22 листопада 2016 р. Справа № 521/20637/15-а
Категорія: 3.7.1 Головуючий в 1 інстанції: Целух А.П.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючогосудді -ОСОБА_1
судді - ОСОБА_2
судді - ОСОБА_3
при секретаріОСОБА_4
за участю сторін:
Позивач ОСОБА_5 (паспорт)
Представник УППОСОБА_6 (довіреність)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції у місті ОСОБА_7 патрульної поліції на Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 30 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_5 до інспектора патрульної поліції другої роти, рядовим поліції, четвертого батальйону м. Одеси, рядового поліції ОСОБА_8, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління патрульної поліції у місті ОСОБА_7 патрульної поліції про визнання дій протиправними, скасування постанови, -
встановиЛА:
Позивач, звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до інспектора патрульної поліції другої роти, рядовим поліції, четвертого батальйону м. Одеси, рядового поліції ОСОБА_8, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління патрульної поліції у місті ОСОБА_7 патрульної поліції про визнання дій протиправними, скасування постанови.
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 30 червня 2016 року позов задоволено в повному обсязі. Визнано дії інспектора патрульної поліції другої роти, рядовим поліції, четвертого батальйону м. Одеси, рядового поліції ОСОБА_8 протиправними. Скасовано постанову серії ПС2 №794899 від 14.12.2015 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за ч.1 ст. 126 КУпАП.
Управління патрульної поліції у місті ОСОБА_7 патрульної поліції не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції від 30 червня 2016 року по справі № 521/20637/15-а та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, відповідач зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що згідно постанови серії ПС2 № №794899, винесеної 14.12.2015 р. інспектором патрульної поліції, рядовим поліції ОСОБА_8, позивача ОСОБА_5, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 та ч.1 ст.126 КУАП та з врахуванням ч.2 ст.36 КУАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Згідно з даною постановою, ОСОБА_5 визнаний винним у тому, що 14.12.2015 р. по вул.Балківській,193 в м.Одесі керував автомобілем ВАЗ 211040, темний час доби під час керування транспортним засобом не горіла лампа лівої фари в режимі ближнього світа, а також не мав при собі поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, чим порушив Правила дорожнього руху України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.280 цього Кодексу орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний з'ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Згідно із диспозиції ч.1 ст.121 КУАП адміністративна відповідальність настає за порушення правил керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів. За умовами ч.1 ст.126 КУАП адміністративним правопорушенням є керування транспортним засобом особою, яка не має при собі поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За загальним правилом, відповідно до статті 254 КУпАП фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення протоколу про його вчинення уповноваженою на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.3 ст.254 КУпАП протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Як це передбачено ст. 258 КУпАП протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238) частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п'ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.
Частина перша статті 258 КУпАП не містить посилання на статую 126 КУпАП. Відповідно на ці правовідносини не поширюється положення частини третьої статті 258 КУпАП, коли уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Разом з тим, Відповідачем всупереч вимогам статей 258 та 256 цього Кодексу, як уповноваженою посадовою особою не було складено протокол про адміністративне правопорушення.
Крім того, відповідачем надано до суду першої інстанції відеозапис місця події на DVD+R носії, який оглянуто та який не підтверджує вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121 та ч.1 ст.126 КУАП, адже на ньому не зафіксовано момент руху автомобіля позивача без ввімкнених фар ближнього руху і те, що позивач не мав при собі (не пред'явив) працівнику патрульної поліції поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Інші докази відповідачем не надано і такі в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта суб'єктів владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В порушення законодавчих положень відповідачем не з'ясовано всіх обставин справи про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, не надано суду доказів, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростовували б позицію позивача.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_5 про визнання дій протиправними, скасування постанови належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у місті ОСОБА_7 патрульної поліції, - залишити без задоволення.
Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 30 червня 2016 року по справі № 521/20637/15-а, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Ухвалу складено у повному обсязі - 23 листопада 2016 року.
Головуючийсуддя ОСОБА_1
суддя ОСОБА_2
суддя ОСОБА_3