61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
08.11.2016р. Справа № 905/2651/16
Господарський суд Донецької області у складі:
головуючий - суддя Харакоз К.С.,
при секретарі судового засідання Чорман О.О.,
розглянувши матеріали
позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м. Маріуполь, Донецька область
до відповідача1: Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк
та відповідача2: Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», м. Кривий Ріг
про стягнення збитків в сумі 4 539,15 грн.
За участю:
представник позивача: не з'явився;
представник відповідача1: не з'явився;
представник відповідача2: не з'явився;
Позивач, Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь, Донецька область звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк, та Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», м. Кривий Ріг про стягнення збитків в сумі 4 539,15 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення ст.32 Статуту залізниць України та п.п.5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, вантаж за накладною досилання № 45462421 від 18.04.2016р. до основної накладної № 45424520 у напіввагоні № 56168123 не був підготовлений відповідачем2 до перевезення з урахуванням схоронності під час транспортування, а також прийнятий відповідачем1 до перевезення в пошкодженому стані.
Наявність вказаних обставин підтверджується комерційним актом БН 724903/346 від 20.04.2016р. та, на думку позивача, є підставою для солідарного стягнення з Державного підприємства «Донецька залізниця» та Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» збитків у розмірі 4 539,15 грн.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.09.2016р. порушено провадження по справі.
Представник позивача у судове засідання 08.11.2016р. не з'явився. В клопотаннях від 05.10.2016р. та 20.10.2016р. просив суд проводити судові засідання без участі представника позивача.
Представник відповідача1 в судове засідання 08.11.2016р., як і в попередні судові засідання, не з'явився. Відповідач1 своїм правом на участь в судових засіданнях не скористався, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою відповідача1.
Представник відповідача2 в судове засідання 08.11.2016р., як і в попередні судові засідання, не з'явився. Надав письмовий відзив згідно якого проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивач не проінформував про відхилення ваги товару у напіввагоні № 56168123 та не викликав представників Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» для її засвідчення. Тобто, як вказує відповідач 2, причиною втрати частини вантажу є технічна або комерційна несправність напіввагону № 56168123, що сталась під час перевезення вантажу залізницею.
Враховуючи, що наявних в матеріалах справи документів та пояснень достатньо для прийняття рішення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними в ній матеріалами справи в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд, -
Між ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (покупець) та ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 1/136 від 05.01.2015р., на підставі якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю залізорудну сировину (товар), а покупець зобов'язався прийняти і оплатити його вартість.
Кількість, номенклатура товару вказуються в Специфікаціях до Договору, що є його невід'ємною частиною. Якість, пакування, та маркування товару мають відповідати нормам, встановленим сертифікатом виробника, діючими стандартами для даного виду товару, а також спеціальним технічним вимогам, якщо такі встановлені угодою сторін, відображеним в Специфікаціях (пункти 2.1.,2.2. Договору).
Поставка товару здійснюється за ціною, яка визначена у відповідності з умовами поставки, вказана в Специфікаціях та включає до себе всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування та інших витрат постачальника, пов'язані з поставкою товару (пункти 4.1. Договору).
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.
Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
18.04.2016р. за накладною досилання № 45462421 до основної накладної № 45424520 від 16.04.2016р. ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» (вантажовідправник) зі станції відправлення Роковата Придніпровської залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці відвантажив на адресу ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (вантажоотримувач) відправило у напіввагоні № 56168123 вантаж - аглоруда (руда залізна агломераційна).
При оформленні вказаної залізничної накладної відправником вказано масу вантажу у напіввагоні № 56168123, нетто: 69 000,00 грн.
Під час прибуття вагонів на станцію призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, на підставі ст.24 Статуту залізниць України, була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній.
Так, на вказаній станції було здійснено комісійне переважування спірного напіввагону, за результатами якого складено комерційний акт БН 724903/346 від 20.04.2016р., відповідно до якого за наслідками комісійної перевіски напіввагону № 56168123, виявилось: брутто - 81 550 кг, тара с бруса 22 300 кг, нетто - 59 250 кг, що менше документа на 9 750 кг.
У комерційному акті також відображено, що навантаження у вагоні нижче рівня бортів на 1000-1500 мм., нерівномірна. Поверхня вантажу маркована. Над 1-3 люками є воронкоподібне заглиблення розміром 3000мм х 2000мм х до дна вагону, над 6-7 люками заглиблення 1500мм х 2000мм х до дна вагону. На хребтовій балці вбачаються сліди просипання вантажу. Течі вантажу на станції Маріуполь-Сортувальний немає. Вагон прибув у технічному відношенні несправний: зламаний люк, обірвані кронштейни люка, обірвані бокові стойки, немає запірного пристрою.
Комерційний акт підписаний належними особами згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р.
Наразі, переваження вантажу здійснювалось на 150 т електронних вагах станції Маріуполь-Сортувальний при повній зупинці напіввагону. При повторному переваженні недостача вказаного напіввагону підтвердилась.
Статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях. Стаття 110 Статуту залізниць України також передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно з ч.1 ст.23 Закону України «Про залізничний транспорт» перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічні за змістом приписи містяться у ст.113 Статуту залізниць України, ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України.
В силу норм ст.32 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.
Суд приймає до уваги те, що спірний вантаж був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, встановлені комерційним актом сліди доступу до вантажу, прибуття вантажу з недостачею у технічному відношенні несправному вагоні. Відповідно до ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення.
Відповідачем1 в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду, що недостача вантажу відбулась не з вини залізниці.
Згідно із ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.
У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.2 ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про залізничний транспорт», залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Згідно ч.1 ст.23 вищевказаного Закону, перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.
Стаття 110 Статуту залізниць України (далі - Статут) передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно з ст.113 Статуту, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Відповідно до ч.1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а) ч. 2 ст. 129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Пунктами 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001р. встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із «шапкою»). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
Згідно з ч.1 ст.31 Статуту, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.
Відповідно до ч.3 ст.32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Згідно з абз.4 п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України №644 від 21.11.2000р. встановлено що, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до накладної досилання № 45462421 від 18.04.2016р. вантаж завантажено у власний вагон відправником (власник корпорація «МПС»), вантаж промаркований двома паралельними борознами з нанесенням вапняку, вантаж змерзається, профілактика призведена бішофітом. На станції відправлення залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу та вагонів не було, що свідчить про те, що відправником були виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів.
За приписами п.3.9 роз'яснень №04-5/225 від 29.09.2008р. Вищого господарського суду «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» відповідно до статті 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.
У випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання; якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника; винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу; прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера; у такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю.
Досліджені у судовому засіданні письмові докази свідчать про те, що нестача виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагонів, вантажу, його маркування та кріплення у вагонах, залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, просипання вантажу не було виявлено, про наявність заглиблень у напіввагоні залізницею зазначено не було, що в свою чергу, свідчить про відсутність вини вантажовідправника у нестачі вантажу.
Зауважень з боку залізниці до стану вагону № 56168123 та вантажу в ньому не було ані на станції відправлення, ані на попутних залізничних станціях від станції відправлення до станції призначення.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що недостача вантажу сталась внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування. Залізниця не довела, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин.
Відповідно до частини 3 статті 314 ГК України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Частиною 1 статті 115 Статуту передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, відповідно до ч.2 ст.114 Статуту, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Розрахунок фактичної недостачі вантажу здійснюється наступним чином:
у вагоні № 56168123 маса нетто при відправленні 69 000 кг;
норма недостачі 69 000 х 1% = 690 кг;
недостача 69 000 кг - 59 250 кг = 9 750 кг;
вартість 1 тони з ПДВ (згідно рахунку-фактури №383/21 від 16.04.2016р.) становить 501,01 грн.;
сума недостачі з урахуванням природних втрат: 9 750 кг (сума недостачі) - 690 кг (норма недостачі) = 9 060 кг.
Відтак, вартість нестачі вантажу становить 4 539,15 грн. (9,06 кг Х 501,01 грн.), у зв'язку із чим, заявлена до стягнення сума збитків визнається судом обґрунтованою.
Матеріалами справи не підтверджено, що завантаження спірного вантажу здійснювалось Публічним акціонерним товариством «Криворізький залізорудний комбінат» у технічно несправний вагон № 53500724 і відповідач 2 був обізнаний про це.
Таким чином, вимоги позивача до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» є необгрунтовними та такими, що підлягають залишенню без задоволення.
Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1378 грн підлягає стягненню з відповідача 1 на користь позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 22, 42, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь, Донецька область, до відповідача Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк, до відповідача Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк, про стягнення збитків в сумі 4 539,15 грн. - задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83062, м.Донецьк, вул.Артема, б.68; код ЄДРПОУ 01074957) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, вул.Левченко, б.1; код ЄДРПОУ 00191129) 4 539,15 грн., а також витрати на оплату судового збору в розмірі 1 378,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 14.11.2016р.
Суддя К.С. Харакоз