8.1
Іменем України
17 листопада 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/510/16
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Чиркіна С.М.,
за участю
секретаря судового засідання Михальченко Д.С.,
та
представників сторін:
від позивача - Глушкова Г.В.,
Дядько Г.П.,
Камленок Н.М.
від відповідача - Леонової З.Є.,
від третьої особи - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 812/510/16 за адміністративного позову комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, про скасування рішення від 28.03.2016 № 195/1302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, -
23 травня 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» (далі - Позивач) до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області (далі - Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області (далі - Третя особа), про скасування рішення від 28.03.2016 № 195/1302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, остаточно сформував позовні вимоги 07.10.2016 (т.2 а.с. 31-33).
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що 31.03.2016 отримав рішення від 28.03.2016 № 195/1302 про застосування штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 22.10.2012 по 31.12.2014. Не погоджується із зазначеним рішенням, оскільки станом до 01.10.2013 перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Лисичанську як платник єдиного внеску, та останнім за період з 22.10.2012 по 30.09.2013 вже застосовувались заходи щодо нарахування штрафних санкцій та пені. Не погоджується із застосуванням Відповідачем також штрафних санкцій та пені за період з 14.04.2014 по 31.12.2014. В обґрунтування посилається на норми статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відповідно до якої до нього відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим законом в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції не повинні застосовуватись.
Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав заперечення (т.1 а.с. 60-62), в яких зазначив, що адміністрування єдиного внеску здійснює з 01.10.2014, в автоматичному режимі було відкрито інтегровану картку платника, в якій станом на 01.10.2013 відобразилось перехідне від'ємне сальдо розрахунків по єдиному внеску у розмірі 356430,28 грн. На запит Відповідача управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області повідомило, що станом на 01.10.2013 залишились не застосовані штрафні санкції та пеня за період з 22.10.2013 по 30.09.2013 в сумі 151349,97 грн та 29129,28 грн. Відповідачем до Позивача з 01.10.2013 застосовані суми фінансових санкцій 350195,80 грн та пені в сумі 48762,85 грн. Всього до Позивача застосовано штраф в сумі 501545,77 грн і пеня в сумі 77892,13 грн. Щодо звільнення від виконання своїх обов'язків визначених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зазначив що Позивач в порушення норми закону не звертався із відповідною заявою та не надавав належного і достатнього документу, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс - мажору).
В поясненнях на заперечення (т.1 а.с. 191-197) Позивач заперечував необхідність звернення із заявою до податкового органу та надання будь-яких інших документів, зазначив, що відповідно до пункту 9-5 Розділу VII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» достатньою підставою для звільнення платника єдиного внеску від відповідальності, штрафних санкцій та фінансових санкцій є перебування на обліку в податкових органах, розташованих на території населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція. Також з посиланням на лист управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську зазначив, що станом на 01.10.2013 не було виставлено штрафні санкції на суму 42357,55 грн та пені на суму 9104,69грн.
Відповідач в додаткових поясненнях (т.1 а.с. 224-225), зазначив, що листом від 19.07.2016 управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську повідомило, що в наслідок системної помилки програмного забезпечення при передачі залишків розрахунків суми штрафних санкцій та пеня за період з 22.10.2012 по 20.08.2013 відобразились як не виставлені. Та оскільки рішення про застосування штрафних санкцій № 195/1302 приймалось 28.03.2016, Відповідач не мав змогу врахувати уточнену інформацію Третьої особи, а була використана попередня інформація Пенсійного фонду від 18.10.2015.
Третя особа надала до суду лист від 03.10.2016 № 7784/09-31 (т.2 а.с. 11-12), в якому пославшись на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих акті України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи», повідомив про передачу функцій за адміністрування єдиного внеску Відповідачу, у зв'язку з чим відсутня інформація про спірні правовідносини.
Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (т.2 а.с. 109).
В судовому засіданні Позивач пояснив, що 31.03.2016 отримав рішення № 195 про застосування штрафних санкцій в сумі 501545,77 грн за період з 22.10.2012 до 31.12.2014. Визнає, що у зазначений період періодично виникала заборгованість зі сплати єдиного внеску. 01.10.2013 у зв'язку із зміною в діючому законодавстві адміністрування зазначеного внеску було передано від органів пенсійного фонду до Відповідача. Згідно із актом передачі мала місце недоїмка в сумі 356430,28 грн, на яку Третьою особою не були нараховані штрафні санкції. Стверджував, що Відповідачем протиправно були нараховані штрафні санкції на суму недоїмки передану Третьою особою, оскільки це виходить за межі повноважень органів ДФС. Також зазначив, що штрафні санкції нараховані Третьою особою під час адміністрування єдиного внеску сплачені разом із поточними платежами.
Додатково пояснив, що борг який мав місце станом на 01.10.2013 в сумі 356430,28 грн за період серпень - вересень 2013 року та переданий за актом Відповідачу був погашений 01.11.2013, що в свою чергу також позбавляло Відповідача права нараховувати штрафні санкції.
Стосовно боргу, який виник після 01.10.2013 в сумі 350195,80 грн та сплачений остаточно 31.12.2014, та на який нараховані штрафні санкції, пояснив, що на підставі Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» штрафні санкції не можуть бути застосовані.
Представники Відповідача до обставин, зазначених в запереченнях, додатково зазначили, що сплата боргу після настання терміну не звільняє від відповідальності, та заперечували проти застосування положень Закону «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» у зв'язку з відсутністю сертифікату, який би засвідчив форс-мажорні обставини.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
Позивач - комунальне підприємство «Лисичанськтепломережа» (код ЄДРПОУ 13401321), зареєстроване як юридична особа 20.04.1990, перебуває на обліку у Відповідача з 27.04.1992, як платник єдиного внеску з 20.06.2000 (т.1 а.с. 83, 84).
29 квітня 2016 року Відповідачем сформовано рішення від 28.03.2016 № 195/1302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким за період з 22.10.2012 по 31.12.2014 застосовано штраф у сумі 501545,77 грн та пеню в сумі 77892,13 грн, у загальному розмірі 579437,90 грн (т.1 а.с. 7, далі - Рішення № 195). Зазначене рішення є предметом спору у даній справі.
З метою досудового врегулювання спору, Позивач направляв до Відповідача та до Головного управління ДФС у Луганській області скарги, які були залишенні без задоволення (т.1 а.с. 8, 25-27).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є органи державної податкової служби.
Пунктом 3-1 частини першої статті 1 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) визначено, що органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
За приписами частин восьмої, дванадцятої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до вимог статті 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Згідно із вимогами Закону № 2464-VI Позивач повинен нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі єдиний внесок.
Зазначений закон також зобов'язує Відповідача встановити розмір боргу, період виникнення та застосовувати штрафні санкції з урахуванням зазначених обставин.
Згідно інформації, зазначеної в Рішенні № 195 Позивачу нараховано штраф у розмірі 501545,77 грн за період з 22.10.2012 по 31.12.2014 з розрахунку 10% від суми недоїмки та пеня в сумі 77892,13 грн.
З інформації, зазначеної в розрахунках штрафних санкцій та пені (т.1 а.с. 10-24), судом встановлено, що сума штрафу в розмірі 501545,77 грн складається: 350195,80 грн (штраф, застосований Відповідачем за період з 01.10.2013 по 31.12.2014) + 151349,97 грн (штраф, застосований Третьою особою за період з 22.10.2012 по 30.09.2013);
- пеня в розмірі 77892,13 грн складається: 48762,85 грн (нарахована Відповідачем за період з 01.10.2013 по 31.12.2014) + 29129,28 грн (нарахована Третьою особою за період з 22.10.2012 по 30.09.2013).
Визначення штрафної санкції в розмірі 151349,97 грн та пені в розмірі 29129,28 грн донараховані замість управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області Відповідачем на підставі розрахунків наданих Третьою особою листом від 18.10.2015 № 7359/03-10 (т.1 а.с. 70-79).
Згідно інформації, зазначеній в листі від 19.07.2016 № 5649/03-31 управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області повідомило Відповідача про виявлення, що фінансові санкції та пеня за період до 01.01.2013, які були виставлені в 2013 році відобразились як не виставлені в розрахунках при передачі залишків. Не виставленими на 01.10.2013 штрафні санкції на суму 42357,55 грн та пеня на суму 9104,69 грн, що підтверджується інформацією, зазначеною в розрахунку фінансових санкцій та пені (т.2 а.с. 5, 6).
Фактично під час розгляду справи сторонами були узгоджені суми боргу, періоди його виникнення та погашення залишились лише розбіжності щодо застосування законодавства в частині наявності у Відповідача повноважень нараховувати штрафні санкції на недоїмку, яка виникла під час адміністрування єдиного податку Третьою особою та застосування норм Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
Таким чином, на підставі наданих сторонами доказів, судом встановлено, що надання Третьою особою помилкової інформації призвело до повторного застосування Відповідачем до Позивача штрафної санкції в сумі 108992,42 грн та пені в сумі 20024,59 грн, які вже застосовані до нього управлінням Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області на підставі відповідних рішень (т.1 а.с. 28-43). Зазначені обставини фактично визнані сторонами та відображені в акті звірки (т.2 а.с. 90).
Щодо твердження Позивача про звільнення від відповідальність визначеною Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції суд зазначає наступне.
Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.
З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII (далі - Закон № 1669-VII), згідно зі статттею 1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Виходячи з наведених положень, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014.
На виконання Закону № 1669-VII розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р було затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, згідно з додатком до якого, до зазначених населених пунктів належить, зокрема, м. Лисичанськ.
05.11.2014 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1079-р, яким було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого також включено м. Лисичанськ.
Пунктом 3 наведеного розпорядження визнані такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 та від 05.11.2014 № 1079-р.
З викладеного вбачається, що Позивач здійснює свою діяльність в межах населеного пункту, на території якого здійснюється антитерористична операція.
Частиною 4 статті 11 Закону № 1669-VII передбачено внесення змін до Закону №2464-VI, а саме розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 наступного змісту: «Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення АТО, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Крім того, відповідно до статті 101 Податкового кодексу України та наказу Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 577 «Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків» (далі - Порядок № 577) документом - підставою для прийняття керівником (заступником керівника) контролюючого органу рішення про списання безнадійного боргу, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), є відповідний сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України, що засвідчує настання форс-мажорних обставин у податкових правовідносинах та використовується при списанні безнадійного податкового боргу відповідно до статті 101 Податкового кодексу України.
З наведеного можна зробити висновок, що саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками єдиного внеску своїх обов'язків, передбачених частиною другою статті 6 Закону № 2464.
Позивачем відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України не отримувався, тобто форс-мажорні обставини не підтверджені, із відповідною заявою про звільнення від виконання обов'язків, щодо сплати недоїмки з єдиного соціального внеску у зв'язку із проведенням АТО до Відповідача не звертався.
До того ж Позивачем взагалі заперечується обов'язковість подачі сертифікату Торгово-промислової палати, оскільки на його думку, ця умова не знаходить своє підтвердження у чинному законодавстві.
Дане твердження суперечить встановленому законодавчому порядку, оскільки наслідком звільнення платника від виконання обов'язку є визнання недоїмки по сплати єдиного внеску безнадійним боргом та списання її відповідно до Порядку № 577, який передбачає прийняття рішення керівником контролюючого органу лише на підставі наявності сертифікату Торгово-промислової палати.
Тобто єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Тобто у Відповідача не було жодних нормативно обґрунтованих підстав для звільнення Позивача від відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску за період з 14.04.2014 по 31.12.2014.
Однак, враховуючи висновок суду, про повторне застосування до Позивача відповідальності, розмір штрафної санкції та пеня, визначений в Рішенні № 195, має бути скорегований на суму повторно застосованих штрафних санкцій та суми пені.
При цьому, враховуюче фактичне узгодження сторонами періоду виникнення погашення, суми боргу та суми штрафних санкцій, суд вважає з можливе скасувати спірне рішення саме в сумі повторно нарахованих санкцій.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених судом обставин та фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області про скасування рішення від 28.03.2016 № 195/1302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, є такими, що належать частковому задоволенню в частині застосування штрафних санкцій в сумі 108992,42 грн, та пені в сумі 20024,59 грн.
Відповідно до частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що Позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 8691,57 грн (т.1 а.с. 2, 51).
Відповідно до частини третьої статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Таким чином, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в м.Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області на користь комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1935,26 грн пропорційно до задоволення позовних вимог.
На підставі частини третьої статті 160 КАС України у судовому засіданні 17 листопада 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини другої статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення АТО», ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовні вимоги комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, про скасування рішення від 28.03.2016 № 195/1302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску задовольнити частково.
Скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області від 28.03.2016 № 195/1302 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 108992 (сто вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 42 копійки та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 20024 (двадцять тисяч двадцять чотири) гривні 59 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м.Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області (код ЄДРПОУ 39890557, місцезнаходження: 93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. ім. В. Сосюри, буд. 347) на користь комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» (код ЄДРПОУ 13401321, місцезнаходження: 93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Тепла, 17) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1935 (одна тисяча дев'ятсот тридцять п'ять) гривень 26 копійок.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено та підписано 22 листопада 2016 року.
Суддя С.М. Чиркін