Справа: № 464/8156/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Каліновська А.В. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.
09 листопада 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Бабенка К.А.,
Шелест С.Б.,
за участю секретаря Маменко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до реєстраційної служби Драбівського районного управління юстиції Черкаської області, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання протиправним та скасування рішення і запису,
Позивач звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень, прийняте державним реєстратором реєстраційного служби Драбівського районного управління юстиції Черкаської області Панімаш Юлією Олександрівною, яким зареєстровано право власності на 12/25 будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6.
- визнати протиправним та скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 власниками 12/25 частини будинку АДРЕСА_1.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року закрито провадження. Роз'яснено позивачу, що розгляд даного спору віднесений до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року, як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права без врахування обставин справи, предмету спору, та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду по суті.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Черкаського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, з наступних підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем фактично оскаржується правомірність набуття третіми особами права власності на нерухоме майно, яке, на думку позивача, належить йому на праві власності, тому такий спір не має ознак адміністративного та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктами першим та сьомим частини першої статті 3 цього Кодексу визначено, що справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі при виконанні делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої статті 4 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно із пунктом першим частини другої статті 17 цього Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Таким чином, відповідно до змісту наведених норм до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій
З матеріалів справи вбачається, що причиною для звернення позивача до адміністративного суду з вимогою про скасування прийнятих відповідачем рішень та визнання протизаконними його дій слугувало здійснення державним реєстратором у 2013 році державної реєстрації права власності ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на 12/25 будинку № АДРЕСА_1 і внесення відповідного запису до державного реєстру на підставі розпорядження органу приватизації Драбівської сільської ради Черкаської області від 06 серпня 2009 року про внесення змін до розпорядження від 31.07.2007 року № 4 органу приватизації Драбівської сільської ради Черкаської області та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.08.2007 року, видане третім особам по справі.
Зміни полягали у тому, що квартиру АДРЕСА_1 змінено на 12/25 частин будинку АДРЕСА_1
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2012 року в адміністративній справі №2а-859/11 позов ОСОБА_3, ОСОБА_8 до Драбівської селищної ради Черкаської області, керівника органу приватизації Драбівської селищної ради Черкаської обрості ОСОБА_9. Комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризац.ї», державного реєстратора Драбівського відділку Комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» Мелащенко В.В., треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, задоволено частково:
- визнано протиправними дії Драбівської селищної ради Черкаської області щодо винесення розпорядження органу приватизації Драбівської селищної ради Черкаської області № 4 від 06.08.2009 року;
- визнано протиправним та скасовано розпорядження органу приватизації Драбівської селищної ради Черкаської області № 4 від 06.08.2009 року;
- визнано протиправним та скасовано внесення змін до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.08.2007 року серії НОМЕР_1, виданого ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6;
- визнано протиправним та скасовано запис в державному реєстрі прав про визнання ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 власниками 12/25 частини будинку № АДРЕСА_1;
- зобов'язано Комунальне підприємство «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» внести в державний реєстр прав запис про те, що ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є власниками квартири АДРЕСА_1.
Зазначене рішення Сихівського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2012 року залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2016 року (справа № 876/2537/16).
Оцінивши суть спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що предметом оскарження в даній справі є правомірність набуття третіми особами права власності на нерухоме майно.
Як зазначалося судом вище, позивачем у цій справі оскаржується саме правомірність дій відповідача при реалізації його повноважень, що полягають у вчиненні реєстраційних дій, пов'язаних із здійсненням у 2013 році державної реєстрації права власності третіх осіб. При цьому, як на підставу для визнання дій відповідача протиправним, позивач посилається на те, що вчинення реєстратором цих дій відбулося у час, коли існувало рішення Сихівського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2012 року в адміністративній справі №2а-859/11, однак таке не набрало законної сили.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у постанові від 29 вересня 2015 року у справі №802/37191 (номер в ЄДРСР 52620797) Верховний Суд України вказав, що Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі Державний реєстр).
За приписами пункту 1 частини другої статті 9 цього Закону № 1952-IV державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обовязкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Згідно з частиною четвертою статті 15 Закону № 1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити всю інформацію, яка стосується питання реєстрації об'єкта нерухомості.
Крім того, судом апеляційної інстанції взято до уваги позицію, висловлену Верховним Судом України у постановах від 21 січня 2014 року (справа №21-408а13) та від 19 травня 2015 року (справа №21-121а15), де Верховним Судом переглядалися справи, відповідачем в яких були державні реєстратори, саме в порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин, відповідач, здійснюючи відповідні реєстраційні дії по даній справі як державний реєстратор, є суб'єктом владних повноважень, які делеговані йому державою, а тому спір щодо його рішень (дій) має всі ознаки публічно-правового та підлягає розгляду в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Тобто, в заявленому позові спірним є правомірність дій відповідача, як суб'єкта державної реєстрації прав, відповідно до повноважень, встановлених законом, отже, заявлений спір згідно визначених позивачем позовних вимог відповідає критеріям адміністративного. Поряд з цим, під час вирішення такого спору суд має надати оцінку виключно діям та рішенню суб'єкта владних повноважень, не втручаючись в оцінку цивільно-правових правовідносин.
Закриваючи провадження у справі, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки підставам звернення позивача до адміністративного суду із позовом, що є предметом розгляду у цій справі, не враховано обставини, які встановлені в судових рішення у справі № 876/2537/16, яка взаємопов'язана із справою, що розглядається.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції від 06 вересня 2016 року про закриття провадження у справі підлягає скасуванню з направленням справи для подальшого розгляду відповідно до ст. 199 КАС України.
Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, не дотримано судом першої інстанції.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, внаслідок чого суд дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для закриття провадження, у зв'язку з чим така підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Керуючись статтями 41, 195, 196, 199, 202, 204, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року - скасувати.
Справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до реєстраційної служби Драбівського районного управління юстиції Черкаської області, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання протиправним та скасування рішення і запису направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Повний текст ухвали складено та підписано 09.11.2016
Головуючий суддя В.Ю.Ключкович
Судді К.А. Бабенко
С.Б. Шелест
Головуючий суддя Ключкович В.Ю.
Судді: Шелест С.Б.
Бабенко К.А