Справа № 640/17815/16-к
н/п 1-кс/640/8797/16
"16" листопада 2016 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю слідчого - ОСОБА_3 ,
власника майна - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СУ ГУ Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 , про арешт майна по кримінальному провадженню за №12016220000001249 від 14.11.2016, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України, -
Слідчий СУ ГУ Національної поліції в Харківській області капітан поліції ОСОБА_3 15.11.2016р. звернувся до Київського районного суду м. Харкова з клопотанням, погодженим з прокурором відділу 04/2/4 прокуратури Харківської області юристом 1 класу ОСОБА_5 , у якому просив: 1) накласти арешт на автомобіль «MERCEDES-BENZ 260» р.н. НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , який перебуває у власності ОСОБА_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , контактний телефон: НОМЕР_3 , шляхом заборони його ремонтування, користування, розпорядження та відчуження; 2) зберігання автомобіля «MERCEDES-BENZ 260» р.н. НОМЕР_1 , здійснювати на майданчику тимчасового зберігання транспортних засобів за адресою: м. Харків, пров. Ващенківський, 28-Б.
Підставами для арешту майна слідчий вказує, що 13.11.2016 близько 19.30, в районі буд. 28 на пр. Московському м. Харкова, сталося зіткнення автомобіля «MERCEDES-BENZ 260», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає: АДРЕСА_2 (к.т. НОМЕР_4 ), з автомобілем «SKODA OCTAVIA TOUR», р.н. НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає: АДРЕСА_3 (к.т. НОМЕР_6 ; НОМЕР_7 ), внаслідок чого пасажири ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 були доставлені до лікарні з різними ступенями тілесних ушкоджень.
13.11.2016, в ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «MERCEDES-BENZ 260» р.н. НОМЕР_1 , був вилучений та поміщений на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів, розташований за адресою: м. Харків, пров. Ващенківський, 28-Б.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 , автомобіль «MERCEDES-BENZ 260» р.н. НОМЕР_1 належить ОСОБА_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Автомобіль «MERCEDES-BENZ 260» р.н. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП отримав механічні пошкодження та відповідно до положення ст. 98 КПК України, може бути речовим доказом, являється знаряддям вчинення кримінального правопорушення, що зберіг на собі його сліди та містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Враховуючи викладене, а також те, що 13.11.2016 під час огляду місця ДТП автомобіль «MERCEDES-BENZ 260» р.н. НОМЕР_1 , був вилучений слідчим, він відповідає критеріям визначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України.
Слідчий також вказав, що зазначений транспортний засіб як речовий доказ необхідний судовому експерту для проведення автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу, судової трасологічної експертизи з метою з'ясування, параметрів механізму дорожньо-транспортної події, дій учасників пригоди, та в подальшому буде потрібний для проведення слідчого експерименту за участю водія.
За таких обставин на даний час виникла необхідність у арешті автомобіля «MERCEDES-BENZ 260» р.н. НОМЕР_1 , шляхом надання можливості слідчому та прокурору зберігати вилучений транспортний засіб на майданчику тимчасово затриманих транспортних засобів.
Згідно із вимогами ст.100 КПК України та п.20 постанови КМУ № 1104 від 19.01.2012 не передбачено можливість передачі речових доказів - транспортних засобів на відповідальне зберігання учасникам кримінального провадження та іншим особам.
Слідчий також вказав, що наявні достатні підстави вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення транспортного засобу, його окремих складових частин, проведення ремонту пошкоджених деталей з боку його водія.
У судовому засіданні слідчий підтримав подане клопотання, просив про його задоволення.
Власник майна ОСОБА_4 проти задоволення клопотання слідчого не заперечував.
Слідчий суддя, вислухавши думку слідчого та власника автомобіля, дослідивши надані докази, встановив, що СУ ГУ НП в Харківській області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні №12016220000001249 від 14.11.2016, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України (а.с.4).
14.11.2016 року до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого СУ ГУ Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_5 , про накладення арешту на автомобіль «MERCEDES-BENZ 260» р.н. НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , який перебуває у власності ОСОБА_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , контактний телефон: НОМЕР_3 , шляхом заборони його ремонтування, користування, розпорядження та відчуження. Зберігання автомобіля «MERCEDES-BENZ 260» р.н. НОМЕР_1 , здійснювати на майданчику тимчасового зберігання транспортних засобів за адресою: м. Харків, пров. Ващенківський, 28-Б.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 14.11.2016 клопотання слідчого СУ ГУ Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 по кримінальному провадженню № 12016220000001249 від 14.11.2016 про накладення арешту на майно - повернуто прокурору відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_5 , та встановлено строк в 72 години для усунення недоліків (а.с. 13).
Клопотання про арешт майна подано до суду 15.11.2016 о 17-04 год. (а.с. 2)
Відповідно до вимог ст. 116 КПК України, строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти.
Таким чином, слідчим виконані вимоги ч. 3 ст. 172 КПК України, та дотримано вимоги закону щодо звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням про арешт майна після усунення недоліків.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 98 КПК України, документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).
Слідчим доведено, що вищевказане майно, має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Постановою слідчого СУ ГУ НП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 від 14.11.2016, автомобіль «MERCEDES-BENZ 260» р.н. НОМЕР_1 визнано речовим доказом (а.с.15).
Вилучений відповідно до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 13.11.2016 автомобіль «MERCEDES-BENZ 260» р.н. НОМЕР_1 , який перебуває у власності ОСОБА_4 , підлягає арешту, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню.
На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України слідчий довів слідчому судді необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав до арешту майна, враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.
Разом з тим, відповідно до ч.4 ст.173 КПК України, слідчий суддя при задоволенні клопотання про арешт майна, зобов"язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаться на інтересах інших осіб.
Враховуючи вказану вимогу КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне заборонити власнику автомобіля «MERCEDES-BENZ 260» р.н. НОМЕР_1 , який перебуває у власності ОСОБА_4 , відчуження, продаж та керування зазначеного автомобіля до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку.
Клопотання про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час розгляду питання слідчим суддею від учасників процесуальної дії не надійшло, за ініціативою суду не здійснюється, що відповідає положенням ст.107 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 107, 132, 98, 167, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СУ ГУ Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 , про арешт майна по кримінальному провадженню за №12016220000001249 від 14.11.2016, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на автомобіль «MERCEDES-BENZ 260» р.н. НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , який перебуває у власності ОСОБА_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом відчуження, продажу та керування зазначеним автомобілем, до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.
Місцем зберігання арештованого майна визначити спеціальний майдан зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів, розташований за адресою: м. Харків, пров. Ващенківський, 28-Б, відповідно до п. 20 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ № 1104 від 19.11.2012.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1