15 листопада 2016 року Справа № 915/1220/16
м. Миколаїв
Суддя господарського суду Миколаївської області Ржепецький В.О., розглянувши матеріали заяви кредитора: Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (54030, м.Миколаїв, вул. Потьомкінська, 24/2)
до боржника: Товариства з додатковою відповідальністю «МП «Ера» (код ЄДРПОУ 14307475, 54030, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, буд. 18)
про: банкрутство
встановив:
Державною податковою інспекцією у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області 14.11.2016 подано до господарського суду Миколаївської області заяву №2315/9/14-03-10-009 від 01.09.2016 про порушення провадження справи про банкрутство Товариства з додатковою відповідальністю «МП «Ера».
Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку про повернення заяви без розгляду з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 2 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі - Закон) встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Статтею 11 Закону встановлено вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство.
Зокрема, ч. 2 зазначеної статті встановлено, що до заяви про порушення справи про банкрутство додаються: докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом він не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова державного виконавця або приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави).
Відповідно до змісту абз.4 ч.7 ст.11 Закону до заяви кредитора - органу доходів і зборів чи інших органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, додаються докази вжиття заходів до отримання відповідної заборгованості у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону, заява кредитора, крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, повинна містити відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті.
За змістом ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами.
Згідно з п. 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється ст.ст. 95- 99 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з абз. 1 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Отже, згідно з положеннями ст. 95 Податкового кодексу України, ч. 3 ст. 10 та ч. 7 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» доказами на підтвердження безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора - органу доходів і зборів, є рішення суду про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, що набрало законної сили, інкасові доручення для примусового стягнення коштів у дохід бюджету у рахунок погашення податкового боргу та докази вжиття відповідних заходів до отримання відповідної заборгованості за процедурою, визначеною Податковим кодексом України.
Заявником до матеріалів заяви не додано рішень суду про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, що набрали законної сили, інкасових доручень про стягнення коштів у дохід бюджету у рахунок погашення податкового боргу та доказів вжиття заходів до отримання відповідної заборгованості за процедурою, визначеною Податковим кодексом України, посилання на які міститься в заяві, що підтверджується актом відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області від 14.11.2016.
Таким чином, кредитором не додано до заяви належних доказів на підтвердження обставин, викладених у заяві.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 15 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду, зокрема, якщо: заява не відповідає змісту вимог, зазначених у цьому Законі; не подано доказів неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами в розмірі, визначеному частиною третьою статті 10 цього Закону, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження; доказів надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів, а також з інших підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне повернути заяву та додані до неї документи заявнику без розгляду.
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 15 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Повернути заяву і додані до неї документи заявнику без розгляду, разом з актом відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області від 14.11.2016.
2. Повернути Державній податковій інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39554010) зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 13780,00 грн., сплачений за платіжним дорученням №725 від 26.08.2016.
Суддя В.О.Ржепецький