Ухвала
іменем україни
14 листопада 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Леванчука А.О., ІваненкоЮ.Г., Ситнік О.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2015 року,
У лютому 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 31 липня 2006 року між ним та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № DNH4KP30331815, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 2 936 грн 69 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік з кінцевим терміном повернення 31 липня 2008 року.
На забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору було укладено договір поруки № 167 з публічним акціонерним товариством «Акцент-Банк» (далі - ПАТ «Акцент-Банк»).
Також ОСОБА_5 згідно анкети-заяви поручителя від 31 липня 2006 року поручився за виконання позичальником умов вищезазначеного кредитного договору.
Посилаючись на те, що у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору станом на 22 жовтня 2013 року виникла заборгованість у розмірі 42 895 грн 74 коп., а саме: заборгованість за кредитом у сумі 2 936 грн 70 коп.; заборгованість з відсотків за користуванням кредитом у сумі 13 399 грн 32 коп.; пеня у сумі 24 040 грн 88 коп.; штраф (фіксована частина) у сумі 500 грн; штраф (процентна складова) у сумі 2 018 грн 85 коп., позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованість у розмірі 32 895 грн 74 коп., солідарно з ОСОБА_4 та ПАТ «Акцент-Банк» 10 000 грн, а також стягнути з ОСОБА_4 витрати на правову допомогу у розмірі 3 200 грн.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2015 року у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення у справі, яким позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 31 липня 2006 року № DNH4KP30331815 станом на 31 липня 2008 року у розмірі 6 898 грн 50 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у сумі 2 936 грн 70 коп.; заборгованості за відсотками у сумі 2 741 грн 94 коп. та пеню у сумі 1 219 грн 86 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено. Провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито з підстав, передбачених ст. ст. 205, 310 ЦПК України.
У касаційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить змінити рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15, згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення штрафів, апеляційний суд врахував вищезазначену правову позицію Верховного Суду України та ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову у цій частині з урахуванням цих положень.
Вирішуючи спір щодо стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_5, апеляційний суд правильно виходив із положень ч. 4 ст. 559 ЦК України, якою передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Встановивши, що в анкеті-заяві поручителя ОСОБА_5 від 31 липня 2006 року не встановлено строку дії договору поруки, а строк дії кредитного договору сплинув 31 липня 2008 року, з позовом про стягнення заборгованості банк звернувся до поручителя у лютому 2014 року, тобто з пропущенням шестимісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_5
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицію Верховного Суду України, викладеною у постанові ввід 23 грудня 2015 року у справі № 6-436цс15.
Разом з цим вирішуючи спір щодо стягнення заборгованості з поручителя ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості, суд прийняв до уваги правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах від 1 липня 2015 року у справі № 6-745цс15 та від 2 грудня 2015 року у справі № 6-1349цс15 щодо застосування положень ст. ст. 16, 205, 310 ЦПК України та обґрунтовано закрив провадження у справі в цій частині позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, ст. 310 ЦПК України.
Отже, наведені в касаційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими і правильність вищезазначених висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення апеляційного суду слід залишити без змін.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» відхилити, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
А.О. Леванчук
Ю.Г. Іваненко О.М. Ситнік
Колегія суддів: