ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.11.2016Справа №910/17942/16
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА»
До Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова
компанія»
Третя особа 1, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_2
Третя особа 2, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача, Публічне акціонерне товариство Страхова компанія «СКАЙД»
про стягнення 49 000 грн.
Суддя Спичак О.М.
Представники учасників судового процесу:
від позивача: Гадамащук О.В. - по дов.
від відповідача: не з'явився
від третьої особи 1: не з'явився
від третьої особи 2: не з'явився
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПРОВІДНА» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування в сумі 49 000 грн., сплаченого заявником страхувальнику на підставі договору №06/0669923/1006/13 від 30.12.2013р.
Ухвалою від 03.10.2016р. було порушено провадження по справі №910/17942/16 та призначено її розгляд на 17.10.2016р. Одночасно, вказаною ухвалою залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2.
Представник позивача у судове засідання 17.10.2016р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, проте, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Представник відповідача у судове засідання 17.10.2016р. не з'явився, проте, подав через відділ діловодства суду відзив на позовну заяву.
Третя особа у судове засідання також не з'явилась, представника не направила, однак, про час та місце розгляду спору була повідомлена належним чином.
З представлених до матеріалів справи документів, а саме постанови від 05.08.2014р. Оболонського районного суду міста Києва по справі №756/10278/14-п вбачається, що винними у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 18.07.2014р., та під час якої було завдано шкоди страхувальнику за договором №06/0669923/1006/13 від 30.12.2013р., визнано ОСОБА_4 та ОСОБА_2.
Отже, з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи та зокрема, визначення ступеню вини кожної з винних у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди осіб, суд дійшов висновку про необхідність звернення до Оболонського районного суду міста Києва з проханням надати копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Ухвалою від 17.10.2016р. розгляд справи було відкладено на 31.10.2016р. та направлено прохання до Оболонського районного суду міста Києва щодо надання копій матеріалів справи №756/10278/14-п.
Представником позивача 28.10.2016р. було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а в судовому засіданні подано клопотання про продовження строків розгляду справи.
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 31.10.2016р. не з'явились, проте, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи витягів з офіційного сайту Моторного транспортного страхового бюро України, станом на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди 18.07.2014р. цивільно-правову відповідальність власника/водія транспортного засобу Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1, керування яким здійснював ОСОБА_4, було застраховано Публічним акціонерним товариством Страхова компанія «СКАЙД» за полісом АІ1396644 та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПРОВІДНА» за полісом АС4629789.
За приписами ч.1 ст.27 Господарського процесуального кодексу України якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Враховуючи предмет та підстави позовних вимог, виходячи з того, що постановою від 05.08.2014р. Оболонського районного суду міста Києва по справі №756/10278/14-п винними у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 18.07.2014р., та під час якої було завдано шкоди страхувальнику за договором №06/0669923/1006/13 від 30.12.2013р., визнано ОСОБА_4 та ОСОБА_2, суд дійшов висновку, що рішення по справі може вплинути на права та обов'язки Публічного акціонерного товариства Страхова компанія «СКАЙД», що є підставою для його залучення до участі у справі в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача на підставі ст.27 Господарського процесуального кодексу України.
Одночасно, враховуючи, що станом на 31.10.2016р. Оболонським районний судом міста Києва не було на прохання Господарського суду міста Києва надано копії матеріалів справи №756/10278/14-п, суд з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, вважає за необхідне повторно звернутись з відповідним проханням.
Ухвалою від 30.10.2016р. відкладено розгляд справи на 14.11.2016р. та залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Публічне акціонерне товариство Страхова компанія «СКАЙД».
Представником позивача 14.11.2016р. через відділ діловодства суду було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.
Представники відповідача та третіх осіб 1, 2 у судове засідання 14.11.2016р. не з'явились, представників не направили, всіма правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України не скористались, проте, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
Представник позивача у судовому засіданні 14.11.2016р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
У судовому засіданні 14.11.2016р. судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання позивача про продовження строків розгляду справи, яке було подано останнім у судовому засіданні 31.10.2016р. При цьому, суд зазначає наступне.
За приписами ч.1 ст.69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
Продовження передбачених ч.1 ст.69 вказаного нормативно-правового акту строків вирішення спору можливе лише у виняткових випадках за клопотанням сторони і не більше як на п'ятнадцять днів (ч.3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з п.3.8 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського кодексу України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» чи є той чи інший випадок винятковим, вирішує суд з урахуванням конкретних обставин даної справи, в тому числі її складності, кількості учасників судового процесу, значного обсягу доказів, які підлягають збиранню та оцінці.
Наразі, суд зауважує, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору.
Крім того, суд наголошує, що норми міжнародного права, що є частиною національного законодавства України, та практика Європейського суду з прав людини передбачають, що кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Означену позицію наведено у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України».
За таких обставин, враховуючи приписи чинного законодавства, позицію Вищого господарського суду та практику Європейського суду з прав людини, а також приймаючи до уваги усі обставини розглядуваної справи, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання позивача про продовження строків розгляду справи.
За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач та треті особи не з'явились у судове засідання 14.11.2016р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
В судовому засіданні 14.11.2016р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
18.07.2014р. в Оболонському районі міста Києва на вул.Лугова, 13 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів 1. Toyota, державний номер НОМЕР_2, керування яким здійснював ОСОБА_5, 2.Mercedes-Benz 311, державний номер НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_6, та 3.Mitsubishi Ланцер, державний номер НОМЕР_1, керування яким здійснював ОСОБА_7.
Згідно постанови від 05.08.2014р. Оболонського районного суду міста Києва по справі №756/10278/14-п дорожньо-транспортна пригода сталась в результаті порушення водіями автомобілів Mercedes-Benz 311, державний номер НОМЕР_3 - ОСОБА_6 та Mitsubishi Ланцер, державний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_7 вимог п.13.1 Правил дорожнього руху України.
Відповідно до договору №06/0669923/1006/13 від 30.12.2013р. добровільного страхування наземного транспорту страховиком майнових інтересів власника транспортного засобу Toyota, державний номер НОМЕР_2, пов'язаних з володінням та користуванням транспортним засобом на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди було Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПРОВІДНА».
Частиною 2 статті 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Як свідчать матеріали справи, на підставі договору №06/0669923/1006/13 від 30.12.2013р. ОСОБА_5 звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» з заявою №2300052679 від 21.07.2014р. про факт настання події. У вказаній заяві страхувальник просив скерувати страхове відшкодування на оплату відновлювального ремонту транспортного засобу.
Згідно змісту рахунку-фактури №СМУ00018487 від 18.08.2014р., складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Саміт Моторз Україна», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota, державний номер НОМЕР_2 становила 76 546,66 грн.
Відповідно до звіту №423 від 18.08.2014р. про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Toyota, державний номер НОМЕР_2, який було складено Товариством з обмеженою відповідальністю «Сальватор» на замовлення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА», вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля становила 80 647,84 грн.
В межах здійснення оцінки вартості матеріального збитку було проведено огляд транспортного засобу Toyota, державний номер НОМЕР_2 та встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 18.07.2014р., автомобілю було завдано такі пошкодження: облицювання бампера заднього, кришка багажника, накладка ручки, ліхтар задній правий, ліхтар заднього бампера, накладка заднього бампера, кронштейн бампера заднього, реле, тощо.
09.09.2014р. представниками Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт №2300052679, відповідно до змісту якого страховиком на підставі договору №06/0669923/1006/13 від 30.12.2013р. прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в сумі 76 546,66 грн. за наслідками настання 18.07.2014р. страхового випадку.
Наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №0041054 від 11.09.2014р. на суму 76 546, 66 грн. підтверджується, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПРОВІДНА» було виплачено страхове відшкодування страхувальнику шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Саміт Моторз Україна» (станція технічного обслуговування).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Зазначена правова норма також кореспондується зі статтею 993 Цивільного кодексу України.
В пункті 4 Постанови №6 від 27.03.1992р. Пленуму Верховного Суду України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Як зазначалось вище, наявною в матеріалах справи постановою від 05.08.2014р. Оболонського районного суду міста Києва по справі №756/10278/14-п підтверджується, що дорожньо-транспортна пригода 18.07.2014р. сталась з вини водіїв автомобілів Mercedes-Benz 311, державний номер НОМЕР_3 - ОСОБА_6 та Mitsubishi Ланцер, державний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_7.
З огляду на зміст вказаної постанови, судом повинно бути встановлено ступінь вини кожного з учасників дорожньо-транспортної пригоди у спричиненні шкоди власнику транспортного засобу Toyota, державний номер НОМЕР_2. Аналогічну позицію наведено в Постанові №4 від 01.03.2013р. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».
Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху, які затверджено Постановою №1306 від 10.10.2001р. Кабінету Міністрів України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктами 1.4, 1.5 Правил дорожнього руху передбачено, що кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
Для забезпечення безпеки дорожнього руху водії зобов'язані, зокрема, бути уважними, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Пунктом 13.1 Правил визначено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Безпечна дистанція - це відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру.
З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, Господарський суд міста Києва звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з проханнями від 17.10.2016р. та від 31.10.2016р. надати копії матеріалів справи №756/10278/14-п.
Супровідним листом №03/1116/2016р. від 31.10.2016р. Оболонським районним судом міста Києва надано копії матеріалів справи №756/10278/14-п про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення містяться пояснення водія транспортного засобу Mercedes-Benz 311, державний номер НОМЕР_3 - ОСОБА_6, в яких вказано, що останній при під'їзді до світлофора почав пригальмовувати перед попереду стоячим транспортним засобом Toyota, державний номер НОМЕР_2, відчув удар у задню частину автомобіля, останній почав рухатись, внаслідок чого було вчинено зіткнення з автомобілем Toyota, державний номер НОМЕР_2, який відразу після зіткнення від'їхав у крайній правий ряд. У протоколі №2707 від 18.07.2014 р. про адміністративне правопорушення вказано, що водій автомобіля Mercedes-Benz 311, державний номер НОМЕР_4 не враховував дорожньої обстановки, не дотримав безпечної дистанції, внаслідок чого і було здійснено зіткнення.
Одночасно, водієм транспортного засобу Toyota, державний номер НОМЕР_2 у поясненнях зазначено, що одразу після зіткнення останній від'їхав у крайній правий ряд.
У поясненнях водія транспортного засобу Mitsubishi Ланцер, державний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_7 вказано, що рухаючись проїзжею частиною побачив зіткнення автомобілів Mercedes-Benz 311, державний номер НОМЕР_4 та Toyota, державний номер НОМЕР_2.
Тобто, з письмових пояснень учасників дорожньо-транспортної пригоди вбачається, що фактично механічні ушкодження автомобілю Toyota, державний номер НОМЕР_2 було завдано внаслідок зіткнення з Mercedes-Benz 311, державний номер НОМЕР_3, а в момент, коли сталось здійснення Mercedes-Benz 311, державний номер НОМЕР_3 та Mitsubishi Ланцер, державний номер НОМЕР_1, транспортний засіб потерпілого вже від'їхав у крайній правий ряд, що вказує на те, що останньому ніяким чином не могло бути завдано ушкодження з оглядну на порушення водієм Mitsubishi Ланцер, державний номер НОМЕР_1 п.13.1 Правил дорожнього руху України.
Одночасно, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення міститься схема дорожньо-транспортної пригоди, зі змісту якої вбачається, що дійсно транспортний засіб Toyota, державний номер НОМЕР_2 стоїть осторонь інших двох учасників дорожньо-транспортної пригоди. Будь-яких інших обставин, що могли б достеменно вказувати на, що зіткнення Mitsubishi Ланцер, державний номер НОМЕР_1 з автомобілем потерпілого сталось після зіткнення Mitsubishi Ланцер, державний номер НОМЕР_1 та Mercedes-Benz 311, державний номер НОМЕР_3, ані матеріали справи №756/10278/14-п, ані справи №910/17942/16 не містять.
Отже, з огляду на наведене вище у сукупності, у суду відсутні підстави вважати, що водій транспортного засобу Mitsubishi Ланцер, державний номер НОМЕР_1 є винним у спричиненні шкоди власнику транспортного засобу Toyota, державний номер НОМЕР_2.
Вказаним вище спростовуються заперечення відповідача, які наведено у відзиві, стосовно того, що у даному випадку шкода завдана під час дорожньо-транспортної пригоди 18.07.2014р. власнику автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_2, повинна відшкодовуватись обома особами, визнаними винним у постанові від 05.08.2014р. Оболонського районного суду міста Києва по справі №756/10278/14-п.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника (водія) транспортного засобу Mercedes-Benz 311, державний номер НОМЕР_3 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» за полісом №АІ/2617792. Вказаним полісом визначено франшизу в сумі 1000 грн. та ліміт відповідальності страховика по майну на рівні 50 000грн.
Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
За змістом ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до частини 9.1 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.
Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Частиною 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Враховуючи висновки суду стосовно відсутності вини водія транспортного засобу Mitsubishi Ланцер, державний номер НОМЕР_1 у завданні шкоди власнику (водію) автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_2, суд зазначає, що саме у відповідача виник обов'язок з виплати страхового відшкодування в сумі 49 000 грн. (з урахуванням розміру франшизи, який передбачено полісом №АІ/2617792).
Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача підтверджені, Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» страхове відшкодування Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «ПРОВІДНА» сплачено не було.
За таких обставин, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в сумі 49 000 грн.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м.Київ, Солом'янський район, вул.Борщагівська, буд.145, ЄДРПОУ 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» (03049, м.Київ, проспект Повітрофлотський, буд.25, ЄДРПОУ 23510137) страхове відшкодування в сумі 49 000 грн. та судовий збір в розмірі 1378 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
17.11.2016р.
Суддя О.М. Спичак