ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
27 січня 2011 р. № 2а-11857/10/1370
ОСОБА_1
до Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Львівській області
про про скасування постанови ,
27.09.2010 року Позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м.Львова з позовною заявою до Територіального управління Головавтотрансінспекції у Львівській області про визнання незаконною та скасування постанови № 097711 від 31.08.2010 року про застосування фінансових санкцій.
Ухвалою від 04 жовтня 2010 року було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою 29 листопада 2010 року вищезазначену адміністративну справу відповідно до вимог статті 22 КАС України було передано до Львівського окружного адміністративного суду.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що вказана постанова прийнята за наслідками проведення перевірки 30.06.2010 року працівниками Територіального управління Головавтотрансінспекції у Харківській області. Підставою для застосування фінансових санкцій стало порушення вимог ст.ст. 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: не оформлена ліцензійна картка. Підставою для винесення оскаржуваної постанови № 097711 від 31 серпня 2010 року стало порушення позивачем абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону. Однак, як вказує позивач, при проведенні перевірці посадовим особам відповідача -інспекторам Вазруд О.М. та Билінка М.О. було представлено всі документи, в тому числі ліцензійна картка на автомобіль Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та копії ліцензій на вантажні перевезення.
Також позивач просить суд звільнити його від сплати державного мита, провадження у адміністративній справі -закрити відповідно до п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні позивач позов підтримав повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просить його задовольнити.
Відповідач заперечень проти позову не надав, в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Дослідивши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Харківській області року 30.06.2010 проведено перевірку транспортного засобу марки DAF державний номер НОМЕР_1, що належний гр.ОСОБА_2, який здійснював перевезення вантажу для ВАТ «Львівкартонпласт»через ПП «Львівкульттовари». Під час перевірки виявлено порушення надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів, перелік яких визначено ст.ст. 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме не оформлена ліцензійна картка, про що складено акт № 0189076.
31 серпня 2010 року постановою начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Львівській області про застосування фінансових санкцій № 097711 застосовано до позивача фінансові санкції в сумі 1700,00 грн. з урахуванням того, що Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (водій ОСОБА_3, транспортний засіб DAF державний номер НОМЕР_1) 30.07.2010 року об 11 год. 45 хв. в Харківській області, допущено порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів, перелік яких визначено ст.ст. 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме не оформлена ліцензійна картка.
Суд не погоджується із правомірністю застосування фінансових санкцій до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 і вважає, що обґрунтування позивача щодо скасування постанови № 097711 від 31.08.2010 року заслуговують на увагу, враховуючи наступне.
Як вбачається із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ВСС № 100228, автомобіль марки DAF моделі FT CF85.430, державний номер НОМЕР_1 належить на праві власності фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2
У відповідності до ліцензійної картки серії АА № 364321 від 16.06.2009 р., виданої головною державною інспекцією на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України, фізичній особі -підприємцю ОСОБА_4 надано право на здійснення внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.
Як вбачається з ліцензії серії АБ № 347089 від 18.01.2006 р., виданої Головавтотрансінспекцією Міністерства транспорту та зв'язку України приватному підприємству «Львівкульттовари», вказане підприємство володіє відповідним дозволом на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування; ОСОБА_2 видано також відповідну ліцензію серії АВ № 411689 від 21.04.2008 р.
01.01.2010 р. між фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 та приватним підприємством «Львівкульттовари»укладено договір про надання транспортних послуг № 01-01, за умовами якого фізична особа -підприємець ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу для вказаного підприємства, яке здійснювалось вищезгаданим автомобілем DAF, належним йому на праві власності та з використанням причепу, належного позивачу.
Суд дійшов висновку, що перевезення здійснено фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, у якого наявні усі передбачені законодавством документи і безпідставність позиції відповідача про порушення ОСОБА_1 норм Закону України «Про автомобільний транспорт», з приводу чого винесено оскаржувану постанову, оскільки позивач не здійснював перевезень, а лише надав для них належний йому напівпричіп.
Згідно абз. 2 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»- надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»передбачає вичерпний перелік документів, що надають право на здійснення вантажних перевезень, а саме автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Згідно п.п. 1, 2 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14.12.2005 року, Територіальні органи (територіальні управління) Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі є територіальними структурними підрозділами Головавтотрансінспекції без права юридичної особи, мають печатку зі своїм найменуванням і зображенням малого Герба України.
Згідно п. 4 цього ж Положення, основними завданнями територіальних управлінь у відповідному регіоні є:
1) здійснення відповідно до законодавства державного нагляду за дотриманням правил безпечного функціонування автомобільного транспорту загального користування;
2) здійснення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання усіх форм власності нормативно-правових актів, стандартів і норм перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом загального користування;
3) забезпечення дотримання вимог законодавства у сфері ліцензування в автомобільному транспорті загального користування.
Згідно п.п. 1, 5 п. 5 цього ж Положення, територіальні управління відповідно до покладених на них завдань у відповідному регіоні:
- здійснюють державний контроль за виконанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, правил перевезень пасажирів і вантажів; дотриманням вимог нормативно-правових актів, стандартів і норм, що регулюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;
- здійснюють контроль за додержанням ліцензіатами Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», та видають розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов.
Згідно п. 21 Постанови Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року N 1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті», у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт.
Згідно п. 25 цього ж Порядку, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченими частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки оскаржувана постанова винесена необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а саме не враховано, що перевезення здійснено фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2, а ОСОБА_1 лише надав для перевезення належний йому напівпричіп, суд приходить до висновку, що постанова № 097711 від 31.08.2010 року про застосування фінансових санкцій є такою, що прийнята з порушенням встановлених чинним законодавством вимог, а, відтак, підлягає скасуванню.
Щодо вимоги позивача про закриття провадження у адміністративній справі відповідно до п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, суд зазначає, що враховуючи встановлену частиною 3 статті 21 КАС України заборону щодо об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом, зазначений вимога не повинна вирішуватися адміністративним судом.
Щодо звільнення позивача від сплати державного мита, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Оскільки у справі відсутні такі докази, то судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 122, 123, 127, 130, 135, 143, 151-154, 160, 161, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Постанову № 097711 від 31.08.2010 року Територіального управління Головавтотрансінспекції у Львівській області про застосування фінансових санкцій -скасувати.
3. В задоволенні інших позовних вимог -відмовити.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлений 01.02.2011 року.
Суддя Тертичний В.Г.