16 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/1781/15
Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Крусяна А.В.
при секретарі - Філімович І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство «Термінал-Укрхарчозбутсировина» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство «Термінал-Укрхарчозбутсировина» звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.05.2015 р. № 3130002202, № 3140002202, № 3150002202, № 3160002202 і № 0003172205.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач надав до перевірки всі первинні документи по операціям з контрагентами. Висновки відповідача суперечать вимогам Податкового кодексу України. Податкова інформація, на яку посилається відповідач в акті перевірки, не свідчить про нереальний характер угод позивача. Вказані в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою перевіряючих.
Відповідач заперечував проти позову з тих підстав, що під час проведення перевірки використано податкову інформацію, акти перевірок та зустрічних звірок контрагентів позивача. Висновки перевірки свідчать про нереальність господарських операцій позивача, відсутність зв'язку витрат з господарською діяльністю. Перевіркою встановлено відсутність об'єкта оподаткування по операціям з ТОВ «БТС «Арон». Позивачем не відображено суму податків, які утримані при виплаті доходів нерезидентам, у декларації за 2014 р.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 25.05.2015 р. № 3130002202, № 3140002202, № 3150002202, № 3160002202 і № 0003172205. Повернуто товариству з обмеженою відповідальністю Миколаївському підприємству «Термінал-Укрхарчозбутсировина» (ідентифікаційний код 13857469) судовий збір у сумі 487,20 грн. з Державного бюджету України.
На вказану постанову Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області подано апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ МП «Термінал-Укрхарчозбутсировина» повністю. Стягнути з ТОВ МП «Термінал-Укрхарчозбутсировина» на користь ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Колегією суддів встановлено, що у березні-квітні 2015 р. відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої складено акт від 06.05.2015 р. № 89/14-03-22-02/13857469.
Перевіркою виявлено наступні порушення, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень: п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2012-2014 р.р. на загальну суму 246492,00 грн.; п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 459513,00 грн.; п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 15450,00 грн.; п. 198.3 ст. 198, п. 200.3 ст. 200 ПК України, в результаті чого зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень і грудень 2014 р. на загальну суму 12793,00 грн.; п. 160.2 ст. 160 ПК України в частині утримання податку з доходів нерезидентів за 2014 р. у сумі 16835,35 грн.
На підставі акта перевірки 25.05.2015 р. відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- № 3130002202 на суму 308115,00 грн., у тому числі: 246492,00 грн. за основним платежем і 61623,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 3140002202 на суму 574391,00 грн., у тому числі: 459513,00 грн. за основним платежем і 114878,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 3150002202 на суму 23175,00 грн., у тому числі: 15450,00 грн. суми завищення бюджетного відшкодування і 7725,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 3160002202 на суму завищення від'ємного значення ПДВ 12793,00 грн.;
- № 0003172205 на суму 21044,19 грн., у тому числі: 16835,35 грн. за основним платежем і 4208,84 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
За період, який перевірявся відповідачем, позивач фактично займався наданням комплексу послуг по прийому, зберіганню, перевалці наливних вантажів (олії соняшникової, меляси), реалізовував олію соняшникову, мелясу, металоконструкції, у зв'язку з чим мав господарські відносини з наступними контрагентами: ТОВ "ОПТІС Україна"; ТОВ "Профінструмент-Україна"; ФОП ОСОБА_2; ТОВ "Спецмонтаж-СВ"; ТОВ "Техно-Торг"; ТОВ "ВКФ "Південні ресурси"; ТОВ "Теплотехкомплект"; ПП "Геохора"; ТОВ "Промтехелектро-Юг"; ТОВ "Кан 20"; ПП "Золоте сторіччя"; ТОВ "Сідрейл"; ТОВ "Євросталь Україна"; ТОВ "Газводмонтаж".
Відповідачем досліджувався договір купівлі продажу поліграфічної продукції позивача з ТОВ "ОПТІС Україна" від 17.04.2012 р. № 13857469. Сторонами угоди підписано накладні та податкові накладні, розрахунки проводилися в безготівковій формі, що підтверджено банківськими виписками. На доказ використання придбаної в ТОВ "ОПТІС Україна" продукції позивач надав суду акт списання від 31.12.2012 р.
В акті перевірки зазначено про недоліки в оформленні накладних в частині не зазначення відповідальної особи, яка прийняла бланки, та номеру доручення. Місцем складення накладних є м. Київ, а адресою місцезнаходження ТОВ "ОПТІС Україна" згідно договору купівлі-продажу є смт. Квасилів Рівненської області. До перевірки не надано товарно-транспортні накладні. Крім того, відповідач посилається на акт перевірки ТОВ "ОПТІС Україна", в якому досліджені операції з контрагентами-постачальниками і зроблено висновок про не встановлення фактичного руху товарів по ланцюгу постачальників ТОВ "ОПТІС Україна" та, відповідно, його покупців.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Згідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною і обов'язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що кореспондується з нормами ПК України.
Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Можливе порушення податкового законодавства контрагентом позивача, а тим більше по ланцюгу постачання, не означає "автоматичного" порушення вимог податкового законодавства самим позивачем. У позивача відсутній обов'язок і можливості перевіряти добросовісність своїх контрагентів. Акт перевірки, на який посилається відповідач, не містить дослідження операцій ТОВ "ОПТІС Україна" безпосередньо з позивачем. Ст. 61 Конституції України задекларовано індивідуальний характер юридичної відповідальності.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на недоліки в оформленні накладних, оскільки вони дають можливість встановити найменування, кількість і ціну придбаного товару, а відтак не свідчать про безтоварність операцій. Стосовно місця складення накладних суд звертає увагу відповідача, на те, що договір купівлі-продажу товару, як і накладні, складено в м. Києві, у той час як адресою реєстрації ТОВ "ОПТІС Україна" є смт. Квасилів Рівненської області. Даний факт не спростовує реальність господарської угоди, оскільки договір і накладні можуть складатися за місцезнаходженням філії, відокремленого підрозділу, складського приміщення тощо. Відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товару також не є беззаперечним доказом безтоварності операцій. Враховуючи невеликі розміри придбаної продукції, вона може бути перевезена будь-яким транспортом без складення товарно-транспортних накладних, які не є документами, що підтверджують здійснення господарської операції.
Встановлено, що у квітні-травні та липні 2012 р. позивач мав господарські відносини з ТОВ "Профінструмент-Україна", яке поставляло обладнання. До перевірки та суду надано рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, банківські виписки про оплату товару, а також акти списання на доказ використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача.
В обґрунтування висновку про нереальність операцій позивача з ТОВ "Профінструмент-Україна", відповідач зазначив про відсутність письмових договорів і товарно-транспортних накладних. З подорожніх листів службового автомобіля не можна встановити підприємства-постачальники, найменування товарно-матеріальних цінностей та особи, відповідальної за їх отримання. Крім того, відповідач посилається на акт перевірки ТОВ "Профінструмент-Україна", який відображає його взаємовідносини з контрагентами-постачальниками.
Недоліки в оформленні подорожніх листів, як і відсутність письмового договору, не свідчать про неможливість поставки товару від ТОВ "Профінструмент-Україна". З наданих відповідачу та суду первинних документів беззаперечно можна встановити номенклатуру, вартість і кількість придбаного товару, його використання позивачем, що свідчить про реальні дії сторін по виконанню взаємних обов'язків. Решта доводів відповідача не приймаються судом з підстав, викладених при аналізі операцій позивача з ТОВ "ОПТІС Україна".
На виконання договору поставки обладнання для залізничних колій від 19.04.2012 р. № 190412/1 ФОП ОСОБА_2 в травні 2012 р. поставив позивачу товари, що підтверджується рахунками-фактурами, приходним ордером, податковими, видатковими накладними, банківськими виписками. Факт використання придбаного товару в діяльності позивача підтверджується карткою обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів і актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.
В акті перевірки відповідач зазначив про відсутність договору з ФОП ОСОБА_2, товарно-транспортних накладних, а також недоліки в оформленні подорожніх листів.
Договір поставки з ФОП ОСОБА_2 надано суду. П. 2.1 договору передбачено, що поставка товару здійснюється постачальником на умовах СРТ (перевезення оплачується до м. Миколаєва). Крім того, відповідач посилається на акт перевірки ФОП ОСОБА_2 щодо реальності операцій з його постачальником. Висновки суду щодо безпідставності посилання на акт перевірки контрагента позивача викладені вище.
У серпні 2012 р. позивач мав господарські відносини з ТОВ "Спецмонтаж-СВ", яке поставило товари для автомобіля, що підтверджується рахунком, приходним ордером, податковою накладною та банківською випискою. Придбані товари використані для поточного ремонту службового автомобіля позивача, що підтверджується актами списання.
Обґрунтовуючи висновок про нереальність операцій позивача з ТОВ "Спецмонтаж-СВ", відповідач зазначив про відсутність письмових договорів і товарно-транспортних накладних. З подорожніх листів службового автомобіля не можна встановити підприємства-постачальники, найменування товарно-матеріальних цінностей та особи, відповідальної за їх отримання. Крім того, відповідач посилається на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Спецмонтаж-СВ".
Єдиною обставиною, яку може підтверджувати акт про неможливість проведення зустрічної звірки (складення якого не передбачено ані нормами ПК України, ані затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1232 Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок), - це непроведення зустрічної звірки. Отже, вказаний акт не є носієм інформації про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Враховуючи незначні обсяги придбаного товару (компресор, рідина для миття скла та чехол на кермо автомобіля), а також знаходження контрагента в м. Миколаєві, перевезення товару не потребувало складення додаткових документів, таких як товарно-транспортні накладні. Решта доводів відповідача не приймаються судом з підстав, викладених вище.
У серпні 2012 р. позивач придбав у ТОВ "Техно-Торг" ноутбук, на доказ чого надано рахунок-фактуру, видаткову та податкову накладні, виписку банку та акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.
Висновки відповідача про безтоварний характер операції обґрунтовані актом про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Техно-Торг", відсутністю письмового договору та товарно-транспортної накладної.
З наданих документів вбачається, що ноутбук придбано у всеукраїнському інтернет-магазині "Розетка". Доставка товару здійснюється зі складу постачальника чи кур'єрськими службами. Письмовий договір зазвичай не складається, оскільки замовлення товарів в інтернет-магазинах є фактично договором приєднання, передбаченим ст. 634 Цивільного кодексу України. На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відсутність письмового договору і товарно-транспортної накладної не свідчить про нереальність господарської операції. Висновки суду щодо доказової сили акту про неможливість проведення зустрічної звірки викладені вище.
У серпні 2012 р. ТОВ "ВКФ "Південні ресурси" поставило позивачу щебінь, що підтверджено видатковою та податковою накладними, банківською випискою. Щебінь використано позивачем для ремонту залізничних колій, автомобільної дороги та встановлення огорожі, на доказ чого надано акти списання так акт приймання-здачі відремонтованих об'єктів.
Обґрунтовуючи висновок про нереальність операцій позивача з ТОВ "ВКФ "Південні ресурси", відповідач зазначив про відсутність письмових договорів і товарно-транспортних накладних, а також посилається на акт перевірки ТОВ "ВКФ "Південні ресурси" по взаємовідносинам з його постачальником.
Висновки суду з аналогічних доводів відповідача викладені по іншим контрагентам позивача.
ТОВ "Теплотехкомплект" у листопаді-грудні 2012 р. поставило позивачу крани і фланець, на доказ чого надано рахунки, накладні та податкові накладні, а також банківські виписки. Використання придбаних товарів підтверджено актами списання.
Висновки відповідача мотивовані недоліками в оформленні видаткових накладних, відсутністю письмового договору та товарно-транспортних накладних і висновками акту перевірки ТОВ "Теплотехкомплект" по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками.
Позиція суду щодо аналогічних доводів відповідача по іншим контрагентам позивача викладена вище.
10.01.2013 р. Миколаївська обласна державна адміністрація надала позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду. На підставі заяви позивача про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для будівництва під'їзного залізничного шляху в межах території Галицинівської сільської ради 09.04.2013 р. позивач уклав з ПП "Геохора" договір № 9/4-2/1 на виготовлення проекту землеустрою. Виконання робіт підтверджується податковими накладними, актом надання послуг, виписками банку. Копію відповідного проекту землеустрою також надано суду. 26.12.2013 р. позивач уклав з Миколаївською обласною державною адміністрацією договір оренди земельної ділянки, проект землеустрою щодо відведення якої виготовило ПП "Геохора".
В акті перевірки відповідач дійшов висновку, що надані позивачем первинні документи не розкривають суть виконаних робіт, оскільки договір від 09.04.2013 р. не містить адреси земельної ділянки, проект землеустрою щодо відведення якої виготовило ПП "Геохора". Крім того, міститься посилання на акт про неможливість проведення зустрічної звірки останнього.
Колегія суддів звертає увагу на те, що не зазначення в договорі місця розміщення земельної ділянки не свідчить про нереальний характер операцій. З наданих позивачем суду документів вбачається, що ПП "Геохора" виконало роботи по виготовленню проекту землеустрою, без якого неможливим є укладення договору оренди землі.
У червні та вересні 2013 р. ТОВ "Промтехелектро-Юг" поставило позивачу товар для поточного ремонту службового автомобіля. Суду надано накладні, податкові накладні, приходний ордер, акти списання.
Висновки відповідача мотивовані відсутністю письмового договору та товарно-транспортних накладних і висновками акту перевірки ТОВ "Промтехелектро-Юг" по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками. Відповідач посилається також на порушення кримінального провадження за ознаками фіктивного підприємництва щодо ТОВ "Промтехелектро-Юг". Суд зазначає, що до набрання законної сили вироком суду за даним фактом наявність кримінального провадження не є належним доказом фіктивності операцій ТОВ "Промтехелектро-Юг". Стосовно решти висновків відповідача позиція суду викладена вище, при дослідженні операцій позивача з іншими контрагентами.
ТОВ "Кан 20" у серпні 2013 р. поставило позивачу абразивний порошок, що оформлено рахунком-фактурою, приходним ордером, видатковою та податковою накладними, товарно-транспортною накладною. Оплата товару здійснена в безготівковій формі, що підтверджується випискою банку.
Висновки відповідача про порушення податкового законодавства мотивовані відсутністю письмового договору, недоліками в оформленні видаткової накладної та актом про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Кан 20". Саме акт про неможливість проведення зустрічної звірки став підставою для висновку відповідача про відсутність у ТОВ "Кан 20" складських приміщень у смт. Побузьке Кіровоградської області, з якого було відправлено вантаж на склад позивача.
Оскільки суд не враховує в якості належного доказу акт про неможливість проведення зустрічної звірки з підстав, викладених вище, не є доведеним факт неотримання позивачем товару від ТОВ "Кан 20".
У вересні-жовтні 2013 р. позивач придбав у ПП "Золоте сторіччя" олію соняшникову нерафіновану на підставі договорів купівлі-продажу від 18.09.2013 р. № 18/09/13 і від 07.10.2013 р. № 07/10/13. Суду надано видаткові, податкові і товарно-транспортні накладні, виписки банку.
В акті перевірки зазначено, що на договорі від 07.10.2013 р. підпис та печатка продавця скановані, відсутні сертифікати та акти пропарки цистерн. Товарно-транспортні накладні не містять повної адреси пункту навантаження. Крім того, відповідач посилається на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Золоте сторіччя".
З приводу скасованого підпису та печатки на договорі суд зазначає, що ст. 207 Цивільного кодексу України надає право сторонам правочину використовувати факсимільне відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, а також електронний підпис. Відтак, волевиявлення сторін договору з приводу номенклатури, кількості та ціни продукції здійснене належним чином. Сертифікати та акти пропарки цистерн не є первинними бухгалтерськими документами для цілей оподаткування. Недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних не свідчать про безтоварність операцій, оскільки з їх змісту однозначно випливає найменування, кількість поставленого товару та його відвантаження від постачальника до позивача. Частину придбаної в ПП "Золоте сторіччя" олії соняшникової нерафінованої позивач поставив ТОВ "Агрекс". Відповідач не зазначив інших підстав для визнання угоди позивача з ТОВ "Агрекс" безтоварною, окрім невизнання нереальності операцій з ПП "Золоте сторіччя".
ТОВ "Сідрейл" надавало позивачу транспортно-експедиційні послуги по перевезенню меляси (патоки бурякової) за договором від 04.09.2013 р. № 04/09-13э. Сторони договору підписали протоколи узгодження ставок і договірної ціни, акт виконаних робіт, податкову накладну. Розрахунки здійснені в безготівковій формі.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що єдиною підставою для висновку відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин зазначено акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сідрейл". Позиція суду щодо належності такого доказу викладена вище.
У листопаді 2014 р. позивач придбав у ТОВ "Євросталь Україна" сітку тканну для фільтрів на клапани резервуарів. Позивач надав суду рахунки-фактури, видаткові, податкові накладні, банківські виписки та приходні ордери.
Апелянт вказує на відсутність письмових договорів і товарно-транспортних накладних, а також на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Євросталь Україна". Дані обставини не є підставами для визнання операцій безтоварними, про що зазначалося судом при дослідженні операцій позивача з іншими контрагентами.
У 2014 р. позивач укладав договори з ТОВ "Газводмонтаж": від 20.05.2014 р. № 20051 на виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва топочної; від 03.11.2014 р. № 03111 на виконання будівельно-монтажних робіт з ремонту внутрішньо майданчикових теплових мереж водопроводу; від 03.11.2014 р. № 03112 на виконання будівельно-монтажних робіт з ремонту мереж каналізації в будівлі БК-28; від 17.11.2014 р. № 17111 на виконання будівельно-монтажних робіт з модернізації мереж каналізації. До договорів надано договірні ціни, локальні кошториси, підсумкові відомості ресурсів, довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних робіт, банківські виписки, рахунки-фактури, податкові накладні, акт приймання-передачі основних засобів, декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.
Обґрунтовуючи висновки, викладені в акті перевірки, відповідач здійснив розрахунок необхідної кількості працівників для виконання замовлених позивачем робіт і встановив відсутність недостатність працівників ТОВ "Газводмонтаж" для виконання будівельно-монтажних робіт.
Колегія суддів звертає увагу на те, що ТОВ "Газводмонтаж" може залучати до виконання робіт фізичних осіб на підставі договорів цивільно-правового характеру, навіть без залучення субпідрядників. У такому випадку особи не будуть відображені в звітності щодо кількості працівників. Позивач позбавлений прав та можливостей для контролю за кількістю осіб, які здійснюють будівельно-монтажні роботи на його замовлення.
Разом з тим, перевіркою встановлено завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ "БТС "Арон" на суму 183333,33 грн. Зокрема, 09.03.2011 р. позивач перерахував ТОВ "БТС "Арон" попередню оплату за мелясу. Станом на кінець періоду, що підлягав перевірці, товар відвантажено не було. Строк позовної давності, визначений ст. 257 Цивільного кодексу України, сплив у березні 2014 р.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що на момент перевірки пройшов строк визначення грошових зобов'язань контролюючим органом.
Згідно п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Враховуючи вищевикладене положення, апелянт пропустив строк визначення суми грошових зобов'язань позивача по взаємовідносинам із ТОВ "БТС "Арон".
В акті перевірки вказано на порушення позивачем п. 160.2 ст. 160 ПК України. Так, за договорами з нерезидентами "Cardiff Trading OU", Естонія та "Peter Cremer GMBH", Німеччина не відображено податок на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірах 4951,66 грн. і 11883,69 грн. відповідно.
Згідно п. 160.1 ст. 160 ПК України (в редакції на момент виникнення правовідносин позивача з нерезидентами) будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.
Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, у тому числі, лізингова/орендна плата, що сплачується резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди.
Відповідно до п. 160.2 ст. 160 ПК України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3-160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Позивач надав суду платіжні доручення, згідно яких вбачається сплата відповідної суми податків.
Враховуючи всі викладені обставини колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.
Повний текст судового рішення виготовлений 18.11.2016 року.
Головуючий: О.В.Джабурія
Суддя: Н.В.Вербицька
Суддя: А.В.Крусян