Провадження № 22-ц/774/7463/16 Справа № 208/3075/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Каратаєва Л.О.
Категорія 50
17 листопада 2016 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Каратаєвої Л.О.
суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю секретаря - Григор'євої В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання сина, який продовжує навчання, -
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 липня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання сина, який продовжує навчання, задоволено частково. Стягнуто аліменти з ОСОБА_5, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на його утримання, в розмірі 1500 грн. на період його навчання в Національному університеті «Львівська Політехніка», тобто до 30 червня 2019 року, але не більше як до досягнення ним двадцяти трьох років. Стягнення аліментів з ОСОБА_5 провадити щомісяця, починаючи з 17 травня 2016 року. В силу ст. 367 ЦПК України рішення по справі в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Стягнуто з ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп. на користь держави.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_4 на даний час потребує матеріальної допомоги, у зв'язку з тим, що не працює та навчається на денному відділені Національного університету "Львівська Політехніка", що підтверджується довідкою з місця навчання від 08 лютого 2016 року, а також договором № 3612-05, укладеним між ОСОБА_6 (матір'ю позивача) та Національним університетом "Львівська політехніка", згідно якого термін навчання становить до 30 червня 2019 року та загальна вартість навчання за перший курс становить 8 200 грн., другий - 9020 грн., третій - 9920 грн., четвертий 10910 грн., що не заперечується відповідачем.
Згідно до наданої суду квитанції до прибуткового касового ордера № 01970, та № 10322, третьою особою, ОСОБА_6 08 серпня 2015 року та 12 лютого 2016 року за навчання позивача ОСОБА_4 була проведена оплата в розмірі 8 200 грн.
ОСОБА_4 на час навчання проживає у гуртожитку Національного університету "Львівська політехніка", оплата якого на рік складає 2292 грн., що вбачається з наданих суду чеків.
Також встановлено, що відповідач ОСОБА_5 має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, тому як працює та займається підприємницькою діяльністю.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 з 2015 року навчається в Національному університеті "Львівська Політехніка", відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу сину на період його навчання та враховуючи, що з відповідача на час винесення рішення стягуються аліменти ще на двох дітей Дмитра, ІНФОРМАЦІЯ_2, Дениса, ІНФОРМАЦІЯ_3, а також те, що дитина ОСОБА_7 проживає та знаходиться на утриманні відповідача, суд першої інстанції стягнув 1500 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 199 СК України визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.. 182 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Аналіз ст. 199, 200 СК України вказує на те, що законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4, що відповідач має змогу платити більшу суму аліментів, є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції, приймаючи рішення врахував всі надані сторонами докази, а саме рівень доходів відповідача, те, що на утриманні ОСОБА_5, окрім позивача, перебуває ще двоє дітей, на утримання яких відповідач виплачує аліменти в розмірі 2000 грн. на кожного. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що прожитковий мінімум для особи відповідного віку, до яких відноситься позивач, становить 1450 грн., що визначено Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 р. 928-VIII, а судом першої інстанції стягнуто на утримання 1500 грн. Крім того, позивач має працездатну матір, яка несе рівноцінний обов'язок по його утриманню, як і батько.
Посилання ОСОБА_4, що у відповідача та ОСОБА_6 наявний спір про подій майна, суд не приймає до уваги, оскільки дані факти не стосуються наявного спору.
Одночасно колегія суддів вважає, що поза увагою суду залишилися обставини зміни матеріального становища ОСОБА_5, оскільки їм не надано будь-якої оцінки та вони не досліджувалися в суді першої інстанції, хоча докази цього містяться в матеріалах справи. Так апелянт посилається, що він не може сплачувати аліменти по утриманню дитини, яка продовжує навчання, оскільки його доходи від підприємницької діяльності значно зменшилися, що підтверджується відповідними деклараціями про дохід (а.с.23, 24, 89, 81). Середній рівень доходу за 2016 р. відповідача становить 8300 грн.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити в частині суми аліментів, що підлягає стягненню, зменшивши її з 1500 грн. до 1000 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 липня 2016 року в частині розміру аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 змінити, зменшивши їх до 1000 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: