І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]
10 листопада 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді: Прокопчук Н.О.
суддів: Саліхова В.В.,Семенюк Т.А.
при секретарі: П'ятничук В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 та фізичної особи підприємця ОСОБА_2
на рішення Печерського районного суду м.Києва від 18 травня 2016 року
в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська Страхова Компанія «Гарант-Авто», фізичної особи підприємця ОСОБА_2 ,Третя особа : ОСОБА_3 про стягнення суми страхового відшкодування,матеріальної та моральної шкоди,завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ,-
У серпні 2014 року позивач звернувся до суду з даним позовом ,під час розгляду якого збільшував розмір позовних вимог і остаточно просив стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська Страхова Компанія "Гарант-Авто"грошові кошти в розмірі 120 961,02грн., з яких : 50 000грн.- сума страхового відшкодування ; 36 890,41грн.- пеня за несвоєчасну сплату страхового відшкодування; 2 675,61грн. -3% річних за невиконання зобов'язань щодо сплати страхового відшкодування; 31 395,00грн. - інфляційні витрати; стягнути з ФОП ОСОБА_2 матеріальну шкоду завдану у результаті ДТП у розмірі 79 842,33грн. ,що складає різницю між розміром спричиненої матеріальної шкоди та страховим відшкодуванням, а також судові витрати.
Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 18 травня 2016 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" на користь позивача суму страхового відшкодування в розмірі 50 000грн.
Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь позивача матеріальний збиток у розмірі 6 310,28грн., витрати пов'язані з транспортуванням - 500грн., проведенням експертного дослідження в розмірі 1 000грн., витрати пов'язані з проїздом у розмірі 519,30грн.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" та фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь позивача судові витрати в розмірі 2 867,10грн. в рівних частинах з кожного.
В решті вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду позивач та фізична особа -підприємець(далі ФОП) ОСОБА_2 подали апеляційні скарги.
Позивач у своїй апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішеня про задоволення його позовних вимог у повному обсязі,зокрема про стягнення із страхової компанії 50 000 грн. - суми страхового відшкодування; 36 890,41грн.- пені за несвоєчасну сплату страхового відшкодування; 2 675,61грн. -3% річних за невиконання зобов'язань щодо сплати страхового відшкодування; 31 395,00грн. - інфляційних втрат,а з ФОП ОСОБА_2 79 842.33 грн. Посилається на незаконність та необґрунтованість судового рішення в цій частині,безпідставне незастосування ст.625 ЦК України та не урахування в цій частині правових позицій ВСУ,неправильне обрахування розміру шкоди що підлягає відшкодуванню відповідачами та помилкове відрахування від суми збитків визначених судово- авто товарознавчої експертизою коштів отриманих ним від продажу автомобіля, розмір яких не тотожнім вартості пошкоджених запчастин.
В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог до неї у повному обсязі. Посилається на його незаконність та необгрунтованість, помилковість висновків суду. Зазначає,що судом не було ураховано того, що позивач продав належний йому автомобіль без ремонта й тому розмір матеріальних збитків слід обраховувати не з вартості ремонту, а з ринкової вартості автомобіля, визначеної при проведення судової експертизи і відшкодуванню підлягала різниця між вартістю автомобіля на час ДТП та сумою одержанною ним від реалізації автомобіля з урахуванням курсу доллара США. Крім того вона вважає ,що суд безпідставно стягнув витрати за проїзд позивача до суду .
В суді апеляційної інстанції позивач апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених в ній, апеляційну скаргу відповідачки просив відхилити.
Представник ФОП ОСОБА_2- ОСОБА_4 підтримав апеляційну скаргу своєї довірительки,апеляційну скаргу позивача просив відхилити.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги,перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині, колегія суддів вважає,що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).
Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
З огляду на вищенаведене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди внаслідок ДТП особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов'язанні ним є страховик).
Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його користь або на користь третьої особи страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
У даному випадку позивач звернувся з позовом як до страхової компанії,так і до страховика ФОП ОСОБА_2 .
Задовольняючи позовні вимоги частково та стягнувши з відповідачів різницю між розміром матеріальних збитків визначених на час розгляду справи та розміром грошових коштів отриманих позивачем від продажу його автомобіля, суд виходив з того,що страхова компанія має відшкодувати збитки у межах ліміту - 50 000 грн.,а решту - 6 310,28грн., що не покривається страховим відшкодуванням,слід стягнути з власника автомобіля водій якого спричинив ДТП.
Колегія суддів ці висновки суду вважає правильними.
Як убачається з матеріалів справи та установлено судом 09 січня 2014 року о 14.20год. на 538 км+850м автодороги Київ-Харків-Довжанський сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Gelly MK Cross, д.н.з.НОМЕР_3 , належного та під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля DAF CF 85.430д.н.з. НОМЕР_2 ,належного ФОП ОСОБА_2 та під керуванням ОСОБА_5
ДТП сталась внаслідок порушення водієм ОСОБА_5 п.12.3 Правил дорожнього руху України.
Постановою Чугуївського міського суду Харківської області від 31 січня 2014 року ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
Цивільно -правова відповідальність власника автомобіля DAF CF 85./430 д.н.з. НОМЕР_2 ФОП ОСОБА_2 була застрахована у Публічному акціонерному товаристві "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО"з визначенням ліміту відповідальності - 50 000грн. та з нульовою франшизою.
10 січня 2014 року позивач ОСОБА_1 повідомив страхову компанію про настання страхового випадку.
31 січня 2014 року автомобіль належний позивачу було оглянуто уповноваженою особою страхової компанії та складено протокол огляду ТЗ.
01 лютого 2014 року ОСОБА_1 відчужив належний йому та пошкоджений 09 січня 2014 року автомобіль Gelly MK Cross, д.н.з.НОМЕР_3 ОСОБА_6 за 89 900 .00 грн.,що підтверджується довідкою - рахунком .
Згідно висновку експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 18 лютого 2015 року №19/15-68 вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Gelly MK Cross 2013 року випуску у результаті його пошкодження станом на 09.01.2014 р. складає 68 220,87грн. Ринкова вартість цього автомобіля складає 79 873,92грн.
04 березня 2014 року ,через місяць після відчуження автомобіля ,ОСОБА_1 подав заяву про виплату страхового відшкодування.
03.06.2014 року ПАТ «УСК «Гарант-Авто» було складено страховий акт згідно якого сума страхового відшкодування склала 47 552,84грн. +500грн. вартість евакуатора ,а всього 48 052,84грн.
Доказів на підтвердження проведення виплати за цим страховим актом матеріали справи не містять .
Позивач будучи не згодним з визначеним страховою компанією розміром матеріальної шкоди та страхового відшкодування звернувся до суду.
Згідно висновку експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 18 лютого 2015 року №19/15-68 вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Gelly MK Cross 2013 року випуску у результаті його пошкодження станом на 09.01.2014 р. може складати 68 220,87грн. Ринкова вартість цього автомобіля складає 79 873,92грн.
Разом із цим ,як вже зазначалося ,пошкоджений автомобіль був проданий позивачем за 89 900 грн.
За клопотанням позивача по справі була призначена судова автотоварознавча експертиза.
Згідно висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи від 03 грудня 2015 року №12843/15-54, який обґрунтовано прийнятий судом до уваги і якому надана належна правова оцінка з якою погоджується судова колегія, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Gelly MK Cross 2013 в результаті пошкодження цього автомобіля станом на дату проведення експертизи 25.11.2015 року складає 127 184,20грн.
При цьому за цим же висновком експерта встановлено ,що вартість пошкодженого автомобіля позивача складає 70 872,62грн.
З огляду на те,що позивач вже відчужив належний йому транспортний засіб, суд першої інстанції підставно відрахував із суми визначеного експертом матеріального збитку 70 872.62 грн. та встановив, що відшкодуванню позивачу підлягає 56 310,28грн. Доводи апеляційних скарг такого висновку суду не спростовують та на їх правильність не впливають.
Оскільки позивач своєчасно звернувся до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" із заявою про виплату йому страхового відшкодування у зв'язку з ДТП, що сталася з вини фізичної особи, з якою страховик уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів,а страхова компанія не здійснила виплату цього відшкодування,суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те,що з Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" підлягає стягненню 50 000 грн.,що відповідає ліміту відповідальності.
Статтею 992 ЦК України встановлено,що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
У частині другій статті 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки за несвоєчасне виконання зобов'язання про виплату страхового відшкодування ,суд виходив з того,щовартість матеріального збитку визначена станом на день ухвалення судового рішення ,в той же час при зверненні до страхової компанії за виплатою страхового відшкодування позивач вже продав належний йому автомобіль по ціні ,що перевищувала його ринкову вартість на час відчуження ,а відтак вважав ,що позивачем не доведено обов'язку відповідачів щодо відшкодування йому матеріальної шкоди станом на час звернення з такою заявою до страхової компанії та порушення ними строку виконання грошового зобов'язання.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду і вважає доводи апеляційної скарги позивача в цій частині такими ,що висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.
У даній справі розмір матеріальних збитків не був встановлений та узгоджений сторонами,а визначений лише за наслідками проведеної під час розгляду справи судової автотоварознавчої експертизи.
Встановивши недостатність страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди ,суд обґрунтовано зобов'язав ФОП ОСОБА_2 сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) й доводи апеляційної скарги відповідачки колегія суддів вважає безпідставними.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції вважає,що висновки суду відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Всі висновки суду першої інстанції щодо пред'явлених у рамках даної справи позовних вимог повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення .
Обставин, які б давали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційні скарги не містять.
Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та фізичної особи підприємця ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Печерського районного суду м.Києва від 18 травня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення ,але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий :
Судді :
Справа № 757/22341/14-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/ 10809 /2016
Головуючий у суді першої інстанції: Цокол Л.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.