Дата документу Справа №
Єдиний унікальний № 333/7744/15 головуючий у 1 інстанції Боровікова А.І. провадження № 22-ц /778/4595/16 суддя-доповідач Осоцький І.І.
22 листопада 2016 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Осоцького І.І.,
суддів Гончар М.С., Кухаря С.В.,
за участю секретаря судового засідання Бурима В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 19 вересня 2016 року у справі за позовомОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,
У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевкзаним позовомдо ОСОБА_3, зазначивши, що відповідачка виготовила її фото, на якому зробила напис «ОСОБА_4 - мать мошенников!!!!!» Зазначені фото вона вранці 14.12.2014р. наклеїла на фасадах будинків, магазинів, гаражах району, де мешкає позивач та на паркані установі, де працює позивач. Зазначені фото бачили мешканці будинку позивача, її співробітники та знайомі. Крім того, відповідач приходила на підприємство, де працює позивачка і особисто почала висловлюватись в присутності охоронців, які її не пропустили на територію, що позивачка є шахрайкою, скоїла злочин, винна їй ї не віддає велику суму грошей, при цьому голосно кричала, вимагала пропустити її до керівника підприємства. Свідками інциденту були численні співробітники, які і повідомили позивача про вказаний факт.
Далі позивач зазначила, що неправомірними діями відповідача принижена її честь та гідність, ділова репутація, бо вона працює бухгалтером Філії Концерну «Міські теплові мережі» по Комунарському району та її посадові обов'язки пов'язані з обліком матеріальних цінностей підприємства і звинувачення відповідачкою її у шахрайстві мали на меті зганьбити позивачку як працівника.
Неправомірними діями відповідача позивачу заподіяно моральну шкоду, яка виразилася в моральних стражданнях та переживаннях, бо відповідач своїми діями принизила її честь, гідність та ділову репутацію як працівника, людини, до якої на підприємстві ставляться з повагою та довірою. Поширення відповідачем неправдивих відомостей про те, що позивач скоїла злочин, стало причиною нервового стресу, вона повинна була постійно виправдовуватись перед рідними, знайомими, співробітниками, спростовувати брехню, поширену відповідачем, що ніяких грошей не брала у відповідача, що між ними жодних відносин не було.
Впродовж дев'яти місяців 2015 року відповідач постійно телефонує позивачу у робочий час, що перешкоджає не лише їй працювати, а і впливало на роботу інших співробітників. Позивач постійно повинна була виправдовуватись, вибачатись за те, що змушена відриватись від роботи, щоб прийти до тями після дзвінків відповідача. Крім того, відповідач постійно, по декілька разів дзвонить їй на домашній та мобільний телефони у нічний час, погрожуючи тим, що змусить віддати їй квартиру.
Хід життя позивача порушений, в неї порушився сон, погіршилось самопочуття.
Вона неодноразово зверталась до Комунарського РВ ЗМУ УМВС В Запорізькій області з заявами про притягнення відповідача до відповідальності.
У зв'язку з зазначеним, позивач просила суд визнати, що поширені ОСОБА_3 відомості про те, що ОСОБА_2 вчинила злочин, а саме є шахрайкою, бо не повертає їй гроші, не відповідають дійсності та принижують її честь, гідність та ділову репутацію, зобов'язати ОСОБА_3 припинити неправомірні дії щодо приниження честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_2, а також стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду, заподіяну відповідачем цими діями, яку позивач оцінила у 50 000 грн..
Рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 19 вересня 2016 року у задоволені позову відмовлено.
ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2до ОСОБА_3, суд обгрунтовно виходив із їх недоведеності належними та допустимими доказами.
Нормами ст., ст. 270, 277, 280 ЦК України передбачено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право, зокрема: на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації має право на спостування цієї інформації, зщо здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" роз"яснено, що згідно з положеннями ст. 277 ЦК і ст. 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, зазначивши, що відповідач виготовила її фото, на якому зробила напис «ОСОБА_4 - мать мошенников!!!!!» Зазначені фото вона вранці 14.12.2014р. наклеїла на фасадах будинків, магазинів, гаражах району, де мешкає позивач та на паркані установі, де працює позивач.
Зазначала, що ці фото бачили мешканці будинку позивача, її співробітники та знайомі. Крім того, відповідач приходила на підприємство, де працює позивачка і особисто почала висловлюватись в присутності охоронців, які її не пропустили на територію, що позивачка є шахрайкою, скоїла злочин, винна їй ї не віддає велику суму грошей, при цьому голосно кричала, вимагала пропустити її до керівника підприємства. Свідками інциденту були численні співробітники, які повідомили позивача про вказане.
Далі позивач зазначила, що неправомірними діями відповідача принижена її честь та гідність, ділова репутація, бо вона працює бухгалтером Філії Концерну «Міські теплові мережі» по Комунарському району та її посадові обов'язки пов'язані з обліком матеріальних цінностей підприємства і звинувачення відповідачкою її у шахрайстві мали на меті зганьбити позивачку як працівника.
Позивач зазначала, що впродовж дев'яти місяців 2015 року відповідач постійно їй телефонує у робочий час, що перешкоджає не лише їй працювати, а і впливало на роботу інших співробітників. Позивач постійно повинна була виправдовуватись, вибачатись за те, що змушена відриватись від роботи, щоб прийти до тями після дзвінків відповідача. Крім того, відповідач постійно, по декілька разів дзвонить їй на домашній та мобільний телефони у нічний час, погрожуючи тим, що змусить віддати їй квартиру.
Хід життя позивача порушений, в неї порушився сон, погіршилось самопочуття.
ОСОБА_2 неодноразово зверталась до Комунарського РВ ЗМУ УМВС В Запорізькій області з заявами про притягнення відповідача до відповідальності.
Неправомірними діями відповідача позивачу заподіяно моральну шкоду, яка виразилася в моральних стражданнях та переживаннях, бо відповідач своїми діями принизила її честь, гідність та ділову репутацію як працівника, людини, до якої на підприємстві ставляться з повагою та довірою. Поширення відповідачем неправдивих відомостей про те, що позивач скоїла злочин, стало причиною нервового стресу, вона повинна була постійно виправдовуватись перед рідними, знайомими, співробітниками, спростовувати брехню, поширену відповідачем, що ніяких грошей не брала у відповідача, що між ними жодних відносин не було. Заподіяну відповідачем цими діями моральну шкоду, позивач оцінила у 50 000 грн. і просила стягнути з ОСОБА_3 на свою користь.
Висновок суду першої інстанції про недоведеність належними та допустимими доказами позовних вимог ОСОБА_2до ОСОБА_3 здійснено з дотриманням норм цивільно-процесуального права та у відповідності до наданих сторонами у справі доказів.
Згідно вимог норм ст.,ст. 57-60 ЦПК України, які дають поняття доказів, порядок їх подання та врегульовують обов"язки доказування, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутніть обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертизи.
При цьому кожна сторона зобов"язання довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншимим особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
З матеріалів справи слідує, що позовні вимоги ОСОБА_2 про поширення ОСОБА_5 недостовірної про позивача інформації, яка принижує честь, гідність і ділову репутації останньої, чим завдала останній моральної шкоди та що відповідач це здійснила шляхом: наклеювання фото позивача на фасадах будівель з образливим написом, висловлювання на адресу позивача образливих слів за місцем праці останньої та неодноразовим телефуванням з погрозами на адресу позивача спростовуються:
-висновком СДІМ Комунарського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізкій області від 09.06.2015 року щодо перевірки за заявою ОСОБА_2, за яким не встановлено протиправних дій ОСОБА_3 по відношенню до ОСОБА_4./ а.с.36 /;
- довідкою МКП „Основаніє", за якою не слідує наявності наклеїних на житлому будинку № АДРЕСА_1 та інших будинках поблизу розміщених фото з образливими написами на адресу ОСОБА_2 в період з 12.12.2014р. по 18.12.2014 року /а.с.57 /;
- довіками Концерну „Міські теплові мережі", з яких не слідує того, що б в період 2014-2015 роках малися факти недопуску громадян на особистий прийом / а.с. 59,61 /;
З матеріалів справи також вбачається, що у період часу з 12.12.2014 року по 16.12.2014 року відповідач знаходилася у службовому відрядженні до м. Києва, що підтверджується відповідними документами: про її вибуття 12.12.2014р. із м. Запоріжжя, прибуття 13.12.2014р. до м. Києва та прибуття 16.12.2014р. до м. Запоріжжя / а.с. 63, 86 /, а також довідкою ТОВ „Олімп-95" про знаходження ОСОБА_3 в період часу з 13.12.2014р.по 15.12.2014р., тобто під час відрядження, в м. Києві / а.с.112 /.
Позивачем в якості доказів заявлених в позові дій відповідача посилалася на покази свідків: ОСОБА_6ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10. Однак вказані свідки особисто з відповідачем до часу заявлених у цьому позові подій знайомі не були і тому з їх показів не можливо здійснити висновок, що вони впізнали в особі, яка здійснювала: наклеювання фото позивача на фасадах будівель з образливим написом, висловлювала на адресу позивача образливі слова за місцем праці останньої та неодноразово телефувала з погрозами на адресу позивача саме: ОСОБА_3.
При цьому свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 працюють на одному з позивачем підприємстві, а свідок ОСОБА_11 у зв"язку із навчанням з донькою позивача має особисті відносини з позивачем, тому до їх показів слід відноситься критично і оцінувати їх потрібно у сукупності із іншими доказами, які безперечно підтверджуть доводи позивача, але таких до матеріалів справи надано не було.
За недоведеністю позовних вимог позивача про захист про захист честі, гідності та ділової репутації не мається підстав для задоволення її позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, які є взаємопов"язаними з першими вимогами.
За таких обставин справи, колегія суддів вважає, що рішення суду у цій справі є законним і обгрунтованим, тому підстав для його скасування і ухвалення нового рішення про задоволення заявленого у цій справі позову ОСОБА_2 не мається.
Доводи апеляційної скарги про недотримання форм документів про відрядження відповідача не спростовують факт відсутності ОСОБА_3 в м. Запоріжжя у період часу з 12.12.2014р. по 16.12.2014р., а посилання на те, що остання впродож цього періоду часу могла повернутися до м. Запоріжжя та про те, що ОСОБА_3 висловлювала на адресу позивача образливі слова за місцем праці останньої без фіксації цього факту, бо це відбувалося у неприйомні керівництвом часи є лише припущеннями, на яких доказування у справі грунтуватися не може. Іншим доводам апеляційної скарги, які не свідчать про неправильне застосування судом вимог норм матеріального та процесуального права, дана належна оцінки судом першої інстанції,тому додаткової аргументації вони не потребують.
Керуючись ст., ст. 307, 308, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 19 вересня 2016 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: