ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.11.2016Справа №910/17380/16
За позовом Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології"
Про стягнення 14 761,64 грн
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: Гармашов Б.С. - за довіреністю;
від відповідача: не з'явився,
Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" про стягнення 14 761,64 грн.
Разом з позовною заявою позивачем подано до суду клопотання про відстрочення сплати судового збору до прийняття судом рішення у даній справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 порушено провадження у справі № 910/17380/16 та призначено її розгляд на 10.10.2016. Одночасно, вказаною ухвалою судом було частково задоволено клопотання заявника та відстрочено сплату судового збору до 10.10.2016.
Представник позивача у судове засідання 10.10.2016 не з'явився, проте, 07.10.2016 через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду спору, яке розглянуто та задоволено судом.
Відповідач в судове засідання 10.10.2016 також не з'явився, представника не направив, всіма правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, проте, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Ухвалою суду від 10.10.2016 розгляд справи відкладено на 24.10.2016, відстрочено сплату судового збору до 24.10.2016.
21.10.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 134 561,46 грн, з яких: 108 009,08 грн - орендна плата, 18 532,85 грн - пеня, 4 779,26 грн - інфляційних втрат, 3 240,27 грн - штраф, а в судовому засіданні 24.10.2016 надав усні пояснення відповідно до яких позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Суд приймає до розгляду заяву про збільшення позовних вимог, справа розглядається в межах стягнення з відповідача 134 561,46 грн, з яких: 108 009,08 грн - орендна плата, 18 532,85 грн - пеня, 4 779,26 грн - інфляційних втрат, 3 240,27 грн - штраф.
Представник відповідача в судове засідання 24.10.2016 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.
Ухвалою суду від 24.10.2016 розгляд справи відкладено на 07.11.2016, відстрочено Регіональному відділенню фонду державного майна України по місту Києву сплату судового збору за подачу до Господарського суду міста Києва позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" про стягнення 134 561,46 грн до 07.11.2016.
04.11.2016 представник позивача через канцелярію суду подав письмові пояснення по справі, а в судовому засіданні 07.11.2016 надав усні пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 07.11.2016 також не з'явився, всіма правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, проте, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача.
В судовому засіданні 07.11.2016 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
16.04.2013 між Державним підприємством «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» (орендодавець, баласноутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології» (орендар, відповідач) був укладений договір оренди № 3/13 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно нежитлові приміщення, загальною площею 22,4 кв.м, розміщене на 3 поверсі (15,4 кв.м) та даху (7 кв.м) інженерного корпусу будівлі, що знаходиться за адресою: 03680, м. Київ, МСП, Червонозоряний пр., 51 та перебуває на балансі Державного підприємства «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва», вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 30.11.2011 і становить 425 553 грн.
Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди лютий 2013 р. 14 227,66 грн. Орендна плата за перший місяць оренди квітень 2013 встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за березень, квітень місяці 2013 року.
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п.3.2); орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.3).
Згідно п. 3.6 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 30% та 70% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Пунктом 3.10 договору сторони погодили, що зобов'язання орендаря за сплатою орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку в розмірі не меншому, ніж орендна плата за перший (базовий) місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за останній місяць оренди.
Відповідно до п. 3.11 договору у разі розірвання за згодою сторін договору оренди орендар сплачує орендну плату по день повернення майна за актом приймання-передавання включно.
Згідно п. 5.2 договору завдаток сплачується до державного бюджету в балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у. п. 3.6 цього договору. Після закінчення дії договору оренди здійснюється перерахування орендної плати за останній місяць з урахуванням внесеного орендарем завдатку.
Договір укладено строком на 1 рік, що діє з 16.04.2013 по 15.04.2014 включно (п.10.1).
Відповідно до п. 10.4 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.
За актом приймання-передавання орендованого майна від 16.04.2013 орендодавець передав, а орендар прийняв в користування майно загальною площею 22,4 кв.м, розміщене на 3 поверсі (15,4 кв.м) та даху (7 кв.м) інженерного корпусу будівлі, що знаходиться за адресою: 03680, м. Київ, МСП, Червонозоряний пр., 51 та перебуває на балансі Державного підприємства «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва».
Додатковою угодою №1 від 25.03.2014 строк дії договору оренди №3/13 від 16.04.2013 продовжено по 15.04.2015.
Додатковою угодою №2 від 16.04.2015 строк дії договору оренди №3/13 від 16.04.2013 продовжено по 15.04.2016.
Відповідно до акту приймання-передавання від 31.05.2016, відповідач передав орендодавцю майно загальною площею 22,4 кв.м, розміщене на 3 поверсі (15,4 кв.м) та даху (7 кв.м) інженерного корпусу будівлі, що знаходиться за адресою: 03680, м. Київ, МСП, Червонозоряний пр., 51.
Як зазначав позивач, відповідач порушував грошові зобов'язання за договором № 3/13 від 16.04.2013, щодо своєчасної та в повному обсязі сплаті орендних платежів, в зв'язку з чим станом на 22.07.2016 його заборгованість за зазначеним договором перед позивачем становить 108 009,08 грн.
При цьому, як зазначав позивач, перерахування орендної плати за останній місяць було здійснено з урахуванням внесеного відповідачем завдатку.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з п. 3 ст. 18, п.п.1, 3 ст. 19 Закону України «Про орендну плату державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що відповідач порушив грошові зобов'язання за договором № 3/13 від 16.04.2013, щодо своєчасної та в повному обсязі сплаті орендних платежів, в зв'язку з чим станом на 22.07.2016 його заборгованість перед позивачем за зазначеним договором, з урахуванням внесеного завдатку, становить 108 009,08 грн.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати підлягають задоволенню повність в сумі 108 009,08 грн.
Позивач за прострочення строків сплати орендних платежів, нарахував та просить стягнути з відповідача 4 779,26 грн - інфляційних втрат (за період прострочення згідно наданого розрахунку з лютого 2015 року по 21.07.2016), 18 532,85 грн - пені (за період прострочення згідно наданого розрахунку з 22.01.2016 по 21.07.2016), 3 240,27 грн - штрафу (3% від суми заборгованості).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме, у розмірі 3 901,43 грн за період прострочення з лютого 2015 року по 21.07.2016.
Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутритмувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Згідно п. 3.8 у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.
Здійснивши перерахунок пені та штрафу, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу підлягають задоволенню повністю в розмірі 18 532,85 грн та 3 240,27 грн, відповідно.
Відповідно до п. 3.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.
Згідно з п. 3.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.
Враховуючи те, що позивачу було відстрочено сплату судового збору, який останнім до прийняття рішення зі справи сплачено не було, судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології» (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, буд. 5/1, літ. А, код ЄДРПОУ 30753866) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 50-г, код ЄДРПОУ 19030825) 108 009 (сто вісім тисяч дев'ять) грн 08 коп. - заборгованості, 3 901 (три тисячі дев'ятсот одну) грн 43 коп. - інфляційних втрат, 18 532 (вісімнадцять тисяч п'ятсот тридцять дві) грн 85 коп. - пені, 3 240 (три тисячі двісті сорок) грн 27 коп. - штрафу.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 50-г, код ЄДРПОУ 19030825) у доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 13 (тринадцять) грн 17 коп.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології» (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 5/1, літ. А, код ЄДРПОУ 30753866) у доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2 005 (дві тисячі п'ять) грн 25 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом
Дата підписання рішення
14.11.2016
Суддя О.М. Спичак