01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5
16 листопада 2016 року К/800/30913/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Борисенко І.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016
у справі № 826/10741/13-а
за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві
до Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт»
про стягнення податкового боргу, -
До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016 у справі № 826/10741/13-а.
Вказана касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до ч. 5 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копії оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, ставка судового збору встановлена у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Як вбачається з наявних матеріалів, скаржником не додано до касаційної скарги копії оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції та доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі
Проте, позивачем заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору посиланням на загальні норми, які регулюють правовідносини щодо сплати судового збору, розстрочення, відстрочення, зменшення розміру судового збору чи звільнення від його сплати.
Положеннями ч. 1 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України, які кореспондуються з приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто, фізичної або юридичної особи.
При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка контролюючого органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.
У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення такої сплати.
Крім того, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» Кабінет Міністрів України зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
Аналогічна позиція щодо обов'язку контролюючого органу сплачувати судовий збір на умовах, визначених Законом України «Про судовий збір» в чинній редакції, висловлена Верховним Судом України (ухвала від 24.12.2015 у справі № 477/2598/14-а, ухвала від 09.11.2015 у справі №810/2302/15).
Таким чином, клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає як безпідставне.
Реквізити рахунку для зарахування судового збору: отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва; рахунок отримувача 31210255700007; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019; банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві; код класифікації доходу бюджету - 22030105 «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)».
Крім того, як вбачається з наявних матеріалів, скаржник, порушуючи питання про поновлення процесуального строку на подачу касаційної скарги, лише зазначає, що у контролюючого органу відсутня постанова КААС від 21.07.2016 та в матеріалах справи відсутні докази направлення вказаної постанови позивачу.
Однак, вказані обставини не можна визнати поважними причинами пропуску строку касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції, оскільки будь-яких доказів на підтвердження зазначених обставин заявником суду не надано.
Таким чином, наведені причини пропуску процесуального строку не можуть бути визнані судом поважними, а тому вони не є підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Відповідно до ч. 4 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 212 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, скаржнику слід надати клопотання про поновлення пропущеного строку із зазначенням поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та долученням відповідних доказів надсилання (або ненадсилання) судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення, а також доказів вчинення заявником активних дій щодо отримання такої копії.
Виходячи з наведеного, суддя-доповідач вважає, що касаційну скаргу слід залишити без руху, а скаржнику надати строк для усунення згаданих вище недоліків.
Відповідно до ч. 2 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.
У зв'язку з цим скаржнику слід усунути вищезазначені недоліки у визначений судом касаційної інстанції строк.
Керуючись статтями 108, 210 - 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Відмовити Державній податковій інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
2. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без руху.
3. Встановити скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги - протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху шляхом долучення відповідних доказів надсилання (або ненадсилання) судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення, а також доказів вчинення заявником активних дій щодо отримання такої копії, надання суду копії оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції та документу про сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Суддя
Вищого адміністративного
суду України (п І.В. Борисенко