61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
08.11.2016р. Справа № 905/2688/16
Господарський суд Донецької області у складі:
головуючий - суддя Харакоз К.С.,
при секретарі судового засідання Чорман О.О.,
розглянувши матеріали позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»,
до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь, Донецька область,
про стягнення штрафу у розмірі 67 885,00 грн.
За участю:
представник позивача: Алєксєєв (за довіреністю);
представник відповідача: не з'явився;
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь, Донецька область про стягнення штрафу у розмірі 67 885,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на дані залізничної накладної № 52985918, комерційного акту РА № 013091/90 від 30.03.2016р. Нормативно позивні вимоги обґрунтовані ст.ст. 24, 118, 122 Статуту залізниць України.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.09.2016р. порушено провадження по справі.
Ухвалами суду від 29.09.2016р., 11.10.2016р. та 25.10.2016р. розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України).
08.11.2016р. до господарського суду Донецької області надійшли заперечення позивача на відзив.
Представник позивача у судовому засіданні 08.11.2016р. наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 08.11.2016р. не з'явився, у відзиві, який надійшов на електронну адресу суду 11.10.2016р., відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, просив суд максимально зменшити підлягаючий стягненню штраф.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд, -
У березні 2016р. ПАТ «МК «Азовсталь» (вантажовідправник), з первісної станції Сартана Донецької залізниці на станцію Мушкетово Донецької області на адресу ПрАТ «Донецьксталь» - Металургійний завод» (вантажоодержувач), за залізничною накладної № 52985918 у вагоні № 62468483 здійснило відправлення вантажу - накладки і підкладки рейкові, підкладки роздільного кріплення 1КБ-65, накладки двоголові 1Р-65.
При оформленні залізничної накладної № 52985918 у вагоні № 62468483 відповідачем вказано масу вантажу: нетто - 58 340 кг.
Як свідчить розділ 24 та 26 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена відправником на 150 тонних вагонних вагах.
Також, у розділі 7 відправником вказано, що вантаж вкритий захисною сіткою, вага сітки 131 кг, поверхня вантажу маркована вапняком.
Правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.
Згідно з п.28. Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000р., вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
На попутній станції Нижньодніпровськ-Вузол ОСОБА_1 залізниці було проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вагоні № 62468483 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що був складений акт загальної форми № 228 від 30.03.2016р.
За результатами контрольної перевірки станцією Нижньодніпровськ-Вузол ОСОБА_1 залізниці був складений комерційний акт РА № 013091/90 від 30.03.2016р., відповідно до якого за результатами контрольного переважування вагону № 62468483 на справних 150-тонних вагах станції Нижньодніпровськ-Вузол ОСОБА_1 залізниці виявилось, що при переваженні вага брутто складає 78 200 кг., тара по документу 23 260 кг., нетто 59 940 кг., що менше ваги зазначеної в документі на 3 400 кг.
Згідно технічного паспорту ваг №14 станції Нижньодніпровськ-Вузол ОСОБА_1 залізниці, дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію - 26.12.2012р., строк експлуатації - 15 років (тобто до 2027р.), міжповірочний інтервал ЗВВТ становить 12 місяців, відміткою у паспорті підтверджено, що остання державна повірка ваг здійснена 15.01.2016р.
У комерційному акті також містяться відомості про те, що навантаження нижче рівня бортів вагону на 150-160 см., вантаж маркований вапняком, покритий захисною сіткою, поглиблень немає, маркування і сітка не пошкоджені. Вагон бездвірний, розвантажувальні люки з обох сторін зачинені. В технічному відношенні вагон справний.
Такі ж саме відомості містить і акт загальної форми № 308 від 21.04.2016р., складений станцією ОСОБА_1 залізниці.
Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р., передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Суд встановив, що комерційний акт РА № 013091/90 від 30.03.2016р. підписаний належними особами у відповідності до п.10. Правил складання актів.
Відповідно до п.12. Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р., якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі «Є» комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: «Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено». Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається.
При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.
Так, у копії комерційного акту РА № 013091/90 від 30.03.2016р., направленого із залізничною накладною № 52985918 на станцію призначення, міститься відмітка у розділі «Є» про видачу вагону згідно даного комерційного акту.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1. ст. 909 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та ч.1. ст. 307 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно ч.2. ст. 908 ЦК України та ч.5. ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Як встановлено ч.3. ст.909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).
Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за № 863/5084 від 24.11.2000р., а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п.2.1. та п.2.2., графи «Маса вантажу, визначена відправником, кг» та «Спосіб визначення маси» заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п.5. Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 861/5082, визначається відправником.
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3. Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.
Відповідно до ч.1. та ч.2. ст.24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно ч.1. ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання комерційного акту.
Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.
Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належним доказом - комерційним актом РА № 013091/90 від 30.03.2016р.
Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.
Доказів на підтвердження відсутності вини вантажовідправника у невідповідності відомостей, зазначених у перевізному документі фактичній масі вантажу у спірному вагоні, відповідачем суду не надано.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що вагон прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, вимоги щодо здійснення дозавантаження не пред'являлись. На сортувальних та проміжних станціях здійснювався комерційний огляд вагону № 62468483, проте залізницею будь-який порушень, зокрема, нестача вантажу, невідповідність маси вантажу, нерівномірне навантаження не встановлювалось. Наведене, на думку відповідача, свідчить про втрату вантажу після приймання вагону для перевезення.
Доводи відповідача не приймаються господарським судом з наступних підстав.
Згідно з п.28. Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000р., вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Перевірка маси вантажу на станціїї відправлення - Сартана Донецької області при прийманні вагону № 62468483 не здійснювалась, про що свідчить відсутність відповідної відмітки у розділі 25 залізничної накладної № 52985918. Отже приймання спірного вагону здійснювалось шляхом лише візуального огляду.
У комерційному акті РА № 013091/90 від 30.03.2016р. відсутні будь-які зауваження щодо порушення правил завантаження вагону, пошкодження маркування, тощо. А тому відсутні підстави вважати масу нестачі вантажу втраченою.
Крім того, у розділі «Є» комерційного акту РА № 013091/90 від 30.03.2016р. міститься відмітка станції призначення - Мушкетово Донецької області, зазначено про видачу вагону згідно даного комерційного акту. Тобто різниці під час перевірки вантажу на станції призначення проти даних комерційного акту не виявлено.
Згідно з п.5.5. розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України за № 644 від 21.11.2000р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно із ст.122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.
Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України, штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.
При застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Провізна плата за перевезення вантажу у спірному вагоні складає 13 577грн., заявлений штраф до стягнення у розмірі 67 885,00грн. із розрахунку: 13 577 грн. (тариф) х 5.
Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним, та відповідає ст.ст. 118, 122 Статут залізниць України.
Пунктом 27 Правил видачі вантажів встановлено, що втрата вантажу порівняно з масою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, яке становить 0,5%. Отже, норма втрати становить 291,7 кг., виявлена втрата - 3 400кг.
Оскільки саме відповідач, як вантажовідправник, визначає масу вантажу, заповнює і підписує накладну, яка є основним перевізним документом, який надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а згідно статті 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими.
Однак господарський суд приймає до уваги клапотання відповідача.
У відповідності до положень ст.551 ЦК України та ст.219 ГК України, ст. 83 ГПК України суд може, з урахуванням інтересів боржника, та за наявністю обставин, які мають істотне значення, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. В аспекті права на справедливий суд, передбаченого міжнародним договором, суд вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право зменшити розмір штрафних санкцій у зв'язку з наступним.
Підставами для застосування судом зазначеного права є факт відсутності негативного наслідку для позивача, збитків для залізниці, а також загальновідомі обставини - проведення на території сходу України антитерористичної операції, загальний спад економіки тощо.
Крім того, господарським судом приймаються до уваги зазначені і відзиві на позовну заяву обставини щодо вимушеного неповного робочого часу роботи підприємства через зниження обсягів виробництва викликаних його економічно-кризовим станом, необхідністю нести додаткові фінансові витрати по сплаті середньої заробітної плати робітникам призваним на строкову військову службу.
Викладені обставини підтверджуються доданими до відзиву документами.
Враховуючи викладене, з урахуванням клопотання відповідача, господарський суд зменшує розмір штрафу на 80% до суми 13 577 грн. (розмір однієї провізної плати)
За змістом ст.ст. 33-34, 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищезазначене, господарський суд стягує з відповідача: 13 577,00грн. штрафу.
Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що витрати зі сплати судового збору за вимогами ст. з49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 23, 24, 37, 118, 122, 129 Статуту залізниць України; ч. 2 ст. 908, ч. 1, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України; ч. 1, 5 ст. 307 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 42-47, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до відповідача, ОСОБА_2 акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» про стягнення штрафу у розмірі 67 885,00 грн. - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (код ЄДРПОУ 00191158, місцезнаходження - Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, б.1) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40081237, місцезнаходження - 49602, м. Дніпропетровськ, пр. Дмитра Яворницького (ОСОБА_3), б.108) штраф за неправильно зазначену масу вантажу у сумі 13 577,00 грн. та витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 1 378,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 14.11.2016р.
Суддя К.С. Харакоз