07 листопада 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
МазурЛ.М., ЗавгородньоїІ.М., Попович О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за заявою Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні ім. О.Ф. Мальцева, заінтересована особа - виконавчий комітет Київської районної в м. Полтаві ради, про визнання особи недієздатною та призначення опікуна, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 01 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 04 травня 2016 року,
У грудні 2015 року Полтавська обласна клінічна психіатрична лікарня ім. О.Ф. Мальцева звернулась до суду із заявою про визнання недієздатним ОСОБА_5 та встановлення над ним опіки.
Подана заява обґрунтована тим, що ОСОБА_6 є інвалідом ІІ групи по психічному захворюванню, перебуває на лікуванні в Полтавській обласній клінічній психіатричній лікарні ім. О.Ф. Мальцева, самостійно забезпечити свої життєві потреби не може та потребує стороннього догляду, у зв'язку з чим заявник просив задовольнити заяву.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 01 лютого 2016 року заяву задоволено.
Визнано ОСОБА_6 недієздатним.
Встановлено над ОСОБА_6 опіку та призначено його опікуном - головного лікаря Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні ім. О.Ф. Мальцева ОСОБА_7
Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 04 травня 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_8 відхилено, рішення Київського районного суду м. Полтави від 01 лютого 2016 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_9, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Відповідно до ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
За приписами ч. 1 ст. 60 ЦК України у разі визнання фізичної особи недієздатною суд встановлює над нею опіку і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи заяву, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановили характер правовідносин сторін у справі та застосували вищевказані норми матеріального права, які їх регулюють, виходили з того, що відповідно до висновку комісійної амбулаторної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_6 страждає стійким хронічним розладом, що позбавляє його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а також врахувавши чинне рішення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради від 12 січня 2016 року № 13, як органу опіки та піклування, яким затверджено подання про призначення Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні ім. О.Ф. Мальцева в особі головного лікаря ОСОБА_7 опікуном над ОСОБА_6, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання ОСОБА_6 недієздатним та призначення ОСОБА_7 його опікуном.
Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.
На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 01 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 04 травня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: Л.М. Мазур
І.М.Завгородня
О.В.Попович