іменем україни
16 листопада 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Закропивного О.В.,
Хопти С.Ф., Штелик С.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 грудня 2015 року та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 березня 2016 року,
У липні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» ( далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 18 липня 2008 року між банком та ОСОБА_3, яка змінила прізвище на ОСОБА_3, було укладено кредитно-заставний договір, за умови якого остання отримала кредит у розмірі 58 805 грн 42 коп. зі сплатою 20,04 % річних з кінцевим строком повернення до 17 липня 2015 року та передала у заставу банку автомобіль «Chery A15 Amulet», 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1. Оскільки ОСОБА_3 належним чином свої зобов'язання не виконувала, утворилась заборгованість у розмірі 94 106 грн 81 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача на його користь.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 15 грудня 2015 року позовПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 18 липня 2008 року у розмірі
60 838 грн 88 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 березня
2016 року рішення міського суду в частині відмови у позові про стягнення штрафних санкцій скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» штрафні санкції за порушення умов кредитного договору, а саме: штраф (фіксована частина) у розмірі 250 грн, штраф (процентна складова) у розмірі 4 465 грн 09 коп. та пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 5 тис. грн, а всього - 9 715 грн 09 коп. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк»відмовити.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із того, що відповідач не виконувала належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитно-заставним договором, допустила заборгованість та, оспорюючи розрахунок банку, не довела неправильність цього розрахунку. Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, місцевий суд застосував ч. 3 ст. 551 ЦК України, посилаючись на те, що відповідач є пенсіонером з незначним доходом, у порівнянні з яким розмір стягуваної заборгованості є досить великим, тому розмір стягуваних пені та штрафу має бути зменшений до нуля.
Апеляційний суд не повністю погодився з таким висновком місцевого суду щодо відмови у стягненні пені та скасував його рішення в цій частині та стягнув пеню та штраф у зменшеному розмірі, зазначивши, що за рішенням суду розмір пені може бути зменшений, а не взагалі відмовлено у її стягненні.
Проте повністю погодитись із такимивисновками апеляційного суду не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.
Судами попередніх інстанцій установлено, що 18 липня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, яка змінила прізвище на ОСОБА_3, було укладено кредитно-заставний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 58 805 грн 42 коп. зі сплатою 20,04 % річних з кінцевим строком повернення до 17 липня 2015 року та передала банку у заставу автомобіль «Chery A15 Amulet», 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1.
Згідно наданого банком письмового розрахунку заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором станом на 18 червня 2014 року становить 94 016 грн 81 коп.та складається з наступного: 42 057 грн 38 коп. - заборгованість за кредитом; 15 030 грн 11 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3 751 грн 39 коп. - комісія за користування кредитом; 28 462 грн 84 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 250 грн - штраф (фіксована частина); 4 465 грн 09 коп. - штраф (процентна складова).
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 червня 2011 року, що набрало законної сили, звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль «Chery A15 Amulet», 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1.
У грудні 2011 року зазначений автомобіль реалізовано банком за 36 357 грн. Кошти направлені на погашення заборгованості за кредитом відповідно до черговості погашення платежів, встановлених договором. Вся заборгованість по кредиту не погашена.
Відповідно до п. 14.2 кредитно-заставного договору у випадку порушення позичальником зобов'язань, передбачених ст. ст. 6.2.2 та 6.2.3 договору, щодо сплати винагород та процентів, позичальник сплачує пеню у розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн за кожен день прострочки.
Пунктом 14.3 цього договору передбачено, що у випадку порушення позичальником зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту, передбаченого ст. 6.2.4 договору, позичальник сплачує пеню у розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але неменше 1 грн за кожен день прострочки. При цьому проценти за користування кредитом на суму такого простроченого платежу додатково до вищевказаної пені не нараховуються.
Пунктом 14.9 договору передбачено, що при порушенні позичальником будь-якого грошового зобов'язання за договором понад 30 календарних днів, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку штраф у розмірі 250 грн плюс 5 % від суми невиконаного зобов'язання.
Отже, відповідно до умов кредитно-заставного договору, штраф має разовий характер та застосовується лише у випадку порушення позичальником строків, а, отже, штраф нарахований банком за порушення відповідача зобов'язань щодо повернення всієї суми кредиту у розмірі 250 грн. + 5 % від суми заборгованості за кредитом.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Умовами кредитно-заставного договору, а саме пп. 14.2, 14.3 передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, а саме сплати винагород і процентів та повернення основної суми кредиту відповідно, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.
Згідно з п. 14.9 цього договору сторонами передбачена сплата штрафу як виду цивільно-правової відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України (з подальшими змінами і доповненнями) має враховуватися іншими загальними судами при застосуванні таких норм права.
Апеляційний суд у порушення ст. ст. 212-214, 303, 316 ЦПК України наведене не врахував, не з'ясував, за які порушення умовами договору передбачено нарахування пені та штрафу, не дав оцінку тому, чи їх одночасне застосування не призведе до подвійної цивільно-правової відповідальності та дійшов до передчасного висновку про стягнення з відповідачки одночасно і пені і штрафу за невиконання зобов'язань за кредитно-заставним договором.
Таким чином, ураховуючи, що апеляційним судом допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, його рішення відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 березня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційноїінстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: Б.І. Гулько
О.В. Закропивний
С.Ф. Хопта
С.П. Штелик