Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 листопада 2016 р. Справа №805/3084/16-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
час прийняття постанови: 10:05
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Христофорова А.Б.
при секретарі Нестеренко Н.Л.,
за участю
представника позивача не з'явився,
представника відповідача не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про надання дозволу на проведення документальної позапланової перевірки, -
06 вересня 2016 року до суду надійшла позовна заява Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про надання дозволу на проведення документальної позапланової перевірки.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в ході здійснення аналізу інформаційних баз даних органів ДФС України, податкової звітності та інших джерел одержання інформації та наданих документів з ТОВ «Глобал Інвест Групп», ТОВ «Оболонь Сервіс Плюс», ТОВ «Тревіс Групп», ТОВ «Хіт Лайн», ТОВ «Вальтерія» було встановлено здійснення постачання товарів номенклатури, що відрізняється від номенклатури придбання за даними Єдиного реєстру податкових накладних, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 Зазначив, що з 01.01.2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII, пунктом 3 Прикінцевих положень якого встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.
Таким чином, враховуючи те, що відповідач має обсяг доходу за 2015рік в розмірі 4 410,57тис.грн., перевірка такого платника податків не є можливою без відповідного рішення суду.
Просив позовні вимоги задовольнити та надати дозвіл на проведення документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Глобал Інвест Групп» у березні 2016року, ТОВ «Оболонь Сервіс Плюс» у квітні 2016року, ТОВ «Тревіс Групп» у травні 2016року, ТОВ «Хіт Лайн» у червні 2016року, ТОВ «Вальтерія» у червні 2016року.
Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без його участі
Відповідач по справі позовні вимоги не визнав, в матеріалах справи наявні письмові заперечення на позов, в яких підприємець в обгрунтування своєї позиції щодо неправомірності позовних вимог контролюючого органу посилається на відсутність повноважень у позивача на звернення до суду з зазначеним позовом та надання на запити податкового органу всіх необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій з вищезазначеними контрагентами - постачальниками та правомірне віднесення зазначених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідача у спірних податкових періодах.
Просив відмовити в позовних вимогах в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, надаючи оцінку обставинам у справі, суд встановив.
Позивач - ОСОБА_1, зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця 22.03.2005року (код НОМЕР_1), що підтверджено Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідач, Державна податкова інспекція у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області, є юридичною особою та у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача були направлені запити від 30.06.2016року за №7850/10/05-15-13-04 (арк.с.9), від 01.08.2016року за №10142/10/05-15-13-04 (арк.с.10), від 04.08.2016року за №10371/10/05-15-13-04 (арк.с.11) про надання інформації та копій документів по взаємовідносинам відповідача з ТОВ «Глобал Інвест Групп» у березні 2016року, ТОВ «Оболонь Сервіс Плюс» у квітні 2016року, ТОВ «Тревіс Групп» у травні 2016року, ТОВ «Хіт Лайн» у червні 2016року, ТОВ «Вальтерія» у червні 2016року.
Так, необхідність направлення відповідачу вищезазначених запитів обгрунтовані позивачем виникненням сумнівів під час вжиття заходів податкового контролю, необхідністю дослідження факту здійснення операцій, їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків та п.п.20.1.2 п.20.1 ст.20, п.73.3, п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України.
Відповідачем були надані позивачу відповіді від 11.08.2016року стосовно взаємовідносин з ТОВ «Хіт Лайн» у червні 2016року, з ТОВ «Вальтерія» у червні 2016року, з ТОВ «Глобал Інвест Групп» у березні 2016року, ТОВ «Оболонь Сервіс Плюс» у квітні 2016року, від 06.06.2016року стосовно взаємовідносин з ТОВ «Тревіс Групп» у травні 2016року.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до приписів п.п.20.1.2 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.
Згідно п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України Контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити:
1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;
2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;
3) печатку контролюючого органу.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;
4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:
податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;
акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;
5) у разі проведення зустрічної звірки;
6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.
Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Відповідно до приписів п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків та даних щодо неприбуткових організацій, визначених пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.
Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, у тому числі між платником податку та неприбутковими організаціями, визначеними пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.
Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.
Разом з тим, суд зазначає, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 вказаної статті).
Відповідно до приписів ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Як слідує зі змісту позовної заяви, предметом спору є призначення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Зазначена норма кореспондується з приписами ч. 4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до якої, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.
З аналізу вищезазначених процесуальних норм слідує, що суб'єкт владних повноважень має право звернутися з позовом до відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, виключно у випадках, які прямо передбачені законом.
Право для звернення до суду контролюючих органів передбачено ст. 20 Податкового кодексу України.
Однак, жодним нормативно-правовим актом, в тому числі Податковим кодексом України, не передбачено право контролюючого органу звертатися до адміністративного суду з позовом про призначення документальної позапланової виїзної перевірки.
Крім того, з 01.01.2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII, пунктом 3 Прикінцевих положень якого встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.
Так, норма пункту 3 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII передбачає надання дозволу на перевірку підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців тільки з боку Кабінету Міністрів України, і не наділяє суд повноваженнями на надання дозволу.
Передбачена у нормі пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII можливість проведення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців згідно з рішенням суду, то таке рішення суду як підстава для проведення перевірки платника податків узгоджене з положенням пп.78.1.11 п.78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до якого документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.
Тобто судові рішення про призначення перевірки приймаються в межах кримінального провадження, а не в порядку адміністративного судочинства.
Зазначена позиція викладена у листі ДФС України від 09.06.2016 року №12828/6/99-99-14-03-03-15 щодо надання консультації юридичним особам, відповідно до якого мараторій на проведення перевірок згідно з вищезазначеним законом не поширюється на перевірки які проводилися органами ДФС.
Аналогічної правової позиції додержується Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 27.09.2016року по справі К/800/22840/16, якою зазначено, що колегія суддів не погодилась з висноском суду апеляційної інстанції стосовно того, що серед чотирьох випадків, які дозволяють податковому органу провести позапланову перевірку товариства, як платника податків є дозвіл згідно з рішенням суду, оскільки він не заснований на змісті норми пункту 3 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII.
Водночас, згідно листа ДФС України від 28.01.2015 року №2463/7/99-99-22-02-04-17 зазначено про те, що організації та проведенню позапланових документальних перевірок за наведених у пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України обставин повинні передувати належний до перевірочний аналіз та збір достатньої інформації, що свідчить про порушення законодавства платником, а також належне оформлення запитів та документів для перевірки.
Разом з тим, в обгрунтування необхідності направлення запитів платнику податків, контролюючим органом зазначено лише загальні норми Податкового кодексу України, а на запит суду стосовно підстав відпрацювання саме вищезазначених контрагентів - постачальників відповідача, податковим органом зазначено про наявність податкової інформації від 17.08.2016року за №191/10-13-14-04/40093897, якою не підтверджено реальність господарських операцій з 01.05.2016року по 31.07.2016року по ланцюгу постачання ТОВ «Вальтерія» та факту того, що відповідач доведений за травень та червень 2016року в парі з ризиковими контрагентами, які здійснюють постачання товарів, номенклатури яких відрізняються від номенклатури придбання за даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Також, податковим органом було зазначено про направлення на адреси податкових інспекцій, на обліку яких знаходяться контрагенти - постачальники відповідача, а саме, ТОВ «Хіт Лайн», ТОВ «Глобал Інвест Групп», ТОВ «Оболонь Сервіс Плюс», ТОВ «Тревіс Групп» запитів про проведення зустрічних перевірок (арк.с.14-19), проте відповідей станом на 21.11.2016року позивачем отримано не було.
Суд зазначає, що встановлені Главою 8 розділу ІІ Податкового кодексу України правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України в процесі адміністрування податків і зборів. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.
Недотримання встановлених статтями 73, 75-81 Податкового кодексу України приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб'єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах.
Проте, позивачем не надано жодних доказів щодо наявності обгрунтованих сумнівів, які підтверджуються належними доказами, стосовно безтоварності здійснених позивачем та його контрагентами-постачальниками господарських операцій та формування схемного податкового кредиту за цими операціями.
Так, суд має визначити та забезпечити справедливу рівновагу між інтересами відповідної особи та необхідністю підтримання ефективної системи податкового контролю платників податків, тобто регулювати відповідність втручання контролюючого органу у господарську діяльність підприємства легітимній меті такого втручання.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статі 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтті 72 цього Кодексу.
За таких підстав, з урахуванням відсутності законодавчо визначеного права контролюючого органу звертатися до адміністративного суду з позовом про призначення документальної позапланової виїзної перевірки та недотримання контролюючим органом приписів статтей 73, 75 Податкового кодексу України, що призвело до порушення суб'єктивних прав платника податків в адміністративних правовідносинах, суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог позивача.
У відповідності до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не стягуються.
Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У позовних вимогах Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про надання дозволу на проведення документальної позапланової перевірки - відмовити.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 21.11.2016 року.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25.11.2016 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Христофоров А.Б.