Дата документу Справа №
Є.у.№331/9053/15 Головуючий у 1-й інстанції: Смолка І.О.
Провадження № 22ц/778/3695/16 Суддя-доповідач: Крилова О.В.
16 листопада 2016 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Дзярука М.П.
Трофимової Д.А.
при секретарі: Семенчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 липня 2016 року по справі за позовом концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_3 про стягнення вартості спожитої теплової енергії, -
У грудні 2015 року Концерн «МТМ» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, в якому зазначив, що позивач здійснював та продовжує здійснювати постачання теплової енергії в гарячій воді в нежитлові приміщення, які розташовані:
АДРЕСА_1;
АДРЕСА_2;
АДРЕСА_3,
які належать на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_3
Позивачем було відпущено теплову енергію відповідачу за період: лютого 2012 року - квітень 2014 року на загальну суму 41 018, 91 грн.
Однак, відповідач на протязі спірного періоду не виконував свої обов'язки по сплаті спожитої теплової енергії.
У зв'язку з тим, що теплова енергія була отримана відповідачем безпідставно та повернення її в натурі не є можливим, відповідач у відповідності до ч.2 ст. 1213 ЦК України, у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставне набуте майно, повинен відшкодувати його вартість, яка визначається на момент розгляду справи судом.
Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь вартість безпідставно набутої теплової енергії за період з 01.02.2012 р. по 30.04.2014 р. у сумі 41 081, 91 грн. та судовий збір.
Заявою від 02.03.2016 р., до початку слухання справи по суті позивач змінив підставу позивних вимог, просив суд стягнути з відповідача на свою користь вартість послуг з теплопостачання, оскільки між сторонами склалися фактичні договірні відносини.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 липня 2016 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь концерну «МТМ» суму боргу вартості спожитої теплової енергії у розмірі 29 475, 58 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь концерну «МТМ» судовий збір у сумі 1 218 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду, задовольнивши позов концерну «МТМ» про стягнення вартості спожитої теплової енергії у сумі 13 465, 69 грн., в іншій частині позову відмовити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Стаття 308 ЦПК передбачає підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. За її змістом Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до п. 2.1 Статуту концерну "Міські теплові мережі", затвердженого розпорядженням Запорізького міського голови № 1589р від 26.07.2002 року, основною метою діяльності концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне те безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.
Відповідно до своїх повноважень концерн „Міські теплові мережі" здійснював та продовжує здійснювати постачання теплової енергії в гарячій воді в нежитлові приміщення, які належать на праві приватної власності ОСОБА_3, що підтверджується рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11.05.2012 р. та інформаційними довідками з Державного реєстру прав на нерухоме майно.
Система опалення приміщень відповідача є невід'ємною складовою централізованої системи теплопостачання всього будинку, в якому вони розташовані. Тож, факт наявності теплопостачання в приміщення відповідача в спірному періоді є підтвердженим.
Нарахування відповідачу за поставлену в спірному періоді теплову енергію здійснювалося відповідно до переданих відповідачем показань приладу обліку теплової енергії та показань лічильника ГВС. Нарахування відповідачу за поставлену теплову енергію в належні їй приміщення здійснювалося на підставі розрахунків, не оспорених відповідачем.
Заперечуючи проти позову при розгляді справи, та в апеляційній скарзі відповідач посилалася на те, що її право власності на опалювальні позивачем приміщення було зареєстровано після розподілу спадкового майна в 2012 -2013 роках, тоді як заборгованість їй виставлена за попередні періоди.
Судом першої інстанції встановлено, що власником спірних приміщень був ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Саме в порядку спадкування відповідач набула право власності на примішення.
Суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України - незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Статтею 322 ЦК України установлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 317, ч. 4 ст. 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном; на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна; власність зобов'язує.
Судом першої інстанції була застосована позовна давність до вимог, заявлених позивачем та враховані доводи відповідача щодо пропуску строку, встановленого ст. 256, 257 ЦК України.
На підставі ст. 88 ЦПК України стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1 218,00 грн. Заперечення відповідача проти розміру судового збору, викладені в апеляційній скарзі не ґрунтуються на законі, позаяк зазначений у судовому рішенні судовий збір на час подання позову був мінімальним, встановленим законом для оплати заявленого позивачем позову, незалежно від його розміру, а відтак зменшення розміру стягненої судом суми не впливає на необхідність оплати розгляду справи у мінімально встановленій для оплати судового збору сумі.
.
Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 липня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: