16 листопада 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,
Хопти С.Ф., Штелик С.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» до ОСОБА_3, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Новітні технології міста», про звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 листопада 2015 року та рішення апеляційного суду Київської області від 22 червня 2016 року,
У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство «Європейський газовий банк» (далі - ПАТ «Єврогазбанк») звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 30 серпня 2013 року між банком та товариством з обмеженою відповідністю «Новітні технології міста» (далі - ТОВ «Новітні технології міста») було укладено кредитний договір, до якого в подальшому були внесені зміни і доповнення, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 36 млн. 400 тис. грн зі сплатою 25 % річних з кінцевим строком повернення до 1 квітня 2015 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором 30 серпня 2013 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, предметом якої була земельна ділянка площею 9,0030 га, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташована с. Старі Безрадичі Обухівського району Київської області, належна іпотекодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 25 жовтня 2006 року. Оскільки позичальник та майновий поручитель взяті на себе зобов'язання за цими договорами не виконували, на вимоги банку не реагували, станом на 20 квітня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 48 560 629 грн 05 коп.
Ураховуючи наведене, позивач просив у рахунок погашення вказаної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки, зазначену земельну ділянку.
Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області
від 12 листопада 2015 року позов ПАТ «Єврогазбанк» задоволено.
У рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ «Новітні технології міста» перед ПАТ «Єврогазбанк» за кредитним договором від 30 серпня 2013 року у розмірі 48 560 629 грн 05 коп., в межах вартості предмета іпотеки, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 30 вересня
2013 року, зареєстрованим в реєстрі за № 2270, шляхом набуття права власності за ПАТ «Єврогазбанк» на земельну ділянку, загальною площею
9,0030 га, що належить іпотекодавцю ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 25 жовтня 2006 року Старобезрадичівською сільською радою Обухівського району Київської області, яка розташована у с. Старі Безрадичі Обухівського району Київській області,
з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку,
за ціною визначеною на підставі звіту про оцінку майна в сумі 30 117 736 грн.
Припинено право власності ОСОБА_3 на вказаний предмет іпотеки.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 22 червня 2016 року заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 листопада 2015 року в частині вирішення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки змінено: у рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ «Новітні технології міста» перед ПАТ «Єврогазбанк» за кредитним договором
від 30 серпня 2013 року у розмірі 48 560 629 грн 05 коп., яка складається із: суми кредиту - 36 340 000 грн; суми несплачених в строк відсотків за користування кредитом - 8 363 178 грн 09 коп.; суми неустойки - 3 857 450 грн 96 коп., в межах вартості предмета іпотеки звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 30 вересня 2013 року, зареєстрованим в реєстрі за № 2270, шляхом набуття права власності за ПАТ «Єврогазбанк» на земельну ділянку, загальною площею 9,0030 га, що належить іпотекодавцю ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 25 жовтня
2006 року Старобезрадичівською сільською радою Обухівського району Київської області, яка розташована у с. Старі Безрадичі Обухівського району Київській області, з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку, за ціною визначеною на підставі звіту про оцінку майна в сумі
30 117 736 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд (апеляційний суд лише змінив резолютивну частину рішення суду, зазначивши всі складові кредитної заборгованості), виходив із того, що позичальником за кредитним договором порушено строк та порядок виконання зобов'язань, позивач має право на звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, за ціною, визначеною на підставі звіту про оцінку майна та способом, визначений в іпотечному договорі.
Зазначені висновки судів відповідають вимогам закону.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судами встановлено, що 30 серпня 2013 року між ПАТ «Єврогазбанк» та ТОВ «Новітні технології міста» було укладено кредитний договір, до якого в подальшому були внесені зміни і доповнення, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 36 млн. 400 тис. грн зі сплатою 25 % річних з кінцевим строком повернення до 1 квітня 2015 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором 30 серпня 2013 року між ПАТ «Єврогазбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, предметом якої була земельна ділянка площею 9,0030 га, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташована с. Старі Безрадичі Обухівського району Київської області, належна іпотекодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 25 жовтня 2006 року.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Положеннями ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмет іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Суди наведене врахували та звертаючи стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності за ПАТ «Єврогазбанк» на земельну ділянку площею 9,0030 га, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташована с. Старі Безрадичі Обухівського району Київської області, вірно зазначив ціну предметі іпотеку, визначену на підставі звіту про оцінку майна у сумі 30 117 736 грн.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду України від 7 жовтня 2015 року № 6-1935цс15, від 14 вересня 2016 року № 6-1219цс16, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України (з подальшими змінами і доповненнями) має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Також слід зазначити, що у своїй касаційній скарзі ОСОБА_3 посилався на те, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 3 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 12 серпня 2015 року, було визнано державний акт на право власності на спірну земельну ділянку, виданий на його ім'я, недійсним, визнано право власності держави в особі Кабінету Міністрів України на спірне нерухоме майно та право користування ним за ДП «Київське лісове господарство», отже, він не є власником чи користувачем спірної земельної ділянки, яка є предметом іпотеки, а нового користувача не залучено до участі у справі.
Вказані доводи касаційної скарги не беруться судом касаційної інстанції до уваги, оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 лютого 2016 року вказані судові рішення в частині визнання недійсним державного акту та її витребування на користь ДП «Київське лісове господарство» скасовано та передано справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. Отже, посилання на зміну власника спірної земельної ділянки є передчасними.
Під час розгляду справи судами не були порушені норми матеріального й процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими та правильність висновків судів не спростовують, тому колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 листопада 2015 року в незміненій при апеляційному перегляді частині та рішення апеляційного суду Київської області від 22 червня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: В.І. Журавель
О.В. Закропивний
С.Ф. Хопта
С.П. Штелик