ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
11 січня 2011 року № 2а-13972/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Пісоцької О.В.
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_1,
розглянувши у приміщенні у місті Києві у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва
дофізичної особи -підприємця ОСОБА_2
простягнення заборгованості,
Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва (далі -ДПІ у Шевченківському районі, позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою, з урахуванням уточнених позовних вимог, до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (далі -ФОП ОСОБА_2, відповідач), в якій просила:
- стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь держави (розрахунковий рахунок №33216801700011, одержувач УДК у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 26077968, банк одержувача ГУДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 11010200) суму заборгованості з податку з доходів фізичних осіб -суб'єктів господарської діяльності у розмірі 3732грн. 32коп.,
- стягнути з відповідача на користь держави (розрахунковий рахунок 31119029700011, одержувач УДК у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 26077968, банк одержувача ГУДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 14010100) суму заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 20843грн. 12коп.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги просив задовольнити, обґрунтовуючи їх порушенням відповідачем пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. «а»п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №13-92 «Про прибутковий податок громадян».
ФОП ОСОБА_2 у письмовому запереченні та представник останнього у судовому засіданні просили заперечували проти задоволення позову, посилаючись на його необґрунтованість.
Позивач вважає, що ДПІ у Шевченківському районі порушено порядок проведення планової перевірки, визначеного Законом України «Про державну податкову службу в Україні»та пропущено останнім строки для звернення до суду про стягнення податкового боргу, визначених статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому просив на залишити позовну заяву без розгляду.
Також у засіданні представником відповідача надано письмові пояснення, в яких містяться посилання на статтю 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діє з 30 липня 2010 року) та зазначено, що «…позовні вимоги органів державної податкової служби України про стягнення податкового боргу з платників податків повинні пред'являтися протягом шести місяців з дня виникнення податкового боргу», також зауважується, що заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивач не подавав. Зазначає, що заборгованість відповідача по сплаті податку на доходи фізичних осіб з урахуванням пені становить 3446грн. 97коп., а за лютий-березень 2009 року відповідач мав сплатити 4071грн. 67коп. податку на додану вартість та штрафні санкції у розмірі 204грн. 00коп.
Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 11 січня 2011 року о 11год. 45хв. у відкритому судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови про задоволення позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III (далі -Закон №2181).
Відповідно до п. 1.1 ст. 1 вказаного Закону, платниками податків є юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції. Відповідач, згідно із Свідоцтвом про державну реєстрацію серії В02 №339572 є фізичною особою -підприємцем та має ідентифікаційний номер 278692334. Відповідно до свідоцтва №100161450 від 23 січня 2009 року є платником податку на додану вартість. Отже, враховуючи викладене, на ФОП покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначається Законом України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року №509-XII (далі -Закон про ДПС).
Згідно з пунктом першим частини першої статті 11 Закону про ДПС, Стаття 11. Права органів державної податкової служби органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Приписи ст. 11-1 Закону про ДПС визначають, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.
Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Тривалість планової виїзної перевірки не повинна перевищувати 20 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів.
Подовження термінів проведення планової виїзної перевірки можливе на термін не більш як 10 робочих днів, а стосовно суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів.
Статтею 11-2 Закону про ДПС визначено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
В матеріалах справи наявні: повідомлення №1204/ч/17/432 від 23 квітня 2009 року про запрошення суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 до ДПІ у Шевченківському районі з питання перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) та №1205/ч/17-432 про те, що протягом травня 2009 року буде проводитися перевірка ФОП ОСОБА_2; направлення №849/1704 від 29 травня 2009 року на проведення планової перевірки відповідача з 29.05.2009р. по 12.06.2009р. Згідно з розпискою №849 ОСОБА_2 отримав 29 травня 2009 року направлення на проведення планової перевірки. Таким чином, ДПІ у Шевченківському районі було дотримано процедуру та порядок проведення планової перевірки.
Крім того, відповідно до частини другої ст. 11-2 Закону про ДПС ненадання зазначених у ч. 1 ст. 11-2 Закону про ДПС документів є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення, зокрема, планової виїзної перевірки. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач своїм правом, визначеним у ч. 2 ст. 11-2 Закону про ДПС не скористався.
За результатами перевірки позивачем складено акт №82/17-04/278623334 від 17 червня 2009 року, в якому зафіксовано ряд порушень з боку відповідача норм податкового законодавства. ФОП ОСОБА_2 від підписання вказаного акту перевірки відмовився, про що посадовими особами ДПІ у Шевченківському районі складено акт №19 від 17 червня 2009 року. На підставі акту №82/17-04/278623334 від 17 червня 2009 року позивачем були прийняті податкові повідомлення - рішення форми «Р»від 08 липня 2009 року №722/17-04 з податку з доходів фізичних осіб на суму 91грн. 00коп. та №723/17-04 з податку на додану вартість на загальну суму 20258грн. 90коп.
Вказані податкові повідомлення -рішення отримані відповідачем особисто, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 14 липня 2009 року №030550279531. Оскаржені позивачем у встановленому законом порядку податкові повідомлення-рішення не були.
Приписи пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону №2181 визначають, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо, зокрема, дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Відповідно до абз. 3 пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181 у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.
Оскільки відповідач процедуру апеляційного узгодження не розпочав, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Крім того, враховуючи, що на початок звітного періоду у Відповідача відповідно до даних облікової картки існував податковий борг в розмірі 6486грн. 94коп.
У зв'язку з виникненням податкового боргу та відповідно до пп. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону №2181 ДПІ у Шевченківському районі надіслано першу податкову вимогу №1/2218 від 17 березня 2009 року на загальну суму 6483грн. 94коп. та відповідно до п. 6.2.3 п.6.2 ст.6 вказаного Закону, другу податкову вимогу № 2/5114 від 23 липня 2009 року на суму 6433грн. 68коп., які були отримані відповідачем 18 червня 2009 року та 17 серпня 2009 року відповідно.
Враховуючи вказані вище податкові повідомлення-рішення та вимоги, заяву про уточнення позовних вимог з доданими розрахунками заборгованості ФОП ОСОБА_2 по сплаті податку з доходів фізичних осіб -суб'єктів господарської діяльності та по сплаті податку на додану вартість станом на 08 грудня 2010 року податковий борг Відповідача становить 324575грн. 44коп. і підлягає стягненню.
Право податкових органів на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу передбачене п.11 ст.10 Закону про ДПС з наступними змінами та доповненнями.
Відповідно до ст.104 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону, узгоджена сума податкового зобов'язання, несплачена платником податків у визначений цією статтею строк, визначається сумою податкового боргу.
Податковим боргом в розумінні п. п. 1.3 ст.1 Закону №2181, є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному або судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано необхідні докази про наявність заборгованості. На момент вирішення спору заборгованість не погашена.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача зазначеної заборгованості.
Пояснення представника відповідача стосовно порушення позивачем строку звернення до адміністративного суду суд не враховує, оскільки визначені Законом України №2181 строки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва дотримано.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно з частиною 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 7, 9, 69-72, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва
Позов Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави (розрахунковий рахунок №33216801700011, одержувач УДК у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 26077968, банк одержувача ГУДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 11010200) суму заборгованості з податку з доходів фізичних осіб -суб'єктів господарської діяльності у розмірі 3732грн. 32коп. (три тисячі сімсот тридцять дві гривні 32 коп.)
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави (розрахунковий рахунок 31119029700011, одержувач УДК у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 26077968, банк одержувача ГУДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 14010100) суму заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 20843грн. 12коп. (двадцять тисяч вісімсот сорок три гривні 12 коп.)
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Пісоцька
Текст постанови у повному обсязі підписаний 17.01.11.