Справа № 760/565/13-ц
6-393/16
22 листопада 2016 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Меуш К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про заміну стягувача в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У провадженні Солом'янського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
13 січня 2016 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду з заявою, в якій просить замінити стягувача за виконавчим листом в зазначеній цивільній справі.
17 лютого 2016 року представник ПАТ «Дельта Банк» подав заяву про уточнення заявлених вимог та просить замінити сторону у справі за позовом ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а саме: замінити первісного стягувача - ПАТ «Сведбанк» на його правонаступника - ПАТ «Дельта Банк».
Посилається на те, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 30 липня 2013 року задоволено позов ПАТ «Сведбанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами № 1022-Ф від 26 жовтня 2007 року в розмірі 5623786 гривень 06 копійок та № 1007-Ф в розмірі 11114050 гривень 53 копійки та судові витрати в справі, а всього - 16741227 гривень 59 копійок.
Відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги № 1 від 18 червня 2013 року, укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк», право вимоги за цими кредитними договорами, укладеними між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1, перейшло до ПАТ «Дельта Банк».
Ухвалою Солом'янського районного суд м. Києва від 11 березня 2016 року заяву ПАТ «Дельта Банк» було задоволено.
28 липня 2016 року ухвалою Апеляційного суду міста Києва зазначену ухвалу скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
У судовому засіданні представник заявника підтримав подану заяву та просив її задовольнити з наведених у ній підстав.
Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечував. Пояснив суду, що ПАТ «Сведбанк» (після зміни назви - ПАТ «Омега банк») мало право вимоги до ОСОБА_1, проте на момент ухваленні рішення судом таке право було втрачено, оскільки ПАТ «Сведбанк» відступило право вимоги за укладеними кредитними договорами заявнику. Отже рішення суду ухвалено на користь неналежного кредитора. Про цю обставину було відомо ПАТ «Омега банк», проте останнє не зверталось до ухвалення рішення судом з заявою про заміну кредитора у зобов'язаннях та не оскаржувало рішення суду. ПАТ «Дельта Банк» також було відомо про рішення суду, проте правом на його оскарження банк також не скористався. Представник ОСОБА_1, крім того, зазначив, що відповідно до вимог статей 369 та 378 ЦПК України суд може лише замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником і лише у відкритому виконавчому провадженні, а також виправити помилки, допущені в виконавчому листі.
Вважає, що закон не містить інших процедур заміни сторони під час виконання судових рішень, як і заміни сторони в тексті виконавчого листа. На даний час відсутнє відкрите виконавче провадження за виконавчим листом, виданим на підставі рішення суду від 30 липня 2013 року, тому заява не підлягає задоволенню.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.
Судом встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 30 липня 2013 року задоволено позов ПАТ »Сведбанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами № 1022-Ф від 26 жовтня 2007 року в розмірі 5623786 гривень 06 копійок та № 1007-Ф в розмірі 11114050 гривень 53 копійки та судові витрати в справі, а всього - 16741227 гривень 59 копійок.
Рішенням Загальних зборів акціонерів від 29 квітня 2013 року ПАТ «Сведбанк» змінило найменування на ПАТ «Омега Банк», яке виступило правонаступником усіх прав та обов'язків по зобов'язаннях ПАТ «Сведбанк».
18 червня 2013 року між ПАТ «Омега Банк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги № 1 (про заміну кредитора у зобов'язанні), за умовами якого право вимоги за укладеними між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 кредитними договорами згідно додатку, в тому числі, за кредитними договорами № 1022-Ф від 26 жовтня 2007 року та № 1007-Ф від 20 листопада 2007 року з усіма змінами та доповненнями до нього, перейшло до ПАТ «Дельта Банк».
Вбачається, що на час ухвалення 30 липня 2013 року рішення суду про стягнення заборгованості за кредитними договорами з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Сведбанк», маючи право вимоги за укладеними між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 кредитними договорами з усіма змінами та доповненнями до нього, ПАТ «Дельта Банк» не порушувало перед судом питання про заміну позивача ПАТ «Сведбанк» на ПАТ »Дельта Банк», якому переуступлено право вимоги.
У своїй заяві від 17 лютого 2016 року представник заявника порушує питання про заміну стягувача ПАТ «Омега Банк» на його правонаступника ПАТ «Дельта Банк» шляхом винесення ухвали про заміну сторони у справі № 760/565/13ц за позовом ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а саме: просить замінити первісного стягувача - ПАТ «Омега Банк» на його правонаступника - ПАТ «Дельта Банк».
При цьому посилається на положення статей 37, 368, 369, 371 ЦПК України та статті 115, 116, 117, 190, 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України.
Представник заявника не оспорював факт того, що відступлення права вимоги відбулося до ухвалення рішення суду на користь ПАТ «Сведбанк», яке ПАТ «Дельта Банк» не оскаржувало.
З матеріалів справи вбачається, що представник ПАТ «Омега Банк» як правонаступник отримав виконавчий лист на виконання рішення суду.
Відступлення права вимоги за рішенням суду на користь ПАТ «Дельта Банк» не було.
Оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбутися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ЦПК України та Законом України «Про виконавче провадження», який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Частиною 5 статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Питання заміни сторони виконавчого провадження вирішується виключно судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 378 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
За таких обставин, на стадії виконавчого провадження можлива лише заміна сторони виконавчого провадження, а не заміна первісного стягувача у справі, як про те просить суд ПАТ «Дельта Банк» у своїй заяві.
Саме таку правову позицію висловила й колегія суддів Апеляційного суду міста Києва у своїй ухвалі від 14 квітня 2016 року, якою скасувала ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 11 березня 2016 року про задоволення заяви ПАТ «Дельта Банк» про заміну стягувача в цивільній справі.
З огляду на наведене, в задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись частинами 1, 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», статтями 37, 368, 369, 371, 378 ЦПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про заміну стягувача в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: