15 листопада 2016 р. Справа № 876/3012/16
Львівський апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Гулида Р. М., Запотічного І. І.,
за участю секретаря Бедрій Х. П.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Виноградівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими донараховано суму 1127649,61 грн та 158422,84 грн податкових зобов'язань
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Виноградівському районі № 0002431752/0 від 19 березня 2010 року, яким донараховано ОСОБА_2 податкове зобов'язання у розмірі 158422,84 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Виноградівському районі № 0000441752/1 від 14 квітня 2010 року, яким донараховано ОСОБА_2 податкове зобов'язання у розмірі 1127649,61 грн.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року виправлено описку в вступній частині постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року у справі № 2а-1870/10/0770, а саме: дату постанови « 05 квітня 2016 року» змінено на « 04 квітня 2016 року».
Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач. У поданій апеляційній скарзі покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
У апеляційні скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що в ході перевірки, проведеної апелянтом на виконання покладених на нього законом обов'язків та повноважень, виявлено порушення позивачем податкового законодавства. Відтак апелянтом правомірно і в межах власних повноважень винесено оскаржені податкові повідомлення-рішення. Вказує, що позивачем приховувались реальні доходи від реалізації транспортних засобів з метою уникнення оподаткування.
Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, хоч і був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, що не перешкоджає слухати справу в його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Вивчивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що ДПІ у Виноградівському районі було проведено документальну невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо декларування доходів отриманих від здійснення операцій з рухомого майна за період з 1 січня 2006 року до 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт від 26 січня 2010 року № 9/1752/НОМЕР_1.
У акті перевірки містяться висновки про те, що ОСОБА_2 у 2006-2008 роках систематично здійснював господарську діяльність по ввезенню та митну територію Україну автотранспортних засобів, що підтверджується вантажно-митними деклараціями з метою їх подальшої реалізації та отримання прибутку, а фактична вартість транспортних засобів відповідно до вантажно-митних декларацій була значно нижчою за ціну реалізації. Зокрема, у 2006 році ОСОБА_2 ввезено 9 одиниць транспортних засобів на загальну фактурну вартість 376069,94 грн. При ввезенні сплачено 165660,93 грн митних платежів, з огляду на що, загальна вартість ввезених транспортних засобів склала 541730,87 грн. У 2007 році ОСОБА_2 ввезено 33 одиниці транспортних засобів на загальну фактурну вартість 1788696,75 грн, сплачено митних платежів на суму 758571,49 грн. Загальна фактична вартість ввезених транспортних засобів за 2007 рік склала 2547268,24 грн. У 2008 році ОСОБА_2 ввезено 68 одиниці транспортних засобів на загальну фактурну вартість 2976723,30 грн, сплачено митних платежів на суму 1251587,70 грн. Загальна фактична вартість ввезених транспортних засобів за 2008 рік склала 4228311 грн.
У поданих деклараціях ФОП ОСОБА_2 визначено доходи від реалізації транспортних засобів за 2006 рік в сумі 1890 грн, за 2007 рік в сумі 6930 грн, за 2008 рік в сумі 14280 грн. Сплачено податку за 2006 рік у сумі 245,70 грн, за 2007 рік - 1039,50 грн, за 2008 рік - 2142,00 грн.
З огляду на фактичну вартість ввезених транспортних засобів, реалізація їх за ціною 10 грн була значно заниженою, у зв'язку з чим під час проведення перевірки податковий орган визначив ОСОБА_2 дохід від реалізації рухомого майна за 2006-2008 роки у розмірі 7317310,10 грн.
За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000441752/0 від 5 лютого 2010 року, яким ОСОБА_2 нараховано податку з доходів фізичних осіб за основним платежем у сумі 1127649,61 грн. Не погоджуючись із нарахованим зобов'язанням, ОСОБА_2 оскаржив у апеляційному порядку податкове повідомлення-рішення № 0000441752/0 від 5 лютого 2010 року, за наслідками апеляційного розгляду скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення та прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0000441752/1 від 14 квітня 2010 року, яким визначено нові строки сплати податкового зобов'язання.
Також, ДПІ у Виноградівському районі проведено невиїзну документальну перевірку ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо декларування доходів, отриманих від здійснення операцій з реалізації рухомого майна за період з 1 січня 2006 року до 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт від 16 березня 2010 року № 105/1752/НОМЕР_1. За наслідками перевірки у зв'язку із додатково встановленою реалізацією транспортних засобів за заниженими цінами відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 19 березня 2010 року, яким додатково донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 158424,84 грн.
СППМ ДПА у Закарпатській області відносно ОСОБА_2 порушено кримінальну справу № 1601210 за статтею 212 Кримінального Кодексу України, у зв'язку із ухиленням останнім від сплати податку з доходів фізичних осіб від реалізації ввезених (імпортованих) транспортних засобів за період з 2007-2008 роки. У ході досудового слідства та під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_2 в період з 2007-2008 роки ввозив на митну територію України автотранспортні засоби як фізична особа, що підтверджується вантажно-митними деклараціями, з метою їх подальшої реалізації. Реалізацію вказаних транспортних засобів ОСОБА_2 проводив на підставі біржових договорів, посвідчених товарною біржою "Укрресурс", де вказував заздалегідь неправдиву суму реалізації транспортних засобів за ціною 10 грн, яка була значно нижчою від фактичної вартості ввезених транспортних засобів, що вказана у вантажно-митних деклараціях. ОСОБА_2 умисно, шляхом приховування об'єкту оподаткування, ухилився від нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб за період 2007-2008 років на загальну суму 257800 грн, що призвело до фактичного ненадходження в державний бюджет коштів у значних розмірах. Як вбачається з постанови Виноградівського районного суду Закарпатської області від 7 лютого 2011 року по справі № 1-п-3/11, ОСОБА_2 в судовому засіданні 7 лютого 2011 року свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, визнав повністю. У ході досудового слідства проведено аудиторську перевірку первинних документів від придбання, ввезення (імпорту) та реалізації транспортних засобів ОСОБА_2 За результатами проведеної перевірки ОСОБА_2 було подано уточнюючу декларацію та повністю погашено заборгованість із сплати належного податку з доходів фізичних осіб, отриманого від діяльності з продажу автомобілів у сумі 257800 грн. Відповідно до квитанції за № ПН63332 від 9 грудня 2010 року ОСОБА_2 на рахунок Виноградівської ДПІ вніс суму 257800 грн податку з доходу фізичних осіб з продажу рухомого майна, тобто повністю відшкодував завдану ним державі шкоду у вигляді несплачених податків.
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" дохід фізичної особи охоплює суму будь-яких коштів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Дохід з джерелом його походження в Україні, згідно підпункту "ж" пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", - це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із Законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України.
Відповідно до положень статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року. До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються в тому числі і частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 11-12 цього Закону.
Згідно з пунктом 7.1 статті 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою 15 відсотків від об'єкта оподаткування.
Згідно з Правилами державної реєстрації і обліку автомобілів, автобусів, а самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів всіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів і мотоколясок, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, реєстрація транспортних засобів здійснюється на основі заяви власника, поданої особисто, і документів, посвідчуючи його особистість, правомірність набуття транспортного засобу, оцінку його вартості, яка проводиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку в порядку, встановленому МВС України Мінюстом, Держпромполітики, Держмитслужбою і Фондом держмайна і що має відповідні документи.
Порядок визначення "звичайної ціни" визначений пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якого звичайна ціна в першу чергу визначається виходячи з рівня справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари, а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари, а також ціни, які склалися на ринку (території найближчій стосовно будь-якої із сторін договору) ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів.
Для визначення звичайної ціни товару використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах. Якщо товари, ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам, стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну, визначення звичайної ціни здійснюється із врахуванням таких факторів.
Відповідно до підпункту 1.20.5 пункту 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням таких норм, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна.
Згідно вимог пункту 12.4 ст. 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" застосування ставки податку до вартості рухомого майна, розрахованої за звичайними цінами, передбачено лише при обміні об'єктами рухомого майна.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, при продажу рухомого майна Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" не містить вимог до визначення бази оподаткування не нижче оціночної вартості такого майна.
За таких обставин, висновок відповідача про визначення доходу від продажу рухомого майна виходячи з його оціночної вартості не ґрунтується на вимогах чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства про оподаткування, а відтак і визначення позивачу податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від продажу рухомого майна, вартість якого визначена податковим органом за митною або експертною оцінкою транспортних засобів, здійснено неправомірно.
Аналогічним чином, не можуть вважатися доказом ціни придбання чи відчуження транспортних засобів дані митних органів, отримані ними з вантажно-митних декларацій про ввезення таких транспортних засобів на територію України.
Фактично, при визначенні виручки позивача, відповідачем застосовано експертну або митну вартість транспортних засобів, яка, відповідно до акту податкової перевірки, вважається податковим органом звичайною ціною.
З акта перевірки та з долучених до матеріалів справи копій документів, які використовувалися відповідачем під час податкової перевірки позивача, зрозуміло, що податковим органом не здійснювалися заходи щодо дослідження справедливих ринкових цін на ідентичні або однорідні товари.
Таким чином, відповідач, всупереч порядку визначення звичайних цін, обумовлених пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", прийняв за звичайну ціну відповідно митну вартість товарів, однак така вартість товару не є звичайною ціною в розумінні обумовленого закону.
Крім того, ні Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26 грудня 1992 року № 15-92, ні Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" взагалі не покладають обов'язку щодо застосування "звичайної ціни" під час продажу рухомого майна.
Відповідач у ході проведення перевірки позивача об'єкт оподаткування визначив з джерел інших, ніж звітність або первинні документи, в тому числі, використовуючи дані митних декларацій при ввезені таких автотранспортних засобів на територію України.
Такий спосіб визначення суми податкових зобов'язань, згідно з підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є методикою непрямих методів. Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін платнику податку, в силу вимог підпункту 1.20.10 пункту 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", також здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.
Порядок та підстави визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами встановлено пунктом 4.3 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Підпункт 4.3.5 пунктом 4.3 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачає, що передумовою для застосування непрямих методів є рішення про застосування непрямих методів, яке приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Разом з тим, при розгляді даної справи встановлено, що рішення про застосування непрямих методів для визначення суми податкового зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб не приймалося.
Проаналізувавши матеріали справи та наведені вище законодавчі положення, суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає за необхідне зазначити, що частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки відповідачем не надано доказів, що позивач здійснював операції по обміну транспортними засобами в охопленому перевіркою періоді, чи що відповідач отримав дані про реальну ціну здійснених позивачем правочинів з продажу транспортних засобів в спосіб передбачений наведеним вище законодавством, колегія суддів вважає, що об'єкт оподаткування у даній справі повинен визначатися із ціни продажу, обумовленої договором, або ж із суми коштів, яка фактично, а не ймовірно одержана позивачем.
Відтак суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2016 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.
Головуючий Кузьмич С. М.
Судді Гулид Р. М.
Запотічний І. І.
Повний текст ухвали складено 18 листопада 2016 року