Провадження № 22-ц/774/7812/16 Справа № 203/3209/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Маймур Ф. Ф. Доповідач - Каратаєва Л.О.
Категорія 49
17 листопада 2016 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Каратаєвої Л.О.
суддів: - Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю.
за участю секретаря - Григор'євої В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, -
Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2016 року позов ОСОБА_5 задоволено. Шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, зареєстрований 15 листопада 2008 року Красногвардійським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №1085 - розірвано.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2016 року у задоволенні заяви відповідачки ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення від 09 серпня 2016 року, ухваленого у цивільній справі № 203/3209/16-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 15 листопада 2008 року між сторонами у справі було укладено шлюб, зареєстрований Красногвардійським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області за актовим записом №1085 (а.с.6).
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась спільна дитина - син ОСОБА_6, про що 01 лютого 2011 року в книзі реєстрації народжень зроблено відповідний актовий запис за №104 (а.с.5).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності, обґрунтованості та наявності правових підстав для їх задоволення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
При розгляді справ про розірвання шлюбу, суд за правилами ст. 112 СК України з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства (ст. 111 СК України).
За змістом ст. 111 СК України суд не зобов'язаний призначати строк для примирення подружжя.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (далі - Постанова), суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Передбачене ч. 1 ст. 111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК України). Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей. При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначив, що фактично шлюбні відносини припинені з відповідачкою з літа 2013 року. Після цього часу сторони мешкають окремо один від одного, спільне господарство не ведуть. До 2013 року сторони не жили як подружжя, хоча і мешкали в одній квартирі, сварки та непорозуміння, що виникли між ними, призвели до втрати почуттів один до одного, поновити які не вдалося. Зазначаючи, що у сторін різні погляди на життя, життєві пріоритети, позивач просив розірвати шлюб, без надання часу на примирення, яке є неможливим.
Доводи апелянта, що судом першої інстанції порушено ч.1 ст.111 СК України, оскільки не надано сторонам часу на примирення, є необґрунтованим, оскільки чинне законодавство України не передбачає обов'язковості надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку на примирення.
Позивач категорично заперечував щодо можливості примирення, а відповідач не заявляла такої вимоги в апеляційній інстанції.
Згідно ч.1 ст. 24 СК, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 55 СК, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Положеннями ч. 3, 4 ст. 56 СК передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням прав дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Доводи апеляційної скарги, що сторони не припиняли подружніх відносин, не приймаються до уваги, оскільки апелянтом не надано жодних допустимих доказів, в розумінні ст. 57-59 ЦПК України. Наявні в матеріалах справи посадочні документи та обмінна путівка, не підтверджують факту перебування сторін у шлюбних відносинах, оскільки зазначені документи видані лише на ім'я ОСОБА_4 (а.с.40-41).
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як таке, що відповідає вимогам ст..231, 214 ЦПК.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: