номер провадження справи 5/51/16
09.11.2016 Справа № 908/2253/16
За позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, Київська область, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут» (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1: Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області (69107, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний (пр. Леніна) 168)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 2: Департамент фінансів Запорізької обласної державної адміністрації (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний (пр. Леніна), 164)
про стягнення 3 932 568, 01 грн.
Суддя Проскуряков К.В.
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 14-109 від 18.04.2014
Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 20 від 11.01.2016
Від 3-ої особи - 1: ОСОБА_3, довіреність № 12-08.2/776-7022 від 11.10.2016
Від 3-ої особи - 2: не з'явився
25.08.2016 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут» про стягнення 3 932 568, 01 грн.
Ухвалою суду від 25.08.2016 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №908/2253/16, справі присвоєно номер провадження 5/51/16, розгляд якої призначено на 28.09.2016. У судовому засіданні 28.09.2016 р. судом було оголошено перерву до 13.10.2016. Ухвалою суду від 13.10.2016 № 908/2253/16 продовжено строк розгляду справи строком на 15 днів на підставі ст. 69 ГПК України - до 09.11.2016, залучено до участі у справу у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1 - Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області, 2 Департамент фінансів Запорізької обласної державної адміністрації, розгляд справи відкладено на 07.11.2016. У судовому засіданні оголошувалась перерва. У судовому засіданні 09.11.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
За клопотанням представників сторін розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.
Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Суду надано наступні пояснення: 30.06.2015 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» було укладено договір № 15-721-Н на купівлю-продаж природного газу. Між сторонами були підписані Акти приймання-передачі природного газу на суму 397 554 447,32 грн. Відповідач оплатив отриманий природний газ з порушенням строків, передбачених п. 6.1. договору у зв'язку з чим позивачем нараховано пеню у розмірі 3 393 466,10 грн., 3 % річних у розмірі 229 617,51 грн., втрати від інфляції у розмірі 309 484,40 грн. Просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Суду надано письмовий відзив, відповідно до якого між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Департаментом фінансів Запорізької облдержадміністрації, відповідачем та позивачем укладені спільні протокольні рішення, предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій". На виконання вказаних спільних протокольних рішень позивачу були перераховані грошові кошти на оплату отриманого природного газу за договором купівлі-продажу № 15-721-Н від 30.06.2015. Проте, затримки в оплаті сталися з вини відповідача, оскільки останнім несвоєчасно підписувались спільні протокольні рішення. На час розгляду справи у відповідача відсутня заборгованість з оплати за отриманий природний газ. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 1, надала суду наступні пояснення: розрахунки по пільгах та житлових субсидіях населенню за спожитий природний газ здійснюється за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної оплати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій) відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою КМУ від 11.01.2005 № 20. Всі платежі за спільними протокольними рішеннями проведено у день надходження грошових коштів на відповідні рахунки.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 2: у судове засідання 09.11.2016 не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила. Своїм правом бути присутньою у судовому засіданні не скористалась. В матеріалах справи містяться письмові пояснення по суті спору, відповідно до яких: розрахунки по пільгах та житлових субсидіях населенню за спожитий природний газ здійснюється за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної оплати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій) відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою КМУ від 11.01.2005 № 20 та Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 4936/688. Відповідно до п. 4 Порядку № 20 від 11.01.2005 обласні та Київська міська держадміністрації можуть приймати рішення про централізоване перерахування субвенцій, отриманих згідно з цим Порядком, без розподілу їх між бюджетами районів і міст обласного значення, об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, пропорційно за видами послуг за згодою відповідних місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Централізоване перерахування коштів субвенції на обласному рівні регламентовано розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 25.01.2010 №13 «Про затвердження Регламенту централізованого перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій». Розрахунки проводяться шляхом складання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, які погоджуються усіма учасниками розрахунків. Згідно вказаних Порядків та затвердженого Регламенту, Департамент фінансів узагальнює зведені реєстри актів звіряння, які надаються фінансовими органами місцевого рівня, погоджує їх та подає Головному управлінню ДКСУ у Запорізькій області для узгодження спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків. Не пізніше наступного дня після підписання останнім учасником розрахунків спільного протокольного рішення (з присвоєнням номера та дати) усі учасники розрахунків подають до органів казначейства, у яких відкриті рахунки, платіжні доручення на перерахування коштів відповідно до узгоджених протокольних рішень. Платіжні доручення на перерахування коштів відповідно до узгоджених спільних протокольних рішень від 18.09.2015 № 1954, від 19.10.2015 № 2129, від 19.11.2015 №2454, від 17.12.2015 № 2858, від 22.01.2016 № 3099 були надані Департаментом до ГУ ДКСУ у Запорізькій області своєчасно. Централізоване перерахування коштів субвенції з державного бюджету здійснено протягом одного операційного дня. Також, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 2 надала суду клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника. Клопотання судом задоволено.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 30.06.2015 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» (далі - покупець) було укладено договір № 15-721-Н на купівлю-продаж природного газу (далі - договір з усіма змінами, додатками та доповненнями), відповідно до п.п. 1.1., 2.1. якого за договором продавець зобов'язується передати у власність покупця у 2015 році природний газ (далі - газ), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору. Продавець передає покупцеві у період з 01.07.2015 по 31.12.2015 газ в обсязі 140 467 тис. куб. м, у т.ч. по місяцях кварталів.
Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за м'ясцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання - передачі газу за розрахунковий місяць.
Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині реалізації газу, покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
В матеріалах справи містяться Акти приймання-передачі природного газу, підписані обома сторонами на суму 397 554 447,32 грн. (І т. а.с. 21 - 27).
Як вбачається з матеріалів справи та як пояснив у судовому засіданні представник позивача, відповідач не завжди своєчасно оплачував отриманий газ, у зв'язку з чим позивачем нараховано пеню у розмірі 3 393 466,10 грн., 3 % річних у розмірі 229 617,51 грн., втрати від інфляції у розмірі 309 484,40 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.
Частиною 4 ст. 202 ЦК України встановлено, що дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
З матеріалів справи вбачається, що між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Департаментом фінансів Запорізької облдержадміністрації, відповідачем та позивачем укладені спільні протокольні рішення, предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".
За змістом даних протокольних рішень сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків відповідно до умов договору, на підставі якого заявлений позов у даній справі, що виключає застосування до відповідача санкцій та наслідків за порушення грошового зобов'язання.
Так, 18.09.2015 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Запорізькій області (далі сторона №1), Департаментом фінансів Запорізької облдержадміністрації (далі сторона №2), ТОВ "Запоріжгаз Збут" (далі сторона №3) та НАК "Нафтогаз України" (далі сторона остання) було укладено спільне протокольне рішення №1954 про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету.
Відповідно до розділу 1 предметом цього спільного протокольного рішення є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".
Порядок проведення розрахунків визначений розділом 2 спільного протокольного рішення. Зокрема, Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду державного бюджету стороні №1 у сумі 11 368 632, 36 грн. ОСОБА_4 №1 перераховує на рахунок сторони №2 кошти у сумі 11 368 632, 36 грн. ОСОБА_4 №2 перераховує стороні №3 кошти за пільги та субсидії у сумі 11 368 632,36 грн. ОСОБА_4 №3 перераховує стороні останній кошти в сумі 11 368 632,36 грн. за природний газ за 2015 рік згідно з договором від 30.06.2015 №15 - 721 - ОСОБА_4 остання перераховує кошти в сумі 11 368 632,36 грн. до загального фонду Державного бюджету України у вигляді податків.
Відповідно до розділу 4 сторони, що підписали спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 та Порядку проведення розрахунків і не виконання своїх зобов'язань за цим спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.
Спільне протокольне рішення набирає чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим спільним протокольним рішенням (п. 5.2).
Спільні протокольні рішення аналогічного змісту були укладені 19.10.2015 №2129 на суму 6 906 188,87 грн., 19.11.2015 № 2454 на суму 36 034 722,56 грн., 17.12.2015 № 2858 на суму 53 609 279,33 грн., 22.12.2015 № 3099 на суму 8 910 000,00 грн., 22.01.2016 №308 на суму 78 155 410,49 грн.
На виконання вищевказаних спільних протокольних рішень, позивачу було перераховано наступні кошти: 12 010185,25 грн. згідно (в т.ч. 11 368 632,36 грн. згідно із протокольним рішенням за газ, отриманий у серпні 2015), 8 033 601,93 грн. (в т.ч. 6 906 188,87 грн. згідно із спільним протокольним рішенням за газ, отриманий у вересні 2015), 40 988 430,07 грн. (в т.ч. 36 034 722, 56 грн. згідно із протокольним рішенням за газ, отриманий у жовтні 2015), 56 395 812,80 грн. (в т.ч. 53 609 279,33 грн. згідно із протокольним рішенням за газ, отриманий у листопаді 2015), 13 401 829,47 грн. (в т.ч. 8 910 000,00 грн. згідно із протокольним рішенням за газ, отриманий у грудні 2015), 78 155 410,49 грн. згідно із протокольним рішенням за газ, отриманий у грудні 2015.
Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за м'ясцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання - передачі газу за розрахунковий місяць.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був провести остаточний розрахунок за отриманий природний газ в наступні строки: за газ, наданий в серпні 2015 до 20 вересня 2015 року; в вересні 2015 до 20 жовтня 2015 року; в жовтні 2015 до 20 листопада 2015 року; в листопаді 2015 до 20 грудня 2015 року; в грудні 2015 року до 20 січня 2016 року.
З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення позивача до суду відповідач розрахувався за отриманий природний газ з порушенням строків оплати, передбачених п. 6.1. договору.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, для застосування штрафних санкцій та відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання необхідною умовою є факт невиконання або прострочки виконання зобов'язання.
Судом приймається до уваги, що частково вартість природного газу за договором №15-721-Н на купівлю - продаж природного газу від 30.06.2015 була оплачена шляхом укладення спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету від 18.09.2015 № 1954 на суму 11 368 632,36 грн., від 19.10.2015 №2129 на суму 6 906 188,87 грн., від 19.11.2015 № 2454 на суму 36 034 722,56 грн., від 17.12.2015 № 2858 на суму 53 609 279,33 грн., від 22.12.2015 №3099 на суму 8 910 000,00 грн., від 22.01.2016 №308 на суму 78 155 410,49 грн.
Укладаючи вищевказані спільні протокольні рішення, позивач і відповідач керувалися спеціальними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, Наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.2009 № 55/57/43, яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, та наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688, яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію.
Відповідно до п.п. 1.1 - 1.3 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.2009 № 55/57/43, цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, Міністерством фінансів Автономної Республіки ОСОБА_3, головними фінансовими управліннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (далі - відповідні головні фінансові управління), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 N 20 (із змінами). Розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього Порядку, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори) та спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, форма якого наведена у додатку 1, спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2. Схеми розрахунків узгоджують відповідні головні фінансові управління спільно з постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг) та контролюють відповідні органи Державної казначейської служби України.
Згідно з п.п. 2.1 - 2.3 вищевказаного порядку постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг), які виявили бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 N 20 (із змінами), складають щомісяця до 10-го числа з розпорядниками коштів акти звіряння, а у разі проведення відповідних розрахунків з попередньої оплати ресурсів (товарів, послуг) на строк не більше одного місяця постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг) визначають договірну величину споживання ресурсів (товарів, послуг), про що укладають відповідний договір з розпорядниками коштів. Один примірник акта звіряння або договору надається місцевому фінансовому органу для складання зведеного реєстру актів звіряння або договорів. Зведені реєстри актів звіряння або договорів підписуються керівниками місцевих фінансових органів і постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) та надаються Міністерству фінансів Автономної Республіки ОСОБА_3, відповідним головним фінансовим управлінням. Міністерство фінансів Автономної Республіки ОСОБА_3, відповідні фінансові управління узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20-го числа у формі узгоджених з постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними реєстрами актів звіряння або договорами за підписами керівників Міністерства фінансів Автономної Республіки ОСОБА_3, відповідних головних фінансових управлінь та постачальників і транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) Державній казначейській службі України та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України Автономної Республіки ОСОБА_3, областей, міст Києва та Севастополя (далі - головні управління Державної казначейської служби України). Такі документи подаються окремо щодо кожного постачальника та транспортувальника ресурсів (надавача товарів, послуг), який братиме участь у розрахунках.
Пунктами 2.7 зазначеного порядку встановлено, що розпорядники коштів за рахунок отриманих субвенцій із загального фонду Державного бюджету України здійснюють розрахунки за природний газ, теплопостачання та електроенергію шляхом перерахування коштів на рахунки постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг), відкриті в органах Державної казначейської служби України, а у разі проведення розрахунків за електроенергію - на поточні рахунки із спеціальним режимом використання енергопостачальників, відкриті в уповноваженому банку.
Аналогічні положення закріплені у пунктах 1.1-1.3, 2.1-2.3, 2.6 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688.
Підписання сторонами у 2015-2016 роках спільних протокольних рішень і виконання їх положень, а також положень постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, наказу Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.2009 №55/57/43, наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688 свідчить, що сторони фактично погодились, що часткова оплата наданих послуг за природний газ за договором №15-721-Н на купівлю - продаж природного газу від 30.06.2015, підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного спільного протокольного рішення.
Підписанням спільних протокольних рішень, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, наданий відповідно до договору №15-721-Н на купівлю - продаж природного газу від 30.06.2015. Тому для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, необхідно щоб оплата за природний газ була здійснена поза межами порядку, встановленого спільними протокольними рішеннями (аналогічна правова позиція міститься у постановах Вищого господарського суду України №908/2215/15-г від 15.12.2015, № 922/364/15 від 15.10.2015, а також у постановах Верховного Суду України: від 09.09.2014 зі справи № 5011-35/1272-2012-42/527-2012, від 09.09.2014 зі справи № 5011-1/1043-2012-42/528-2012, від 23.09.2015 зі справи №917/2519/14)
Однак, відповідач чітко виконував положення спільних протокольних рішень, що свідчить про належне виконання останнім своїх зобов'язань в цій частині за договором №15-721-Н на купівлю - продаж природного газу від 30.06.2015.
Зважаючи на викладене, підстави для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на заборгованість, яка була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, відсутні.
В той же час, судом встановлено, що частина вартості природного газу була сплачена відповідачем за рахунок власних коштів з простроченням строків оплати, визначених договором №15-721-Н на купівлю - продаж природного газу від 30.06.2015. Така заборгованість не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, отже, відповідач порушив договірні зобов'язання у цій частині і зобов'язаний сплатити позивачу 3 % річних, інфляційні втрати та пеню, нараховані за несвоєчасну оплату наданих послуг за рахунок власних коштів товариства (аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України №922/4596/15 від 19.01.2016, №920/4/15 від 19.08.2015)
Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині реалізації газу, покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Позивачем нараховано пеню у розмірі 3 393 466,10 грн., 3 % річних у розмірі 229 617,51 грн., втрати від інфляції у розмірі 309 484,40 грн.
Судом здійснений власний розрахунок пені та 3 % річних за допомогою КП «Законодавство». Згідно із розрахунком суду стягненню підлягає пеня у розмірі 730 159,06 грн. та 3 % річних у розмірі 49 386,61 грн.
Розрахунок втрат від інфляції позивача перевірено судом за допомогою КП «Законодавство» є вірним та відповідає вимогам чинного законодавства. Втрати від інфляції у розмірі 309 484,40 грн. підлягають стягненню.
Заперечення відповідача до уваги суду не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним, зокрема з пояснень та наданих документів третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, вбачається, що грошові кошти за спільними протокольними рішеннями були своєчасно перераховані всіма учасниками спільних протокольних рішень. Контррозрахунку відповідачем суду не надано.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати відносяться на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут» (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7, код ЄДРПОУ 39587271) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, Київська область, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню у розмірі 730 159 (сімсот тридцять тисяч сто п'ятдесят дев'ять) грн. 06 коп., 3 % річних у розмірі 49 386 (сорок дев'ять тисяч триста вісімдесят шість) грн. 61 коп., втрати від інфляції у розмірі 309 484 (триста дев'ять тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн. 40 коп., судовий збір у розмірі 16 335 (шістнадцять тисяч триста тридцять п'ять) грн. 45 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Суддя К.В. Проскуряков
Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання
Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 14.11.2016.