ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
21 жовтня 2010 р. № 2а-7839/10/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Крутько О.В., при секретарі судового засідання Іваськевич С.В., вирішив адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова
до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції
про скасування постанови про накладення штрафу
Представники:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: не прибув
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.10.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова звернулося до суду з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, в якому просить скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про накладення штрафу від 17.08.2010 р. № 19860815. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що до державного виконавця було заявлено клопотання про зупинення виконавчого провадження до розгляду заяви про роз'яснення постанови суду.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак подав до суду письмове заперечення з змісту якого вбачається, що відповідач позов не визнає з підстав зазначених у запереченні, просить справу слухати без участі представника та відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 128 КАС України, справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви з огляду на наступне:
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання в добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження»та покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Частина 2 статті 19 Конституції України закріпила обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Судом встановлено, що на виконанні Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції знаходиться виконавчий лист №2а-4897, виданий 21.05.2010 року Львівським окружним адміністративним судом, згідно з яким Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова зобов'язано здійснити нарахування і виплату ОСОБА_2 щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 жовтня 2008 року на підставі положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Виконавче провадження ВП № 19860815 за вищезгаданим виконавчим документом відкрито постановою державного виконавця, боржнику - Управління ПФУ в Шевченківському районі м. Львова, надано строк для добровільного виконання судового рішення.
Листом від 05.07.2010 Управління ПФУ в Шевченківському районі м. Львова повідомило, що ним подано заяву про роз'яснення судового рішення, оскільки на думку позивача, до роз'яснення судового рішення воно не може бути виконане, просив зупинити виконавче провадження.
Разом з тим, судове рішення у встановлений строк не виконано, заходів щодо його виконання не вжито.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, являється ознакою складу злочину передбаченого ст.382 Кримінального кодексу України як невиконання судового рішення.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про виконавче провадження»вiд 21.04.1999 № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених Законом.
Відповідно до ст.76 Закону України «Про виконавче провадження»після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 вищевказаного Закону, після чого, виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
Як вбачається з постанови про накладення штрафу ВП №19860815 від 17.08.2010р., така винесена у зв'язку з невиконанням без поважних причин УПФУ в Шевченківському районі м. Львова рішення суду по справі №2а-4897, а УПФУ в Шевченківському районі м. Львова в позовній заяві не заперечує невиконання судового рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши оскаржувані позивачем постанови про накладення штрафу суд прийшов до висновку, що такі прийняті з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження»та передбачених ст. 2 КАС України принципів.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України, штраф на відповідача-боржника по виконавчому провадженні накладено в порядку і розмірах, встановленому законом, тому позов є безпідставним і в його задоволенні слід відмовити.
Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати не підлягають стягненню зі сторін.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 50, 71, 86, 94, 143, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову Управлінню Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про скасування постанови про накладення штрафу - відмовити.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки передбачені ст.ст. 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Крутько О.В.