02 червня 2016 р. Справа № 804/1583/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
при секретаріОСОБА_2
за участю:
позивача представника позивача представників відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 01.03.2016 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 119279,77 грн.;
- визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 01.03.2016 року №Ф-0000381701, якою встановлено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 65800, 95 грн.;
- визнати протиправним та скасувати Рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 01.03.2016 року № НОМЕР_2 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не донарахованого єдиного внеску, яким встановлено штрафні санкції в розмірі 4414,14 грн. за виявлення недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013р. по 31.12.2014р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2014р., за результатами якої складено акт №231/171/НОМЕР_3 від 12.02.2016 року. На підставі акту перевірки винесено прийняв податкове повідомлення-рішення від 01.03.2016 року № НОМЕР_1, вимогу про сплату боргу від 01.03.2016 року № Ф-0000381701, рішення від 01.03.2016 року № НОМЕР_2. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесене податкове повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій підлягають скасуванню.
Представник відповідача надав суду заперечення, в яких зазначив, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваних рішень діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили суд в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013р. по 31.12.2014р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2014р.
Перевіркою встановлено порушення:
- п.177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України в частині заниження податку на доходи фізичних осіб у розмірі 118156,37 грн. у тому числі по періодам: 2013 рік - 10077,62 грн.; 2014 рік - 108078, 75 грн.;
- п.2 ст. 6, п. 1 ч. 2 ст. 7, п. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в частині не донарахування сум єдиного соціального внеску за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року у розмірі 65800,95 грн., у тому числі по періодах: 2013 рік - 22481,95 грн.; 2014 рік - 43319,00 грн.
За результатами перевірки складено ОСОБА_2 від 12.02.2016 року №231/171/НОМЕР_3, на підставі якого винесено:
- податкове повідомлення-рішення від 01.03.2016 року № 000361703, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування з основним платежем 79519,85 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 39759,92 грн.;
- вимога про сплату боргу від 01.03.2016 року №Ф-0000381701, якою визначена сума боргу 65800,95 грн.;
- рішення від 01.03.2016 №0000391701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 4414,14 грн.
Як вбачається в матеріалах справи, згідно відомостей з Центральної бази Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС», ТОВ «ТАВРІЯ-В», ПП «ТАВРІЯ-І», ТОВ «ТП «ОСОБА_7 МЕРЕЖА», як податкові агенти відобразили виплачені доходи на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, в результаті чого позивачем за період діяльності 2013-2014 роки вказано суму доходів на 58642,24 грн. менше.
Вказані висновки відповідачем зроблені на підставі перевірки первинної документації позивача за 2013-2014 роки, а саме: виписок банку, книги доходів і витрат.
Так, позивачем на підтвердження задекларованих даних надано банківські виписки за 2013 рік, витяг з Книги обліку доходів та витрат за 2013 рік, податкова декларація про майновий стан та доходи фізичної особи за 2013 рік, банківські виписки за 2014 рік, витяг з Книги обліку доходів та витрат за 2014 рік, Податкова декларація про майновий стан та доходи фізичної особи за 2014 рік.
При цьому, відповідачем не підтверджено чи проводились зустрічні звірки відносно ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС», ТОВ «ТАВРІЯ-В», ПП «ТАВРІЯ-І», ТОВ «ТП «ОСОБА_7 МЕРЕЖА» щодо достовірності даних внесених до Центральної бази Державного реєстру фізичних осіб ДПА України, оскільки контролюючим органом використано лише дані вказаної системи, у зв'язку з чим суд вважає висновки відповідача про виявлені порушення протиправними.
Щодо виявлених порушень в частині заниження суми валового доходу у розмірі 196495,61 грн. за 2014 рік., суд зазначає, що вказані висновки зроблені лише на підставі заборгованості покупців перед ФОП ОСОБА_3 станом на 01.01.13 р. згідно даних попереднього акту перевірки та згідно актів звірки з цими ж покупцями за той же період наданих до перевірки.
Відхилення між цими даними відповідач вважає доходом, з чим суд не погоджується, оскільки вказана заборгованість виникла за період, який не є предметом перевірки в 2016 році.
Крім того, як зазначив сам відповідач, контролюючим органом не перевірялися інші дані або первинні документи щодо вказаної заборгованості.
Щодо завищення суми валових витрат у розмірі 79342,25 грн. (у т.ч. за 2013 р. 48243.25 грн. та за 2014 р. 31099,00 грн.), суд зазначає, що вказані висновки зроблені на підставі не підтверджених витрат, понесених на транспортування товару ТОВ «ОСОБА_7 пошта».
ФОП ОСОБА_3 здійснює господарську діяльність з оптової торгівлі текстильними товарами, одягом, взуттям, відповідно до чого укладені договори поставки товару на умовах DDP, в яких визначено, що продавець здійснює поставку покупцю товару, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення та продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, а саме: продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення, надати товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженому для поставки.
В якості перевізника ФОП ОСОБА_3 використовує ТОВ «ОСОБА_7 пошта». Кожна поставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними, де міститься інформація про товар, його кількість, про відправника та одержувача товару.
На підтвердження вищезазначеного представником позивача надані товарно-транспортні накладні ТОВ «ОСОБА_7 пошта» по поставці товару від продавця ФОП ОСОБА_8 на адресу контрагентів покупців та квитанції про оплату транспортно-експедиційних послуг.
На підтвердження стосунків між ТОВ «Нова Пошта» та ФОП ОСОБА_9 в матеріалах справи міститься довідка від 01.04.2016 року ТОВ «Нова Пошта», в якій зазначено, що правовідносини пов'язані з надання допоміжної діяльності у сфері транспорту підтверджуються договорами, а саме:
ліцензійний договір № 82Л про надання прав на використання торгівельної марки від 01.06.2014 року, відповідно до якого ТОВ «Нова Пошта» (ліцензіар) надає ОСОБА_9 (ліцензіат) на термін дії договору за плату невиключну ліцензію на право використання ОСОБА_7 марки для здійснення діяльності Ліцензіатом від свого власного імені та за свій власний рахунок. Ліцензіату надається право на використання ОСОБА_7 марки виключно на території України;
договір № 82Ф про надання послуг від 01.06.2014 року, відповідно до якого ТОВ «Нова Пошта» (виконавець) приймає на себе зобов'язання з надання ОСОБА_9 (замовник) консультаційних та маркетингових послуг, пов'язаних зі здійсненням Замовникові діяльності із зберігання, відправлення та доставки вантажів, товарів, інших предметів та іншої господарської діяльності Замовника;
договір № 82Н про надання послуг від 01.06.2014 року, відповідно до якого ТОВ «Нова Пошта» (замовник) доручає, а ФОП ОСОБА_9 (виконавець) приймає на себе зобов'язання з надання Замовникові послуг, пов'язаних із прийманням, зберігання, відправленням та доставкою вантажів, товарів та інших предметів.
Крім того, згідно довідки ТОВ «Нова Пошта» від 01.04.2016 року, у місті Дніпропетровську забезпечення надання послуг кінцевим споживачам (вантажовідправникам та вантажоотримувачам) за разовими договорами перевезення, які укладаються шляхом оформлення експрес накладної, у тому числі ФОП ОСОБА_3, здійснюється через фізичних осіб-підприємців, у тому числі через ФОП ОСОБА_9 Таким чином, ФОП ОСОБА_9 отримував винагороду від ФОП ОСОБА_3 за організацію перевезень вантажів компанією ТОВ «Нова Пошта» про що видавав відповідні розрахункові документи та складав експрес-накладні про перевезення вантажу під торговою маркою ТОВ «Нова Пошта».
З метою забезпечення матеріально-технічних можливостей ТОВ «ОСОБА_7 пошта» по забезпеченню перевезень, залучені до надання послуг фізичні особи-підприємці сплачують на користь ТОВ «Нова Пошта» ліцензійний платіж, який розраховується у розмірі певного проценту від суми виручки ФОП отриманої від вантажовідправників та вантажоперевізників, яка в свою чергу контролюється через наданий такому ФОП програмно-технічний комплекс.
Отже, сума витрат у розмірі 79342,25 грн. підтверджується матеріалами справи.
Щодо завищення суми валових витрат у розмірі 40319,02 грн. за 2014 рік, суд зазначає, що основною підставою констатації наявності цих порушень став висновок акту перевірки, що ФОП ОСОБА_3 не мала право віднести до складу валових витрат грошові кошти у сумі 40319.02 грн. перераховані ТОВ «КЕПІТАЛ ХАУЗ» за Договором про відступлення права вимоги № б/н укладеним 08.11.2013 р. між ПП «БАГВАМ» та ТОВ «КЕПІТАЛ ХАУЗ» та за Договором про відступлення права вимоги № б/н укладеним 05.11.2013 р. між ТОВ «ПТР-РЕСУРС» та ТОВ «КЕПІТАЛ ХАУЗ».
Так, між ПП «БАГВАМ» (Постачальник) та ФОП ОСОБА_3 (Покупець) 21.10.13 р. було укладено Договір поставки № 1.
На виконання умов цього договору ПП «БАГВАМ» (Постачальник) поставило, а ФОП ОСОБА_3 (Покупець) прийняла товари на загальну суму 112275,48 грн. (накладна № 528 від 21.10.2013 р.).
За отримані від ПП «БАГВАМ» товари ФОП ОСОБА_3 здійснила часткову оплату безготівковими грошовими коштами у розмірі 81493,72 грн. (січень 2014 р.).
Таким чином, у ФОП ОСОБА_3 перед ПП «БАГВАМ» виникла заборгованість в розмірі 30781,76 (112275,48 грн. - 81493,72 грн.) за поставлений товар.
ПП «БАГВАМ» (Цедент) уклало з ТОВ «КЕПІТАЛ ХАУЗ» (Цесіонарій) Договір про відступлення права вимоги № б/н від 08.11.2013 р.
Згідно п. 1.1. цього договору ПП «БАГВАМ» (Цедент) відступає ТОВ «КЕПІТАЛ ХАУЗ» (Цесіонарій) право вимоги по оплаті за продукцію, яке виникло на підставі Договору поставки № 1 укладеного 21.10.13 р. між ПП «БАГВАМ» та ФОП ОСОБА_3 (Боржник), в обсягах та на умовах встановлених основним договором.
Згідно п. 1.2. цього договору ТОВ «КЕПІТАЛ ХАУЗ» (Цесіонарій) набуває право вимагати від ФОП ОСОБА_3 (Боржник) належного виконання своїх зобов'язань, за основним договором (погашення заборгованості в розмірі 30781,76 грн.).
На виконання умов Договору про відступлення права вимоги № б/н від 08.11.2013 р. ФОП ОСОБА_3 п/д № 456 від 26.05.14 р. здійснила погашення боргу в розмірі 30781,76 грн. на рахунок ТОВ «КЕПІТАЛ ХАУЗ».
Так, між ТОВ «ПТР-РЕСУРС» (Постачальник) та ФОП ОСОБА_3 (Покупець) 18.06.13 р. було укладено Договір поставки № 1.
На виконання умов цього договору ТОВ «ПТР-РЕСУРС» (Постачальник) поставило, а ФОП ОСОБА_3 (Покупець) прийняло товар на загальну суму 17601,06 грн. (накладна № 810 від 18.06.2013 р.).
За отримані від ТОВ «ПТР-РЕСУРС» товари ФОП ОСОБА_3 оплату не здійснювала.
Таким чином, у ФОП ОСОБА_3 перед ТОВ «ПТР-РЕСУРС» виникла заборгованість за поставлений товар в розмірі 17601,06 грн.
ТОВ «ПТР-РЕСУРС» (Цедент) уклало з ТОВ «КЕПІТАЛ ХАУЗ» (Цесіонарій) Договір про відступлення права вимоги № б/н від 05.11.2013 р.
Згідно п. 1.1. цього договору ТОВ «ПТР-РЕСУРС» (Цедент) відступає ТОВ «КЕПІТАЛ ХАУЗ» (Цесіонарій) право вимоги по оплаті за продукцію, яке виникло на підставі Договору поставки №1 укладеного 18.06.13 р. між ТОВ «ПТР-РЕСУРС» (Постачальник) та ФОП ОСОБА_3 (Боржник), в обсягах та на умовах встановлених основним договором (погашення боргу в розмірі 17601,06 грн., який був сплачений п/д №455 від 26.05.14р.).
Весь товар, який був отриманий від постачальників був у подальшому реалізований позивачем підприємствам-покупцям, що підтверджується видатковими накладними.
Таким чином, в розумінні податкового законодавства позивачем вірно включено витрати у розмірі 40319,02 грн.
Щодо завищення суми валових витрат у розмірі 5203,48 грн. за 2014 рік, суд зазначає, що вказана сума відхилень виявлена між даними Декларації про майновий стан та доходи за 2014 рік від 06.02.2015 р. № НОМЕР_4 та даними Книги обліку доходів і витрат.
За 2014 рік сума чистого доходу ФОП ОСОБА_3 становить 14875,80 грн. Саме ця сума вказана ФОП ОСОБА_3 в Декларації про майновий стан та доходи за 2014 рік від 06.02.2015 р. № НОМЕР_4.
У Книзі доходів та витрат за 2014 рік сума чистою доходувказана в розмірі 14875,80 грн.
Тобто і у Декларації, і у Книзі сума чистого доходу однакова.
На підтвердження вищевказаного позивачем надано ОСОБА_6 з Книги обліку доходів і витрат та Декларацію про майновий стан та доходи за 2014 рік.
Таким чином, завищення суми валових витрат у розмірі 5203,48 грн. за 2014 рік матеріалами справи не підтверджено.
Щодо завищення суми валових витрат у розмірі 125000,00 грн. за 2014 рік, які були перераховані на користь ТОВ «МАРМАРИС-Д», згідно акту пред'явлення векселів до платежу, суд зазначає наступне.
Між ТОВ «ТОЛК» (Продавець) та ФОП ОСОБА_3 (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 1 від 05.07.2013 р.
Згідно п. 1.1. цього договору Продавець в порядку та на умовах визначених цим договором передає у власність Покупцю товари, перелік яких визначено у Специфікації, а Покупець приймає товари та оплачує їх в порядку та на умовах, що визначені цим договором.
На виконання умов цього Договору ТОВ «ТОЛК» (Продавець) передав у власність ФОП ОСОБА_3 (Покупець) товар на загальну суму 456810,48 грн. згідно накладних №108 від 05.07.13, №306 від 15.07.13, №663 від 25.07.13, №165 від 07.08.13, №763 від 28.08.13, №334 від 11.09.13. №788 від 26.09.13.
Пунктом 2.3.2. (в редакції згідно з Додатковою угодою № 1 від 26.05.2014 p.) передбачено проведення розрахунків за поставлений товар шляхом передачі векселів.
Весь товар, який був отриманий від ТОВ «ТОЛК» був у подальшому реалізований підприємствам-покупцям, що підтверджується видатковими накладними.
ФОП ОСОБА_3 емітувала та передала ТОВ «ТОЛК» в якості розрахунку за поставлений по Договору купівлі-продажу № 1 від 05.07.2013 р. товар, векселі, які мають наступні реквізити:
Серія АА №2582006 від 02.06.2014 року, Серія АА №2582497 від 02.09.2014 року.
Передача векселів оформлена ОСОБА_2 приймання-передачі векселя від 02.06.2014р. та 02.09.2014р.
13.06.2014 р. та 03.09.2014 р. до ФОП ОСОБА_3 звернулося ТОВ «МАРМАРИС-Д» та пред'явило вищенаведені векселі до платежу. Пред'явлення векселів до платежу здійснено на підставі ОСОБА_2 пред'явлення до оплати векселя від 13.06.2014 р. та від 03.09.2014 р.
На виконання вексельних зобов'язань ФОП ОСОБА_3, у відповідності до вимог діючого законодавства, здійснила оплату за пред'явленими векселями згідно платіжних доручень від 03.09.2014 року №488 та від 13.06.2014 року №462.
Таким чином, завищення суми валових витрат у розмірі 125000,00 грн. за 2014 рік матеріалами справи не підтверджено.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно п.138.2 ст.138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з п.44.6 ст.44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абз. 2 п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абз. 2, 4 п. 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Згідно з п.177.2 ст.172 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподаткованим доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Згідно з п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.
Відповідно до п.177.10 ст.170 ПК України, фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
З положень ч.1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Зазначені норми права кореспондують з приписами Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, відповідно до п. 2.1 якого первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. В п. 2.4 Положення № 88 зазначені обов'язкові реквізити первинних документів, якими є: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто, приписами норм чинного законодавства передбачено, що до документів первинного бухгалтерського обліку відносяться не тільки розрахункові та платіжні документи, але будь-які інші документи, що фіксують та підтверджують господарські операції, а саме: договори, накладні (прибуткові, видаткові, товарно-транспортні), акти виконаних робіт (наданих послуг), накази, журнали, бухгалтерські книги тощо.
Крім того, як було зазначено вище, встановлене податковим органом завищення валових витрат і відповідно заниження чистого доходу вплинуло на правильність визначення бази для нарахування єдиного соціального внеску, в результаті чого позивачу також нараховано штрафні санкції.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон №2464-VI) платниками єдиного внеску фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Ставка єдиного внеску для вказаної категорії платників складає 34,7% від бази оподаткування, визначеної статтею 7 Закону №2464-VI (ч. 11 ст. 8 Закону).
Згідно з пунктом 3 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Враховуючи те, що судом спростовано висновок відповідача про завищення позивачем валових витрат, заниження бази оподаткування єдиним внеском, суд дійшов висновку про необґрунтованість нарахованих штрафних санкцій за Рішенням від 01.03.2016 року № НОМЕР_2 та відповідно винесеної вимоги про сплату боргу від 01.03.2016 року №Ф-0000381701.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000361703 від 01.03.2016 року, що винесене Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.
Визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000381701 від 01.03.2016 року, що винесене Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.
Визнати протиправним та скасувати рішення №0000391701 від 01.03.2016 року Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Стягнути па користь позивача судові витрати в розмірі 1894,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 08 червня 2016 року
Суддя ОСОБА_1