Провадження № 11-сс/774/1382/16 Справа № 200/18959/16-к Слідчий суддя - ОСОБА_1 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія: ст. КПК України
16 листопада 2016 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
При секретарі ОСОБА_5
За участю:
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2016 року, якою до
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця м. Дніпро, що проживає по АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 311 КК України,
продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 09:00 годин 09 січня 2017 року, -
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 порушує питання про скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді від 08.11.2016 р. та постановлення нової ухвали, якою обрати відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з застосуванням електронного засобу контролю, а у разі відмови у цьому - зменшити розмір застави до суми, що не перевищує вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 про продовження строків тримання під вартою ОСОБА_8 .
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, що є особливо тяжким злочином, та ч. 3 ст. 311 КК України, що підтверджується протоколами огляду та обшуку, поясненнями свідка, висновками експертів та іншими матеріалами. Відповідно, існують доведені в судовому засідання прокурором ризики того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що власне ним і вчинялось, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання вищезазначеним ризикам. З наведеного слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 на два місяці, а саме до 09:00 год. 09 січня 2017 року.
Обґрунтовуючи вимоги своєї апеляційної скарги, адвокат ОСОБА_7 зазначає, що вищезазначена ухвала слідчого судді є необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню через істотне порушення норм кримінального процесуального закону.
Так, на думку захисника, слідчий суддя, дійшов висновку про доведеність обґрунтованості підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення без безпосереднього дослідження доказів, якими вона обґрунтовується, що є порушенням вимог ст. 23 КПК України та свідчить про істотну неповноту судового розгляду.
Апелянт зазначає, що застосування будь - якого запобіжного заходу до ОСОБА_8 не має на меті забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки в своєму клопотанні слідчий, окрім загальних і абстрактних фраз, не наводить конкретних обставин, передбачених КПК України, що обгрунтовують заявлені ризики.
Вказує, що слідчий суддя взяв до уваги докази, які є недопустимими, а також в цілому слідчим та прокурором не надано вагомих доказів вчинення ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення, а предмет цього правопорушення взагалі відсутній.
Також зазначає, що слідчий суддя безпідставно посилається на те, що вищезгадане кримінальне правопорушення є особливо тяжким злочином, оскільки ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 311 КК України, яке таким не є.
Вказує, що слідчим суддею не було взято до уваги достатньою мірою обставини, що характеризують особу підозрюваного, зокрема те, що він не має судимості, позитивно характеризується, має постійне місце проживання та неповнолітню дитину на утриманні, а також не було розглянуто можливість застосування до нього альтернативних, менш обтяжливих запобіжних заходів.
Також зазначає, що слідчий суддя, визначаючи ОСОБА_8 альтернативну заставу у розмірі 1.015.586 грн., вийшов як за межі, встановлені процесуальним законом для випадків вчинення тяжких злочинів, так і за розумні межі, порушивши при цьому вимоги ст. 182 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача; захисника та підозрюваного, які апеляційну скаргу підтримали з викладених у ній підстав; думку прокурора, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував; дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що остання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали слідчого судді, останній при її постановленні дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, в той час як фактично останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 311 КК України, що у розумінні ст. 12 КК України є тяжким злочином. Крім того, строк тримання цього підозрюваного під вартою слідчим суддею було продовжено на 61 день, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 197 КПК України.
За таких обставин оскаржувана ухвала не може залишатися в силі та підлягає скасуванню, з постановленням згідно п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України нової ухвали.
Обговорюючи питання про обґрунтованість клопотання слідчого, колегія суддів приходить до наступного.
Так, згідно ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор;
3)недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою окрім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, має містити:
1)виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2)виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що зазначені обставини виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Як вбачається з наданих матеріалів, обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доводиться низкою доказів, в тому числі протоколом обшуку приміщення за місцем його проживання, показаннями свідків, та підтверджена достатньою мірою для вжиття щодо підозрюваного запобіжного заходу. Крім того, обґрунтованість цієї підозри раніше була предметом судового розгляду і знайшла об'єктивне підтвердження при первісному обранні ОСОБА_8 запобіжного заходу та під час перегляду відповідного рішення слідчого судді в апеляційному порядку. Не вбачається, що з цього часу виникли будь-які нові обставини, що спростували б обґрунтованість цієї підозри.
Доводи апелянта щодо недоведеності обґрунтованості підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також щодо недопустимості доказів, наведених стороною обвинувачення на її підтвердження, не можуть бути прийняті до уваги у зв'язку з вищенаведеним. Також приймається до уваги, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.
Обговорюючи питання про доцільність застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу, колегія суддів зважає на те, що ОСОБА_8 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, що є тяжким злочином у розумінні ст. 12 КК України, за яке законом про кримінальну відповідальність передбачене суворе покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна, а отже з метою уникнення такої відповідальності дійсно може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, і раніше фактично вчиняв такі дії та перебував у розшуку у межах досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
Крім того, ОСОБА_8 не працює та легального джерела доходів не має, інкриміновані йому кримінальні правопорушення були вчинені у складі групи осіб, що за даними слідства мала зв'язки з особами, причетними до незаконного обігу прекурсорів в інших регіонах України, а отже дійсно він може продовжити злочинну діяльність та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з доводами слідчого щодо наявності відносно ОСОБА_8 ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і про те, що ці ризики є вагомими, з часу застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшилися і не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання його під вартою, та оцінює критично доводи апелянта про те, що відомості про особу підозрюваного дають підстави для застосування до нього менш обтяжливого запобіжного заходу, ніж тримання його під вартою.
Обговорюючи питання про наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою, колегія суддів зважає на те, що у даному кримінальному провадженні необхідно вчинити низку слідчих дій, в тому числі отримати висновки призначених експертиз, відкрити матеріали сторонам кримінального провадження згідно ст. 290 КПК України, скласти та затвердити обвинувальний акт, у зв'язку з чим строк досудового розслідування був продовжений, а отже наявні достатні підстави для висновку про те, що досудове розслідування об'єктивно не може бути завершене до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання ОСОБА_8 під вартою.
Доводи апеляційної скарги захисника підозрюваного щодо надмірності розміру альтернативної застави, визначеної ОСОБА_8 , не можуть бути прийняті до уваги, як такі, що виходять за межі апеляційного розгляду, оскільки такий розмір застави був встановлений ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06.10.2016 р., якою до цього підозрюваного був первісно застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, яка на даний час не є предметом апеляційного оскарження.
Згадана ухвала слідчого судді була перевірена в апеляційному порядку та ухвалою суду апеляційної інстанції від 26.10.2016 р. була залишена без змін, в тому числі щодо розміру застави, який був визнаний обґрунтованим. Будь-які додаткові обставини, що свідчили б про необхідність зміни розміру даної застави, апелянтом не наведені.
За викладених обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення повного обсягу вимог апеляційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2016 року, якою до ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 311 КК України, продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 09:00 годин 09 січня 2017 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 09:00 годин 08.01.2017 р.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4