Справа № 466/7758/14-к
пр.№ 1-кп/464/227/16
22.11.2016 року Сихівський районний суд м.Львова в складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження, яке внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014140090002705 від 22.08.2014 року про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Шевченківським районним судом м. Львова від 11 червня 2014 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. в дохід держави; ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 01.11.2016 року замінено покарання на покарання у вигляді 50 годин громадських робіт, покарання не відбуте,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
представника потерпілих ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_10 ,
22 серпня 2014 року приблизно о 08 год. 50 хв. обвинувачений ОСОБА_5 , знаходячись у квартирі АДРЕСА_2 , в якій спільно проживав зі своєю матір'ю - ОСОБА_11 , на ґрунті довготривалих особистих неприязних відносин розпочав черговий словесний конфлікт, який переріс у лайку, що супроводжувалась нецензурними висловами та образами в сторону один одного. Під час сварки, обвинувачений ОСОБА_5 , керуючись виниклим умислом, спрямованим на вчинення вбивства своєї матері, з метою позбавлення життя останньої, наніс декілька ударів кулаком правої руки в ділянку обличчя та лівого плеча ОСОБА_11 , від яких остання впала на підлогу. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на умисне протиправне позбавлення життя своєї матері, обвинувачений ОСОБА_5 пішов на кухню, де зі столу взяв кухонний ніж та, повернувшись в кімнату, де лежала на підлозі його матір, наніс клинком вказаного ножа 10 ударів в життєво-важливі ділянки потерпілої - шию та голову, чим спричинив, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 681/2014 від 25.09.2014 р., колото-різане поранення з наскрізним ушкодженням лівої зовнішньої сонної артерії, що призвело до гострої крововтрати та обезкровлення організму і відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, яке являлось небезпечним в момент спричинення та в даному випадку перебуває в прямому причинному зв'язку з настанням смерті, тобто умисно вбив ОСОБА_11 .
Під час вчинення умисного вбивства ОСОБА_11 , наносячи удари руками та клинком ножа по голові та тілу потерпілої, ОСОБА_5 спричинив останній такі ушкодження: синець на чолі зліва над бровою, по одному синцю на верхній та нижній повіках правого ока, синець на нижній повіці лівого ока, синець на підборідді по центру та справа, синець по правій боковій поверхні шиї з переходом на підключичну ділянку, садно по передній поверхні лівого плечового поясу, множинні дрібні рани на всьому протязі слизової верхньої та нижньої губи, рану в ділянці зовнішнього кута правого ока, рану на нижній повіці правого ока, рану на правій щоці дещо нижче нижньої повіки, рану на правій щоці біля правого крила носа, рану на підборідді справа, рану на підборідді справа в ділянці дуги нижньої щелепи, рану по лівій боковій поверхні шиї в нижній третині з переходом на надключичну ділянку, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково та пояснив, що конфлікти у їх сім'ї почалися з часу його дитинства. Його матір - ОСОБА_11 постійно конфліктувала з батьком. Оскільки його молодший брат ОСОБА_12 візуально схожий на матір, а він - на батька, тому, на його думку, всі претензії матір висловлювала саме до нього. Ці конфлікти і образи між батьками продовжувалися роками і він, як старший з дітей, опинявся винуватий невідомо у чому. Коли йому було 13 років батько трагічно загинув.
З роками конфлікти між ним, матір'ю та братом переросли у стійке протистояння. Загострення конфлікту відбувалося протягом 8 чи 10 років. Згодом матір почала викликати міліцію, начебто для того, щоб його заспокоїли, але потреби в цьому не було. Вона таким чином хотіла його принизити, щоб він виконуючи вимоги міліції, не міг заперечувати їй.
Потім мати почала вигадувати, що він її побив, хоча ніколи не наносив їй жодного удару, і як наслідок через деякий час була подана чергова заява в райвідділ про неіснуючі побиття. Матір сказала, що якщо він визнає свою провину і попросить пробачення, то вона погодиться відмовитися від обвинувачення, однак він відповів, що не бив свою матір і йому нема у чому вибачатись. За наслідками проведеного слідства та суду його було визнано винним. Після цього обвинувачений подав апеляційну скаргу і 21.08.2014 року Апеляційний суд Львівської області відмовив йому у її задоволенні. Того дня він повернувся додому та весь вечір і всю ніч думав над своїм життям, про відносини з матір'ю, відношення до нього в сім'ї, яке він вважав несправедливим. Не пригадує коли вперше, але того вечора чи ночі у нього знову виникло бажання накласти на себе руки.
22 серпня 2014 року, вставши зранку, він почав збиратись на роботу, і приблизно о 08 год. 50 хв. додому повернулась матір та зайшла до себе в кімнату. Він продовжував збиратись на роботу, і вийшовши зі своєї кімнати, в цей час з кімнати вийшла матір. Побачивши її, він звернувся до матері з питанням з якою метою вона все це робить і скільки ще такі відносини між ними будуть тривати, однак остання почала його принижувати, кричати на нього та ображати. Після чого йому стало дуже образливо, знову виникли роздуми про самогубство, і він побіг на кухню, схопив ніж та знову повернувся в кімнату, де запитав у матері, чи вона хоче, щоб він зараз перерізав собі вени. Провівши один - два рази ножем по руці, з'явилася кров, однак матір далі продовжувала його принижувати, висловлюючись, що покличе людей, щоб ті подивилися, як вдома клоун виступає. Ці слова наклалися на раніше накопичені ним образи, сором та переживання, як наслідок у нього поплило перед очима, він став задихатися та відчув слабкість. Мама в цей час вийшла на балкон, де продовжувала кричати.
Не пригадує як він вдарив кулаком матір в обличчя, однак вона вдарилася головою до дверей балкону і щось кричала до нього. Йому в той момент здавалося, що якщо припиниться цей крик, одночасно припиниться і задуха. Після чого, тримаючи ніж у руці, він почав не усвідомлюючи наносити їй удари, як потім дізнався в обличчя матері. Скільки наніс ударів не пригадує, але зупинився, коли припинився крик матері.
Через свій стан він не міг пригадати, що саме відбулося в кімнаті, однак тримаючи в руках кухонний ніж, розумів, що зробив щось погане.
Після цього, не оглядаючись в кімнату, де була матір, він, маючи бажання заподіяти собі смерть, почав наносити собі кухонним ножем порізи на кистях обох рук, де вже були порізи, однак кров зупинилася, після чого він пішов у ванну, де тим самим кухонним ножем почав наносити собі порізи в області шиї з обох сторін, колоти себе ножем в шию. Потім він почав приходити до тями, відчував себе повністю виснаженим, бо втратив багато крові, та подзвонив у міліцію й швидку допомогу. По їх приїзді, він розповів про те, що убив свою матір, і його відвезли у лікарню швидкої допомоги, де надали медичну допомогу, а потім у райвідділ міліції.
Він не бажав спричинити будь-які тілесні ушкодження матері, а тим більше не бажав її смерті, конфлікт виник раптово. У скоєному він щиро розкаюється, просить пробачення у своїх родичів, яким спричинив стільки горя, але хоче, щоб вони розуміли, що в той момент він не усвідомлював своїх дій.
Цивільний позов ОСОБА_7 визнав частково, а саме в частині стягнення матеріальної шкоди. У вирішенні позовної вимоги щодо стягнення моральної шкоди покладається на розсуд суду.
У вирішенні цивільного позову ОСОБА_8 покладається на розсуд суду.
Незважаючи на те, що обвинувачений вину в частині кваліфікації його дій, як умисне вбивство, не визнав, його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, повністю підтверджується, крім його показань, в яких не заперечуються обставини даного кримінального провадження, усією сукупністю досліджених та перевірених у судовому засіданні доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй достовірності та допустимості, а саме:
показаннями допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_7 , який пояснив, що померла ОСОБА_11 є його матір'ю, а обвинувачений ОСОБА_5 - рідним братом. Протягом останніх років перед подією у них із братом були погані відносини, постійні сварки, конфлікти, бійки, та в кінцевому результаті це призвело до того, що він почав проживати окремо. Брат неодноразово бив маму.
21 серпня 2014 року він забрав маму до себе додому, тому що брат був злий, оскільки розглядалась цього дня його апеляційна скарга на вирок суду про притягнення останнього до кримінальної відповідальності за спричинення легких тілесних ушкоджень матері.
На наступний день, 22.08.2014 року, зранку він завіз матір додому, а сам поїхав на роботу, після чого декілька разів телефонував їй, однак вона не брала трубку. В подальшому йому повідомили про смерть матері, та, приїхавши з роботи до квартири АДРЕСА_2 , він побачив труп своєї матері ОСОБА_11 . Також цього дня він бачив свого брата ОСОБА_5 , який на питання про причину заподіяння смерті матері відповів, що вбив її через те, що вона писала на нього заяви у міліцію.
Просить призначити обвинуваченому максимальну міру покарання, яка передбачена за цей злочин.
Цивільний позов підтримав повністю та просить стягнути з ОСОБА_5 17 011 грн. 80 коп. матеріальної шкоди та 500 000 грн. моральної шкоди.
показаннями допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_8 , який надав пояснення про те, що потерпілий ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_5 є його племінниками, а померла ОСОБА_11 - рідною сестрою. Зазначив, що остання неодноразово телефонувала йому та жалілась на свого старшого сина, який є обвинуваченим. Про смерть сестри дізнався від ОСОБА_5 , який повідомив, що ОСОБА_13 зарізав маму.
Цивільний позов він підтримує повністю та просить стягнути з обвинуваченого моральну шкоду в розмірі 150 000 грн. Щодо міри покарання покладається на розсуд суду.
показаннями свідків ОСОБА_14 - фельдшера швидкої допомоги та ОСОБА_15 - лікаря швидкої допомоги, які суду показали, що 22.08.2014 року від оператора «103» надійшло повідомлення про ножове поранення на АДРЕСА_3 . Окрім них на місце події прибули працівники міліції. Зайшовши у квартиру, в одній з кімнат на животі, головою до підлоги лежала потерпіла з явними колото-різаними ранами, навколо якої все було у крові, а також і на кухні. В подальшому була констатована смерть даної особи. Обвинувачений стояв у плавках біля ліфту, у нього з рук та шиї текла кров, у зв'язку з чим останнього було доставлено у травмпункт для детального огляду. Обвинувачений був спокійний, неадекватності за ним не спостерігали, йому надавалась медична допомога. Крім того зазначили, що обвинувачений повідомив їх, що саме він вбив свою матір та після вчиненого хотів вчинити самогубство;
показаннями свідка ОСОБА_16 - працівника ППС, та аналогічними показаннями свідка ОСОБА_17 , згідно з якими 22.08.2014 року разом з іншими інспекторами ППС вони приїхали на виклик про ножове поранення за адресою: АДРЕСА_1 . Піднявшись на 5-7 поверх будинку довго дзвонили, так як двері були зачинені. Обвинувачений, який відкрив двері, був весь у крові, та повідомив про вбивство своєї матері ОСОБА_11 , яка була ініціатором конфлікту. В одній із кімнат вони побачили труп жінки, обличчям до підлоги, кров була на стінах та підлозі в кімнаті і в коридорі. У чоловіка, який відчинив двері, також було видно рани, тому разом із лікарем вони їздили у травмпункт, де йому надавали медичну допомогу. Цей чоловік сказав, що вбив свою маму ножем через те, що у них був конфлікт. Він був схвильований та погляд у нього був дуже дивний. Одягнутий був лише у труси. Ними був затриманий ОСОБА_5 та доставлений в райвідділ, про що було складено відповідний рапорт;
даними протоколу огляду місця події від 22.08.2014 року та додатками до нього (фототаблиці, відеозапис), відповідно до яких місцем огляду є трьохкімнатна квартира АДРЕСА_4 . У кімнаті АДРЕСА_5 зазначеної квартири на килимі виявлено труп ОСОБА_11 , навколо голови якої калюжа крові, яка доходить до лівого плеча та навпроти лівого плеча відбитки підошви взуття, у волосяній частині голови трупа кров. У правій орбітальній ділянці масивний крововилив, на нижній повіці правого ока невизначеної форми рана, на нижній повіці лівого ока також крововилив невизначеної форми; на правій щоці, підборідді, шиї лівій підключичній ділянці, нижній та верхній губі є рани; у ванній кімнаті на ванній та умивальнику бризки речовини бурого кольору, а також знаходиться ніж довжиною 19 см, уся поверхня якого покрита нашаруваннями речовини темно-бурого кольору. Практично уся поверхня підлоги ванної кімнати вкрита бризками, помарками речовини бурого кольору та фрагментами низу взуття, на кухні на предметах ужитку та лінолеумі містяться сліди речовини бурого кольору, обстановка не порушена. Виявлені під час огляду сліди із речовиною бурого кольору вилучено (а.к.п. 30- 86);
висновком судово-медичної експертизи № 681/2014 від 25.09.2014 року, з якого вбачається, що причиною смерті гр. ОСОБА_11 є колото-різане поранення з наскрізним ушкодженням лівої зовнішньої сонної артерії, що призвело до гострої крововтрати та обезкровлення організму і відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, яке являлось небезпечним в момент спричинення та в даному випадку перебуває в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Крім цього, на голові і шиї трупа виявлено ряд тілесних ушкоджень та 10 ран, які є прижиттєві та утворились незадовго до смерті, відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.к.п. 87-91);
протоколом проведення слідчого експерименту від 06.10.2014 року та відеозаписом до нього, який проведений з участю обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_10 , згідно з яким ОСОБА_5 учасникам слідчого експерименту розповів та показав деталі вчинення кримінального правопорушення (а.к.п. 211-219);
висновком № 257/2014 від 17.10.2014 року медико-криміналістичної експертизи, з якого вбачається, що колото-різані ушкодження на тілі ОСОБА_11 могли утворитись від дії клинка ножа, вилученого під час огляду події від 22.08.2014 року (а.к.п. 116- 119);
висновком імунологічної експертизи № 1243/2014 ім від 09.09.2014 року, яким встановлено групову приналежність крові ОСОБА_5 (а.к.п. 113-115):
висновком № 350/2014 від 07.10.2014 року цитологічної експертизи, з якого вбачається, що на ножі є одночасна присутність крові та клітин від ОСОБА_11 та ОСОБА_5 (а.к.п. 101-106);
висновком № 349/2014 від 07.10.2014 року цитологічної експертизи, згідно з яким у піднігтьовому вмісті зрізів нігтьових пластинок обох рук ОСОБА_5 виявлено його кров (а.к.п. 120-124);
висновком № 5/1236 від 10.10.2014 року трасологічної експертизи, відповідно до якого чотири фрагменти слідів нашарування низу взуття із вирізки килима та трьох вирізках із лінолеуму із квартири ОСОБА_11 залишені таким же візерунком взуття як і візерунок взуття вилученого у ОСОБА_5 (а.к.п. 109-112);
висновком імунологічної експертизи № 1266/2014 ім від 18.09.2014 року, згідно з яким на точильному камені та коробці виявлено кров ОСОБА_11 (а.к.п. 126-130);
висновком імунологічної експертизи № 1272/2014 ім від 30.09.2014 року, згідно з яким на косметичці, вилученій із кімнати АДРЕСА_5 у квартирі потерпілої виявлено кров ОСОБА_11 (а.к.п.137-140);
висновком імунологічної експертизи № 1268/2014 ім від 18.09.2014 року, відповідно до якого на рушнику, вилученому із місця події у квартирі потерпілої, виявлено кров ОСОБА_11 (а.к.п. 142-145);
висновком імунологічної експертизи № 1271/2014 ім від 03.10.2014 року, згідно з яким на білизні та халаті потерпілої, вилученим із місця події у квартирі потерпілої, виявлено кров ОСОБА_11 (а.к.п. 147-151);
висновком імунологічної експертизи № 1273/2014 ім від 23.09.2014 року, згідно з яким на 12 марлевих тампонах, просочених речовиною бурого кольору, вилучених із місця події (тобто із всіх кімнат) у квартирі потерпілої, виявлено кров ОСОБА_11 (а.к.п. 153-159);
висновком дактилоскопічної експертизи № 4/1042 від 01.10.2014 року, згідно з якою сліди пальців рук, перекопійовані на відрізок прозорої липкої стрічки № 1 та № 5, вилучені із місця події у квартирі потерпілої, залишені ОСОБА_5 (а.к.п. 162- 181);
висновком імунологічної експертизи № 1267/2014 ім від 18.09.2014 року, згідно з якою на тюлі, вилученій із кімнати № 1 з місця події у квартирі потерпілої, виявлено кров ОСОБА_11 (а.к.п. 188-191);
висновком імунологічної експертизи № 1269/2014 ім від 18.09.2014 року, відповідно до якого на 2-х марлевих тампонах зі змивами з рук гр. ОСОБА_5 виявлено кров, яка належить йому (а.к.п. 193-196);
висновком імунологічної експертизи № 1270/2014 ім від 30.09.2014 року, згідно з яким на 2-х марлевих тампонах зі змивами з рук гр. ОСОБА_11 виявлено кров, яка належить їй (а.к.п. 183-185);
висновком імунологічної експертизи № 1431/2014 ім від 23.10.2014 року, згідно з якою на 3 вирізках з лінолеуму та фрагменті килима, вилучених із місця події з квартири потерпілої, на об'єктах № 1,№ 2 - це вирізки з лінолеуму - є сліди крові ОСОБА_5 , на вирізці з лінолеуму - об'єкт № 3 та вирізці з килима виявлено сліди змішування крові як обвинуваченого так і потерпілої (а.к.п. 132-135);
висновком імунологічної експертизи № 1430/2014 ім від 23.10.2014 року, згідно з якою на одязі обвинуваченого та взутті виявлено як його кров так і кров потерпілої (а.к.п. 198-204).
Згідно висновку комплексної судової психолого-психіатричної експертизи від 24.09.2014 року № 153, яка була проведена під час досудового розслідування, ОСОБА_5 хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждає, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В період інкримінованих йому дій він також хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждав, в тому числі і не перебував у стані патологічного сп'яніння, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Клінічних ознак хронічного алкоголізму або наркоманії у підекспертного не виявлено. Під час інкримінованих дій ОСОБА_5 в стані фізіологічного афекту не перебував (а.к.п. 208-210).
Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні висновку комплексної судової психолого - психіатричної експертизи № 141 від 29.07.2015 року, ОСОБА_5 хронічним психічним захворюванням не страждає, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В період інкримінованих йому дій він також хронічним психічним захворюванням чи недоумством не страждав та не виявляв ознак тимчасового або будь - якого іншого хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. У ОСОБА_5 відсутні будь - які психічні вади, через які він не може реалізувати самостійно своє право на захист. Рівень та продуктивність психічних процесів (пам'ять, увага, мислення) ОСОБА_5 знаходяться в межах психічної норми. Основними мотивами діяльності ОСОБА_5 є афективні мотиви. З особливостей особистості - на першому плані діагностується акцентуація характеру афективно-лабільного типу, яка знаходиться в межах психічної норми. Індивідуально- психологічні особливості ОСОБА_5 , а саме: поверхневість критики, послаблений самоконтроль, схильність до імпульсивних дій та емоційних спалахів могли вплинути на його поведінку на момент інкримінованих йому дій, але не суттєво. У ОСОБА_5 немає таких індивідуально-психологічних особливостей, які б могли суттєво вплинути на характер його показань по справі. ОСОБА_5 , з урахуванням індивідуально-психологічних і вікових особливостей та стану розумового розвитку, здатний правильно сприймати обставини, що мають значення у справі та давати щодо них об'єктивні показання. ОСОБА_5 не схильний до підвищеного фантазування (а.с.п. 134-139).
В судовому засіданні судовий експерт-психолог ОСОБА_18 , стаж експертної роботи якої 18 років, підтвердила даний висновок, пояснила що їй достатньо було надано матеріалів для прийняття такого висновку, з обвинуваченим спілкувалася, вивчала матеріали кримінального провадження, застосовувала патопсихологічні методики та вивчала методичну літературу, що і відображено у висновку. Крім того, експерт відповіла на всі поставлені їй запитання, як зі сторони захисту так і зі сторони обвинувачення.
Вказані висновки є належно мотивованими, науково обґрунтованими, складеними комісіями висококваліфікованих експертів, що мають достатній досвід і стаж експертної роботи, на підставі ретельного дослідження всіх матеріалів кримінального провадження, яким не суперечать, відповіді та висновки експертів повні та вичерпні, не допускають подвійного тлумачення і суперечностей, які потребували б роз'яснення, а тому суд враховує вказані висновки в підтвердження того, що обвинувачений на час вчинення злочину був осудним, тобто здатним усвідомлювати свої дії і керувати ними.
Вищенаведені протоколи слідчих дій, показання свідків, висновки судових експертиз, а також показання обвинуваченого, в частині, що їм не суперечать, суд визнає належними, допустимими та достовірними доказами, а їх сукупність такою, що з усією достатністю доводить спрямованість умислу обвинуваченого ОСОБА_5 на позбавлення життя ОСОБА_11 .
При цьому суд, виходить із сукупності всіх встановлених обставин події 22 серпня 2014 року, яка відбулася на фоні тривалого конфлікту між обвинуваченим і потерпілою, ініціатором якого був обвинувачений, умов, за яких виник конфлікт та обстановку, в якій він відбувався, що вказує на наявність в обвинуваченого ОСОБА_5 мотиву вбивства на фоні неприязних стосунків. Суд також враховує спосіб та знаряддя заподіяння обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілій, його характер і локалізацію, а саме нанесення ударів ножем в життєво-важливі ділянки тіла потерпілої - шию та голову.
Вказані обставини у своїй сукупності з усією очевидністю вказують на те, що обвинувачений ОСОБА_5 усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті потерпілої і бажав їх настання, а тому вважає доведеним, що обвинувачений за вказаних вище обставин мав прямий умисел на позбавлення життя потерпілої і реалізував свій намір, умисно заподіявши їй смерть.
Твердження обвинуваченого про наявність у нього на момент позбавлення життя ОСОБА_11 стану сильного душевного хвилювання судом не може бути прийнято до уваги з наступних мотивів.
Вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями потерпілого визнається за наявності таких обов'язкових умов, як: в момент злочину винний перебував в стані сильного душевного хвилювання, що являє собою короткочасну інтенсивну емоцію, яка домінує в свідомості людини, котра значною мірою (хоча і не повністю) втрачає контроль за своїми діями і здатність керувати ними; цей стан був викликаний неправомірними (протиправними) або аморальними діями самого потерпілого; стан сильного душевного хвилювання виник у винного раптово, а вчинений ним злочин був відповідною і негайною реакцією на неправомірну поведінку потерпілого.
Однак, досліджені у судовому засіданні докази у своїй сукупності свідчать про те, що обвинувачений не перебував у стані сильного душевного хвилювання, а усвідомлював значення своїх дій, міг керувати ними, й фактів, які б підтверджували протилежне у судовому засіданні не було здобуто.
За таких обставин, суд вважає доведеним те, що обвинувачений ОСОБА_5 22 серпня 2014 року умисно протиправно заподіяв смерть ОСОБА_11 , тобто вчинив умисне вбивство, а тому такі його дії органом досудового розслідування вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання суд згідно з вимогами ст. ст. 50 та 65 Кримінального кодексу України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно із ст. 12 вищезазначеного Кодексу є особливо тяжким злочином, дані про особу винного, який раніше судимий, посередньо характеризується за місцем його проживання, не перебуває на обліку в лікарів нарколога та психіатра, його ставлення до вчиненого, а також обставини, що обтяжують покарання, які під час судового розгляду справи не встановлені та обставини, що пом'якшують покарання, до яких суд на підставі ст.66 КК України відносить активне сприяння розкриттю злочину та каяття обвинуваченого.
Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання і соціальна реабілітація винного, та обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 колегія суддів враховує характер та тяжкість вчиненого ним злочину, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних злочином наслідків, спосіб вчинення злочину, особу обвинуваченого, та приходить до висновку, що йому слід обрати покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України.
Оскільки ОСОБА_5 не відбув покарання, призначене вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 11 червня 2014 року, яке ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 01 листопада 2016 року замінене на громадські роботи, а тому остаточне покарання йому слід призначити за правилами ч.1 ст.71 КК України, частково приєднавши до покарання, призначеного за цим вироком, невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Враховуючи обраний судом вид покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд вважає за необхідне залишити раніше обраний щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без змін, оскільки, відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та його належну поведінку.
Строк відбуття покарання ОСОБА_5 слід рахувати з 22.08.2014 року.
Крім того, відповідно до ч.5 ст.72 КК України строк попереднього ув'язнення ОСОБА_5 в даному кримінальному провадженню з 22 серпня 2014 року до моменту ухвалення вироку - 22 листопада 2016 року слід зарахувати з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Цивільний позов в кримінальному провадженні потерпілого ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, суд на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, підтвердженими тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, вважає задовольнити частково з наступних мотивів.
Так, відповідно до положень ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1201 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
Як вбачається з матеріалів судового провадження й підтверджено в ході судового розгляду накладними, чеками, матеріальна шкода потерпілого ОСОБА_7 становить 17 011 (сімнадцять тисяч одинадцять) гривень 80 копійок та складається з вартості понесених останнім на поховання ОСОБА_11 витрат. В ході розгляду кримінального провадження ОСОБА_5 позовні вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди визнав повністю, а тому слід стягнути вказаний розмір матеріальної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_7 .
Позовні вимоги потерпілих про відшкодування моральної шкоди підлягають до задоволення частково з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до положень ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховується вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до норм цивільного процесуального законодавства та роз'яснень, що містяться в п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при вирішенні спорів про відшкодування моральної шкоди в судовому засіданні має бути з'ясовано, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіянні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
Як встановлено судом, наслідком вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення стала смерть матері та рідної сестри позивачів. Суд вважає, що у зв'язку із смертю ОСОБА_11 , її син та рідний брат зазнали тяжких душевних переживань через втрату близької людини, їх звичний життєвий уклад був незворотно порушений, чим позивачам спричинено моральної шкоди.
Визначаючи розмір моральної шкоди суд виходить із засад розумності, виваженості, справедливості, враховує характер і тривалість страждань потерпілого ОСОБА_7 , який втратив близьку людину - матір, внаслідок чого був порушений звичний спосіб життя та вважає, що з обвинуваченого на користь потерпілого ОСОБА_7 слід стягнути 300 000 (триста тисяч гривень) в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Визначаючи розмір моральної шкоди, що була завдана потерпілому ОСОБА_8 , суд виходить із засад розумності, виваженості, справедливості, враховує характер і тривалість страждань потерпілого ОСОБА_8 , який втратив близьку людину - рідну сестру, що призвело до порушення звичних життєвих зв'язків та вважає, що з обвинуваченого на користь потерпілого ОСОБА_8 слід стягнути 50 000 (п'ятдесят тисяч гривень) в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені вирішити відповідно до ст. 124 КПК України.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішити згідно положень ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначити йому покарання у виді дванадцяти років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.71, ч.1 ст.72 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 11 червня 2014 року, заміненого ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 01 листопада 2016 року, з розрахунку одному дню позбавлення волі відповідає вісім годин громадських робіт, та призначити остаточне покарання ОСОБА_5 у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років 5 (п'ять) днів.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_5 залишити без змін у виді тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з дня фактичного затримання, тобто з 22.08.2014 року.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_5 в строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув'язнення з 22 серпня 2014 року, часу фактичного затримання, по 22 листопада 2016 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 17 011 (сімнадцять тисяч одинадцять) гривень 80 копійок матеріальної шкоди та 300 000 (триста тисяч) гривень моральної шкоди.
Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди.
Речові докази, які передані на зберігання до камери схову речових доказів Шевченківського ВП ГУ НП України у Львівській області, паперовий конверт коричневого кольору із рукописними написами, всередині якого знаходиться ніж; пакет з логотипом експертної служби МВС України та рукописними написами «Зрізи нігтьових пластин із обох рук; коричнева картонна коробка із рукописним написом «Коробка та точильний камінь із слідами РБК»; паперовий конверт, на якому є рукописні написи «Сумка та поліетиленовий пакет»; коричнева картонна коробка із рукописним написом «Рушник з кухні зі слідами РБК»; поліетиленовий пакет, кінці якого перев'язані ниткою із паперовою біркою та рукописним написом «Одяг трупа ОСОБА_11 : 1. бюстгалтер 2. Сорочка нічна 3. Труси»; поліетиленовий пакет, кінці якого перев'язані ниткою із біркою із рукописним написом «12-ть марлевих тампонів вилуч. з м/події (порохоподібні частини використані)»; паперовий конверт експертної служби МВС України із рукописним написом «Таблиця № 1 до протоколу ОМП від 22.08.2014», дактилокарти заповнені на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_11 ; паперовий коричневий конверт із рукописним написом «Вилучено фрагмент тюлі зі слідами РБК в кімнаті № 1»; паперовий конверт експертної служби МВС України із рукописним написом « ОСОБА_5 змиви з рук правої та лівої»; два скріплені паперові конверти із рукописними написами, на одному «Змиви з правої руки ОСОБА_11 », на другому «Змиви з лівої руки ОСОБА_11 »; поліетиленовий пакет експертної служби МВС України із рукописним написом «Одна вирізка ковра. Три вирізки лінолеуму»; поліетиленовий пакет експертної служби МВС України із рукописними написами «Одяг взуття» - знищити.
Речовий доказ - мобільний телефон сіро-чорного кольору марки «Samsung» повернути ОСОБА_7 .
Речі, які не є речовими доказами - паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_5 , який зберігається при матеріалах кримінального провадження, після набрання вироком законної сили передати до установи за місцем відбування покарання ОСОБА_5 .
Стягнути з ОСОБА_5 в користь держави судові витрати, пов'язані з проведенням експертного дослідження у розмірі 786 (сімсот вісімдесят шість) грн. 14 коп.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, його захиснику та прокурору.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення через Сихівський районний суд м. Львова, обвинуваченому в той же строк з моменту вручення копії вироку.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3