Дата документу Справа №
Є.У.№ 334/8567/15-ц Головуючий у 1-й інстанції: Колесник С.Г.
Справа № 22-ц/778/4744/16 Суддя-доповідач: Кухар С.В.
22 листопада 2016 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого, суддіКухаря С.В.
суддів:Осоцького І.І.
Гончар М.С.
секретарБурима В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, Запорізька міська рада про встановлення порядку користування спільною частковою власністю та усунення перешкод у користуванні власністю,
У вересні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного 01 листопада 2006 року, між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Л.О., позивач отримала у власність 1/2 частину нежилої будівлі першого поверху літ. А-10. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради №233/24 від 26.05.2011 року оформлено право спільної часткової власності на нежитлове приміщення №83 першого поверху (літ. А-10) по АДРЕСА_1 (загальною площею за внутрішніми замірами 73,5 м2), яке утворилось внаслідок проведеної реконструкції, а саме: за територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на 1/10 частину приміщення (до складу якої входить кабінет №10 загальною площею 7.1 м2); за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 9/20 частині приміщення кожній (до складу яких входять: тамбур №1, зал №2. кабінети №№3.8.9, кімната №4. коридор №5. туалет №6. душова №7. білизняна №11 - загальною площею 66,4 м2).
25.06.2015р. позивач отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно - 9/20 часток нежитлового приміщення №83 першого поверху (літ. А-10) по АДРЕСА_1.
В зазначеному нежитловому приміщенні розташований салон краси «Мир красоты», який з березня 2011 року спільно використовувався позивачем та відповідачем ОСОБА_5 у підприємницькій діяльності за усною домовленістю між ними.
У 2013 році позивач через вчинення відносно неї кримінально караних діянь вимушена була покинути місце свого проживання та переїхала до іншої області. Повернувшись в м. Запоріжжя у червні 2015 року позивач встановила, що відповідач ОСОБА_5 самостійно використовує спільне приміщення, з якого прогнала орендарів, з якими позивач уклала договір оренди частки у спільній власності на час своєї відсутності.
З часу повернення позивач не може користуватись своєю часткою у спільному з відповідачами майні - нежитловому приміщення №83 першого поверху (літ. А-10) по АДРЕСА_1, так як відповідач 1 не дозволяє їй знаходитись у приміщенні салону.
Позивач вимушена була звернутись до правоохоронних органів із заявою про не допуск відповідачем ОСОБА_5 до спільного приміщення. За результатами перевірки 05 серпня 2015 року ДІМ СДІМ Ленінського РЗ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області Терлецьким М.О. складено висновок, відповідно до якого позивачу рекомендовано звернутись до суду в порядку цивільного судочинства.
Посилаючись на зазначені обставині просила суд, встановити порядок користування приміщеннями нежилої будівлі першого поверху літ. А-10, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, між його співвласниками ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відповідно до 3-го варіанту експертизи, також усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_6 права власності та зобов'язати ОСОБА_5 не чинити ОСОБА_6 перешкоди у її вільному доступу до нежилого приміщення. розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та його користуванню ним.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2016 року позов задоволено. Визначено порядок користування нежитловим приміщенням №83 першого поверху (літ. А-10) по АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_6 та ОСОБА_5 наступним чином: Співвласнику ОСОБА_5 передається в особисте користування кімната 8 площею 8,9 м2 та душова 7 площею 2,2 м2, загальною площею 11,1м2. Співвласнику ОСОБА_6 передається в особисте користування кімната 3 площею 11,4 м2. Частину приміщень: тамбур 1 площею 2,7м2, зал 2 площею 10,6 м2, 4 площею 4,7 м2, коридор 5 площею 4,7 м2, туалет 6 площею 1,4 м2, кабінет 9 площею 16,8 м2, білизняна 11 площею 3,0 м2, загальною площею 43,9м2 (2,7+10,6+4,7+4,7+1,4+16,8+3,0) залишено в загальному користуванні. Усунуто ОСОБА_6 перешкоди у користуванні власністю нежитловим приміщенням №83 першого поверху (літ. А-10) по АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_5 передати ключі від вхідних дверей та дверей приміщень загального користування та не чинити перешкоди у вільному доступі ОСОБА_6 до спірного приміщення. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 понесені нею судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору в розмірі 974,40 грн. та оплати проведення експертизи в розмірі 7500 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом попередньої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 купила 1/2 частину нежилої будівлі першого поверху літ. А-10. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу, укладеним 01 листопада 2006 року, між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, та посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Л.О.,
Відповідно до Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради №233/24 від 26.05.2011 року оформлено право спільної часткової власності на нежитлове приміщення №83 першого поверху (літ. А-10) по АДРЕСА_1 (загальною площею за внутрішніми замірами 73,5 кв.м), яке утворилось внаслідок проведеної реконструкції, а саме:
За територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на 1/10 частину приміщення (до складу якої входить кабінет №10 загальною площею 7.1 кв.м);
За ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 9/20 частині приміщення кожній (до складу яких входять: тамбур №1, зал №2. кабінети №№3.8.9, кімната №4, коридор №5, туалет №6, душова №7, білизняна №11 - загальною площею 66,4 кв.м).
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.06.2011 р. ОСОБА_6 належить 9/20 часток нежитлового приміщення №83 першого поверху (літ. А-10) по АДРЕСА_1.
ОСОБА_5 також належить 9/20 часток нежитлового приміщення №83 першого поверху (літ. А-10) по АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 03.06.2011 р. та витягом про державну реєстрацію прав №30536360 від 07.07.2011 р.
ОСОБА_5 як приватний підприємець укладала договір на постачання електричної енергії, договір 100059 купівлі продажу теплової енергії від 01.11.2007 р., договір № 239 на відшкодування витрат по утриманню будинку та прибудинкової території від 01.06.2011 р.
В зазначеному нежитловому приміщенні розташований салон краси, який з березня 2011 року спільно використовувався сторонами у підприємницькій діяльності за усною домовленістю між ними.
У 2013 році ОСОБА_6 покинула місце свого проживання та переїхала до іншої області. Повернувшись в м. Запоріжжя у червні 2015 року вона не може користуватись своєю часткою у спільному з відповідачами майні - нежитловому приміщення №83 першого поверху (літ. А-10) по АДРЕСА_1, так як ОСОБА_5 самостійно використовує спільне приміщення і не дозволяє їй знаходитись у приміщенні салону.
05.08.2015 р. ОСОБА_6 звернулася до правоохоронних органів із заявою про не допуск її до спільного приміщення. За результатами перевірки 05 серпня 2015 року ДІМ СДІМ Ленінського РЗ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області Терлецьким М.О. складено висновок, відповідно до якого ОСОБА_6 рекомендовано звернутись до суду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до Висновку експерта №2192 ТОВ «Регіональне судово-експертне бюро» за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 22.03.2016 р., розташування нежитлових приміщень, нежитлової будівлі першого поверху літ. А- 10, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 66,4м2, їхня площа та господарське призначення, не дозволяє розробити та надати суду на розгляд варіанти порядку користування об'єктом дослідження по 1/2 частині. На розгляд суду запропоновано чотири варіанта порядку користування частиною нежитлового приміщення нежитлової будівлі першого поверху літ. А-10, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 66,4м2, з відступом від частин співвласників.
І варіант порядку користування нежитловим приміщенням:
-при даному варіанту порядку користування нежитловим приміщенням частина приміщень: тамбур 1 площею 2,7м2, зал 2 площею 10,6 м2, коридор 5 площею 4,7 м2, туалет 6 площею 1,4 м, загальною площею 19,4м2 (2,7+10,6+4,7+1,4), пропонується в загальне користування;
-співвласнику ОСОБА_9 пропонується в особисте користування кімната 4 площею 4,7 м2, 9 площею 16,8 м2, білизняна 11 площею 3,0 м2, загальною площею 24,5м2. Так як частина приміщення пропонується в загальне користування, то співвласнику ОСОБА_9 пропонується в загалі приміщень площею 34,2м2 (24,5+19,4*1/2), що більш ніж покладено на ідеальну долю на 1,0м2 (34,2-33,2);
-співвласнику ОСОБА_6 пропонується в особисте користування кімната 3 площею 11,4 м2, душова 7 площею 2,2 м2, 8 площею 8,9 м2, загальною площею 22,5 м". Так як частина приміщення пропонується в загальне користування, то співвласнику ОСОБА_6 пропонується в загалі приміщень площею 32,2м2 (22,5+19,4*1/2), що менш ніж покладено на ідеальну долю на 1,0м2 (33,2-32Д .
ІІ варіант порядку користування нежитловим приміщенням:
-при даному варіанту порядку користування нежитловим приміщенням частина приміщень: тамбур 1 площею 2,7м2, зал 2 площею 10,6 м2, коридор 5 площею 4,7 м2, туалет 6 площею 1,4 м2, душова 7 площею 2,2 м2, 8 площею 8,9 м2, загальною площею 30,5м' (2,7+10,6+4,7+1,4+2,2+8,9), пропонується в загальне користування;
-співвласнику ОСОБА_9 пропонується в особисте користування кімната 9 площею 16,8 м2, білизняна 11 площею 3,0 м2, загальною площею 19,8м". Так як частина приміщення пропонується в загальне користування, то співвласнику ОСОБА_9 пропонується в загалі приміщень площею 35,05м2 (19,8+30,5*1/2), що більш ніж покладено на ідеальну долю на 1,85м2 (35,05-33,2);
-співвласнику ОСОБА_6 пропонується в особисте користування кімната 3 площею 11,4м2,4 площею 4,7 м2, загальною площею 16,1м2. Так як частина приміщення пропонується в загальне користування, то співвласнику ОСОБА_6 пропонується в загалі приміщень площею 31,35м2 (16,1+30,5*1/2), що менш ніж покладено на ідеальну долю на 1,85м2 (33,2- 31,35).
ІІІ варіант порядку користування нежитловим приміщенням:
-при даному варіанту порядку користування нежитловим приміщенням частина приміщень: тамбур 1 площею 2,7м2, зал 2 площею 10,6 м2, коридор 5 площею 4,7 м2, туалет 6 площею 1,4 м , загальною площею 19,4м2 (2,7+10,6+4,7+1,4), пропонується в загальне користування;
-співвласнику ОСОБА_9 пропонується в особисте користування кімната 9 площею 16,8 м2, білизняна 11 площею 3,0 м2, загальною площею 19,8м2. Так як частина приміщення пропонується в загальне користування, то співвласнику ОСОБА_9 пропонується в загалі приміщень площею 29,5м2 (19,8+19,4*1/2), що менш ніж покладено на ідеальну долю на 3,7м2 (33,2-29,5);
-співвласнику ОСОБА_6 пропонується в особисте користування кімната 3 площею 11,4 м2, 4 площею 4,7 м2, душова 7 площею 2,2 м2, 8 площею 8,9 м2, загальною площею 27,2м2. Так як частина приміщення пропонується в загальне користування, то співвласнику ОСОБА_6 пропонується в загалі приміщень площею 36,9м2 (27,2+19,4*1/2), що більш ніж покладено на ідеальну долю на 3,7м2 (36,9 -33,2).
IV варіант порядку користування нежитловим приміщенням:
-при даному варіанту порядку користування нежитловим приміщенням частина приміщень: тамбур 1 площею 2,7м2, зал 2 площею 10,6 м2, 4 площею 4,7 м2, коридор 5 площею 4,7 м2, туалет 6 площею 1,4 м2, 9 площею 16,8 м2, білизняна 11 площею 3,0 м2, загальною площею 43,9м2 (2,7+10,6+4,7+4,7+1,4+16,8+3,0), пропонується в загальне користування;
-співвласнику ОСОБА_9 пропонується в особисте користування кімната 8 площею 8,9 м2, душова 7 площею 2,2 м2, загальною площею 11,1м2. Так як частина приміщення пропонується в загальне користування, то співвласнику ОСОБА_9 пропонується в загалі приміщень площею 33,05м2 (11,1+43,9*1/2), що менш ніж покладено на ідеальну долю на 0,15м2 (33,2 -33,05);
-співвласнику ОСОБА_6 пропонується в особисте користування кімната 3 площею 11,4 м2. Так як частина приміщення пропонується в загальне користування, то співвласнику ОСОБА_6 пропонується в загалі приміщень площею 33,35м2 (11,4+43,9*1/2), що більш ніж покладено на ідеальну долю на 0,15м' (33,35-33,2).
При всіх запропонованих варіантах порядку користування нежитловим приміщенням переобладнання не виконуються.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом ст. ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст.ст. 311, 319 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.
Відповідно до ст.356 ЦК України власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно ч.ч.1, 2, 3 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Судом першої інстанції також встановлено, що письмового договору про порядок користування нежитловим приміщенням між сторонами не укладено. Сторони добровільно між собою не можуть визначити порядок користування нежитловим приміщенням відповідно до належних їм часток у власності.
Враховуючи відсутність взаємної згоди сторін на здійснення права спільної часткової власності та неможливість у добровільному порядку встановити порядок володіння і користування спільним майном, а також право сторін на судовий захист, встановлення судовим рішенням порядку користування приміщенням не суперечитиме положенням ч.ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України.
Таким чином, враховуючи інтереси сторін, з метою недопущення порушення прав усіх співвласників на користування спільним майном, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення позову шляхом визначення порядку користування нежитловим приміщення за варіантом №4, запропонованим експертом, оскільки цей варіант не призведе до порушення прав інших співвласників. Суд також вірно зобов'язав ОСОБА_5 не чинити ОСОБА_6 перешкоди у її вільному доступу до нежилого приміщення .
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що встановлений порядок користування нежитловим приміщенням унеможливить його використання за призначення як «центру краси та здоров'я» є хибним, оскільки суд у рішенні не змінював цільове призначення приміщень, яке визначено самими ж сторонами у справі, не зобов'язував проводити реконструкцію, чи переобладнання а лише визначив порядок користування наявними у приміщенні кімнатами, що не впливає ні на їх цільове призначення ні на можливість використання цих приміщень і в подальшому за погодженням між співвласниками.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що на час складання висновку строк дії свідоцтва судового експерта сплив - є також помилковим. Висновок експерта складено 22.03.2016 року термін дії свідоцтва експерта ОСОБА_10, копію якого експерт надав на а.с. 82, був продовжений до 22.03.2016 року, тобто включаючи і цю дату. Тобто на дату складання висновку свідоцтво було дійсним. Окрім цього, відповідно до електронного Реєстру атестованих судових експертів Міністерства юстиції України який містить у відкритому доступі в мережі Інтернет на сайті: rase.minjust.gov.ua, дія вказаного свідоцтва експерта ОСОБА_10 в тому числі за видом експертизи «будівельно-технічна» була продовжена з 22.03.2016 року по 27.05.2019 року.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі: про невикористання експертом вимог ДБН В 2.2-11-2002; про порушення законодавства яке регулює Державні санітарні правила та норми для перукарень; про те, що буде порушено трудове законодавство, та Закон України «Про підприємництво» - є також безпідставними, оскільки визначення оскаржуваним судовим рішенням порядку користування нежитловим приміщенням між двома співвласниками без жодних переобладнань та перебудов, без зміни цільового призначення нерухомості жодним чином не впливає на вказані відповідачем правовідносини.
Вказані в сукупності доводи скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які являються обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Отже висновки суду першої інстанції відповідають матеріалам справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, та підстав для його скасування колегія судів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2016 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: