Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 листопада 2016 р. Справа №805/2301/16-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
час прийняття постанови: 10:30
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голошивця І.О., при секретарі Ступар Ю.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Комунальної медичної установи «Міська лікарня № 3» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області та Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування рішення №0005401302/3363 від 28 квітня 2016 року, -
за участю:
представник позивача - не з'явився,
представник відповідача - не з'явився.
Комунальна медична установа «Міська лікарня № 3» звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області та Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування скасування рішення щодо результатів розгляду скарги та задоволення цієї скарги, скасування податкового рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області від 28 квітня 2016 року № 0005401302/3363 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року позовні вимоги в частині скасування «рішення про результати розгляду скарги» Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області та повністю задоволення скарги, направленої до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на користь Комунальної медичної установи «Міська лікарня № 3» вих. № 543 від 13 травня 2016 року залишено без розгляду.
В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що рішення 000540132/3363 від 28 квітня 2016 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 44 171,82 грн., з яких штраф у розмірі 37 845,04 грн., пеня у розмірі 6 326,78 грн., прийнято з порушенням норм чинного законодавства, оскільки у період з 20 травня 2014 року у зв'язку з захопленням м. Краматорськ незаконними збройними формуваннями та з метою дотримання ст. 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» Державною казначейською службою було зупинено казначейське обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, відновлення обслуговування позивача відбулось 07 липня 2014 року. В зв'язку з чим, позивач не зміг своєчасно, у встановлений строк, перерахувати єдиний внесок за період з 21 червня 2014 року по 07 липня 2014 року, та відновив свої зобов'язання як тільки відновилося обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.
Таким чином, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в частині скасування рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 28 квітня 2016 року № 0005401302/3363.
Представник позивача через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без участі представника підприємства.
Відповідач у наданих через канцелярію суду запереченнях проти адміністративного позову зазначив, що позивачем був поданий звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за травень 2014 року, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 518 097,67 грн. з граничним терміном сплати 20 червня 2014 року. У порушення вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі по тексту - Закон №2464), вищезазначена сума грошового зобов'язання була сплачена позивачем у повному обсязі лише 07 липня 2014 року. Відповідно до частини десятої та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та з урахуванням вимог пункту 6.3 розділу VI Інструкції № 455 до відповідача застосовані штрафні санкції та нарахована пеня за несвоєчасну сплату єдиного внеску рішенням від 28 квітня 2016 року № 0005401302/3363 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або не своєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у сумі 44 171,82 грн., а саме штрафні санкції у розмірі 37 845,04 грн. та пеня у розмірі 6 326,78 грн.
Крім того, відповідач зазначив, що Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі по тексту - Закон № 1669) внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до яких, платники єдиного внеску визначені ст. 4 Закону № 2464, які знаходяться на території де проводилась антитерористична операція та які надали до органів доходів і зборів заяву про звільнення від виконання своїх обов'язків, а також сертифікат Торгово - Промислової палати України, звільняються від виконання своїх обов'язків щодо сплати єдиного внеску. Відповідач посилається на те, що всупереч вимогам Закону № 1669 позивач не звертався до інспекції з заявою про звільнення його від виконання своїх обов'язків відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та не надавав сертифікат Торгово - промислової палати. Крім того зазначив, що відповідно до наданих Державною фіскальною службою України 05 грудня 2014 року №13656/7/99-99-17-03-01-17 роз'яснень щодо однозначного тлумачення та застосування норм Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в фіскальних органах, розташованих на території, де проводилась антитерористична операція або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, продовжують здійснювати господарську діяльність, нараховувати, обчислювати і сплачувати заробітну плату, то вони зобов'язані виконувати всі встановлені Законом № 2464 функції. Позивач станом на теперішній час продовжує здійснювати господарську діяльність, нараховувати, обчислювати і сплачувати заробітну плату.
Також, відповідач зазначив, що відповідно до ст. 28 Закону України № 911-VII від 24 грудня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» підпунктом 8 пункту 4 статті 11 Закону України № 1669-VII від 02 вересня 2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» виключено. Тобто, з 01 січня 2016 року ст. 9-4 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» втратили чинність.
На підставі вищевикладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте, за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд.
З огляду на наведене, а також з метою дотримання вимог ч. 1 ст. 122 КАС України, суд не вбачає перешкод для розгляду справи по суті у даному судовому засіданні.
За умов ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -
Згідно виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Комунальна медична установа «Міська Лікарня № 3» зареєстрована у якості юридичної особи 08 серпня 2002 за № 1 270 120 0000 000122, включено до ЄДРПОУ за №01990810, юридична адреса: 84331, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Вознесенського, буд. 17, та перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у м.Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області (а.с. 32).
Рішенням ДПІ у м. Краматорську від 28 квітня 2016 року № 0005401302/3363, прийнятого на підставі ч.10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», до Комунальної медичної установи «Міська лікарня № 3» застосовано штрафні санкції та нарахована пеня за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21 червня 2014 року до 07 липня 2014 року на загальну суму 44 171,82 грн., з яких: 37 845,04 грн. - штраф, 6 326,78 грн. - пеня (а.с. 5).
Не погодившись з прийнятим рішенням позивач подав скаргу до Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області № 543 від 13 травня 2016 року, відповідно до якої просив переглянути та скасувати рішення ДПІ у м. Краматорську про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 28 квітня 2016 року №0005401302/3363 на загальну суму 44 171,82 грн. (т. 1, а.с. 33).
За результатами розгляду скарги позивача Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області прийнято рішення від 14 червня 2016 року №3230/10/05-99-10-01-12-1, відповідно до якого скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржуване рішення без змін (т.1, а.с. 34-35).
Суд зазначає, що позивач не згоден з оскаржуваним рішенням відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені на загальну суму в розмірі 44 171,82 грн., яка застосована у період після початку проведення антитерористичної операції та саме ця обставина стала підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
У наданих до суду запереченнях відповідач зазначає, що позивачем до ДПІ у м. Краматорську області наданий звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за травень 2014 року за терміном сплати 20 червня 2014 року. Відповідно до якого позивачем самостійно визначені зобов'язання зі сплати страхових внесків за травень 2014 року у розмірі 378 450,88 грн. (з урахуванням переплати у сумі 139647,29 грн.).
Як вбачається з матеріалів справи позивачем порушено строки виплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за травень 2014 року у термін сплати до 20 червня 2014 року, зазначені обставини склалися внаслідок проведення на території Краматорського району антитерористичної операції.
Згідно копій платіжних доручень від 15 травня 2014 року № 791, №792, № 793, №794, № 795, № 800, № 801, від 30 травня 2014 року № 839, № 841, № 842, № 843, № 844, від 13 червня 2014 року № 942, № 943, № 944, № 945, № 946, від 16 червня 2014 року № 951, № 952, від 11 липня 2014 року №23, № 24, № 25, № 26, № 28, від 14 липня 2014 року № 8, які містяться в матеріалах справи, позивачем здійснювалась сплата визначених грошових зобов'язань за травень 2014 року (а.с. 7-32).
До матеріалів справи долучений лист Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області від 18 червня 2014 року № 03-32/1293, в якому зазначено, що з метою дотримання статті 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» Державною казначейською службою України було прийнято рішення про зупинення казначейського обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів у м.Краматорську Донецької області з 20 травня 2014 року на період до особливих вказівок, відповідне відновлення відбулось 07 липня 2014 року (а.с. 6, 84).
Крім того, позивачем наданий суду сертифікат Донецької торгово-промислової палати № 6904 від 25 жовтня 2016 року (вих. № 1142/12.1-17-03) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий позивачу, та яким засвідчені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) відносно виконання позивачем обов'язку, зокрема, зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за травень 2014 року у строк до 20 червня 2014 року. Період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено з 20 травня 2014 року по 07 липня 2014 року (а.с. 105).
Розглядаючи питання правомірності застосування відповідачем позивачеві штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 44 171,82 грн., з яких штраф у розмірі 37 845,04 грн. та пеня у розмірі 6 326,78 грн., суд виходить з наступного.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04 липня 2013 року № 406-VII до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Податкового кодексу України внесено зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України передано органам доходів і зборів.
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 8 липня 2010 року (далі за текстом - Закон № 2464) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону, платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Тобто, позивач в розумінні зазначених норм Закону є страхувальником та на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктами 1, 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 9 Закону № 2464 визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.
Частиною 8 статті 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Згідно з п. 12 ст. 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону № 2464, суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Частиною 14 статті 25 Закону України № 2464 про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Відповідно до пп. 7.2 розділу VII Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міндоходів України від 09.09.2013 року № 455, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 9. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.
Спірним питанням даної справи є звільнення платників єдиного внеску, що здійснюють діяльність в зоні проведення антитерористичної операції від зобов'язань щодо нарахування штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) позивачем єдиного соціального внеску на час проведення антитерористичної операції.
Спеціальним законодавством стосовно справляння податків, зборів та єдиного внеску на час проведення АТО встановлено, що позивач, який зареєстрований в зоні проведення АТО, звільнений від сплати поточних зобов'язань зі сплати єдиного внеску виходячи з наступного.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ (далі по тексту - Закон № 1669).
Законом України № 1669-VІІ внесено зміни до Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зокрема, розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення доповнено пунктами 9-3 та 9-4 такого змісту:
Тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону. Податкова інформація про суми недоїмки платників єдиного внеску, визначених абзацом першим цього пункту, зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів в окремому (позабалансовому) порядку.
Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. На момент вирішення справи по суті судом, антитерористична операція не закінчилась.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».
Таким чином, пункт 9-4 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 є умовною нормою, оскільки звільняє платників єдиного внеску від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, крім іншого, за умови надання заяви платником єдиного внеску про звільнення від сплати єдиного внеску до контролюючого органу.
Суд не приймає заперечення відповідача щодо втрати чинності вищезазначеним пунктом 9-4 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 2464 враховуючи наступне.
Рішенням ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФУ у Донецькій області від 28 квітня 2016 року № 0005401302/3363 на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Комунальної медичної установи «Міська лікарня № 3» за період з 21 червня 2014 року до 07 липня 2014 року вирішено застосувати штрафні санкції у розмірі 37845,04 грн. та нарахувати пеню у розмірі 6 326,78 грн.
Як зазначив відповідач, згідно до ст. 28 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VII, виключено підпункт 8 пункту 4 ст. 11 з норм Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII. Тому, на думку, відповідача, стаття 9-4 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI втратила чинність.
Проте, станом на період виникнення спірної суми заборгованості та нарахування штрафу та пені, підстав для сумніву у чинності пункту 9-4 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 2464 не мало бути. Оскільки закон не має зворотної дії у часі, як передбачає ст. 58 Конституції України, суд не вбачає підстав для не застосування до спірних правовідносин вищезазначеної норми чинного у той час законодавства.
Сертифікатом Донецької торгово-промислової палати від 25 жовтня 2016 року № 6904 (вих. № 1142/12.1-17-03) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), позивачеві підтверджено настання та дію обставин непереборної сили на території міста Краматорськ Донецької області з 20 травня 2014 року по 07 липня 2014 року, відносно виконання позивачем обов'язку, зокрема, зі сплати єдиного внеску за травень 2014 року в строк до 20 червня 2014 року, який включає спірний період, зазначений оскаржуваному рішенні про застосування штрафних санкцій та нарахування пені на загальну суму 44171,82 грн. (а.с. 105).
Суд також зазначає, що заява платника єдиного внеску щодо звільнення від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції, тому строки звернення із відповідною заявою позивачем не пропущено.
Спірним питанням, що є предметом розгляду в даній справі, є неправомірне застосування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з травня по липень 2014 року, проте звільнити себе від сплати єдиного внеску позивач не потребує та намагається сумлінно, в строки сплачувати фінансові зобов'язання.
Крім того, з матеріалів справи судом встановлено, що позивачем був сплачений єдиний внесок, з порушенням строку, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 7-33).
Також, суд зазначає, що абзацом 2 статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Розпорядженням від 02 грудня 2015 року № 1275-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Підпунктами 16 пункту 1 додатку до вказаного розпорядження м. Краматорськ віднесено до переліку населених пунктів, на території яких проводилася антитерористична операція.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Департамент фінансів Донецької обласної державної адміністрації зареєстровано за адресою: 84331, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Вознесенського (Героїв України), буд 17, відповідно до пп. 16 п. 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1275-р м. Краматорськ входить до зазначеного переліку.
Відповідно до частин 1-3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1669-VІІ, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.
Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
З викладених підстав, внесені Законом України № 1669 зміни до Закону № 2464 звільняють від сплати єдиного внеску суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, оскільки на час розгляду даної справи Президентом України не приймався указ про завершення проведення антитерористичної операції, тобто період проведення АТО триває. Крім того, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Статтею 10 цього Закону встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Тобто, наявність сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України, незалежно від напрямку його видачі є доказом настання саме обставин непереборної сили (форс-мажору) та є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань щодо сплати штрафних санкцій та пені за несплату позивачем єдиного соціального внеску.
В матеріалах справи наявний відповідний Сертифікат (висновок) Донецької торгово-промислової палати від 25 жовтня 2016 року № 6904 (вих. № 1142/12.1-17.03) (а.с. 105). Тобто на думку суду, наявність форс-мажорних обставин позивачем підтверджено.
Крім того, в матеріалах справи наявні докази сплати позивачем єдиного внеску, що підтверджується платіжними дорученнями та виписками по особовому рахунку позивача, які долучені до матеріалів справи (а.с. 7-32).
Таким чином, позивач виконав вимоги Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а також відповідно до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» є звільненим від сплати штрафних санкцій та пені за несплату (несвоєчасну сплату) єдиного внеску.
Згідно ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності нарахування штрафних санкцій та пені відповідно до оскаржуваного рішення відповідача.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 28 квітня 2016 року № 0005401302/3363 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 44 171,82 грн. є протиправним та таким, що не відповідає критеріям правомірності, які ставляться до рішень суб'єктів владних повноважень відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.
За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач за звернення до суду з даним адміністративним позовом сплатив судовий збір у сумі 1 378,00 грн., що підтверджується відповідною квитанцією № 0.0.585696659.2 від 18 липня 2016 року, наявним в матеріалах справи (а.с. 3), тому на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, підлягає стягненню сума сплаченого судового збору в розмірі 1 378,00 грн.
Повний текст постанови складений 25 листопада 2016 року.
Керуючись ст. ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122-124, 126-128, 130, 133-135, 138-140, 143, 150-154, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Комунальної медичної установи «Міська лікарня № 3» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області та Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування рішення №0005401302/3363 від 28 квітня 2016 року - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 28 квітня 2016 року №0005401302/3363 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в загальній сумі 44 171,82 грн., з яких: 37 845,04 грн. - штраф; 6 326,78 грн. - пеня.
Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39900454, юридична адреса: 84313, Донецька область, м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, 22) на користь Комунальної медичної установи «Міська лікарня № 3» (код ЄДРПОУ 01990810, юридична адреса: 84331, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Вознесенського (Героїв України), буд. 17) судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені у судовому засіданні 21 листопада 2016 року без участі сторін.
Повний текст постанови складається у відповідності до ст. 160 КАС України.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Голошивець І.О.