Справа № 755/10122/16-к
іменем України
"21" листопада 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали у кримінальному провадженні №12014100040017721 від 21.12.2014року по обвинуваченню: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Києва, громадянка України, українка, із середньою освітою, працює КП «Київпастранс», зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима.
у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.122 КК України
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6
обвинуваченої ОСОБА_3 -
Судом визнано доведеним, що 19.12.2014 року, приблизно о 05 год. 15 хв., ОСОБА_7 перебуваючи у коридорі перед входом до приміщення каси автобусного парку №2, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул..Празька,7 зіштовхнулась з ОСОБА_3 .
В цей час, на ґрунті не приязних відносин, що виникли між вищевказаними особами, ОСОБА_3 нанесла удар кулаком в область обличчя, а саме в ніс ОСОБА_7 , після чого остання нанесла удар кулаком в область спини ОСОБА_3 , на що остання відповіла ударом ноги в область паху ОСОБА_7 . Далі, ОСОБА_3 накинулась руками на ОСОБА_7 , яка у відповідь схопила за волосся ОСОБА_3 . Після цього, ОСОБА_3 схопила ОСОБА_7 за великий палець правої руки та почала його викручувати, чим спричинила останній тілесні ушкодження.
Згідно висновку СМЕ №3549 від 02.02.2015 року, при проведенні судово-медичної експертизи ОСОБА_7 та вивченні медичної документації на її ім'я, були виявлені наступні тілесні ушкодження:
А) закрита травма лівої кісті: синець, перелом основи 1-й п'ясної кістки зі зміщенням уламків;
Б) синці: в прекції лівої великої статевої губи - 1, на передній поверхні лівої гомілки у верхній третині - 1;
В) садна: в проекції горизонтальної гілки нижньої щелепи справа - 1, в правій завушній ділянці - 1, на фоні вищезазначеного садна в ділянці передньої поверхні лівої гомілки у верхній третині - 1;
Вказані ушкодження спричиненні тупими (тупим) предметом (предметами), що не відобразили в собі характерних властивостей травмую чого (травмуючи) предмета (предметів), за давністю утворення, враховуючи їх морфологічні особливості, можуть відповідати даті вказаній у постанові, тобто 19.12.2014 року.
Закрита травма правої кисті - відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоров'я).
Синці та садна - відносяться до тілесних ушкоджень легких (за критерієм тривалості розладу здоров'я).
Будучи допитаною в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України визнала повністю, від надання показів в судовому засіданні відмовилась у відповідності до вимог ст..63 Конституції України.
Суд сприймає таку процесуальну поведінку обвинуваченої ОСОБА_3 , так як відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Зокрема, будучи допитаним з дотриманням правил, передбачених частиною другою, третьою, п'ятою-чотирнадцятою статті 352 КПК України, у судовому засіданні та попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання потерпіла ОСОБА_7 надала суду показання в яких підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини вчинення кримінального правопорушення в частині його, часу, місця, способу вчинення, зокрема зазначила, що працювала в КП «Київпастранс». 19.12.2014 року, приблизно о 05 год. 15 хв., вона перебуваючи у коридорі перед входом до приміщення каси автобусного парку №2, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул..Празька,7 зіштовхнулась з ОСОБА_3 . В цей час, ОСОБА_3 , яка перебувала в агресивному стані нанесла удар кулаком їй в в ніс. Вона, почала боронитись та нанесла удар кулаком в область спини ОСОБА_3 . ОСОБА_3 накинулась руками на неї, вона у відповідь схопила за волосся ОСОБА_3 . Після цього, ОСОБА_3 схопила її за великий палець правої руки та почала його викручувати. В цей час їх розборонили та вона звернулась за медичною допомогою.
Вказані показання потерпілої суд визнає належними оскільки, вони прямо і непрямо підтверджують існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України.
Тобто, цими показаннями, які є процесуальними джерелами доказів, у розумінні ст. 84 КПК України, підтверджується час, місце та спосіб вчинення даного кримінального правопорушення.
Крім того, буду чи допитаним, у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_8 зазначила суду, що працювала в КП «Київпастранс»автобусний парк №2. Вона була наглядно знайома з ОСОБА_7 та ОСОБА_3 19.12.2014 року, приблизно о 05 год. 15 хв., вона побачила, що з невідомих їй причин між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 відбулась бійка. Під час, бійки ОСОБА_3 наносила удари ОСОБА_7 по різним частинам тіла. ОСОБА_7 , у відповідь схопила за волосся ОСОБА_3 . Під час бійки ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження.
Вказані показання свідка суд визнає допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України та належними в частині характеристики обвинуваченої та щодо показань, які стосуються підтвердження часу, місця та способу вчинення даного кримінального правопорушення.
Показання свідка суд сприймає, як належні та допустимі, оскільки вони цілком і повністю кореспондуються з фактичними обставинами встановленими в суді.
Дані показання свідка отримані у порядку, встановленому КПК України, а відтак, на думку суду, з точки зору допустимості є прийнятними та належними, оскільки, вони прямо і непрямо підтверджують існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів.
Тобто, цими показаннями, які є процесуальними джерелами доказів, у розумінні ст. 84 КПК України, підтверджується обставини регламентовані ст. 91 КПК України, а саме обставини вчинення даного кримінального правопорушення.
Обставин регламентованих ст. 87 КПК України вході судового розгляду встановлено не було.
В свою чергу, з досліджених судом, у порядку ст. 358 КПК України, у судовому засіданні, документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об'єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо відомостей, судовим слідством було встановлено наступне.
З протоколу проведення слідчого експерименту від 23.09.2015 року складеного слідчим СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_9 за участю потерпілої в присутності понятих та захисника в період часу з 15 год. 22 хв. по 15 год. 26 хв. слідує, що потерпілій були роз'ясненні її права передбачені КПК України.
При цьому, суд враховує, що даний протокол було підписано потерпілою без будь-яких зауважень та доповнень.
Тобто, даний доказ підтверджує показання потерпілої надані в ході судового розгляду.
Порушень вимог ст.ст. 104-106, 223, 240 КПК України судом не встановлено та сторонами не доведено., тож вказаний документ суд визнає належним і допустимим доказам, оскільки останній відповідає вимогам КПК України, а безпосередньо порушень вимог ст.ст. 87, 99 КПК України, судом не встановлено та сторонами не доведено, тобто він прямо і непрямо підтверджує існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, як-то обставини вчинення кримінального правопорушення та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України.
При цьому, з досліджених судом, у порядку § 3 Глави 28 КПК України, у судовому засіданні, висновків експертів, тобто докладних описів проведених експертом досліджень та зроблених за їх результатами висновків, судовим слідством встановлено наступне.
З висновків судово-медичних експертиз № 239/е від 07.03.2016 року та №3549 від 02.02.2015 року слідує, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримано тілесні ушкодження, які відносяться за ступенем тяжкості (критерієм небезпеки для життя) до легкого тілесного ушкодження та до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Зазначені висновки суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні відповідають вимогам КПК України, а безпосередньо порушень вимог ст.ст. 87, 101-102 КПК України, судом не встановлено та сторонами не доведено.
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.
За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні кримінальногоправопорушеня (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, за обставин, встановлених судом.
Тож, суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 122 КК України, оскільки вона своїми умисними діями спричинила умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінального правопорушення (злочину), особу винної та обставини, що пом'якшують та обтяжують її покарання.
Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Так, обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.
Підстав для визнання пом'якшуючою обставиною для ОСОБА_3 наявність щирого каяття, як про те вказано в обвинувальному акту, суд не убачає, оскільки щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
У судовому засіданні ОСОБА_11 свою вину визнала, від надання показань відмовилась, в ході судового розгляду вибачення у потерпілої не просила, критично свої дії не оцінила, що в своїй сукупності свідчить про те, що вона не розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро не кається, дійсно не бажає виправити ситуацію, що склалася з її вини.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.
Також, суд враховує, що обвинувачена ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце реєстрації, позитивну характеристику за місцем роботи, дані, щодо стану здоров'я, невстановленість судом наявності зв'язків з антигромадськими елементами, спосіб життя (працює, раніше не судима), що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім'ї та побуті, виражає допустимі соціальні зв'язки; ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), а саме: їх класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотиви і мету, способи, стадії вчинень, характери і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій, та вважає, за необхідне, при наявності обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винної при призначенні покарання за 122 КК України, суд вважає, що її виправлення можливо без ізоляції від суспільства і до обвинуваченої можливо застосування ст.75 КК України - звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При вирішенні цивільного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням (злочином) суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має прав пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, що кореспондується з нормами ст. 1177 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У судовому засіданні цивільний позивач пояснила, що матеріальна шкода у сумі 12088 грн. 15 коп. складається з вартості витраченої на лікування та надання правової допомоги, а щодо моральної шкоди, то вказала на те, що остання полягає у пережитих нею стражданнях.
Цивільний відповідач та її захисник заявлений цивільний позов в частині матеріальної шкоди не визнали у повному обсязі, моральну шкоду визнали.
В той же час, статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У даному випадку судом визнано доведеним, що цивільний відповідач своїми умисними діями вчинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, що завдало цивільному позивачу збитки пов'язаному з необхідністю тривалого лікування на загальну суму 7088 гривень 15 копійок.
В той же час, відомостей про належну сплату позивачем за надання юридичної допомоги суду не надано.
Таким чином, суд, вважає за можливе стягнути з цивільного відповідача доведений матеріальний збиток у сумі 7088 гривень 15 копійок.
Разом з тим, вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує, за яких обставин і якими діями вона завдана, в якій грошовій сумі потерпіла вказує на пов'язані з нею втрати та з чого при цьому виходить.
Зокрема, статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У відповідності ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Зокрема, п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N 4 від 31.03.95 року регламентовано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У даному випадку, судом встановлено, що цивільному позивачу було завдано моральну (немайнову) шкоду, яка полягає у душевних та фізичних стражданнях від вчиненого відносно неї злочину.
За таких обставин суд, враховуючи наявність моральної (немайнової) шкоди у потерпілого, яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином), та виходячи з положень ст. 128 КПК України, та норм ЦК України, визначає розмір такої шкоди з урахуванням характеру та обсягустраждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивачка, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), стану здоров'я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану та з урахуванням інших обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості й вважає за не обхідне стягнути з цивільного відповідача на користь цивільного позивача 15000 гривень.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені, згідно даних обвинувального акту, відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -
Визнати винною ОСОБА_3 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України та призначити покарання у виді 2-х років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 , від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.
На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 , обов'язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з"являтись для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 суму в розмірі 22088 грн. 15 коп. на відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної злочином.
Речові докази, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.