ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.11.2016Справа №910/16636/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело 1»
До Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Громадська організація «Джерело»
про стягнення 291 207,89 грн.
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: Гайдаш О.В. - директор
від відповідача: Жовтун О.В. - по дов.
від третьої особи: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Джерело 1» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення 291 207,89 грн.
Ухвалою від 09.09.2016 року було порушено провадження по справі № 910/16636/16 та призначено її розгляд на 30.09.2016 року.
29.09.2016 року представник позивача подав до канцелярії суду документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.
29.09.2016 року представник відповідача подав до канцелярії суду клопотання в якому просить суд залучити до участі у справі тертю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Громадську організацію «Джерело».
В судовому засіданні 30.09.2016 року представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, яке судом розглянуто та задоволено.
Суд розглянув та задовольнив клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі Громадську організацію «Джерело».
У зв'язку із неявкою відповідача, залученням третьої особи та необхідністю витребування додаткових доказів по справі, суд ухвалою суду від 30.09.2016 року залучив Громадську організацію «Джерело» та відклав розгляд справи на 17.10.2016 року.
13.10.2016 року представник позивача подав до канцелярії суду докази надіслання третій особі позовної заяви разом із додатками.
Представник відповідача в судовому засіданні 17.10.2016 року подав відзив на позовну заяву.
Представник третьої особи в дане судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду від 30.09.2016 року не виконав, про причини нявки суд не повідомив, про дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник позивача, в даному судовому засідання надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.
У зв'язку із неявкою третьої особи, а також необхідністю витребування додаткових доказів по справі ухвалою від 17.10.2016р. розгляд справи було відкладено на 31.10.2016р.
Представником позивача 27.10.2016р. через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.
Представник відповідача подав додаткові письмові пояснення по суті спору на виконання вимог суду.
Представник третьої особи в дане судове засідання не з'явився, про причини нявки суд не повідомив, про дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник позивача у судовому засіданні 31.10.2016р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог надав заперечення та просив відмовити в їх задоволенні.
У зв'язку з неявкою у судове засідання представника третьої особи, в судовому засіданні у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 07.11.2016р.
03.11.2016 року представник позивача подав до канцелярії суду письмові пояснення по суті спору.
В судовому засіданні 07.11.2016 року представники сторін подали спільне клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів, яке судом розглянуто та задоволено.
Також, в даному судовому засіданні, представники сторін надали усні пояснення по справі, відповідно до яких представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, а представник відповідача просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.
Представник третьої особи 07.11.2016 року не з'явився, про причини нявки суд не повідомив, про дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
У зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі, ухвалою від 07.11.2016р. строк розгляду справи було продовжено на 15 днів та відкладено розгляд справи на 14.11.2016р.
09.11.2015р. представником позивача подано додаткові пояснення щодо застосування ПКЕЕ.
09.11.2016р. позивачем заявлено клопотання про здійснення технічного фіксування судового процесу, яке розглянуто та задоволено судом.
Представником відповідача 11.11.2016р. через канцелярію суду було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.
Під час розгляду справи у судовому засіданні 14.11.2016р. представниками сторін було надано пояснення по суті спору, відповідно до змісту яких підтримано раніше висловлену правову позицію по суті спору.
Представник третьої особи 14.11.2016 року не з'явився, про причини нявки суд не повідомив, про дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
За висновками суду, незважаючи на те, що третя особа не з'явилась у судове засідання, справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
В судовому засіданні 14.11.2016р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
23.09.2005р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джерело 1» (споживач) було укладено договір №10173 про постачання електричної енергії, відповідно до п.1.1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є невід'ємною його частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно цього договору та додатків до нього, що є його невід'ємною частиною. Точка продажу електричної енергії: на межі балансової належності споживача.
За умовами п.2.3.3 договору №10173 від 23.09.2005р. споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків» та «Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії».
Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та укладається на строк до 31.12.2010р. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №10173 від 23.09.2005р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
25.11.2014р. Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело 1» з листом №34КД/521/576, в якому повідомляло, що у зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Джерело 1» вимог п.3.26 ПКЕЕ, енергопостачальник розриває договір з 01.01.2015р., внаслідок чого енергопостачання буде припинено починаючи з 05.01.2015р.
20.01.2015р. представниками Публічного акціонерного товариства «Київенерго» та Громадської організації «Джерело» складено акт №4-10-000240 відключення споживача при розірванні договору. Відповідно до змісту вказаного акту енергопостачальником у присутності представника Громадської організації «Джерело» складено акт про припинення подачі електричної енергії на підставі листа №56012 від 20.01.2015р. про розірвання договору (або виключення з договору) об'єкту за адресою: м. Київ, пров. Інженерний, 27, вузол обліку ОП № 31 ПЛ-10 кВ 1060-3078 КТП 7057.
У вказаному акті в графі електронна установка споживача міститься прочерк та вказано, що електроустановка споживача не відключена з приводу переоформлення договору на Громадську організацію «Джерело» по існуючій схемі, без зміни потужності, без відключення.
20.01.2015р. представниками відповідача та третьої особи було складено акт №04-04-000156 переукладання договору №10173016 про постачання електричної енергії без зміни потужності, категорійності та схеми електропостачання. Відповідно до означеного акту електропостачання здійснюється від КТП 7057.
Одночасно, вказаними особами також складено акт №2012 технічної перевірки засобів обліку електричної енергії до 1000 В, в якому визначено, що адресою точки обліку є: м. Київ, пров. Інженерний, 27; місцем встановлення засобів обліку та точкою приєднання до мереж КЕ є КТП 7057.
09.04.2015р. між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» та Громадською організацією «Джерело» було укладено договір №62808 про постачання електричної енергії, згідно до змісту додатку №4А до якого точкою продажу є КТП 7057.
З представлених суду документів вбачається, що Господарським судом міста Києва розглядалась справа №910/24046/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело 1» до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про визнання недійсним одностороннього правочину щодо розірвання договору.
Рішенням від 24.12.2015р. Господарського суду міста Києва по справі №910/24046/15, яке залишено без змін постановою від 09.06.2016р. Київського апеляційного господарського суду та постановою від 27.09.2016р. Вищого господарського суду України, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело 1» задоволено повністю: визнано недійсним одностороннє розірвання Публічним акціонерним товариством «Київенерго» договору № 10173 укладеного між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джерело-1» про постачання електричної енергії від 23.09.2005р. (в редакції від 10.03.2010р.); стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір.
Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п.2.6 постанови №18 від 26.12.2011р. пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012 та від 06.03.2014р. по справі №910/11595/13.
Отже, рішення від 24.12.2015р. Господарського суду міста Києва по справі №910/24046/15, яке залишено без змін постановою від 09.06.2016р. Київського апеляційного господарського суду та постановою від 27.09.2016р. Вищого господарського суду України, має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.
Наведеними судовими актами встановлено, що КТП 7057(6215) належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Джерело-1».
Одночасно, у рішенні по справі №910/24046/15 судом також було встановлено, що з 10.12.2014р. згідно договору №10173 від 23.09.2005р. про постачання електричної енергії Публічне акціонерне товариство «Київенерго» зобов'язане здійснювати електропостачання на один об'єкт: артезіанську свердловину, що підключена до ОП № 31 ПЛ-10 кВ 1060-3078 КТП 7057 та знаходиться за адресою м. Київ, пров. Інженерний, 27.
26.07.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Джерело 1» звернулось до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (докази направлення: опис вкладення у цінний лист, скріплений печаткою відділення поштового зв'язку, та фіскальний чек №5439 від 26.07.2016р.) з листом, в якому позивач, посилаючись на рішення першої та апеляційної інстанції по справі №910/24046/15, просив енергопостачальника відновити постачання електричної енергії.
01.08.2016р. (докази направлення: опис вкладення у цінний лист, скріплений печаткою відділення поштового зв'язку, та фіскальний чек №6239 від 01.08.2016р., поштове повідомлення №0100141597218) позивач звернувся до відповідача з проханням направити представників для складання згідно ПКЕЕ акту-претензії щодо невиконання умов договору №10173 від 23.09.2005р.
Листом №91/51/988 від 05.08.2016р. відповідачем повідомлено заявника про недоцільність складання акту щодо невиконання умов договору №10173 від 23.09.2005р.
05.08.2016р. представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело 1» (без участі представника Публічного акціонерного товариства «Київенерго») було складено акт про порушення, в якому зазначено, що в порушення умов договору №10173 від 23.09.2005р. з 05.01.2015р. по 05.08.2016р. до споживача припинено електропостачання.
Вказаний акт було направлено на адресу відповідача супровідним листом від 08.08.2016р. (поштове повідомлення №0208803175705, опис вкладення у цінний лист, скріплений печаткою відділення поштового зв'язку, та фіскальний чек №5303 від 09.08.2016р.).
Вказаний акт представниками відповідача так і не було підписано, питання щодо порушення умов договору, яке мало місце, на думку споживача, не вирішено.
З огляду на наведене вище, посилаючись на необгрунтоване припинення електропостачання, Товариство з обмеженою відповідальністю «Джерело 1» і звернулось до суду з розглядуваним позовом про стягнення з відповідача двократної вартості недовідпущеної електричної енергії.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, державним наглядом за безпечним виконанням робіт на об'єктах електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії, а також з централізованим диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням регулюються Законом України «Про електроенергетику».
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, а також з централізованим диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст.3 Закону України «Про електроенергетику»).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про електроенергетику» енергія - електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу; постачання електричної енергії - господарська діяльність, пов'язана з наданням електричної енергії споживачеві за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору; споживачі енергії - суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю; місце приєднання (точка приєднання) електроустановки - існуюча або запроектована межа балансової належності електроустановок споживача або замовника.
У ч.11 ст.24 названого нормативно-правового акту передбачено, що енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, несуть відповідальність за порушення умов та правил здійснення ліцензованої діяльності з урахуванням неналежного проведення розрахунків з оптовим постачальником електричної енергії, а також із суб'єктом господарської діяльності, що здійснює передачу або розподіл належної енергопостачальнику електричної енергії, у разі, коли електрична енергія поставляється мережами, які не є його власністю.
Енергопостачальники несуть відповідальність перед споживачами електричної енергії у розмірі двократної вартості недовідпущеної електричної енергії у разі переривання електропостачання з вини енергопостачальника (згідно з умовами договору на постачання електричної енергії) (ч.13 ст.24 Закону України «Про електроенергетику»).
Одночасно, умовами п.4.1.2 договору №10173 від 23.09.2005р. передбачено, що у разі перерви в постачанні електричної енергії споживачу з вини постачальника понад встановлені для струмоприймачів відповідної категорії строки, постачальник несе відповідальність перед споживачем у розмірі двократної вартості невідпущеної електричної енергії.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.
Тобто, при зверненні до суду з вимогами про стягнення двократної вартості недовідпущеної електричної енергії, як заходу відповідальності, який передбачено умовами договору №10173 від 23.09.2005р. та Законом України «Про електроенергетику», позивачем, насамперед, повинно бути доведено обставини щодо неправомірного переривання електропостачальною організацією поставки електричної енергії.
При цьому, суд зауважує, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст.36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Згідно зі ст.34 вказаного нормативно-правового акту господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи (п.2.5 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Наразі, належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів того, що Публічним акціонерним товариством «Київенерго» було перервано електропостачання на об'єкт: артезіанську свердловину, що підключена до ОП № 31 ПЛ-10 кВ 1060-3078 КТП 7057 та знаходиться за адресою м. Київ, пров. Інженерний, 27, заявником до матеріалів справи не представлено.
При цьому, наявний в матеріалах справи акт №04-10-000240 від 20.01.2015р. у даному випадку судом не приймається в якості належного доказу переривання електропостачання до об'єкту артезіанську свердловину ОП № 31 ПЛ-10 кВ 1060-3078 КТП 7057 з огляду на наступне.
Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) також врегульовано Правилами користування електричною енергією, які затверджено Постановою №28 від 31.07.1996р. Національної комісії регулювання електроенергетики України.
Згідно п.1.1 означених Правил їх дія поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).
Пунктом 1.2 Правил користування електричною енергією передбачено, що від'єднання споживача (від електромережі) - виконання організаційних і технічних заходів, спрямованих на усунення можливості здійснення передачі електричної енергії окремому споживачу; відключення споживача (від електромережі) - припинення подачі електричної енергії споживачу за допомогою відповідної комутаційної апаратури та/або внаслідок виконання організаційних і технічних заходів, спрямованих на припинення передачі електричної енергії в електроустановку споживача; електроустановка - комплекс взаємопов'язаних устаткування і споруд, призначених для виробництва або перетворення, передачі, розподілу чи споживання електричної енергії; недовідпущена електрична енергія - різниця між обсягом електричної енергії, який мав бути поставлений споживачеві у певний період відповідно до договору, і фактично отриманим споживачем обсягом електричної енергії за цей період, що виникла в результаті перерви в електропостачанні, у тому числі при відключеннях та обмеженнях.
Пунктом 6.46 означених Правил визначено, що у разі переривання електропостачання уповноваженими представниками споживача, постачальника електричної енергії та електропередавальної організації (основного споживача) складається акт про застосування обмеження, у якому зазначаються час перерви та обсяг недовідпущеної споживачу електричної енергії, інші необхідні дані. Сторони можуть додати до акта документи, які підтверджують вину іншої сторони або відсутність своєї вини. Час переривання визначається спільно за документацією споживача, постачальника електричної енергії та електропередавальної організації (основного споживача) з моменту припинення або обмеження постачання електричної енергії до відновлення електропостачання відповідно до диспетчерських оперативних документів електропередавальної організації. Обсяг електричної енергії, що недовідпущена споживачу, визначається як різниця між обсягом електричної енергії, який мав бути поставлений споживачеві у період обмеження відповідно до договору (визначається, виходячи із середньодобового обсягу споживання за попередній розрахунковий період та часу переривання), і фактично отриманим споживачем обсягом електричної енергії за цей період.
Тобто, з системного аналізу наведених вище положень вбачається, що під перериванням електропостачання слід фактично розуміти припинення (тимчасове припинення) подачі електричної енергії не споживачу, а саме в електроустановку споживача.
Як зазначалось судом, з 10.12.2014р. згідно договору №10173 від 23.09.2005р. про постачання електричної енергії Публічне акціонерне товариство «Київенерго» зобов'язане здійснювати електропостачання на один об'єкт: артезіанську свердловину, що підключена до ОП № 31 ПЛ-10 кВ 1060-3078 КТП 7057 та знаходиться за адресою м. Київ, пров. Інженерний, 27.
В акті, на якій посилається заявник, фактично вказано про здійснення переоформлення договору на іншу особу без відключення та у рядку «Електроустановка споживача відключена» міститься пропуск.
Тобто, з наведеного вбачається, що фактично електропостачання до ОП № 31 ПЛ-10 кВ 1060-3078 КТП 7057, який, як вставлено рішенням від 24.12.2015р. Господарського суду міста Києва по справі №910/24046/15, яке залишено без змін постановою від 09.06.2016р. Київського апеляційного господарського суду та постановою від 27.09.2016р. Вищого господарського суду України, належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Джерело 1», не припинялось.
Слід звернути увагу позивача, що ненаправлення відповідачем актів щодо обсягів спожитої електроенергії та рахунків на її оплату не є беззаперечним свідченням припинення електропостачання.
До того ж, у даному випадку укладання між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» та Громадською організацією «Джерело» договору №62808 про постачання електричної енергії, згідно до змісту додатку №4А до якого, точкою продажу є КТП 7057, також не вказує на переривання електропостачання, що було б підставою для застосування до електропостачальника заходу відповідальності, який передбачено п.4.1.2 договору №10173 від 23.09.2005р. та ч.13 ст.24 Закону України «Про електроенергетику», оскільки специфіка електропостачання полягає саме в тому, що постачання електричної енергії здійснюється саме до об'єкту постачання (точки продажу), тобто, у даному випадку КТП 7057, яка у відповідності до змісту судових рішень по справі №910/24046/15 належить саме позивачу.
За таких обставин, враховуючи наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що посилання позивача на неправомірне переривання електропостачання з вини енергопостачальника, в якості підстави для стягнення двократної вартості недовідпущеної електричної енергії, є доказово необґрунтованими та юридично неспроможними, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело 1» до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення 291 207,89 грн.
Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Судовий збір згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України залишається за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
17.11.2016 р.
Суддя О.М. Спичак