31 березня 2016 р. Справа № 804/1475/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
при секретаріОСОБА_2
за участю:
представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання недійсної податкової консультації
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області в якому позивач просить:
dизнати недійсною консультацію Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 29.02.2016 року за №1318/10/04-36-13-02-12-1, надану на звернення фізичної особи-підприємця ОСОБА_5.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17.02.2016 року позивачем подано до відповідача в порядку ст. 52 Податкового кодексу України письмовий запит з метою отримання податкової консультації відповідно до п. 177.4 ст. 177 ПК України та отримав відповідь, що фізичній особі-підприємцю на загальній умові оподаткування не передбачено включення до складу витрат суму сплачених відсотків, які нараховані платнику податків за користування кредитними коштами, незалежно від того, що кредит отримувався для здійснення підприємницької діяльності, з чим позивач не погоджується та вважає її не законною.
В наданих до суду запереченнях відповідачем зазначено, що Податковим кодексом України не передбачено включення фізичною особою-підприємцем на загальній системі оподаткування до складу витрат суму сплачених відсотків, які нараховані платнику податків за користування кредитними коштами, незалежно від того, що кредит отримувався для здійснення підприємницької діяльності.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_5 зареєстрований Реєстраційною службою Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області 07.02.1997 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
10.03.2015 року між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (АТ «Укрексімбанк») укладено кредитний договір №5715К4, відповідно до якого Банк надає Позичальнику Кредит, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити Проценти за Кредитом, комісії та інші платежі за цим договором.
17.02.2016 року вих. №36 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 направлено до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернення про надання індивідуальної податкової консультації, за результатами розгляду якої надано відповідь від 29.02.2-16 року № 1318/10/04-36-13-02-12-1, що суми коштів, сплачені платником податку на користь банку за надані послуги з розрахунково-касового обслуговування, пов'язані з веденням господарської діяльності (відкриття, закриття, переоформлення рахунків, відкритих безпосередньо на фізичну особу - підприємця, надання виписок з рахунків тощо), включаються до складу витрат фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування. При цьому, для фізичної-особи підприємця на загальній системі оподаткування не передбачено включення до складу витрат суму сплачених відсотків, які нараховані платнику податків за користування кредитними коштами, незалежно від того, що кредит отримувався для здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.52 Податкового кодексу України (далі - ПК України) за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.
Відповідно до ст. 177 ПК Украни доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).
До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
- суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;
- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Таким чином, законодавством чітко визначений перелік витрат, які безпосередньо пов'язані з отриманням доходів, а тому у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Суд не бере до уваги твердження представника позивача, щодо віднесення витрат, які безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів із посиланням на копію постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015 року № 804/2602/15 надану в судовому засіданні, оскільки при розгляді справи № 804/2602/15 діяв п.177.4 ст.177 ПК України згідно якої до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
В свою чергу, розділ ІІІ ПК України містив пп.138.10.5 п.138.10 ст.138 ПК України відповідно до якого фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку)
На момент виникнення обставин в справі № 804/1475/16 вищевказані норми законодавства не діяли.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 06 квітня 2016 року
Суддя ОСОБА_1