ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.11.2016Справа № 910/21434/14
За скаргоюПублічного акціонерного товариства "Київенерго"
на діїВідділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
у справі№ 910/24434/14
за позовомЗаступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі: 1. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України; 2. Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
простягнення 76 060 883, 04 грн.
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
від прокуратури:ОСОБА_1 - посвідчення № 034624 від 23.07.2015 року;
від позивача-1:ОСОБА_2 - представник за довіреністю;
від позивача-2:ОСОБА_3 - представник за довіреністю;
від відповідача (скаржника):ОСОБА_4 - представник за довіреністю;
від відділу ДВС:ОСОБА_5 - представник за довіреністю.
Заступник прокурора Деснянського району м. Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 288 710 687, 67 грн.
В ході судового розгляду прокурором було зменшено розмір позовних вимог до 76 060 883, 04 грн. з яких: основна заборгованість у розмірі 4 424 937, 52 грн., пеня у розмірі 18 243 112, 39 грн., 3% річних у розмірі 6 012 352, 31 грн. та інфляційні втрати у розмірі 47 380 480, 82 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2014 р. позовні вимоги Заступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено повністю та стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованість у розмірі 4 424 937, 52 грн., пеню у розмірі 18 243 112, 39 грн., 3% річних у розмірі 6 012 352, 31 грн. та інфляційні втрати у розмірі 47 380 480, 82 грн. Крім того, вказаним рішенням з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в доход Державного бюджету України стягнуто судовий збір у розмірі 73 080, 00 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 р., яка була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2015 р., рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2014 р. залишено без змін.
04.02.2015 р. на виконання рішення суду видано відповідні накази.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.04.2015 року заяву Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2014 р. по справі №910/21434/14 задоволено. Відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2014 р. по справі №910/21434/14 до 01.01.2016 р. включно (Ухвала про виправлення описки від 27.04.2015 року).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 року (яка залишена без змін Постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2015 року) Ухвалу Господарського суд м. Києва від 17.04.2015 року по справі № 910/21434/14 скасовано. Видано відповідний наказ.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.10.2015 року заяву Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню задоволено частково. Визнано наказ Господарського суду міста Києва від 04.02.2015 р. у справі №910/21434/14, виданий на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2014 р., таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 4 424 937,52 грн. та пені у розмірі 18 243 112,39 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 року Ухвала Господарського суду м. Києва від 13.10.2015 року про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню залишено без змін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2016 року у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2014 р. у справі № 910/21434/14 відмовлено.
09.06.2016 р. ОСОБА_6 акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7, у якій просить:
- визнати протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 по винесенню постанови від 27.05.2016 року № 50976642 про арешт коштів та інших цінностей ПАТ "Київенерго";
- визнати незаконною та скасувати постанову від 27.05.2016 року № 50976642 про арешт коштів та інших цінностей ПАТ "Київенерго";
- зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України винести постанову про зняття арешту з коштів ПАТ "Київенерго" та направити постанову для виконання до банків.
Згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2016 р. судом було вирішено відкласти вирішення питання про прийняття скарги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 до повернення матеріалів справи № 910/21434/14 до Господарського суду міста Києва.
У зв'язку з поверненням матеріалів господарської справи № 910/21434/14 до Господарського суду міста Києва, 07.07.2016 року було винесено ухвалу про призначення скаргу до розгляду у судовому засіданні 29.07.2016 року.
Відповідач (боржник) в судовому засіданні 29.07.2016 р. підтримав подану скаргу на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Втім, у судовому засіданні було з'ясовано, що під час розгляду даної скарги до Господарського суду міста Києва надійшов запит апеляції до Вищого господарського суду України від 13.07.2016 р. та повторний апеляційний запит від 27.07.2016 р., у зв'язку з надходженням касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2016 року зупинено провадження у справі № 910/21434/14 за скаргою Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 до розгляду касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2016 року поновлено провадження у справі № 910/21434/14 та призначено до розгляду у судовому засіданні 28.10.2016 року.
Перший позивач та представник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Прокурор та другий позивач проти скарги заперечували, оскільки вважають дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень правомірними, такими, що не порушують прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Скаржник (відповідач) підтримав подану скаргу, надав усні пояснення щодо даної скарги.
З метою усунення порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, враховуючи неявку в судове засідання першого позивача та представника відділу державної виконавчої служби, що перешкоджає розгляду спору по суті, суд вирішив відкласти розгляд скарги на 11.11.2016 року.
У судовому засіданні представник скаржника продовжував наполягати на скарзі та 09.11.2016 року через загальний відділ діловодства суду від Публічного акціонерного товариства "Київенерго" надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.
Представник відділу ДВС проти скарги заперечував, посилаючись, зокрема, на викладені у письмових запереченнях обставини.
Прокурор безпосередньо у судовому засіданні 11.11.2016 року просив суд відмовити у задоволенні скарги, мотивуючи свої заперечення доводами, які викладені у письмових поясненнях.
Представник другого позивача у судовому засіданні надав письмові та усні пояснення по суті скарги та просив відмовити у її задоволенні.
Розглянувши матеріали скарги Публічного акціонерного товариства "Київенерго", Господарський суд міста Києва, -
Згідно з положеннями ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.
Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Рішення, ухвали, постанови суду, які не виконуються боржником добровільно у встановлений строк та у яких допущено негайне виконання, виконуються примусово органами Державної виконавчої служби, що входять до системи органів Міністерства юстиції України, в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.14 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.15 року та набрало законної сили, є обов'язковим на всій території України і підлягає виконанню у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Скаржник у своїй скарзі зазначає про те, що 27.05.2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВПВР) ОСОБА_7винесено постанову про арешт коштів та інших цінностей ПАТ "Київенерго" в межах зведеного виконавчого провадження № 50976642, до якого входить ВП № 47002826 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 04.02.2015 року № 910/21434/14.
Постанова про арешт від 27.05.2016 року надійшла на адресу ПАТ "Київенерго", як вказує скаржник, 02.06.2016 року.
Однак скаржник вважає, що постанова про арешт коштів боржника винесена з грубим порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (далі - Інструкція-1), оскільки порушує права та інтереси боржника на вільне володіння та користування належними йому коштами для здійснення господарської та статутної діяльності та права працівників товариства у зв'язку з наступним.
Відповідно до п. 3.8. Інструкції-1, у разі, якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження .
Пунктом 3.8.1. Інструкції-1 передбачено, що виконання зведеного виконавчого провадження розпочинається постановою про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження. Про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виноситься постанова, копія якої зберігається у зведеному виконавчому провадженні. Виконавчі провадження щодо одного боржника об'єднуються у зведене виконавче провадження або приєднуються до зведеного виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку, наданого боржнику для самостійного виконання.
У відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України на виконанні перебувають:
- ВП № 13930081, яке відкрите 27.07.2009 року;
- ВП № 46310520, яке відкрите 02.02.2015 року;
- ВП № 47002826, яке відкрите 26.03.2015 року;
- ВП № 50976642, яке відкрите 29.04.2016 року.
Як вбачається із поданої скарги, в порушення процесуального строку, встановленого п. 3.8.1. Інструкції-1 державний виконавець створив зведене виконавче провадження лише 17.02.2016 року, про що зазначено в оскаржуваній постанові, хоча повинен був об'єднати виконавчі провадження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання.
В оскаржуваній постанові державним виконавцем не зазначається яким чином створене зведене виконавче провадження 17.02.2016 року, чи шляхом об'єднання, чи шляхом приєднання. Крім того, як стверджує скаржник, постанова про об'єднання/приєднання виконавчих проваджень в зведене відсутня як в матеріалах ВП так і в Єдиному реєстрі проваджень.
Фактично для забезпечення виконання одного і того ж рішення одночасно діють арешти, накладені різними постановами державного виконавця.
Оскаржуваною постановою накладено арешт на кошти на всіх рахунках ПАТ "Київенерго" у п'яти банківських установах, що має наслідком повне блокування ведення господарської діяльності.
Також, на думку скаржника, посилання у постанові № 50976642 від 27.05.2016 року про арешт коштів на Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" є безпідставним, оскільки вказаний закон втратив чинність 01.01.2015 року.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що скарга Публічного акціонерного товариства "Київенерго" не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 25 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Частиною 2 статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.
У відповідності до приписів ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
За приписами ст. 57 Закону України “Про виконавче провадження”, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.
За змістом ч. 3 ст. 57 Закону України “Про виконавче провадження”, постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Водночас, за приписами ч. 3 ст. 60 закону України “Про виконавче провадження” визначено, що з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
Пунктом 4 ст. 82 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
В п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” визначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому, господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Фактично, відповідно доводів Прокуратури міста Києва, доводи скаржника зводяться до того, що державним виконавцем незаконно арештовано рахунок № 2600896249772, відкритий в ПАТ "Перший Український міжнародний банк", кий використовується для виплати заробітної плати; зведеному виконавчому провадженню присвоєно невірний номер, постанова відділу примусового виконання ріщень Депатраменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17.02.2016 року про створення зведеного виконавчого провадження № 50976642 відсутня в матеріалах; оскаржуваною постановою невмотивовано знято арешт, накладений іншими дома постановами, а також здійснено посилання на Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою непрацездатності та витратами, зумовленими похованням", який втратив чинність.
З копій матеріалів виконавчого провадження, наявних у матеріалах справи № 910/21434/14, вбачається, що ПАТ "Перший український міжнародний банк" листом вих. № 19.1./510 від 07.06.2016 року, підтвердив, що рахунок № 26008962497792 відкритий в ПАТ "Перший український банк" для здійснення розрахунково-касового обслуговування. Законодавством не передбачено спеціальний режим для його використання, та не встановлено заборону стягнення коштів, що на ньому обліковуються без спеціального режиму використання.
Крім того, 21.06.2016 року, Начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено Постанову про зняття арешту із вказаного вище банківського рахунку, за результатами розгляду клопотання ПАТ "Київенерго".
Твердження скаржника про посилання державним виконавцем у оскаржуваній постанові на Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", який втратив чинність 01.01.2015 року, не заслуговує на увагу, оскільки жодним чином не впливають на загальний зміст Постанови від 27.05.2016 року.
Частиною 3 статті 83 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
Однак, скаржник до відділу ДВС з проханням внести виправлення до постанови про арешт коштів боржника не звертався.
Також, з наявної у матеріалах справи копії постанови про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 27.02.2016 року вбачається, що старший державний виконавець В.Е. Бурла постановив об єднати виконавчі провадження № 13930081, № 46310520, № 47002826 у зведене виконавче провадження № 50215323, а також вказав, що інші виконавчі провадження, які будуть надходити до відділу відносно боржника ОСОБА_6 акціонерне товариство "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, код ЄДРПОУ 00131305) приєднувати до зведеного виконавчого провадження № 50215323.
Тому, суд вважає, що не зазначення державним виконавцем у постанові про арешт коштів та інших цінностей боржника від 27.05.2016 року відомостей про те, яким чином створене зведене виконавче провадження, (чи шляхом об'єднання чи шляхом приєднання), не мають особливого характеру та жодним чином не впливають на законність винесеної постанови, оскільки у матеріалах виконавчого провадження наявні документи, в яких визначено порядок створення зведеного виконавчого провадження № 50976642.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у випадку задоволення вимог ПАТ "Київенерго" та скасування постанови від 27.05.2016 року, такі дії вплинуть не лише на виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі № 910/21434/14, а також й на інші виконавчі провадження, які об'єднані у зведене виконавче провадження.
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що Постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 27.05.2016 року винесена відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", а тому скарга Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України суд,
У задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відмовити.
Суддя Ю.О. Підченко