"10" листопада 2016 р.Справа № 916/1467/16
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: В.В. Лашина
Суддів: О.Л. Воронюка
' ОСОБА_1
при секретарі І.М. Станковій
За участю представників сторін:
Від ДП “Одеський морський торговельний порт” - ОСОБА_2
Представник ТОВ “Амитрин” в судове засідання не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства “Одеський морський торговельний порт”
на рішення господарського суду Одеської області від 11.07.2016 р.
по справі № 916/1467/16
за позовом ДП “Одеський морський торговельний порт”
до ТОВ “Амитрин”
про стягнення 12948,44 грн.,
У червні 2016 року державне підприємство «Одеський морський торговельний порт» (у наступному за текстом - ДП «Одеський МТП») звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Амитрин» (далі - ТОВ «Амитрин») про стягнення суми безпідставно завищеної вартості підрядних робіт за договором № КД-19085 від 16.07.2014 р. в розмірі 12948,44 грн. та судових витрат.
Рішенням господарського суду Одеської області від 11 липня 2016 року (суддя Волков Р.В.) у задоволені позову було відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ДП «Одеський МТП» в апеляцій скарзі просить його скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, оскільки ревізією ДФІ в Одеській області за результатами перевірки правильності визначення виконаних робіт по договору, проведено. Зустрічною перевіркою ТОВ «Амитрин» встановлено, що весь обсяг робіт виконано із залученням субпідрядника - ТОВ «Даммара» й проведеним співставленням вартості виконаних робіт, які враховані відповідачем в актах форми КБ-2 на загальну суму 340 049,86 грн. з ПДВ, з даними бухгалтерського обліку відповідача та субпідрядника було виявлено різницю в сумі 61288,62 грн. з ПДВ. Скаржник зазначає, що відповідачем неправильно здійснено розрахунок та безпідставно завищена вартість обсягу підрядних робіт.
Представник ТОВ "АМИТРИН" в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення товариство повідомлене належним чином, про що свідчить поштове повідомлення з відміткою про вручення, про причини нез'явлення суд не повідомили і таким чином не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Частиною першою статті 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно до ст. 525 названого Кодексу одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (в тому числі, й витрати на оплату праці та експлуатацію механізмів).
Згідно зі ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Статтею 844 названого Кодексу визначено, що якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом. Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати.
Як вбачається з матеріалів справи, 16 липня 2014 року між сторонами укладено договір № КД-19085, за умовами якого ДП «Одеський МТП» доручило, а ТОВ «Амитрин» зобов'язалося виконати роботи з вогнезахисної обробки дерев'яних конструкцій будівель і споруд замовника за адресами: м. Одеса, Митна пл. № 1; Газовий пров. № 2, загальною площею обробки 14405,56 кв.м.
Загальна вартість договору визначена сторонами в пункті 3.1 договору, з урахуванням додаткової угоди від 29.09.2014 р., в сумі 341 590,38 грн., у тому числі ПДВ. Вартість робіт за договором була визначена відповідно до Правил визначення вартості будівництва (ДСТУ Б Д.1.1-1:2013), затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 р. № 293.
Відповідно до умов договору були виконані підрядні роботи на загальну суму 340 049,86 грн., що було підтверджено актами приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2в. та сплачена в повному обсязі.
19 січня 2016 року Одеською об'єднаною державною фінансовою інспекцією в Одеській області згідно із п. 1.1.3.1 плану контрольно-ревізійної роботи ДФІ в Одеській області на 4 квартал 2015 р. проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДП «Одеський МТП» за період з 01.10.2013 р. по 30.09.2015 р., за результатами якої встановлено ряд порушень та недоліків, що відображені в акті ревізії № 05-11/3. Зокрема, в ході проведення зустрічної звірки з ТОВ «Амитрин» встановлено, що весь обсяг робіт виконано із залученням субпідрядної організації ТОВ «Даммара» (субпідрядник), не були підтверджені фактичні витрати у зв'язку з різницею витрат по субпідрядним організаціям та генпідрядною організацією на суму 12948,44 грн.
09 березня 2016 року ДП «Одеський МТП» звернулося до відповідача з вимогою щодо повернення 12948,44 грн. безпідставно завищеної вартості виконаних підрядних робіт. Однак згадана вимога залишена відповідачем без реагування.
Приймаючи рішення про відмову у задоволені позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що сторонами спору акти приймання виконаних будівельних робіт погоджені без зауважень та оплата здійснена позивачем у повному обсязі. Також судом було зазначено, що виявлені Одеською об'єднаною державною фінансовою інспекцією в Одеській області порушення не можуть змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін. Окрім цього, суд врахував положення ч. 2 ст. 845 ЦК України, за якими якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи. При цьому, судом зазначено, що претензії щодо якості та обсягу виконаних робіт у позивача відсутні й доказів порушення якості робіт або виконання їх у меншому аніж передбачено договором обсязі суду не представлено.
Судова колегія вважає, що судом першої інстанції цілком вірно встановлені обставини справи та ним дана належна юридична оцінка, що виключає скасування законного рішення.
Посилання ДП «Одеський МТП» на приписи статті 1212 ЦК України, а також про необхідність застосування положень Господарського кодексу України щодо стягнення збитків, колегія суддів вважає неспроможними.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Відтак, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, застосування положень ч. 3 ст. 1212 ЦК України до них є безпідставним.
Замовник у певних випадках має можливість захисту своїх порушених прав та інтересів шляхом відшкодування збитків на підставі ст. 611 ЦК України, ст.ст. 217, 224-225 ГК України.
Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України у якості збитків підлягає відшкодуванню вартість втраченого майна.
Відповідальність у вигляді відшкодування збитків та інших способів відшкодування майнової шкоди, у тому числі стягнення збитків, заявлених позивачем, настає за наявності таких умов як неправомірна поведінка особи, негативний результат такої поведінки (факт і розмір завданих збитків), причинний зв'язок між неправомірною поведінкою та негативним наслідком.
Позивачем не доведено факту понесення реальних збитків, а саме втрат, яких позивач зазнав внаслідок виконання договірних зобов'язань.
Акт ревізії ДФІ в Одеській області, на якому ґрунтуються позовні вимоги, за відсутності первинних бухгалтерських документів, з яких можливо було б зробити висновок про завищення обсягу виконаних підрядних робіт, - не може бути визнаним достатнім та належним доказом наявності збитків.
При цьому, виявлені ревізією порушення не впливають на умови спірних договірних відносин і не можуть їх змінювати. Така ж правова позиція втілена у постанові Верховного Суду України від 22 січня 2013 року у справі № 3-69гс13, а також у постановах Вищого господарського суду України від 20.02.2013 р. у справі № 5006/18/13/2012, від 07.10.2015 р. у справі № 908/5454/14.
Судова колегія зазначає, що судом першої інстанції цілком обґрунтовано враховано те, що договірна вартість за договором підряду становить 341 590,38 грн., тоді як підрядні роботи виконані на суму 340 049,86 грн. без перевищення кошторису.
За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 11.07.2016 р. у справі № 916/1467/16 - без змін.
Головуючий суддя В.В.Лашин
Суддя О.Л. Воронюк
Суддя С.В. Таран