Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" квітня 2007 р.
12 год. 50 хвил. Справа № АС-27/75-07
вх. № 2413/1-27
Суддя господарського суду Харківської області
за участю секретаря судового засідання
представників сторін :
позивача -- Дробот С.І. - представника (за дорученням)
відповідача -- Сироткіна О.С. - головний державний податковий інспектор (за дорученням)
по справі за позовом Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханичний завод",м. Зміїв, Харківська область
до ДПІ у Зміївському районі, м. Зміїв, Харківська область
про скасування повідомлення-рішення
Позивач, казенне підприємство «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод», м. Зміїв Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002351500/0 від 19.05.2006 р. в частині застосування штрафної санкції в сумі 31571,88 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечують, посилаючись на матеріали перевірки. Представники відповідача вказують, що перевірку проведено у відповідності до приписів діючого законодавства, висновки перевірки ґрунтуються на документах податкового обліку позивача, зроблені на підставі ретельного документального аналізу податкової звітності позивача. Представники відповідача зазначають, що оскаржене рішення також цілком відповідає вимогам законодавства України, у зв'язку з чим прохають в задоволенні позовних вимог відмовити.
Дана справа розглядалася на підставі процесуальних норм Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що 19.05.2006р. фахівцями ДПІ у Зміївському районі було проведено документальну невиїзну перевірку підприємства позивача з питання порушення податкового законодавства. За результатами перевірки був складений акт перевірки № 158/15-039/08326540 від 19.05.2006 р. на фірмовому бланку без номеру. На підставі даного акту керівником ДПІ у Зміївському районі було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002361500/0 від 19.05.2006 р., згідно з яким позивач повинен сплатити до бюджету штрафну (фінансову) санкцію з податку на додану вартість у розмірі 20% та в сумі 999,48 грн. та № 0002351500/0 від 19.05.2006 р., згідно з яким позивач повинен сплатити до бюджету штрафну (фінансову) санкцію з податку на додану вартість у розмірі 50% та в сумі 49852,38 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Штрафні санкції позивачу застосовано на підставі п.п.17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Суд зазначає, що п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено застосування до платників податків штрафів у розмірі від 10 до 50 %, якщо платник не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків.
По даним перевірки 18.04.2006 р. підприємством сплачено 4997,42 грн. податку на додану вартість по податковій декларації за грудень 2005 р. Згідно платіжного доручення №384 від 18.04.2006 р. на суму 5000,0 грн. підприємством сплачено до бюджету 5000,0 грн. податку на додану вартість.
Згідно розрахунку штрафних санкцій, доданого до акту перевірки підприємством 17.05.2006 р. сплачено по податковій декларації з ПДВ за грудень 2005 р. суми ПДВ 34397,17 грн. та 65307,58 грн. Дані висновки акту перевірки не відповідають дійсності та документально не підтверджуються.
Згідно податкової декларації з ПДВ №22944 від 20.01.2006 р. (декларація за грудень 2005 р.) підприємством по рядку 18.1 нараховано ПДВ до сплати в бюджет в сумі 336721,00 грн. Підприємством частково сплачена сума ПДВ до бюджету згідно наступних платіжних документів (платіжних доручень):
- №1388 від 27.12.2005 р. на суму 50 000,0 грн.
- №292 від 23.03.2006 р. на суму 7159,0 грн.
- №384 від 18.04.2006 р. на суму 5000,0 грн.
- №507 від 17.05.2006 р. на суму 34423,0 грн.
- №497 від 17.05.2006 р. на суму 2138,0 грн.
Вказані платіжні документи відповідачем не досліджувалися в акті перевірки. Відповідачем суму сплаченого ПДВ 17.05.2006 р. у розмірі 34397,17 грн. та 65307,58 грн. віднесено на сплату по податковій декларації за грудень 2005 р. без дослідження призначення платежу в платіжних дорученнях. Згідно платіжного доручення №507 від 17.05.2006 р. на суму 34423,0 грн. підприємством зазначено призначення платежу: ПДВ за грудень 2005 р.
Згідно платіжного доручення №497 від 17.05.2006 р. на суму 65577,0 грн. підприємством зазначено наступне призначення платежу: ПДВ за січень 2006 р. по уточнюючому розрахунку від 26.04.2006 р. - 60000,0 грн., 5% штраф за самостійно виявлену помилку - 3000,0грн., ПДВ за березень 2006 р. - 344,0 грн. , ПДВ за квітень 2006 р. - 95,0 грн., ПДВ за грудень 205 р. - 2138,0 грн.
Таким чином, підприємством по податковій декларації з ПДВ за грудень 2005 р. 17.05.2006 р. сплачено ПДВ 34423,00 грн. та 2138,00 грн., а не 34397,17 грн. та 65307,58 грн., як зазначено в розрахунку штрафних санкцій у додатку до акту перевірки, тому сума штрафної санкції не відповідає дійсності та спростовується платіжними дорученнями №384 від 18.04.2006 р., №507 та 497 від 17.05.2006 р.
Відповідно до п. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» обов»язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов»язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов»язкового платежу). Тому при сплаті податкових зобов»язань за конкретний період обов»язок підприємства щодо сплати податку на додану вартість припиняється із сплатою податку за конкретний період. Згідно п. 2 ст. 12 фінансові установи виконують доручення платників податків та зборів (обов»язкових платежів) на перерахування податків та зборів (обов»язкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.
Згідно п. 5 ст. 50 «Бюджетного кодексу України» податки, збори (обов»язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визначаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.
Ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачає джерела погашення податкових зобов»язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платника податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг. За рішенням органу стягнення суми ПДВ не стягувались, тому застосування норми, передбаченої п. 7.7. Закону є неправомірним.
Враховуючи вищевикладене, при нарахуванні штрафних санкцій відповідачем не було прийнято до уваги призначення платежу згідно платіжних доручень на сплату ПДВ. Сплачені суми ПДВ відповідачем, всупереч зазначеного позивачем призначення платежу, відносились на погашення податкового боргу, що виник раніше, штрафних санкцій, а не проводились як сплата поточних платежів, що привело до неправомірного нарахування штрафних санкцій. Платіжні документи про сплату поточних платежів по податкових деклараціях при перевірці не досліджувались.
За таких обставин, позовні вимоги правомірні та підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного,
Керуючись ст. 8 Конституції України, ст.ст. 4, 8, 17, 50, 94, 161- 163 , 164-167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
Позовні вимоги задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Зміївському районі № 0002351500/0 від 19.05.2006 р. в частині застосування штрафної санкції у сумі 31571,88 грн.
Стягнути з державного бюджету на користь казенного підприємства «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» суму судового збору в розмірі 3,40 грн.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Постанову по даній справі в повному обсязі виготовлено 10.04.2007р. о 10-00 год.
Суддя