02099, м. Київ, вул. Севастопольська, 14
справа № 758/780/16
провадження № 2/753/6229/16
(ЗАОЧНЕ)
"04" листопада 2016 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.
при секретарі СЕМЕНЧЕНКО Я.А.
за участю
позивача не з'явилася;
відповідача не з'явився;
третіх осіб не з'явилися;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Служби у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, Служби у справах дітей Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_2) про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу мають неповнолітній дітей, зокрема сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Діти проживають з позивачем та знаходяться на її повному утриманні. Відповідач, в свою чергу, ухиляється від виконання обов'язків по вихованню дітей. За наслідком наведеного позивач вважає, що є всі підстави позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітній дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
В судове засідання позивач не з'явилася, однак її представник надав заяву в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, розгляд даної справи проводити за його відсутністю та не заперечував проти заочного розгляду справи.
Треті особи - Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації та Служба у справах дітей Подільської районної у м. Києві державної адміністрації своїх представників не направили, проте надіслали заяву в яких просять суд слухати справу без участі їхніх представників, позовні вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав відносно синів підтримують.
Відповідач в судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак в матеріалах справи міститься нотаріально завірена заява про визнання позовних вимог.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 4 ст. 169, стст. 224-226 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України), оскільки представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи.
Суд, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, вважає встановленим наступні обставини.
Як встановлено судом, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу мають неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_1, виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві 30 травня 2002 року, актовий запис №924, та сина - ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_2, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві 20 червня 2006 року, актовий запис №1435 .
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Статтею 150 Сімейного кодексу України (далі по тексту - СК України) встановлено обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини. Визначено, зокрема, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування.
А частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Ті ж самі принципи закріплені Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, відповідно п. 6. та п. 7 якої проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Якнайкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто відповідає за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить насамперед на її батьках.
Судом встановлено, що діти проживають з матір'ю та знаходиться на повному її утриманні. Відповідач, участі у вихованні дітей не бере, про фізичний і духовний розвиток, їх навчання, підготовку до самостійного життя не піклується.
Матеріальну допомогу на дітей у добровільному порядку не надавав, у зв'язку з чим, рішенням Дарницького районного суду м. Києва з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на дітей. В подальшому між сторонами будо укладено нотаріально посвідчений договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на квартиру від 15 жовтня 2015 року.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем написано нотаріально посвідчену заяву, в якій він не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Наведене вище свідчить про ухилення відповідача - ОСОБА_2 від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей.
За змістом ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
У відповідності до п. 2 частини 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» встановлено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Таким чином, обов'язок нести відповідальність за дитину, її фізичний і моральний розвиток, її соціальне буття, здійснення прав щодо її захисту покладено на батьків. Обставини справи свідчать про небажання відповідача займатися вихованням дітей, а саме відсутність будь-яких дій, які б свідчили про його намір змінити обставини свого життя та вчинити дії, спрямовані на виховання дитини. Доказів щодо спростування таких обставин в матеріалах справи немає.
Водночас Пленум Верховного Суду України в п. 15 зазначеної вище постанови роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно висновку Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації №101-1398/03 від 16 лютого 2016 року, наданого в ході розгляду питання щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відповідно до рекомендацій комісії з питань захисту прав дитини (протокол від 11.02.2016 року №3) встановлено, що відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не намагається забезпечити достатній життєвий рівень дітям, не турбується про стан їх здоров'я. Тому орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав відповідача відносно малолітніх синів.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
За змістом ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ЦПК України відповідач може визнати позов протягом усього часу судового розгляду. А згідно з частиною 4 цієї статті у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальні частині рішення посилання на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Враховуючи встановлені по справі обставини, вимоги чинного національного та європейського законодавства, що регулюють спірні правовідносини та те, що дії відповідача стосовно визнання позову не суперечать закону та не порушують прав, свобод та інтересів інших осіб, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України покладаються на відповідача. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 551,20 грн.
На підставі викладеного та керуючись стст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства» стст. 7, 150, 155, 164 Сімейного кодексу України, стст. 88, 169, 174, 208, 209, 214, 215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 551 грн. 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було проголошено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.