Справа № 569/12429/16-а
21 листопада 2016 року
Рівненський міський суд Рівненської області в особі судді Тимощука О. Я., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. З урахуванням уточнення позовних вимог зазначила, що вона, перебуваючи на обліку в Рівненському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Рівненської області отримує пенсію державного службовця, виходячи із 90% заробітної плати. На підставі постанови КМУ від 09.12.2015 року №1013 вона подала письмову заяву з проханням про перерахунок пенсії та надала довідку встановленого зразка, в якій відображена заробітна плата за посадою головного спеціаліста Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації станом на грудень 2015 року. Проте, Відповідач листом за №827/10 від 26.09.2016 повідомив, що постановою КМУ №1013 було виключено положення із постанови КМУ від 31.05.2000 року №865 щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про державну службу». Таким чином, з урахуванням викладеного, відмовив Позивачу у перерахунку пенсії.
У зв'язку з чим, ОСОБА_1 була вимушена звернутись до суду із позовом, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просить суд визнати протиправними дії Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, які полягають у відмові здійснити перерахунок та виплату пенсії; зобов'язати здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 згідно із Законом України «Про державну службу», виходячи із 90% заробітної плати починаючи із 01.09.2016.
Ухвалою суду від 25.10.2016 було відкрито скорочене провадження на надано Відповідачу десятиденний строк з моменту одержання ухвали для подачі заперечення проти позовної заяви.
У встановлений законом строк від Відповідача надійшли письмові заперечення, з огляду яких він просить відмовити в задоволені адміністративного позову в повному обсязі за безпідставністю позовних вимог, вказує, що на момент виникнення спірних правовідносин був відсутній порядок перерахунку пенсії державним службовцям.
Оцінивши повідомлені Позивачем, Відповідачем обставини, суд вважає за можливе розглянути справу без проведення судового засідання та виклику осіб, в порядку скороченого провадження.
Повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх наявними в матеріалах судової справи доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.
Суд встановив, що Позивач перебуває на обліку в Рівненському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Рівненської області, отримує пенсію державного службовця в розмірі 90% заробітної плати. Пенсія обчислена виходячи із посади головного спеціаліста Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації, яку вона обіймала на момент виходу на пенсію.
У зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідним категоріям державним службовцям на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно правових актів», з 01 грудня 2015 року підвищено заробітну плату працівникам Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації, а тому у Позивача виникло право на перерахунок призначеної їй пенсії.
На письмову заяву ОСОБА_1 з проханням перерахувати пенсію, Відповідач листом, а не рішенням повідомив, що постановою КМУ №1013 було виключено положення із постанови КМУ від 31.05.2000 року №865 щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про державну службу». Таким чином, відмовив Позивачу у перерахунку пенсії.
Суд вважає, що дії Відповідача по відмові у перерахунку Позивачу пенсії є протиправними, оскільки обмежують його конституційні права.
Відповідно до статті 1 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Згідно частини другої статті 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Положення Конституції України є нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
У статті 22 Конституції України зазначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускаться звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Пленум Верховного Суду України у пункті 19 своєї Постанови від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» роз"яснив, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.
Ст. 37 Закону України «Про державну службу» до внесення в неї змін згідно Закону України №213-VIII від 02.03.2015 року надавала право державним службовцям на призначення пенсії, в тому числі, у разі наявності у них 10 років стажу державної служби та за умови роботи на посадах державних службовців на момент призначення такої пенсії.
Відтак, обіймаючи посаду державного службовця Позивач мала надію і намір досягнути визначеного Законом віку та звернутись до Пенсійного управління для призначення пенсії згідно Закону України «Про державну службу», що відбулось, коли управлінням Пенсійного фонду України в м. Рівне, правонаступником якого є Відповідач, було призначено таку пенсію.
Застосувавши до ОСОБА_1 Закон №213-VIII від 02.03.2015 року та постанову КМУ №865 від 31.05.2000 (скасування положень щодо призначення пенсій державним службовцям та виключення норм стосовно їх перерахунку) Відповідач фактично звузив соціальні гарантії на достатній рівень матеріального забезпечення по старості (за віком), які полягають у можливості перераховувати призначену пенсію.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну службу», державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Відповідно до частини другої статті 9 зазначеного Закону регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів державної влади, прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до Розділу 11 Конституції України право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням і забезпечується ч. 2 ст. 22 Конституції України, а саме - конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням.
Аналізуючи категорію «звуження змісту прав і свобод» Конституційний Суд України в мотивувальній частині свого Рішення від 11.10.2005 ркоу №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) констатував: «Зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики» (абзаци п'ятий, шостий пункту 4).
Крім того, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.09.2005 року №5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) роз'яснив своє розуміння словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». При цьому Конституційний Суд України зазначив, що «загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена».
Отже, визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дій, внесення до них змін і доповнень стосовно закінчених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасування або обмеженням цих прав і свобод.
Відповідач, застосовуючи до спірних правовідносин Закон №213 від 02.03.2015 року фактично допустив звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод шляхом скасування або обмеження наданих державою соціальних прав, гарантій, пільг, компенсацій, які були встановлені Законами України. Зазначене дає підстави вважати, що цим порушено приписи частин другої та третьої статті 22 Конституції України та частини 1 статті 58 статті 21 та 24 Конституції України.
Варто зазначити, що частиною 2 ст. 8 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (пункт 1), Україна визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання, вимог, які він виводить з цього принципу.
Європейський суд з прав людини ще в 1974 році у справі «Міллер проти Австрії» (увала щодо прийняття заяви №6849/72 від 16.12.1974) сформулював позицію щодо права власності громадянина на пенсію. Зокрема, у рішенні суду було зазначено, що у зв'язку із сплатою обов'язкових внесків до пенсійного фонду виникає право власності на пенсію щодо внесеної частини до цього фонду.
Згідно зі змісту ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Аналіз прецедентної практики ЄСПЛ дає підстави для формування позиції, що при вирішенні питань щодо порушення державами - учасницями положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї велика увага акцентується на дотриманні державою принципу "правомірних або законних очікувань" та захисту прав людини через призму цього принципу.
Зокрема, у справах "Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" та "Федоренко проти України" ЄСПЛ констатував, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S.A. v. Belgium, рішення від 20 листопада 1995 року, серія А, N 332, с. 21, п. 31; пункт 21 рішення ЄСПЛ у справі "Федоренко проти України").
У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, це поняття охоплює як "існуюче майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення від 2 березня 2005 року ЄСПЛ від MALTZAN and Others v. Germany). ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту та формується позиція для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися "активом", вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону.
Враховуючи вищевикладений аналіз висновків ЄСПЛ, сплата внесків із заробітної плати державного службовця надає право в майбутньому на використання позитивного права щодо призначення та перерахунку спеціального виду пенсії згідно Закону України «Про державну службу».
Відповідно до пункту 1 Постанови Верховної Ради України від 21 травня 2015 року N 462-VIII "Про Заяву Верховної Ради України "Про відступ України від окремих зобов'язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод" (Постанова N 462-VIII) схвалено заяву Верховної Ради України про відступ від окремих зобов'язань, визначених пунктом 3 статті 2, статтями 9, 12, 14 та 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтями 5,6, 8 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на період до повного припинення збройної агресії Російської Федерації, а саме до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, керованих, контрольованих і фінансованих Російською Федерацією, російських окупаційних військ, їх військової техніки з території України, відновлення повного контролю України за державним кордоном України, відновлення конституційного ладу та порядку на окупованій території України.
Водночас Україна не зробила відступу від Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому наголошую, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі щодо законних очікувань стосовно ефективного здійснення свого "права власності", а саме розміру щомісячної пенсії, повинна застосовуватися в Україні.
Таким чином, статтю 1 зазначеного Першого протоколу слід застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають в особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала всі підстави вважати таке рішення дійсним і розраховувати на певний стан речей.
Тобто в зазначених рішеннях ЄСПЛ установив, що наявність "правомірних (законних) очікувань" є передумовою для відповідного захисту. У свою чергу умовою наявності "правомірних очікувань" у розумінні практики ЄСПЛ є достатні законні підстави. Інакше кажучи, "правомірні (законні) очікування" - очікування можливості здійснення певного права як прямо гарантованого, так і опосередкованого, у разі якщо особа прямо не виключена з кола осіб, хто є носіями відповідного права.
Оскільки з заробітної плати Позивача роботодавцями постійно утримувалися та сплачувалися до Пенсійного фонду України страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому, дії Відповідача (відмова у перерахунку пенсії) є прямим втручанням у право ОСОБА_1 на мирне володіння особистим майном (пенсією, у обґрунтованому розмірі).
Із системного аналізу ч. 1 ст. 7 Закону України «Про загальнобов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV вбачається рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнобов'язкове державне пенсійне страхування.
Конституційний суд України у своєму рішенні від 09.07.2007 року №6-рп/2007 зазначив, що «невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави». А встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є «складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права».
Також Конституційний суд України у рішенні від 11.10.2005 року №8-рп/2005 чітко визначив критерії, за якими можливо встановити, чи відбулося таке звуження: «звуження обсягу прав та свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав та свобод, тобто їх кількісні характеристики».
Посилання Відповідача на той факт, що з 02.09.2016 скасована форма довідки про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючому державному службовцю не заслуговує уваги з огляду на зазначене.
П. 5 постанови КМУ від 31.05.2000 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» (в редакції до 09.12.2015) передбачав, що перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця.
Таким чином, право на перерахунок пенсії у Позивача виникло в грудні 2015 року, а відтак форма довідки станом на грудень 2015 року існувала.
Таким чином, порушене право Позивача підлягає захисту шляхом визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, які полягають у відмові здійснити перерахунок пенсії та відновленню законних інтересів шляхом зобов'язання Відповідача перерахувати пенсію державного службовця, виходячи із 90% заробітної плати починаючи із 01.09.2016.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України: «Негайно виконуються постанови суду про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць».
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167, 183-2, 185-186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, які полягають у відмові здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 згідно із Законом України «Про державну службу» починаючи із 01.09.2016 року, виходячи із 90% від заробітної плати у сумі 7 939 (сім тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять) гривень 56 копійок, та яка відображена в довідці Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації від 12.09.2016 №01-34-02/3290.
Зобов'язати Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 згідно із Законом України «Про державну службу» починаючи із 01.09.2016 року, виходячи із 90% від загального розміру заробітної плати у сумі 7 939 (сім тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять) гривень 56 копійок, та яка відображена в довідці Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації від 12.09.2016 №01-34-02/3290.
Постанову суду в межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Суддя Рівненського
міського суду Тимощук О.Я.