справи позовного провадження
23 листопада 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Овсяннікової А.І.
суддів - Бездітко В.М., Коваленко І.П.
при секретарі - Дашковської Н.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 29 липня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ДНВО «Комунар» про стягнення суми боргу, -
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ДНВО «Комунар» про стягнення суми боргу.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 29 липня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав невідповідності ст. 119 ЦПК України та несплати судового збору .
Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою визнати, що вона фактично не була поновлена на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, 3557 грн. 47 коп. та моральну шкоду.
Зазначає, що судом невірно визначені спірні правовідносини, її спір є трудовим, а тому вона звільнена від сплати судового збору.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Залишаючи позовну заяву без руху суд першої інстанції обґрунтовано виходив з тих обставин, що позивачкою пред'явлено позов майнового характеру та відповідний судовий збір не сплачено.
Згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Згідно п. 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950),Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI), а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Звертаючись з позовом до суду ОСОБА_1 зазначає, що рішенням суду від 19 квітня 2004 року її поновлено на роботі та стягнуто 3093 грн. 64 коп. заробітної плати та 1500 грн. моральної шкоди. Вказує, що рішення не виконано, кошти не сплачено, а тому просить її борг перед АК «Харківводоканал» по сплаті комунальних платежів покласти на ДНВО «Об'єднання Комунар».
Між тим, як пояснила в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1, рішення суду від 19 квітня 2004 року про стягнення коштів виконано; кошти вона отримала фактично у 2006 році, зараз будь-яких рішень про стягнення коштів з ДНВП «Об'єднання Комунар» на її користь немає.
Заперечуючи сплату судового збору ОСОБА_1 зазначає, що її спір є трудовим, а тому вона звільнена від сплати судового збору.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Виходячи з викладеного колегія приходить до висновку, що даний спір не є трудовим і позов ОСОБА_1 підлягає оплаті судовим збором.
За таких обставин ухвала суду про залишення позову ОСОБА_1 без руху з підстав несплати судового збору є законною та обґрунтованою.
Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Ухвала постановлена з дотриманням вимог процесуального права, підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.2 п.1, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 29 липня 2016 року - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді: