Справа № 215/2708/15-к
1-кп/215/58/16
21 листопада 2016 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу
у складі:
головуючого по справі - судді - ОСОБА_1
з участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5
представника потерпілого ОСОБА_6 - ОСОБА_7
потерпілих - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10
обвинуваченого - ОСОБА_11
захисника - ОСОБА_12
представника цивільного відповідача - ОСОБА_13
цивільного відповідача - ОСОБА_14
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження № 12015040230000131 про обвинувачення
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Алушта, Автономної республіки Крим, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2
за ч.2 ст.286 КК України
12 березня 2015 року приблизно о 19 годині 45 хвилин водій ОСОБА_11 , керуючи технічно справним автомобілем «DAEWOO LANOS TF69Y ЗНГ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в темний час доби слідував по освітленій зовнішнім вуличним освітленням проїзній частині дороги вул. 23-го Лютого з боку вул. Краснознаменої в напрямку вул. Конституційної в Тернівському районі м. Кривого Рогу, наближаючись до зупинки громадського транспорту «вул. Косигіна», розташованої ліворуч по ходу руху автомобіля.
В цей час, навпроти вказаної зупинки на освітленій ділянці проїзної частини, з права наліво по ходу руху автомобіля, дорогу вул. 23-го Лютого в темпі спокійного кроку переходили пішоходи ОСОБА_6 та ОСОБА_15 .
Дійшовши до середини проїзної частини, пішоходи ОСОБА_6 та ОСОБА_15 , не створюючи небезпеки для руху або перешкоди водієві ОСОБА_11 , зупинилися поза смугою руху автомобіля «DAEWOO LANOS TF69Y ЗНГ» на лінії розмітки 1.3 (двійній суцільній лінії), яку відповідно до розділу 34 Правил дорожнього руху України забороняється перетинати.
Водій ОСОБА_11 , наближаючись до зупинки громадського транспорту «вул. Косигіна», не маючи перешкод для своєчасного виявлення пішоходів ОСОБА_6 та ОСОБА_15 , що стояли на лінії розмітки 1.3, повинен був рухатися щодо них з безпечним інтервалом, а у разі неможливості такого руху, водій ОСОБА_11 повинен був розцінити їх як перешкоду та негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, або безпечного для інших учасників руху, об'їзду перешкоди, але проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, та виїхав на дорожню розмітку 1.3, чим порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме вимоги п.п. 1.5, 2.3 б), 1.10, 12.3 та розділу 34 Правил дорожнього руху України, згідно яких:
-«1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху ... не повинні створювати небезпеку ... для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
-«2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
... б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, ...»;
-«1.10 Терміни, що наведені у цих Правилах, мають таке значення: безпечний інтервал - відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об'єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху...»;
-«12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу ...»;
-«Розділ 34. Дорожня розмітка. ... Лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється...».
В даній дорожній обстановці водій ОСОБА_11 шляхом обрання безпечного інтервалу або своєчасного застосування гальмування мав об'єктивну можливість уникнути наїзду на пішоходів, однак в результаті порушення вказаних правил безпеки дорожнього руху, виконання яких було необхідною умовою для запобігання події, водій ОСОБА_11 на проїзній частині дороги 23-го Лютого в Тернівському районі м. Кривого Рогу, навпроти зупинки громадського транспорту «вул. Косигіна», вчинив наїзд керованого ним автомобілю «DAEWOO LANOS TF69Y ЗНГ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на пішоходів ОСОБА_6 та ОСОБА_15 .
Внаслідок ДТП ОСОБА_15 спричинено смерть, а ОСОБА_6 травмований.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №523 від 13.03.2015 потерпілому ОСОБА_15 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: синців та саден обличчя, забитої рани лівої скроневої області, крововиливів у м'які тканини голови, осколкового перелому лівої скроневої кістки, крововиливу під оболонки та речовину мозку, переломів ребер по лівій передньопаховій лінії 7- 9-го ребер, 1-го по біляхребцевій лінії ліворуч, праворуч по передньопаховій лінії 6-9-го ребер; розриву селезінки, розриву капсули печінки, гемоперитонеуму; бампер-перелому лівої великогомілкової кістки, поперечного перелому лівої малогомілкової кістки, синців, саден кінцівок, рваних ран правої стопи, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, та знаходяться у причинному зв'язку із настанням його смерті.
Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №136 від 14-26.07.2016 року потерпілому ОСОБА_6 були спричинені наступного роду тілесні ушкодження: закрита травма тазу та органів тазу; розрив лонного зчленування зі значною діастазою, перелом тіла крижі ліворуч, з поза черевним крововиливом, що призвело до виникнення після травматичного порушення сечовиділення, перелом поперекового відростку 5-го поперекового хребця, крайовий перелом внутрішнього виростку правої плечової кістки зі зміщенням відламку, що ускладнився після травматичною нейропатією правого ліктьового нерву, садна обличчя та грудної клітини, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які призвели до стійкої втрати загальної працездатності не менш ніж на 1/3, понад 33 %.
Відповідно до висновку автотехнічної експертизи №58/27-88 від 08.05.2015 в діях водія ОСОБА_11 по керуванню автомобілем «DAEWOO LANOS TF69Y ЗНГ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вбачаються невідповідності вимогам п.12.3. Правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв'язку з наїздом на пішоходів ОСОБА_15 та ОСОБА_6 .
Таким чином, між порушенням ОСОБА_11 правил безпеки дорожнього руху, а саме вимог п. 12.3. Правил дорожнього руху України та настанням наслідків - спричинення смерті потерпілому ОСОБА_15 та тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 , є прямий причинний зв'язок.
Пред'явлене ОСОБА_16 обвинувачення суд визнає доведеним і кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України, зокрема за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого та тяжкі тілесні ушкодження.
Обвинувачений ОСОБА_11 в судовому засіданні винним себе у інкримінованому йому злочині визнав повністю і підтвердив, що дійсно, при зазначених у вироку обставинах отримав від ОСОБА_14 ключі і документи на автомобіль Део Ланос, та керуючи ним в районі зупинки «Косигіна» скоїв зіткнення з пішоходами. Допустив неуважність до дорожньої обстановки через різке освітлення зустрічного транспорту та дощову погоду. Щиpо розкаюється і шкодує про вчинене.
Допитана в якості потерпілої ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що чоловік ОСОБА_15 ввечері повідомив, що йде до свого гаража. Після чого від сусідів дізналась про ДТП, та відразу прийшла на місце аварії. При призначенні міри покарання просила суворо не карати обвинуваченого
Потерпілий ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що свідком ДТП не був, про аварію дізнався від своїх близьких.
Допитана в якості потерпілої ОСОБА_10 показала, що про ДТП дізналась від ОСОБА_8 .
Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не зявився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Приймаючи до уваги те, що обвинувачений повністю визнав свою вину в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочині, погодився з усіма обставинами та кваліфікацією вчиненого ним діяння, а прокурор не висловив жодних заперечень щодо всіх встановлених обставин, суд, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, враховуючи відсутність заперечень учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, що всі учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, переконався у добровільності їх позиції та роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Пpи пpизначеннi покаpання суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують покарання.
Вiдповiдно до ст.12 КК Укpаїни, вчинений ОСОБА_16 злочин є тяжким злочином.
Суд враховує данні щодо особи ОСОБА_16 , який посередньо характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, не працює.
Обставинами, які пом'якшують покаpання, суд визнає щире каяття, повне визнання вини обвинуваченим.
Обставин, які обтяжують покаpання, судом не встановлено.
З урахуванням зазначених обставин, суд дiйшов висновку про необхідність призначення покарання згідно вимог ст.50 КК України з метою виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним інших правопорушень в межах санкції ст. 286 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі з позбавлення права керування транспортним засобом, звільнивши особу від відбування покарання з іспитовим строком згідно ст.75 КК України.
Питання про долю речових доказів і наданих до суду документів підлягає вирішенню відповідно до вимог ч.9 ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати, а саме, витрати, пов'язані із залученням експерта в розмірі 1473,12 грн., підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави на підставі ч.2 ст.124 КПК України.
Питання про запобіжний захід, обраний обвинуваченому у виді домашнього арешту, та про тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом вирішенню не підлягають у зв'язку зі спливом строку їх застосування та відсутністю клопотань про їх продовження.
Крім того, в ході судового розгляду кримінального провадження потерпілою ОСОБА_8 пред'явлено цивільний позов до ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ПрАТ«Страхова компанія «Уніка», про стягнення матеріальної шкоди, завданої злочином.
Обвинувачений та його захисник, представник цивільного відповідача ОСОБА_13 не заперечували проти позову .
Цивільний відповідач ОСОБА_14 заперечував проти позову.
Суд вважає, що заявлений цивільний позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно ст.ст.1166, 1167 ЦК України - особа яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати, майнову та моральну шкоду завдану винними, незаконними діями.
Згідно ст.ст. 1,6,22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду. Страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_11 якому власником передано право користування та керування автомобілем «Daewoo Lanos Tf 69 Y ЗНГ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована ОСОБА_14 в ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» . В полісі № АІ № 3001171 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, власників наземних транспортних засобів зазначений ліміт відповідальності за заподіяну шкода здоров'ю і життю у розмірі 100000 грн. на одного потерпілого. За шкоду, заподіяну майну ліміт відповідальності 50000 грн. на одного потерпілого (ст. 9 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
Відповідно до ст. 27.4 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених, законом на день настання страхового випадку.
Витрати на ритуальні послуги, які підтверджуються матеріалами справи (а.с.8-11 т.3, ас.46 т.4) складають 32560,00 грн. Мінімальна заробітна плата на день настання страхового випадку складає 1218,00 грн. Отже ліміт відшкодування складає: 12х1218,00=14 616,00 грн. Тому слід стягнути на користь позивача витрати, пов'язані на похованням, з ПраТ «Страхова компанія «Уніка» у розмірі 14616,00 грн., а в іншій частині 32560 - 14616 = 17944 грн. з обвинуваченого ОСОБА_11 .
Згідно п.6 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).
Тому з цих підстав в задоволенні позовних вимог ОСОБА_17 до ОСОБА_14 , яким передано ОСОБА_11 право користування автомобілем разом з свідоцтвом про його реєстрацію, слід відмовити.
Крім того, в ході судового розгляду кримінального провадження потерпілим ОСОБА_6 пред'явлено цивільний позов до ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ПрАТ«Страхова компанія «Уніка», про стягнення витрат на лікування, моральної шкоди та витрат на правову допомогу .
Обвинувачений та його захисник, представник цивільного відповідача ОСОБА_13 частково заперечували проти позову .
Цивільний відповідач ОСОБА_14 заперечував проти позову.
Суд вважає, що заявлений цивільний позов підлягає частковому задоволенню згідно ст.ст.1166, 1167 ЦК України.
У п. 24.1 ст. 24 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. При цьому у п. 24.2. передбачено, що мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я, але не більше 120 днів.
Позивач зазначає в позові суму затрачену на лікування у розмірі 25811,32 грн. (а.с.19-147 т.3). Розмір вказаної шкоди не перевищує встановленого законом ліміту, а тому підлягає відшкодуванню страховою компанією в повному обсязі в порядку передбаченим п. 24. 2 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому вказану суму слід стягнути на користь ОСОБА_6 з ПрАТ «Страхова компанія «Уніка».
Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» також закріплено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 23 ЦК України, зазначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначені розміру відшкодування моральної шкоди судом враховуються вимоги розумності і справедливості, тому суд вважає відшкодування моральної шкоди позивачу у розмірі 30000,00 грн. обґрунтованим і справедливим.
Згідно до ст.26-1 вищевказаного Закону, страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, тобто 100000*5%=5000 грн.
Отже, на користь позивача слід стягнути в рахунок моральної шкоди з ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» 5000 грн., та різницю в сумі 25000 грн. - з ОСОБА_11 .
Відповідно до ст. 84 ЦПК України, положень Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», слід також стягнути з ОСОБА_11 витрати на правову допомогу в розмірі 8000 грн., які підтверджено матеріалами справи.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_6 слід відмовити
Керуючись ст. ст.323, 324 КПК України, суд
ОСОБА_11 визнати винуватим в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України від призначеного покарання ОСОБА_11 звільнити з іспитовим строком на 2 роки, зобов'язавши не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в уповноважений орган з питань пробації.
Речові докази і документи по справі:
- автомобіль «Daewoo Lanos Tf 69 Y ЗНГ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_14 , - залишити у власності останнього.
- медичну картку стаціонарного хворого №3143/130 на імя ОСОБА_6 , медичну картку стаціонарного хворого №У-7986 на імя ОСОБА_6 , амбулаторну картку ОСОБА_6 , медико-експертну справу відносно ОСОБА_6 , 8 рентген-знімків ОСОБА_6 - повернути ОСОБА_6 .
Цивільний позов ОСОБА_8 задовольнити частково, стягнути на користь ОСОБА_8 з ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» матеріальну шкоду у розмірі 14616,00 грн., стягнути з ОСОБА_11 матеріальну шкоду в розмірі 17944,00 грн.
В позовних вимогах до ОСОБА_14 відмовити.
Цивільний позов ОСОБА_6 задовольнити частково, стягнути на користь ОСОБА_6 з ПраТ «Страхова компанія «Уніка» матеріальну шкоду в сумі 25811,32 грн., моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн., та стягнути з ОСОБА_11 моральну шкоду в розмірі 25000,00 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_11 на користь держави судові витрати в сумі 1473 грн. 12 коп. за проведення судово-автотехнічних експертиз .
Скасувати накладений ухвалою Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 13.03.2015 арешт на майно - автомобіль «Daewoo Lanos Tf 69 Y ЗНГ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_14 .
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Тернівський районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.