Справа № 2-6541/16
760/19060/16-ц
10 листопада 2016 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Кушнір С.І., розглянувши матеріали позовної заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «БАШТА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги,-
Представник позивача звернувся з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «БАШТА» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги та послуги з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 132455,73 грн.
Відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який повинен містити в собі, зокрема, зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування.
Тобто в позовній заяві має міститись посилання, зокрема, на те, до кого пред'явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.
Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України, оскільки в позовній заяві не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, тобто ті юридично значимі факти відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, з зазначенням доказів в підтвердження обґрунтування заявлених вимог або наявність підстав для звільнення від доказування.
Так, заявляючи вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, позивачем не зазначено доказів на підтвердження того, що останній звертався до суду із заявою про видачу відповідного судового наказу про стягнення з боржника заборгованості за період з 2015 року. Між тим, відповідно до ч.3 ст.118 ЦПК України позовна заява щодо вимог, визначених у ч. 1 ст.96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.
Проте, з матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем фактично заявлено вимогу про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, яка підпадає під категорію справ наказного провадження та розглядається за встановленими розділом ІІ ЦПК України правилами, та лише в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом відповідні вимоги можуть бути пред'явлені в позовному провадженні.
Таким чином, позивачем пред'явлена частина вимог, які передбачають розгляд в порядку наказного провадження, в той час як ним вони пред'явлені в позовному провадженні без надання доказів відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування судового наказу. А у відповідності до п. 6 ч. 3 ст. 121 ЦПК України, якщо суддя, встановивши, що позовна заява подана без дотримання порядку, визначеного ч.3 ст.118 ЦПК України, повертає її позивачеві для належного подання до суду з дотриманням порядку, визначеного ЦПК України.
Також, позивачем не викладені обставини в обґрунтування пред'явленої позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані житлово-комунальні послуги та послуги з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 132455,73 грн., не викладено в їх обґрунтування обставин як правових підстав, не зазначено належного обґрунтування пред'явленої вимоги, оскільки позивач посилається на наявність заборгованості в розмірі 132455,73 грн., проте не зазначає належних доказів дійсної наявності такого боргу відповідача перед позивачем, не вказано період за який просить стягнути вказані кошти, не надає чіткого розрахунку, з якого він виходив при визначенні розміру заборгованості, оскільки зміст позову містить лише загальні посилання представника позивача на використання відповідачем послуг за які, нібито, він не сплачує.
Таким чином, в поданій позовній заяві не викладені обставини як правові підстави, якими позивач обґрунтовує своє право вимоги відповідно до норм матеріального права, а тому не визначено характер позову та не окреслено його предмет, який би характеризував те, на що спрямований позов, тобто, які саме права позивача порушені відповідачем, який характер мають правовідносини, що виникли між сторонами з приводу даного спору, якими правовими нормами вони регулюються та яким чином передбачені шляхи їх поновлення, враховуючи, що ст.16 ЦК України визначений перелік способів захисту порушених прав та інтересів осіб, а право на звернення до суду відповідно до ст.4 ЦПК України притаманне лише особі, яка звертається за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів.
Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, а за вказаних обставин для судового розгляду позивачами не визначені ні суть позовних вимог, ні їх правові підстави, що позбавляє можливості з'ясувати предмет спору та межі доказування.
Тому, оскільки відповідно до ст. 15 цього ж Кодексу суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають саме з правових відносин: цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а не з будь-яких суспільних зв'язків, то зазначення вказаних вище обставин за нормами ст. 119 ЦПК України є передумовою відкриття провадження у справі.
Також згідно з чинним законодавством зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину позову щодо порушення прав позивача є обов'язковими для особи, яка пред'являє позов, оскільки без зазначення доказів, що підтверджують вимоги, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання.
Виходячи з вищенаведеного, позивачу необхідно викласти обставини в обґрунтування пред'явлених позовних вимог, виходячи з правовідносин, що склалися між сторонами, які права, свободи чи інтереси були порушені та ким саме, який засіб захисту права він просить застосувати, з посиланням на обставини як правові підстави, а також на докази в підтвердження обставин на обґрунтування заявлених вимог.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем не в повному обсязі сплачено судовий збір.
Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» зі змінами і доповненнями, судовий збір за подачу позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою сплачується в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1378,00 грн.).
Так, позивачем заявляючи до відповідача вимогу про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, не сплачено судовий збір в розмірі 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної (1378,00 грн.), на наступні реквізити: отримувач коштів: УДК СУ Солом'янського району м. Києва, код отримувача/ код за ЄДРПОУ/:38050812, рахунок отримувача: 31212206700010, банк отримувача: ГУ ДКУ у м. Києві, код банку отримувача /МФО/: 820019, код класифікації доходів бюджету: 22030100, призначення платежу: 22030001; 050, «Судовий збір», Солом'янський р/с, 02896762, за подачу позову та надати оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору. Позивачем сплачено судовий збір в сумі 689,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених у ст.ст.119, 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 119-121 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «БАШТА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги залишити без руху, надавши строк для виправлення недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання позивачем ухвали, шляхом подачі позовної заяви в новій редакції з урахуванням вимог, викладених в ухвалі.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачці.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: С.І. Кушнір